Чи можна рекламувати Бога?

З часів свого виникнення християнство вело найактивнішу серед усіх світових релігій проповідь. Слід зазначити, що вона виявилася найуспішнішою в світі — віру в Ісуса Христа зараз сповідують більш як два мільярди осіб. Інше питання, що методи донесення Благої звістки завжди викликали міжконфесійні суперечки всередині християнства. А в зовнішньому світі проповідь майже завжди була пов’язана зі зміною сформованих століттями, засад і руйнацією стереотипів. Не даремно ж заповіт, принесений світові Спасителем, називається Новим.

Наприкінці минулого року в Києві пройшла християнська акція, що зчинила багато галасу. Одні сварили її за надмірну нав’язливість і навіть угледіли в ній політичне підгрунтя. Інші, навпаки, хвалили як найбільш професійну й масштабну християнську рекламну кампанію за минулі десять років. Не залишивши нікого байдужим, соціальний проект «Відчуй силу змін» поставив перед суспільством низку запитань. Головне із них — чи доречно й у якому вигляді у нашій країні застосовувати для проповіді християнства сучасні рекламні технології? Щоб відповісти на нього, необхідно насамперед розібратися з цілями проекту, із тим, наскільки вони були досягнуті, і з’ясувати, у чому, власне, полягають претензії опонентів акції.

Як усе починалося

Багато киян ще пам’ятають розміщену в столиці наприкінці минулого року зовнішню рекламу, де відомі люди казали про те, як Бог змінив їхнє життя, пропонувалося зателефонувати на гарячу лінію й одержати книгу, де наведено свідчення цих людей. Відразу ж виникло безліч чуток про те, хто проводить акцію. На­зивали посольство Фінляндії, пасторів кількох відомих харизматичних церков і навіть київського мера Леоніда Черновецького.

Втім, як з’ясувалося, пан Черновецький до акції взагалі жодного стосунку не має, а її ініціаторами стали не харизмати, а п’ятидесятники. «Торік на початку березня я був у Росії. Там на з’їзді євангельських християн звітували про акцію «Відчуй силу змін», і я почув безліч позитивних відгуків про неї. Після виступу я підійшов до організатора цієї акції християнина з Фінляндії, телепроповідника Хана Хаука і запропонував йому провести її в Києві. Він погодився. Так виникла сама ідея провести акцію в Україні», — розповів президент Всеукраїнської спілки церков християн віри євангельської (п’ятидесятники) Михайло Паночко.

Дійсно, «Відчуй силу змін» проект не новий. Подібні вже пройшли в більш як 20 містах світу (у Канаді, Ірландії, Новій Зеландії). У країнах СНД його ініціатором виступила фінська телекомпанія IRR-TV. На першому етапі IRR-TV пропонує лідерам помісних християнських церков провести такий проект у їхньому місті. Далі створюється духовно-піклувальна рада, до якої входять священнослужителі цих церков, і оргкомітет, який безпосередньо займається реалізацією проекту. Таким чином, акція «Відчуй силу змін» пройшла в 13 містах Росії, Киргизстані, Казахстані. Було створено і зареєстровано громадську організацію «Сила змін». У проекті взяли участь представники благодійних фондів і громадських організацій, серед яких Біблійна ліга України, Всеукраїнський громадський християнсько-просвітницький благодійний фонд «Відкрита Біблія», громадська організація «Всеукраїнська християнська асамблея», фонд Лілії Подкопаєвої «Здоров’я поколінь» й інші фонди.

Акцію підтримали представники чинної влади. «На мій погляд, акція «Відчуй силу змін» безумовно потрібна. Тому що мова в ній іде про рекламу християнських цінностей. Я вважаю, значно краще рекламувати те, що Бог може дати вихід із будь-якої ситуації, аніж рекламувати алкоголь і сигарети», — заявив перший віце-прем’єр-міністр Олександр Турчинов (член БЮТ). З ним згоден і народний депутат Володимир Стретович («НУ—НС»): «На мій погляд, така реклама потрібна, адже людина повинна завжди бачити, що в неї є вихід зі складної ситуації. Ця рекламна кампанія також показує людям, що Бог є і діє в їхньому житті».

