Астрономи припустили, що навколо білих карликів може зароджуватися життя

Білий карлик - компактна і дуже щільна зірка, що остигає. Їхній розмір можна порівняти з розмірами нашої планети, але от маса у них досягає маси нашого Сонця. Відповідно, речовину таких зірок дуже сильно стиснуто - її щільність в мільйон разів більша за щільність води. Білі карлики утворюються на кінцевому етапі еволюції дуже великих зірок - фактично, вони є їхнім оголеним ядром.

У надрах білих карликів не йдуть реакції термоядерного синтезу, і випромінювання, що вони випускають, виходить зі збережених запасів тепла. Відповідно цей тип зірок астрономи ніколи не розглядали як кандидатів на володіння потенційно населеними планетами.

Автор нової праці розрахував, що на відстані від 0,005 до 0,02 астрономічної одиниці (астрономічна одиниця відповідає відстані від Землі до Сонця) від білих карликів може розташовуватися зона населеності, причому вихідного від світила тепла вистачить, щоб підтримувати її існування протягом трьох мільярдів років. Такий прогноз «працює» для білих карликів з температурою поверхні близько п'яти тисяч кельвінів (нуль кельвінів - це мінус 273,15 градуса Цельсія).

Так як потенційні планети мають бути розташовані дуже близько до зірки й вони дорівнюватимуть їй за розмірами, автор вказує, що виявити такі планети досить легко. Науковець розрахував, що орбітальні й наземні телескопи, які працюють на сьогодні, можуть дуже швидко «засікти» планети в білих карликів, якщо прицільно спостерігатимуть цей тип зірок.

Але у випадку білих карликів є ще один нюанс, через який більшість астрономів не вірить, що навколо цих зірок можуть обертатися потенційно населені планети. Оскільки в минулому білі карлики були гігантськими зірками, то регіон, де, за розрахунками автора, має перебувати зона населеності, мільйони років перебував всередині самої зірки. Науковець, однак, вказує, що планети можуть потрапляти в зону населеності з більш віддалених орбіт - такого роду міграції, як уважають, можуть відбуватися в планетних системах.

За матеріалами arXiv.org