Чудеса бурштинового краю

Кілька років тому у світі розпочалася масштабна кампанія пошуку нових чудес нашої планети. Країни всіх континентів прагнуть продемонструвати ще не «розкручені» історичні, архітектурні та природні родзинки. І хоча Україна не долучилася до цієї акції, показати нам є що.

Не секрет, що для багатьох українців деякі визначні місця на мапі нашого краю є білими плямами. Про більшість іноземців, кот­рі знають хіба що Київ, Львів, Крим і Карпати ну і, звичайно, Чорнобиль, — годі й говорити. Са­ме для того, аби насамперед самим дізнатися більше про свою зем­лю, і було започатковано загальнонаціональну акцію «Сім чудес України». У її рамках інформаційно-мистецькі акції вже відбулися на Полтавщині, Чернігів­щині, Запоріжжі, Буковині. І таки продемонстрували неповторне розмаїття української культури, фольклору, природних особливостей. Кожна з областей намагалася гідно представити не мен­ше трьох визначних місць.

Ми­нулого тижня свої пам’ятки презентував бурштиновий край — Рів­нен­щина. Бурштиновий тому, що тут чи не найбільші у світі (!) родовища унікального бурштину, який вельми поціновують ювеліри.

Першу зупинку автобус із десантом столичних журналістів зробив у містечку Корець — одному з найстаріших на Волині. Перша писемна згадка про нього датується 1150 роком. Як і багато інших міст західного краю, його прикрашають мальовничі руїни старовинного замку, заснованого ще князями Острозькими і посиленого у ХVІ столітті потужними мурами воєводою Бо­гушем Корецьким. Пізніше замок істотно перебудував і реконст­руював князь Чарторийський, що надало споруді рис світської архітектури з яскраво вираженим бароковим деталюванням. До наших днів вишуканий замок-палац не дожив. Але зруйновано його було не за часів комуністичного панування (як більшість історичних пам’яток і храмів краю), а ще 1832 року — його вщент зруйнувала сильна пожежа, після чого замок більше не відбудовувався.

Той-таки 1832 рік є значущим для ще однієї величної пам’ятки Корця — жіночого Свято-Троїцького монастиря. Саме тоді його було передано православним віруючим як парафіяльну церкву, а 1863 року тут відкрили жіночий монастир. Годі й казати, що йому довелося пережити за часів радянської влади! Були спроби закрити і силою захопити монастирські будівлі. На монашок зводили наклепи, переслідували, залякували... Але Корець­кий монастир усе ж таки вистояв. Сьогодні це знана в усьому православному світі обитель. У 70-ті роки минулого століття тут поновилися чернецькі постриги, відроджені древні монастирські традиції та промисли. Тож і тягнуться сюди прочани з усіх усюд — за Божою благодаттю та зціленням...

Далі маршрут нашої експеди­ції проліг через не менш старовинне місто Острог. Домінан­тою міста є замок князів Острозьких — справжня перлина давньоруського фортифікаційного мис­тец­тва. При цьому архітектура брам і веж, які добре збереглися, напрочуд нагадує укріплення Рима кінця І століття до нашої ери. Тобто зводили Острозьку фортецю будівничі, знайомі з архітектурою Римської імперії.

Має Острог і ще одну перлину — Націо­нальний університет «Острозька академія», який є наступником першого вищого навчального закладу схід­нослов’ян­ських народів Острозької сло­в’яно-греко-латинської академії. Її у 1576 році заснував князь Василь-Костянтин Острозький, і майже сто років вона готувала національну еліту. Спудеям тут викладали граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, філософію, богослов’я, медицину, а також слов’янську, польську, давньоєврейську, грець­ку, латинську мови. Острог став колискою українського книгодрукування. У кириличній друкарні Івана Федорова (Федоро­вича) у 1578 році було видано перший український підручник — греко-слов’янський «Буквар», у 1580 році — Новий Заповіт. 1581-го побачив світ перший в Україні дру­кований поетичний твір «Хронологія» Андрія Римші. Тоді ж таки тут з’явився на світ і шедевр давньоруської поліграфії — перша сло­в’яномовна Острозька Біблія.

Побувати на Рів­ненщині і не завітати у Дубно, означає не побачити одного з най­легендарніших міст України. Легенди ці пов’язані зі славетною Дубенською фортецею. Адже саме тут Микола Гоголь розгорнув най­драматичніші події своєї повісті «Та­рас Бульба». Ще й нині під містом знаходять підземні ходи, один з яких так і назвали — Андріїв.

Закінчилася наша одноденна подорож Рівненщиною біля скиту Святої праведної Анни. Ті, хто наважився пірнути в цілюще джерело, відчули на собі його життєдайний вплив. Усю поїздку разом із журналістами був ініціатор акції заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, який є також головою Фонду «Справедлива країна». Серед організаторів подорожі — комітет ВР з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму, Державна служба туризму і курортів.