Батьки-вигнанці

Жіночий егоїзм — річ рафінована й дуже витончена. Нерідко через бажання будь-що-будь досадити колишньому партнерові, жінка навіть не замислюється над тим, чи не занадто постраждають її діти, якщо вона, наприклад, заборонить батькові зустрічатися з ними. Чому ж так відбувається?

Я впевнена, що однією з основних причин такої поведінки жінки є глибока образа на партнера, який не виправдав її надій або своєю поведінкою образив її. Така вже людська природа — наскільки треба бути мудрим, щоб не зациклюватися на тих самих побутових дрібницях, не пиляти чоловіка через дурниці, а бути далекогляднішою, вміти вибачати, та й взагалі закривати очі на всі дрібниці. Адже тільки-но ми починаємо давати волю своїм емоціям, нам здається, що руйнується весь навколишній світ, із таким відчуттям ми поспішаємо все знести до основ, замість того, щоб хоча б полічити про себе до десяти, перш ніж влаштувати чергову сімейну сцену.

Мені відомо принаймні кілька прикладів, коли жінка після розлучення намагається припинити всілякі контакти батька з дітьми.

Микола К., медик за покликанням, з ранку до ночі працював у клініці, цілком забезпечував родину, ніколи ні в чому не відмовляв дружині, гаряче любить дитину. Проте виявилося, що далеко не все безхмарно в його шлюбі. Микола одружився одразу після смерті матері, яка його виховала одна, і він був її єдиним сином. Дружина і теща, швидше за все, не спеціально, але спонтанно провокували всілякі скандали, які врешті просто втомили Миколу. Єдиним місцем, де він міг відпочити, була квартира, що залишилася йому після матері. Зрештою подружжя розлучилося, і колишня дружина доклала всіх зусиль, аби Микола не міг бачитися зі своєю дитиною. Його настільки втомив шлюборозлучний процес, що він зітхнув із полегшенням, коли його перестали викликати до суду, і більше нічого нікому не потрібно було доводити. Хоча в глибині душі зізнається собі, що як і раніше кохає тільки цю жінку і завжди буде прагнути якось налагодити з нею стосунки.

В Сергія Н. троє дітей від різних жінок, старший син уже підліток, а молодшому ще немає і року. В першому випадку після розлучення йому дали зрозуміти, що в дитини двох батьків бути не може, і попросили дати дозвіл на усиновлення його дитини іншому чоловікові, а в останній ситуації, коли він вже почав сподіватися, що нарешті побудує родину, дівчина раптом повідомила Сергієві про те, що насправді вона давно кохає іншу людину, але оскільки ця людина не може мати дітей, то Сергія просто використовували як донора.

Між іншим, хоч як це дивно, дійсно деякі жінки, навіть не маючи іншого партнера, чи несвідомо вирішують завагітніти і народити дитину, як то кажуть «для себе», а батькові дитини можуть відмовити в праві зустрічатися з нею, хоча, звичайно, із законодавчого погляду такі чоловіки мають шанс відстояти своє батьківське право на побачення з дитиною, навіть якщо він і не розписувався офіційно з її матір’ю.

Втім, така ситуація виникла не сьогодні. За всіх часів знаходилися затяті жінки, котрі вважали, що мають право вирішувати за обох, у тому числі й за дитину. В новелі Володимира Винниченка «Таємна пригода» описується саме такий випадок, коли не знайома героєві оповідання жінка влаштовує кілька побачень із ним у готельному номері саме з метою зачати від нього дитину й зникнути з його життя. Щоправда, сучасники Винниченка, зокрема Ольга Кобилян­ська, думали, що таке оповідання не є правдивим із «психологічного погляду». Звичайно, в оповіданні багато чого вигадано, в житті все буває навпаки — двоє начебто і воліють спочатку разом виховувати дітей, але от характерами не сходяться або ще що-небудь таке. Випадок із Сергієм дійсно вийшов схожий на сюжет цього оповідання.

Чому ж трапляється саме так, чому жінки позбавляють чоловіків права зустрічатися із дітьми, адже кожна дитина — це особистість, і не можна обмежувати її права. Що б ми не хотіли довести колишньому чоловікові або партнеру, ми ніколи не повинні забувати, що заради дитини варто поступатися деякими своїми принципами, бо навіть якщо ми цього не помічаємо, наші діти однаково страждають, вони відчувають, що в родині щось відбувається не так, і це негативно впливає на формування дитячого характеру в майбутньо­му.

