ЧУДЕСНИЙ ЛІКАР

В одній сім’ї занедужав малюк. Причому геть несподівано. Щойно бігав і стрибав, а потім раптом притих і попросився спати. Поцілувавши сина, мама зрозуміла, що в нього висока температура, і викликала лікаря. Попри те, що годинник показував сьому вечора, через сорок хвилин лікар уже дзвонив у квартиру. Він старанно оглянув крихітку, докладно проінструктував маму про те, як потрібно лікувати дитину, а потім з’їздив у чергову аптеку по необхідні ліки.

Скажете, такого не буває? Ще як буває! Просто лікар цей був не з районної поліклініки, а приватний сімейний, котрий одержує за свою роботу пристойну (порівняно з бюджетними колегами) винагороду.

У принципі сьогодні в багатьох людей є свої знайомі лікарі. Але це, прямо скажемо, далеко не ідеальний вихід зі становища. Консультують «телефонні» медики від випадку до випадку і не несуть ніякої відповідальності за свої рекомендації. Відповідальність за лікарські помилки несуть ескулапи з муніципальних поліклінік, але особливо сподіватися на них не випадає — останнім часом багато хто лінується навіть до ладу оглянути хворого. Я якось засікла час: на те, щоб послухати однорічну дитину, подивитися горло, поставити діагноз і виписати рецепт (про миття рук мова навіть не йшла) у лікаря пішло трохи менше п’яти хвилин.

Інша річ — платний сімейний лікар. З одним із таких, Михайлом Банниковим, ми й вирішили поговорити про переваги і проблеми сімейної медицини в країні.

— Переваги для пацієнтів очевидні. Коли я приїжджаю до хворого, то витрачаю на нього стільки часу, скільки потрібно. За необхідності я сам привезу потрібні медикаменти, направлю на консультацію до вузького спеціаліста. У мене є можливість (за домовленістю з лабораторією) зробити всі необхідні аналізи, причому виконано їх буде у найкоротший термін і якісно, а коли пацієнт захоче, то візьмуть їх прямо в нього вдома. Окрім екстрених викликів, я відвідую пацієнтів раз на місяць для проведення профілактичного огляду, практикую додаткові щеплення від грипу (якщо потрібно), різноманітні профілактичні курси, а також нетрадиційні методи лікування та діагностики. Приміром, за допомогою іридодіагностики можна виявити осередок захворювання набагато раніше, аніж він проявиться в лабораторних аналізах.

— Скільки коштують послуги сімейного лікаря?

— Мінімум $50 на місяць на сім’ю з трьох чоловік. Хоча зазвичай сімейний лікар бере близько $100 на місяць.

— Чому ж ваші колишні колеги-терапевти не поспішають стати сімейними лікарями, а продовжують нарікати на низьку зарплату?

— Насправді це дуже важкий хліб. Ти цілодобово прив’язаний до машини і мобільника. Відповідальність набагато більша, ніж у звичайного терапевта. Адже той у будь-якому трохи складнішому випадку відправляє пацієнта до вузького спеціаліста і не тривожиться, я ж відповідаю і за дії цього спеціаліста, бо сам порекомендував до нього звернутися. Та й гроші, якщо розібратися, не такі вже великі, оскільки з названих $50—100 потрібно відняти податки, витрати на бензин (а за день я «намотую» близько 130 км) і мобільний телефон. Але навіть такі суми основній масі населення не по кишені. До того ж потрібно враховувати менталітет: наші люди, у тому числі і дуже заможні, не звикли витрачати гроші на здоров’я. На мій погляд, доки не з’явиться дієва система медстрахування, якісної медицини в нас не буде.

Тим часом курс на підвищення ефективності медичної допомоги та введення інституту сімейного лікаря був проголошений
МОЗом ще кілька років тому. Але, на жаль, далі експериментів справа так і не пішла. А задумана була розумно!

Планувалося, що з 1999 року почнеться поступова реорганізація державної медслужби і до 2004-го всі ми будемо лікуватися не в байдужого терапевта, а у чуйного й уважного сімейного лікаря, котрий працює в розташованій прямо на дільниці амбулаторії. Такий лікар зможе не лише вилікувати від грипу, а й розкрити флегмону чи надати екстрену допомогу породіллі. Маючи невелику амбулаторію, він зможе не лише вести прийом у зручному для пацієнтів місці, а й організовувати домашні стаціонари, належний догляд за лежачими хворими. У подібній амбулаторії, відповідно до плану, має бути усе, як у маленькій поліклініці: реєстратура, кабінети для прийому хворих, функціональної діагностики, маніпуляційна, а також необхідні інструменти, апаратура та ліки. Оскільки задумувалося, що подібний медичний осередок розташовуватиметься в одному із будинків на дільниці, то хворі могли б отримувати необхідну допомогу практично в будь-який час доби. Навіть з урахуванням витрат на відкриття амбулаторій, подібна практика надання меддопомоги набагато дешевша (і, головне, ефективніша!) за утримання брудних і злиденних муніципальних клінік.

Однак усі хороші починання в нас, як правило, губляться виконанням. Міністр, який ініціював нововведення, змінив посаду, а його послідовники не захотіли довести почате до логічного кінця. Тому багатьох сьогодні дивують поліклініки з гордою назвою «сімейні», які абсолютно нічим не різняться від звичайних, хіба що і дорослих, і дітей там лікують в однім будинку. Багатьох терапевтів добровільно-примусово відправляють на курси перекваліфікації, змушуючи ставати сімейними лікарями, що без відповідних умов і оплати — пустопорожній замір. Грошей же на медицину бюджетом виділяється вкрай мало: за деякими оцінками, близько 30% від мінімуму. У міських служб іноді немає коштів навіть на утримання безкоштовних довідкових служб, а проблема одержання екстреної меддопомоги з кожним роком стає дедалі гострішою.

Для тих же, хто має стабільний дохід, ситуація не настільки катастрофічна. Знайти сімейного лікаря сьогодні особливої проблеми не складає. Простіше за все це зробити, звернувшись в одну зі страхових компаній. У яку саме — найкраще за всіх підкаже страховий брокер, який добре знає ринок і, на відміну від страхового агента, представляє інтереси споживача, а не певної компанії. До того ж у даній справі дуже важливо правильно укласти договір, щоб отримувати саме той спектр послуг, який необхідний.

— У пакеті медстрахування, — розповідає страховий брокер Василь Дарков, — окрім різноманітних медичних послуг (а в кожній компанії їхній набір різний), вам запропонують і сімейного лікаря. З ним можна обумовити кількість відвідувань, необхідну допомогу і так далі. Природно, він проводитиме не лише екстрені, а й профілактичні огляди пацієнтів — це вигідно не лише клієнту, а й компанії, зацікавленій у запобіганні настання страхового випадку.

Подібна розкіш обходиться недешево, а тому страховики воліють мати справу з юридичними особами, а не окремими громадянами. Воно й зрозуміло: рідко яка сім’я зможе оплатити річну страховку в сумі $400—600 у рік на людину.

Можна обійтися і набагато меншою кров’ю, спробувавши знайти сімейного лікаря серед випускників Київського медінституту післядипломної освіти чи Національного медуніверситету ім.Богомольця, де є відповідні кафедри. Або діяти старим випробуваним методом — по знайомству. У останньому випадку в знайденого ескулапа необхідно перевірити наявність ліцензії МОЗу на право займатися приватною практикою.