Бути чи не бути залежним від своїх образ?..

Щастя — це такий настрій, коли нами більшу частину часу володіють приємні думки.

Джон Шіндлер

Про образи багато згадується у народних прислів’ях: «Образа мучить», «На скривджених воду возять» і т.п. Самі того не усвідомлюючи, ми дозволяємо старим образам накопичуватися роками в наших серцях. Образи негативно впливають на всі сфери життя людини, а найбільш активно вони впливають на сексуальне здоров’я чоловіків і жінок, живуть у генетичній пам’яті та руйнують почуттєвий потенціал роду.

Скривджені та ображені несуть у своєму генному коді страх перед майбутнім і, кажучи іншими словами, недовіру до свого вищого «я».

Луїза Хей у книзі «Зціли своє життя, зціли своє тіло» вірно зазначає, що «образи — це помста собі за помилки чужих». І справді, якщо замислитися — навіщо ж ми ображаємося?

Як пише один із найстарших психотерапевтів Ксенія Михайлова, «Навчитися не ображатися – цілком можливо, якщо докласти зусиль. Як? До цього питання можна підійти з різних боків. Один з них — ваша готовність ображатися, тому що ви постійно чекаєте від людей поганого, негативного. Так звичайно буває у людей невпевнених, із заниженою самооцінкою і які не люблять себе. Все це в них продовжується ще з дитинства, в якому їм не вистачало любові та відчуття захищеності. Їм для себе слід проаналізувати та зрозуміти: чи є в них негативні прогнозування, занижена самооцінка? Інший бік питання — велика зосередженість на собі, яка не дозволяє об’єктивно сприймати опонента. Така людина настільки переймається собою, що не в змозі побачити особистість того, хто кривдить, зрозуміти його внутрішню позицію. Нерідко виявляється, що поведінка і слова «кривдника» стосувалися зовсім не ображеного, а були викликані, наприклад, настроєм «кривдника», його станом, словом, його власними проблемами. Найчастіше зрозуміти свого «опонента» означає і пробачити». (Цит. за книжкою Михайлової К.М. Якщо тобі важко — прочитай. — К.: «Четверта хвиля», 2000. — С.119—120.)

Скривджена людина найчастіше «воює» із оточуючими до «переможного кінця», тобто до того моменту, коли її почнуть переслідувати ті, кому вона активно прагнула довести свою значимість. Іншими словами, хто не значимий для самого себе, той прагне отримати підтвердження своєї важливості від оточуючих навіть ціною власного здоров’я чи життя.

Звідки ж виникає таке патологічне прагнення до самоствердження? Відповідь, можливо, здасться досить простою і складною водночас: із страху перед майбутнім, закладеним у генетичній пам’яті роду, що передається з покоління в покоління. Конфлікт між поколіннями – це відгомін внутрішніх протиріч. Образи, яких вчасно не змогли позбавитися наші батьки, мимоволі сприяють формуванню власного почуття невдоволення своїми близькими і комплексу провини перед своїми нащадками як у дитинстві, так і в процесі дорослішання.

Ми попросили висловити свою думку про природу образ психокоректора, члена координаційної ради творчого об’єднання «Інтелект України» при Європейській академії проблем людини Людмилу Кареліну:

— Американці кажуть: «Повз кожного пробігає кінь удачі, але не кожний готовий на нього вскочити».

Готовність до удачі згасає, якщо в нас є образа. Відомо, що вразливі люди у повсякденному житті частіше хворіють та потерпають від усіляких випробовувань, ніж необразливі. Образи бувають явні та приховані. Прихованими можна назвати ті, що забуваються, або ми вчасно не усвідомили, що це все ж образа і могли віднести її просто до невдоволення. Одне з найважливіших завдань для будь-якої людини — якнайшвидше звільнитися від влади явних і прихованих образ. Якщо цього не зробити, то в майбутньому навіть безконфліктні ситуації викликають роздратування. Є люди, які можуть нейтралізувати явні образи.

А неусвідомлені образи мають ще сильніший негативний вплив протягом усього життя. Наявність прихованих образ можна виявити, помітивши свої однотипні неадекватні реакції на людей одного психотипу або схожі ситуації. У народі кажуть, що це називається «наступати на одні й ті самі граблі». Щоб краще зрозуміти, як діє механізм прихованої образи, розглянемо такий приклад.

Модельєр Елла довго не могла створити сім’ю. Нарешті вона зібралася з думками і вирішила проаналізувати своє особисте життя. Вона відзначила, що першими припиняють стосунки чоловіки і що вона відчувала постійне невдоволення своїми вчинками стосовно чоловіків. Вона спробувала пригадати усіх своїх залицяльників. Елла з’ясувала, що все розпочалося завдяки випадку, коли молода людина привселюдно несправедливо виставила її з негативного боку. Тоді вона звинуватила в цій ситуації себе. Іншими словами, вона знецінила себе. Аналізуючи цей випадок, Елла зрозуміла, що ця молода людина скористалася нею задля досягнення вигідних їй позицій у тому оточенні. Вона зрозуміла абсурдність своєї реакції на цю ситуацію. Через образу їй тоді не вдалося відстояти почуття власної гідності. Тепер вона звинувачувала себе. Через приховану образу на цього чоловіка, вона постійно почувалася приниженою та ображеною. І це неусвідомлено провокувало чоловіків на те, щоб вони поводилися з нею подібним чином. Після того як вона звернулася до фахівця й облишила образи, їй вдалося створити міцну сім’ю. Деякі люди, усвідомивши, що образи є значною перепоною на шляху до їхнього зрілого ставлення до життя, починають їх позбуватися різноманітними методами.

