ДЕ СКЛАДАЮТЬ ІСПИТ НА УСМІШКУ?

Цього року слово «туризм» перестане означати в Україні лише один із різновидів найцікавішого хобі, а стане ще й престижним фахом.

Зараз у світовій туристичній індустрії зайнятий найбільший відсоток працездатного населення планети. Це — 260 млн. чоловік. Не дивно, що у світі ця професія — одна із найбільш затребуваних і престижних.

Незабаром подібна ситуація спостерігатиметься й у нас. Вже сьогодні в Україні щорічна потреба в спеціалістах цього напряму складає близько 10 тисяч чоловік на рік. Із кожним роком цей показник зростає. Через п’ять років професія фахівця в галузі туризму за престижністю відтіснить на другий план ряд інших спеціальностей, які зараз дуже популярні.

Що це за професія, у чому секрет її популярності і де її можна опанувати? Розповідає ректор Київського університету туризму, економіки та права, президент Асоціації навчальних закладів України готельного й туристичного профілю, професор Володимир ФЕДОРЧЕНКО.

— Володимире Кириловичу, що необхідно для того, аби отримати вищу освіту в сфері туризму?

— Набір певних знань, володіння декількома іноземними мовами, відповідальність. Але базової підготовки явно недостатньо, важливий особистісний чинник, психологічні особливості людини, такі як уроджені миролюбство і неконфліктність. У цій сфері можуть працювати винятково ті люди, котрі відчувають потребу в наданні послуг іншим і від цього отримують задоволення, інакше кажучи — альтруїсти.

— Як цю особливість характеру розпізнати, та ще й до вступу у вуз? Адже підліток — особистість, яка, формуючись, найчастіше кидається з однієї крайності в іншу?

— Дійсно, це складно. Однак кілька тестових сходинок пройти можливо. Придивлятися до дитини треба ще до школи. З одного боку, це робота психолога, котрий має дати випускнику об’єктивну характеристику, що, правду кажучи, трапляється вкрай рідко. І, звісно ж, увага батьків, які за бажання, відкинувши зайві родинні емоції, можуть адекватно оцінити свою дитину. Їм слід чітко розуміти, що в подальшому неправильний вибір обов’язково дасться взнаки. У процесі роботи саме життя «відбраковує» далекі від цієї спеціальності елементи. Їм або доводиться переучуватися, або, залишаючись на узбіччі, задовольнятися мінімумом, змирившись із тавром «невдахи». А це, погодьтеся, не дуже приємна перспектива.

Крім того, при нашому вузі працюють спеціальні підготовчі курси, де за півроку абітурієнт може оцінити свої схильності і здібності. Гадаю, така перевірка перед вступом просто необхідна. Можу порадити в старших класах відправити своє чадо на практику, припустимо у кафе, і подивитися, як воно із цим справляється і, що дуже важливо, який у нього при цьому вираз обличчя...

Ми теж враховуємо всі ці нюанси під час практики, яку наші студенти поєднують із навчанням. Для цього створено всі необхідні умови.

— Усміхнені адміністратор, менеджер і офіціант поволі витискають колишнього «грізного вартового радянського сервісу». Та іноді посмішка буває така, що від неї просто по шкірі мурашки бігають...

— Безумовно, у кожного в житті бувають ситуації, коли не до сміху, але гарний спеціаліст згодом майстерно приховує свій істинний настрій. Якщо настрій псується від спілкування з клієнтами і так відбувається день у день, це вже втрата кваліфікації. Такій людині краще змінити роботу, аніж щодня себе мордувати.

— Чи можна здобути базову освіту з туризму?

— Поки що в Україні підготовка спеціалістів для сфери туризму та готельного господарства здійснювалася на рівні спеціалізацій у структурі широкопрофільної спеціальності «Менеджмент організацій». Це обмежувало можливості в підготовці висококваліфікованого фахівця, який відповідав би вимогам світових стандартів.

Однак Кабінет міністрів України прийняв рішення і запровадив новий напрям підготовки спеціалістів — «Туризм», а також спеціальності «Туризм», «Готельне господарство», «Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах».

Слід зазначити, що з першої та другої спеціальностей підготовка буде здійснюватися аж до магістратури.

Зараз у 52 вузах України, що входять в Асоціацію навчальних закладів України туристичного та готельного профілю, готують спеціалістів у тій чи іншій галузі туріндустрії. Серед них і Київський національний університет ім. Т.Шевченка, Харківська державна академія міського господарства, Харківська державна академія технології й організації харчування, Таврійський університет у Сімферополі, наш університет і багато інших. З’явилися навчальні заклади недержавної форми власності, наприклад, у тому ж Криму, що готують спеціалістів готельного бізнесу...

Це все, скажімо так, фрагменти, частини туристичної мозаїки... А єдиного державного підходу, «полотна», на яке ця «мозаїка» кріпилася б, — поки ще немає.

— Із чого це «полотно» має складатися?

