Геологи з Університету штату Арізона, Каліфорнійського університету в Ріверсайді, Мерілендського університету (все — США) і Ньюкаслського університету (Великобританія) дослідили чорні сланці віком 2,6–2,5 млрд років і з'ясували, що навіть у ті часи концентрація кисню в окремих областях океану була досить високою.
Появі O2 в атмосфері стародавньої Землі сприяли ціанобактерії. «Наше дослідження показує, що накопичення кисню почалося в поверхневих шарах океану поблизу континентів, де живильних речовин було найбільше, — розповідає учасник робіт Брайан Кендалл. — Причому концентрація кисню в атмосфері стала помітно зростати тільки через 100 млн років».
Ця гіпотеза не нова, але геохімічна інформація, що свідчить на її користь, почала з'являтися лише в останні роки. Група пана Кендалла, наприклад, опублікувала чотири статті в журналі Science, які були присвячені вивченню геологічної формації в Західній Австралії. У одній із статей розглянуто дані з молібдену і ренію, що показували, що ці метали за допомогою кисню були перенесені через аеробне середовище приповерхневих шарів на бульшую глибину, у безкисневі умови, де і були захоронені в багатих органікою відкладеннях.
У своєму новому дослідженні автори звернулися до зразків чорних сланців з ПАР. Як з'ясувалося, вони демонструють рідкісне поєднання високої концентрації ренію і низького змісту молібдену, який вказує на присутність розчиненого кисню на дні океану. «У ПАР зразки з континентального схилу повинні були формуватися на таких глибинах, де фотосинтез уже неможливий, — говорить Кендалл. — Тому нас здивували виявлені тут сліди розчиненого кисню. Виходить, на поверхні скупчилося так багато O2, що частина його проникла на відносно велику глибину».
Аналогічний результат був отриманий при аналізі даних з заліза, яке міститься в тих же сланцях. Окрім того, геологи виіряли співвідношення концентрації ізотопів сірки та довели, що в даний часовий період концентрація кисню в атмосфері дійсно була надзвичайно низькою.
За матеріалами Компьюленты