Звільненням від гніту старих та нових образ і, що дуже важливо, профілактикою від гніту майбутніх образ, є подяка всім і всьому за успішність. Добре зарекомендувала себе щодо цього така установка: «Завдяки цій ситуації або цим людям, я стаю успішнішим». Вимовляти це слово бажано щиро, 10—20 разів у день і на ніч.

Якщо у внутрішньому світі «живуть» образи від кривдників і неприємних ситуацій, які викликають невдоволення, то дуже важливо якнайшвидше змінити своє ставлення до них, щоб вони набули позитивного сенсу. Інакше вони «підказують» шляхи, які ведуть до конфліктів, криз, провокують оточуючих на слова та дії, спрямовані проти вас. Крім цього, вони змушують нас бажати неможливого. Образи, які травмують тіло і психіку (багато хвороб, рахуючи найсерйозніші, є психосоматичними) при регулярному повторенні рекомендованої установки припинять викликати невдоволення. Поступово ця установка почне налаштовувати людину на доброзичливий настрій і сприятиме потужному надходженню сил. Саме такий стан властивий істинно зрілій особистості, яка завжди поводиться адекватно.

Скривджена людина неусвідомлено бажає бути приниженою, ображеною, нещасною, самотньою. І якщо не звільнити свій внутрішній світ від образ, які накопичилися, то ці неадекватні бажання хотітимуть реалізовуватися і панувати над особистістю, цим самим максимально уповільнюючи її розвиток.

Пригадується американська формула щастя, подана у вигляді дробу, що дорівнює одиниці. У чисельнику передбачають бажання, у знаменнику — можливості... Ми щасливі тоді, коли наші бажання відповідають нашим можливостям.

Одним із наслідків образи може бути «образоманія». Це неусвідомлене бажання постійно почуватися скривдженим, викликати в оточуючих негативні почуття. «Образомани» ображаються самі і кривдять інших, часто навіть не розуміючи це. Явні та приховані образи виявляються найнесподіванішим чином.

Наприклад, якщо жінка боїться принижень і її гризе страх самотності, то цю проблему можна охарактеризувати словами: «Чого боїшся, до того прагнеш». Цієї теми торкнувся у своєму автобіографічному романі «Перед сходом сонця» Михайло Зощенко.

Якщо таку жінку принижує чоловік або близька людина, то це означає, що вона неусвідомлено потребує саме такого ставлення.

Наявність образ свідчить про занижену самооцінку, про невпевненість у своїх силах, нелюбов до себе. Така людина заздалегідь приречена на те, щоб нею маніпулювали оточуючі. Вона несвідомо обирає тернисті стежки на своєму життєвому шляху, щоб ще більше відчувати невдоволення життям.

Гіркота образи знеструмлює організм.

Один мій знайомий (відомий київський композитор) довгі роки був ображений на свою матір. І це призвело до депресії, яка тривала три роки. Усвідомивши, що підживлює його депресію, він почав замінювати відчуття образи стосовно матері подякою їй. Цей процес тривав кілька місяців. Через якийсь час він відчув, що прилив сил, і, що для нього найрадісніше, трирічна творча криза трансформувалася у складання нових життєствердних творів.

Зокрема повірити у свої сили і подолати кризу йому допомогла «світла молитва», яка полягає в тому, що людина просить у Вищого розуму доброти, щоб спокійно пережити неспроможність здійснити бажане; сил і мужності для досягнення того, що все ж є доступним; і мудрості, щоб відрізнити перше від другого.

Якщо людині її мудрість не підказує правильного вибору, то, напевно, в глибинах несвідомого в неї живуть образи, які викликають занепокоєння щодо майбутнього добробуту свого роду. (Будь-яке хронічне занепокоєння порушує процес саморегуляції.)

Усвідомлення важливості порятунку від образ є актуальним для всіх верств населення, аж до самих елітарних. Що стосується останніх, то не секрет, що образи погано впливають на спроможність бути далекоглядними, завбачливими, сконцентрованими на реалізації своїх грандіозних задумів.

Той чи інший ступінь образи в інших людях звичайно відчувається нами несвідомо. У такому випадку люди з вантажем образ, резонують на подібні ж настрої оточуючих, і в результаті виникає колапс (досягається стан критичної маси та з’являється образа на весь світ). А це означає, що генетична пам’ять одержала серйозну травму і пригнічує властиве всьому живому бажання безумовно підпорядковуватися сигналам екосистеми, спрямованим на вдосконалення усіх живих організмів. Слід відзначити, що зацікавленість у самовдосконаленні є показником зрілості особистості та її спроможності передавати своїм нащадкам почуття власної гідності й потребу розвиватися. Так Її Величність Життя обирає кращі генотипи для подальшого їхнього процвітання.

Особливо важливо розглянути також характер стосунків між статтю. Впевненість у постійній підтримці почуттєвого потенціалу роду інтуїтивно передається протилежній статі. По-справжньому життєлюбні люди спроможні легко викликати безумовну любов.

Кожен з нас має право ставати самим собою. Тобто переконаним у тому, що досвід предків, закладений у нас, постійно підказує правильний шлях до почуття задоволення життям за будь-яких обставин. Подібний стан мимоволі викликає бажання оточуючих підтримувати нас у всіх гідних починаннях (про такі особистості кажуть, що вони мають харизму).