Дослідники з Канади запропонували свою версію появи алмазів поблизу поверхні Землі - дорогоцінні камені, на їхню думку, вискакують з глибин планети, як корки від шампанського.
Тільки набравши пристойну швидкість, вони мають шанс вибратися на поверхню, не згорівши в непростих умовах земної кори. (Лабораторні тести показують, що, залишаючись у земній корі, алмази перетворилися б на попіл вже через кілька днів, а то й годин.)
Але як алмази набирають високу швидкість? Келлі Расселл (Kelly Russell) і його колеги з університету Британської Колумбії припускають, що допомагає їм у цьому вуглекислий газ, який у великих кількостях виривається з навколишніх порід. Правда, не зовсім зрозуміло, як CO2 виходить на великій глибині. Адже згідно з законами фізики, газоподібні речовини повинні були б залишатися усередині матеріалу мантії Землі - занадто великий тиск на великій глибині. (Знову напрошується аналогія з закорковоною пляшкою шампанського.)
Вчені з Канади знайшли пояснення. Вони провели дослід, який показав, що вуглекислий газ добре розчиняється в розплавленій породі, що багата карбонатами. Водночас у землях з кремнеземом розчиняється лише третина, а то й чверть того ж обсягу CO2 (незалежно від тиску). У результаті, коли дослідники додають до розплавленої багатою діоксидом вуглецю і карбонатами породи мінерал з кремнеземом (ортопіроксен), вже через 20 хвилин взаємодії суміш починає випускати CO2. "Вона починає пінитися прямо на наших очах", - розповідає Келлі.
Подібний процес відбувається і в земній корі, вважають геологи. Розплавлені шматки кімберліту, добираючись до верхньої частини мантії, контактують з породами, 15-27% яких складає кремнезем. Вуглекислий газ, що виділяється при цьому, виштовхує щільні шматки колишньої магми на поверхню.
Спочатку порода, що містить коштовності, розганяється до 14 кілометрів на годину, оцінюють учені. Але в міру наближення до поверхні (де ще більше кремнезему) вона прискорюється. Завдяки цим процесам кімберлітова лава піднімається з глибини 120 кілометрів всього за 3-8 годин, пише Рассел і його колеги в журналі Nature. ! Zn
Читайте також: