БІЛЬ НАШОЇ ПАМ’ЯТІ

У Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років розгорнута виставка, присвячена пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру. Жахливі події, що розгорнулися в Києві у вересні 1941 року, можна порівняти хіба що з геноцидом українського селянства комуністичним режимом у 1932—1933 роках, коли від штучного голоду померло кілька мільйонів чоловік.

Бабин Яр — місцевість на північному заході Києва, 1941-го року являла собою величезні яри завглибшки до 50 метрів і протяжністю понад два з половиною кілометри. Людей там жило мало, до яру прилягали кладовища — Лук’янівське, військове та єврейське. Тільки ближче до Куренівки до схилів прилягали кілька хат сільського типу. Саме цей яр фашистські окупанти вибрали для знищення людей. Масові страти розпочалися 29 вересня 1941 року. У перші п’ять днів конвеєр смерті працював майже цілодобово. Пізніше з німецькою педантичністю вже тільки по вівторках і п’ятницях розстрілювали та труїли в машинах-«душогубках» не лише євреїв, а й українців, росіян, циган — комуністів, військовополонених, партизан, підпільників, учасників Організації українських націоналістів, заручників. Усього в Бабиному Яру до кінця вересня 1943 року загинуло близько 100 тисяч чоловік.

Пожовтілі сторінки з щоденників, датовані 2 жовтня 1941 року: «Вже всі кажуть, що євреїв вбивають. Ні, не вбивають, а вже вбили. Усіх, без винятку, старих, жінок, дітей. Жодні потяги з Лук’янівки не відходили. Люди бачили, як везли машини теплі хустки та інші речі із кладовища. Німецька «акуратність». Вже й трофеї розсортували...» Оригінали списків жителів Петрівського району Києва, розстріляних у Бабиному Яру в 1941—1943 роках... Вітрина з особистими речами, знайденими на місцях розстрілів... На виставці «Бабин Яр: біль нашої пам’яті» у музеї ВОВ представлено понад 400 експонатів, здебільшого виставлених уперше. Крім унікальних матеріалів із фондів самого музею, використані матеріали Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Держархівів Київської області та Києва, Центрального державного архіву кінофотофонодокументів ім. Г.С.Пшеничного, документів, наданих родичами письменника Анатолія Кузнєцова і колишнього відповідального секретаря Надзвичайної комісії з розслідування злочинів фашистів у Києві М.Буриченка, а також матеріали, надані Єврейською радою України і фондом «Пам’ять Бабиного Яру».

На відкритті виставки був присутній син письменника Анатолія Кузнєцова Олексій, який передав музею друкарську машинку «Москва», на якій його батько створював один із найвражаючих творів про київську трагедію — «Бабин Яр».