Ми попросили прокоментувати ситуацію психолога Жанну Мартову:

— Нерідко жінки чинять так, щоб помститися колишньому партнерові. Тому що в дитині обидва партнери знаходять своє повноцінне відображення, і будь-яка спроба перервати контакти батька з дитиною — це спроба позбавити чоловіка можливості реалізуватися як особистість і як батько.

Така ситуація психологічно травмує чоловіка — колишня дружина прагне заподіяти йому біль. Звичайно жінки, вчиняючи так, керуються досвідом накопичених образ, своїх страхів. Або вона ненавидить колишнього партнера, або боїться, що він може негативно впливати на дитину або буде суперничати з нею за право володіння довірою нащадка. Також буває, що жінка сильно ревнує свою дитину до колишнього чоловіка.

Крім того, жінка хоче позбавити чоловіка будь-якої можливості впливати на її життя через контакти з дитиною. Адже зустрічі з колишнім партнером потребують певної психологічної напруги. Після розлучення вона гадає, що починає будувати абсолютно нове життя, де не має бути місця старим стосункам, іншими словами, як з очей, так і з думки.

Вона бореться за власну автономність, і більше не бажає коли-небудь зазнавати впливу цього чоловіка.

Звичайно, передусім жінка в таких випадках оберігає насамперед власний інтерес, тому що їй завдає зайвих страждань та мук бачити свого колишнього партнера.

Батьки в своїх дітях бачать продовження кохання одне до одного, але якщо жінка вже терпіти не може свого партнера, то щоб мати сили продовжувати любити свою дитину, їй треба повністю витиснути ненависний образ її батька зі своєї свідомості.

Якщо чоловік зможе переконати жінку в тому, що він хоче залишатися батьком дитини, але при цьому ніяк не намагатиметься зазіхати на її особисте життя й незалежність, то, можливо, йому дозволять спілкуватися з дитиною, та варто враховувати й інші моменти.

Чоловіки у такому разі несуть таку ж відповідальність, як і колишні дружини. Необхідно проаналізувати: що ти зробив не так, після чого у тебе створилася така ситуація?

Не треба створювати родину з нелюбою жінкою або одружуватися із розрахунку.

Спілкуючись із дитиною, потрібно віддавати частину себе. Але ж деякі чоловіки більше хочуть одержати, ніж віддати. Він може сказати собі: «Я буду гуляти з дитиною, тому що мені цікаво з нею гуляти». Або: «Я докладу всіх зусиль, щоб вона стала юристом, тому що я хочу, щоб вона ним стала». І при цьому абсолютно не цікавиться думкою самої дитини з цього приводу, ким справді вона хоче стати, не замислюється, чи цікаво дитині з ним гуляти.

Якщо чоловік надто егоїстичний, ставиться до дитини по-споживацьки або намагається самоутвердитися за її рахунок — у таких випадках найчастіше й відбувається його відторгнення від сім’ї.

Коли чоловіка просто використовували у якості виробника, звичайно, він буде почуватися обманутим. Але так відбувається, якщо він спочатку захотів у чомусь використати цю жінку, поклав відповідальність за життя обох партнерів на неї. І в цьому його проблема, якщо він покладався на жінку, не заглиблюючись у суть її натури.

В таких випадках він може дозволити собі стверджувати, що всі жінки апріорі погані й прагнуть його використати.

Звичайно такий чоловік взагалі не спроможний любити жінок, він їх боїться і не довіряє їм.

Чи сильно страждають діти, якщо мати не дозволяє їм зустрічатися з батьком?

Діти завжди приймають сторону того з батьків, кого скривджено. І якщо вони відчувають, що зневажені права чоловіка, то будуть сердитися на матір. Або навпаки.

Звичайно, дитина потребує обох батьків. Для нормального розвитку їй потрібно поважати своїх батьків. А якщо батька виганяють із сім’ї, дитина переживає це болісно, тому що вона не може поважати вигнаного батька. Вона потребує батька, який завжди буде віддавати їй частину свого особистісного «я».

Батьки — це крила дитини. І з одним крилом злетіти завжди набагато складніше, хоча ця вада батьківської любові може бути почасти компенсована любов’ю й увагою інших близьких людей.