— Із матриці, тобто першооснови, передусім законодавчої. Перші радикальні кроки в цьому напрямі вже зроблено. У квітні 2002 року Кабінетом міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002—2010 роки». У цьому документі є розділ «Кадрове і науково-методичне забезпечення туристичної галузі». Відповідно до цієї постанови, туризм як напрям підготовки введено у перелік напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється навчання у вузах України. У даний час вже затверджений перелік спеціальностей цього напряму: «Туризм», «Готельне господарство», «Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах». На ці спеціальності набір студентів здійснюватиметься вже з наступного року. Що ж стосується спеціалізацій широкого спектра, вони будуть складені на основі пропозицій турфірм, відповідних навчальних закладів, здравниць тощо. Проект переліку спеціалізацій за даними спеціальностями нашими фахівцями вже розроблений. Вони будуть затверджені на рівні Міністерства освіти й науки України за участю Державної туристичної адміністрації. Тут, наприклад, планується ввести спеціалізації «Внутрішній туризм», «Міжнародний туризм», «Сільський і екологічний туризм», «Інформаційні системи та технології в туризмі», інші, а також підготовка спеціалістів вужчого профілю зі створення туристичної інфраструктури, інформаційної бази тощо.

— Яким чином у вас здійснюється навчання?

— Наш навчально-науково-виробничий комплекс містить у собі крім університету, навчально-курсовий центр профпідготовки і перепідготовки кадрів туристичної сфери, технікум готельного господарства, економіко-юридичне училище, науковий центр із проблематики туризму, аспірантуру. Нам також доводилося доповнювати різноманітні кафедри туристичними дисциплінами. Наприклад: є кафедра цивільного права і правового забезпечення туризму, на факультеті економіки та менеджменту — цілий напрям «готельне і ресторанне господарство» тощо.

— Суміжні спеціальності, наскільки вони себе виправдовують. Припустимо, управлінці або правознавці в галузі туризму?

— До цього ми готували спеціалістів-менеджерів. Але в управлінні кожною галуззю господарства країни є своя специфіка. Не буває «менеджерів широкого профілю». А є «профі» в управлінні аграрним сектором, транспортом тощо. У свою чергу, кожна з «великих» галузей вимагає вузькопрофільних спеціалістів. Те ж і в туристичному бізнесі: потрібні люди, котрі досконально знають готельний бізнес, транспорт, організацію маршрутів, туризм. Назріла гостра необхідність і в кваліфікованих правознавцях, особливо в галузі захисту й безпеки туристів. Зараз із офіційно зареєстрованих 5 тис. турфірм, приблизно половина працює ефективно. Головне — віддача, і це те, чого поки в нас ще немає. Тут, як ніде важливими є правила гри. Тобто законодавче поле, нормативна база й уміння ними користуватися.

— У чому основна специфіка туріндустрії в державних масштабах?

— У тому, що тут доводиться працювати спільно з багатьма службами найрізноманітнішого профілю. Це і МЗС, заклади культури, транспортні служби, будівництво і багато іншого. Щоб вирішувати насущні проблеми в туристичній галузі необхідно розумітися на багатьох суміжних галузях. Наприклад, питання про спрощений порядок видачі віз іноземним громадянам. Воно однаково має бути важливе як для дипломатичного відомства, так і для туризму. Адже від візового режиму багато в чому залежить кількість туристів, які приїхали до нашої країни. Ось чому так важливо підняти статус Державної туристичної адміністрації України, щоб вона могла активно впливати на міністерства та відомства, так чи інакше причетні до обслуговування туристів.

— Існує думка: Україна — настільки прекрасна, що досить створити гарну туристичну інфраструктуру, і туристи просто-таки «повалять до нас».

— Створення інфраструктури — найдорожче завдання. І його ефективне вирішення можливе лише в комплексі з низкою інших необхідних заходів. Знаєте, за рубежем є цікава традиція. У районі новобудов територію між будівлями засівають травою і дають можливість людям самим протоптати зручні для них доріжки. І лише потім ці доріжки асфальтують. У результаті і людям зручніше, і трава не витоптується. Так само й у туризмі. Щоб прокласти правильну дорогу туріндустрії в тому чи іншому районі, необхідно детально вивчити звички і побажання тих, хто збирається по ній іти, тобто потенційних туристів. Наприклад, у Бельгії з навчальними закладами якої ми працюємо не один рік, завдяки соціологічним дослідженням, які вони проводять протягом багатьох років, прогнозують із імовірністю 95% число майбутніх туристів, їхні потреби і навіть ситуативні запити. У нас же в цьому відношенні — повна плутанина. Доходить до абсурду. З’явилася в популярній газеті стаття про те, що в Криму — черговий шкідливий викид нечистот у море. Правда це чи ні, ніхто не перевіряє. Але різкий відтік туристів на тиждень-два забезпечений.

Важливо — постійно відстежувати ситуацію й оперативно на неї реагувати. Регулярно проводити соціологічні дослідження. І вже будувати подальшу роботу в регіоні з урахуванням усіх цих нюансів. Передбачаючи в найближчому майбутньому насущну потребу в цьому, ми уклали договір з Інститутом соціології, створили секцію, що займається дослідженням туристичної проблематики.

Тож лише комплексне вирішення проблем дасть можливість досягти серйозних результатів.