ЧОЛОВІЧИЙ ГАНДБОЛ: РЕЗУЛЬТАТИ НА ТЛІ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ

Звісно, дива іноді трапляються. Але й вони, якщо розібратися, не з’являються на порожньому місці. У цьому сенсі достроковий вихід команди «ZTR» з Єврокубка з чоловічого гандболу радше закономірність, аніж прикре непорозуміння. Після поразки на виїзній зустрічі з французьким клубом «Монпельє» (18:24) запоріжцям була потрібна перемога з мінімальною перевагою в сім м’ячів. Однак «ZTR» на своєму полі вдалося переграти французів лише на два м’ячі. Рахунок 23:21 був немов вирок — на жаль, цього разу участі в іграх за Єврокубок українська команда не братиме.

Однак, виходячи з тверезої оцінки ситуації, трагедії з цього запоріжці не роблять. Більше занепокоєння в них викликають інші обставини.

Як відомо, чоловічий гандбол — єдиний з ігрових видів спорту, у котрому нашу країну представлено на чемпіонаті світу. Для українсь-кої збірної це цілком пристойне досягнення, до якого вона послідовно наближалася протягом дев’яти років свого існування. Здобувши 1995 року бронзу на студентсь-кому чемпіонаті світу, наші гандболісти два роки тому закріпили успіх другим місцем на молодіжному чемпіонаті світу. Наступними подоланими рубежами стали вихід у змагання за Єврокубок, а після успішних змагань у серії плей-оф — право на участь у чемпіонаті світу.

Однак, анітрохи не применшуючи досягнень нашої збірної, усе ж не можна не враховувати, що традиції українського гандболу мають майже 90-річну історію. І в них ціла плеяда імен — чемпіонів Олімпійських ігор, переможців і призерів європейських та світових чемпіонатів. Але так уже сталося, що зі зміною поколінь чоловічому гандболу незалежної України довелося починати ледь не з нуля. А його нинішні досягнення аж ніяк не є гарантією подальшого прогресу.

Ситуація, що склалася у вітчизняному гандболі, майже така сама, яку зараз переживає український футбол. Ми маємо лише одну команду, що захищає честь країни в Єврокубках, на чемпіонатах континенту й світу. Таким, зокрема, є запорізький «ZTR» — єдиний у країні професійний гандбольний клуб, база національної збірної. І вже зараз для тренерів майже нерозв’язною є проблема комплектації збірної висококласними гравцями через відсутність серед команд української вищої ліги серйозної конкуренції.

Без розвитку в країні дитячого та юнацького гандболу, переконаний головний тренер збірної України Владислав Циганок, котрий дозволяє створити кілька команд високого рівня, цьому виду спорту в нашій країні судилася, на жаль, незавидна доля. Поки що ж випускники наявних у Запоріжжі СДЮШОР і двох гандбольних класів у школі-інтернаті найчастіше просто не мають де себе проявити, залишаючись незатребуваними. Зусиль двох підприємств і міської влади Запоріжжя, котрі надають підтримку гандбольному клубу, на жаль, явно недостатньо для того, щоб популярний у світі вид спорту здобувся на гідний розвиток в Україні. Саме тому запоріжці всерйоз за-цікавлені створити на своїй базі Всеукраїнський центр олімпійської підготовки з гандболу, поставивши собі мету — участь у наступних Олімпійських іграх. Наскільки ці завдання виявляться їм під силу, певною мірою покажуть виступи збірної на майбутньому чемпіонаті світу, ігри якого почнуться наприкінці січня.

— Виходячи з реальних оцінок, наша збірна зараз посідає 13—14-те місця у світовому рейтингу, — говорить головний тренер В.Циганок. — Це дає підстави розраховувати на 12—16-те місце за підсумками чемпіонату світу. Звісно, за умови, що нам вдасться укомплектувати команду мінімум чотирма легіонерами, досвіду взаємостосунків з якими у збірної поки що немає.