Про цілі й результати

Для самої рекламної кампанії було вибрано людей, життєві історії яких могли б продемонструвати можливість змін. Зокрема, «обличчями проекту» погодилися стати Міс Україна-2007 Ліка Роман, чемпіон світу з фехтування Володимир Лукашенко, колишній авторитет у кримінальних колах Олег Васюр, підполковник міліції Василь Пере­гинець, співачка Марина Одольська, екс-футболіст київського «Динамо» Стефан Решко. Їхні розповіді про своє життя ввійшли до книги під назвою «Відчуй силу змін». У книзі також було викладено основні поняття християнства, загальні для всіх конфесій. Киянам пропонували зателефонувати на номери гарячої лінії і замовити цю книгу в подарунок. Організатори акції очікували, що, прочитавши книгу, люди задумаються над тим, що Бог може допомогти й у їхніх життєвих негараздах. Як розповіли організатори проекту, на зовнішній рекламі було вказано номер саме гарячої лінії, а не телефону довіри, тому за правилами проекту телефоністи мусили просто приймати замовлення на книгу, а не консультувати тих, хто телефонує. Тим більше мала бути виключена агітація за якусь конкретну церкву чи конфесію. Водночас організатори визнають, що такі порушення мали місце. У разі, коли телефоніст порушував правила і про це ставало відомо, його усували від роботи на гарячій лінії. Після отримання замовлення книгоноша мав доставити книгу, познайомитися з одержувачем і запитати, чи можна пізніше поцікавитися враженням про неї. При цьому книгоноша не мав проповідувати людині, якщо вона не була зацікавлена отримати відповіді на свої запитання. Те ж саме стосується запрошення до церкви. «Мета акції — розповісти про Бога, дати людям надію в Бога і можливість звернутися до Бога. Ми знаємо, що в Україні сьогодні дуже складна демографічна ситуація — населення скорочується. У дер­жаві безліч алкоголіків, наркозалежних, щорічно покінчують життя самогубством 10—11 тисяч осіб. Проводячи цю акцію, ми хочемо показати, що у кожної людини є вихід — Господь Бог», — каже пан Паночко. «Телебачення сьогодні розповідає лише про проблеми. А ця акція через телебачення і зовнішню рекламу доносить тезу про те, що завжди є вихід із найважчої ситуації, і цей вихід у Богові. Причому розповідають про це відомі люди», — погоджується голова Всеукраїнської спілки церков євангельських християн-баптистів В’ячеслав Нестерук. А голова Асоціації місіонерських церков євангельських християн України Василь Давидюк стверджує: результатом акції стало те, що люди починали частіше ходити до церков, до того ж різних — православних, католицьких, протестантських. За даними на початок грудня, на гарячу лінію зателефонували й відвідали сайт більше восьми тисяч осіб, із яких 4,5 тис. замовили книгу зі свідченнями людей.

Аспект політичний чи духовний?

Втім, особливістю проведення акції в Україні став політичний скандал. Наприкінці листопада ряд опозиційних депутатів Київради угледіли у «Відчуй силу змін» рекламну кампанію київського мера Леоніда Черновецького. Висновок було зроблено на тій підставі, що акцію підтримав пастор церкви «Посольст­во Боже» Сандей Аделаджа, парафіянином якого колись був пан Черновецький (сьогодні мер запевняє, що відвідує Українську православну церкву Київського патріархату).

Натомість організатори акції поквапилися спростувати політичне підгрунтя, заявивши, що єдиним контактом із міською владою було те, що перед початком проекту громадська організація надіслала до Київської міської державної адміністрації листа з інформацією про кампанію та її цілі.

«Це чистої води припущення, що виникли на грунті політич­ного напруження в Києві. Хочу сказати, що ми спеціально перенесли акцію з вересня—жовтня (передвиборного і гострого політичного періоду) на листопад, щоб ні в кого не було спокуси пов’язати акцію з політикою. Але, певне, ситуація за цей час не владналася. Я як один з організаторів відстоюю думку, що церква категорично не повинна займатися політичним піаром. І ще раз заявляю, що жодного стосунку ні до виборів, ні тим більше до Леоніда Черновецького цей захід не має», — пояснив Михайло Паночко. Цікаво, що його підтримали й інші співорганізатори рек­ламної кампанії. Так, В’ячеслав Нестерук заявив: фінансування й волонтери в ній ніяк не пов’язані з жодною політичною силою. А Василь Давидюк наголосив, що акція вже кілька років проходить у Росії й інших країнах світу, де київський мер цілком очевидно підтримки не шукає.

З одного боку, інцидент можна було списати на розжарення політичних пристрастей у місті. Дійсно, навіть маючи розвинену уяву, складно уявити, щоб пани Турчинов і Стретович підтримали рекламну кампанію Леоніда Черновецького. Та й більшість пас­торів церков Спілки євангельських християн-баптистів (парафіянином однієї з церков ЄХБ є пан Турчинов) складно запідозрити в симпатіях до мера Києва. Але слідом за звинуваченнями в зв’язках із паном Черновецьким почулися сумніви в доцільності такої акції взагалі. Ад­же Бог, як відомо реклами не потребує. Тим більше реклами настільки помітної. «Кожна конфе­сія має свій погляд на те, чи потрібна реклама для проповіді Слова Божого. Гадаю, що рекламу, скажімо, Православної церкви найближчим часом навряд чи можна буде побачити», — каже архімандрит Євстратій, прес-секретар Київської патріархії Укра­їнської православної церкви.

Біблійний досвід

Таким чином, основне питання полягає в тому, чи припустимо застосовувати рекламні технології для того, аби донести людям Благу звістку. В організаторів акції відповідь на це запитання однозначна. «Природно, Бог не потребує реклами, Він потребує того, щоб люди були щас­ливі, а реклама — це один із варіантів звернутися до людини. І якщо сьо­годні цей засіб використовують для просування явищ, що руй­нують людину, таких, як пияцтво, куріння, то чому б із допомогою цього засобу не показати рішення проблем? Звісно, використання зовніш­ньої реклами — досить незвичний спосіб донесення істини про Бога, оскільки раніше цього ніхто не робив, — розповідає відповідальний за рекламну кампанію громадської організації «Відчуй силу змін» Роман Маль­цев. — І тому людей, котрі не сприймають так званої реклами Бога, можна зрозуміти. Віра дійсно є особистою справою кожного, і її не прийнято виставляти напоказ. Але все ж, якщо хоч одна людина, побачивши цю рекламу, повірить, що зміни в її житті можливі, то вона мала сенс».

Втім, результат хоч і є важливим показником у будь-якому християнському починанні, але все ж може бути оманливим. Згадаймо, що спочатку хрестоносцям удалося відвоювати Єрусалим, та й інквізиція на перших порах змогла повернути в лоно церкви десятки окультно залежних людей. Основним критерієм у християнстві все ж таки є не короткочасний результат, а відповідність тієї чи іншої ініціативи біблійній практиці. Лише в цьому разі плоди будуть справжніми і, скажімо так, смачними. Михайло Паночко упевнений, що проваджувана за його ініціативою в Києві акція цілком відповідає Біблії. «У Посланні до Євреїв 1:1 сказано: «Бог, многократно и многообразно говоривший издревле отцам в пророках». Слово «многообразно» означає різне. І справді, якщо ми подивимося на деякі дії пророків, вони нас здивують: пророк Єремія закопав, а потім розкопав свій зіпсований і поїдений хробаками пасок, пророк Осія взагалі побрався з блудницею. І все це було частиною проповіді Божої. У Євангелії Спаситель говорить притчами, що також дуже незвичний спосіб проповіді», — каже пан Паночко. З ним погоджується і В’ячеслав Нестерук: «Цей вид проповіді я вважаю цілком традиційним. Ісус учив там, куди приходили люди — у храмі, у містах, на березі озера. Сьогодні люди перебувають в Інтернеті, вони дивляться телевізор, звертають увагу на рекламу. Тому потрібно проповідувати через ці носії».

Ментальні відмінності

Цікаво, що з усіх традиційних конфесій рекламні технології як спосіб проповіді насамперед підтримали представники західного християнства. «Я вважаю, що використовувати рекламу, Інтернет, ЗМІ для того, щоб донести звістку про Бога, правильно. Таким чином ми створюємо альтернативу людині, котра бачить цю рекламу, читає Інтернет і ЗМІ. Гадаю, кожна церква має використовувати сучасні засоби донесення інформації про Бога. Але тут важливим є запитання: «Про Бога чи про себе?» — розмірковує керівник департаменту інформації Укра­їнської греко-католицької церкви отець Ігор Яців. Втім, значно обережніше до реклами ставляться представники православної церкви. «Якщо казати про позаконфесійну рекламу, то це могла б бути соціальна реклама основних чеснот — любові до ближнього, милосердя, пріоритету духовних цінностей над матеріальними. Щоб споживач реклами розумів, до чого його закликають, і реалізовував це у відповідності зі своєю релігійною традицією», — заявив архімандрит Євстратій.

Церкви, чиї парафіяни більш консервативні і, так би мовити, ментально ближчі до східної культури, обережніше ставляться до будь-яких нових ініціатив. Причому йдеться не лише про міжконфесійні акції, а навіть про поведінку окремих священно­служителів всередині церкви. Досить згадати, що виступи професора Московської духовної академії диякона Андрія Кураєва на концертах групи «Аліса» і «ДДТ» призвели до низки дорікань із боку кліру Російської православної церкви. А його висловлювання на концерті, присвяченому дню Хрещення Русі, — «Я хочу обратиться к тем, кто не крещен: ребята, вы попали», — взагалі шокувало значну частину парафіян. Таким чином, можна сказати, що неприйняття проповіді, котра ведеться через сучасні рекламні технології, є радше культурним. А отже, такі акції залишаться затребуваними в нашій країні. Хоча б тому, що в Україні завжди були представлені обидві християнські традиції — західна і східна.