У демократичному суспільстві безневинний громадянин стає небезпечним, щойно перетворюється на виборця чи споживача.
Цікаво, німецький класик у минулому столітті думав про те, що станеться, коли цей самий громадянин-виборець перетвориться на споживача? А коли споживач стане кандидатом, депутатом, президентом? А коли?.. Краще роззирнутися. Парламентська кампанія стартувала, і на білбордах уже все написано. Про стабільність (надходження фінансових потоків у Сім’ю?). Про «повернемо країну народові» (після того, як самі вкрали?). Про нових лідерів (які здали старих?) Про об’єднання заради… (цього разу насправді чи що?). Про час удару (а під дих точно не буде?).
Варто трохи здерти глянець, хоча б верхній шар, і відразу видно, як чергове «нове майбутнє країни» наштовхується на перші болісні підніжки. Закону про вибори (який нібито став перемогою опозиції, але в якому тепер виявляються чіткі схеми завоювання перемоги владою). Позиції громадян (які пішли в себе й ніяк не можуть повернутися, продаючи за гроші і честь, і совість). Партій (що розбестили цих самих громадян грішми і за мітинг, і за вибір, а тепер «відчувають мало оптимізму» й точно знають, що «народ не підняти»). Прогнозів результатів голосування (які все-таки можуть бути сфальсифіковані, але на що навряд чи хтось зверне увагу: чи ви думаєте, що Європа, з її інтелігентним споживанням, поступиться ласим куснем Росії, що демонстративно чавкає?).
Аргументи?
Немає сенсу повертатися до докладного описування історії прийняття закону про вибори парламентською більшістю та опозицією наприкінці минулого року. Нагадаємо основні віхи: робота спільної комісії над проектом закону; протидія противників режиму драконівському проектові Єфремова; заяви опозиції про свою перемогу та унеможливлення фальсифікацій волевиявлення громадян; лист Тимошенко власній фракції, яка засудила крок тих, хто проголосував разом із владою.
Але, як показав час, Банкова здобула стратегічну перемогу, повернувшись до змішаної системи виборів. Мажоритарна система для партії влади, що втрачає рейтинг (за останніми даними Центру Разумкова, ПР (24, 6%) майже на два відсотки відстає від ВО «Батьківщина» - 26,2% ), з її необмеженими можливостями застосування адміністративного, фінансового та інших ресурсів - єдиний можливий шанс зібрати парламентську більшість для Януковича.
Тактична перемога опозиції, яка на той момент відстояла більш демократичну й прозору процедуру виборчого процесу, може виявитися пірровою.
Так, у законі немає більшості норм, котрі поклали на лопатки опозицію в місцевій кампанії 2010 року. Йдеться про ту ж таки неможливість зняти з реєстрації кандидата через орфографічну помилку в документах (тепер упродовж одного дня після повідомлення комісії кандидат може її виправити). Понад те, для ухвалення рішення комісіям необхідний кворум (2/3 від чисельного складу комісії). Партії отримали право на заміну членів комісій (що має дисциплінувати і зобов’язувати їхніх представників). Голосування вдома - тільки за медичною довідкою, на бюлетені - друкований номер, також встановлено п’ятирічний термін зберігання останніх (що, на думку опозиції, яка обіцяє прийти до влади в 2015 році, має застерегти членів комісії від необачних дій та участі у фальсифікаціях) і т.д. і т.п. (про що DT.UA неодноразово писало).
Проте деякі новели закону про вибори, корелюючись із рядом інших законів, в умовах тотального застосування адміністративного ресурсу та продажності громадян (вибачте, але м’якшого слова не знайшла) забезпечують владі широке поле для маневру. Передусім це стосується формування комісій. А, як свідчить практика, чим більше «своїх» у виборчкомах усіх рівнів, тим надійніший захист результату.
Закон «Про вибори народних депутатів України» надає право формувати ті ж таки окружні комісії партіям, чиї депутатські фракції зареєстровані в апараті Верховної Ради України (таких п’ять - ПР, «Батьківщина», КПУ, «Наша Україна», Народна партія), а також політичним партіям - суб’єктам виборчого процесу. При цьому останні можуть ввести своїх представників до складу комісій тільки у разі вдалого жеребкування. Ніби все чесно й прозоро. Але що маємо насправді? Згідно зі ст. 12 закону про вибори народних депутатів, суб’єктами виборчого процесу, крім виборців, ЦВК, кандидатів та спостерігачів, є партії, котрі висунули кандидата в депутати (ст. 12. п. 3). У результаті ЦВК налічила й зареєструвала таких аж 87 одиниць. З них тільки 22 (!) - висунули кандидатів у багатомандатних округах, оприлюднивши партійні списки. Підтвердивши тим самим свою ймовірну життєздатність. Решта, виходить, стрепенувшись від летаргічного сну, можуть висунути одного мажоритарника на окрузі в Крижополі і? - правильно - претендувати на місце в дільничній та окружній комісії. При цьому, згідно із законом, ЦВК вже не зобов’язана перевіряти, наскільки реальні є ці партії й чи не порушили вони взагалі необхідну процедуру - скликали повноцінний з’їзд (а не скинулися на трьох, на гроші спонсора), висунули реальних кандидатів тощо. І якщо раніше на такому з’їзді зобов’язаний був бути присутнім представник ЦВК, то тепер досить лише протоколу самої партії про його проведення.
Ризики? Міркуйте самі. Технічні партії й технічні кандидати беруть участь у жеребкуванні членства в комісіях. Механізм проведення останнього, до речі, затверджений окремою постановою Центрвиборчкому, також викликає багато запитань. Головне: чому жеребкування, яке стосується, наприклад, формування окружних комісій, проводитиметься ЦВК один раз і поширюватиметься на всі окружні комісії? Пояснимо на пальцях: окружна комісія (18-24 членів залежно від кількості зареєстрованих виборців). Беремо мінімум - 18. Мінус - п’ять (парламентські партії). Залишається 13 місць на 83 партії-претенденти. Перші тринадцять витягнутих номерів залізно потрапляють в окружні комісії в усіх округах, де є їхні кандидати (а вони все-таки є в багатьох кишенькових партій влади). Номер 14 може заповнити вивільнену нішу в окрузі, в якому партія, що стоїть перед ним, не має кандидата. І так за списком. Іншим невдахам - зась у всеукраїнському масштабі! (Демократичність формування дільничних комісій - окрема історія. Там до «сотні» партій приєднуються десятки мажоритарників. Партії вже готуються до жеребкування, активно обговорюючи, як можна одні кулі дуже нагріти, інші - дуже охолодити…)
У цьому ж ряду цікава історія з правом партій міняти своїх представників у комісіях. Супер! Дізнався, що людина не встояла перед конвертом, - «вийми й поклади» іншу. За заявою партії. Однак, якщо не дізнався, то ситуація може розгорнутися в інший бік. Оскільки ст. 37 закону про вибори не зобов’язує виборчу комісію інформувати партію про те, що її представник написав заяву про складання з себе повноважень. Аж до дозволеного мінімуму (тих-таки 2/3). Тобто якщо з 18 членів комісії шестеро склали повноваження, то вона може преспокійно працювати у складі 12 осіб, нікого не інформуючи про проблему. Ну, або потягнути час можна і до останнього дня. Ви вже відчуваєте логіку розвитку подій - технічних кандидатів заведено, зайвих куплено або витіснено під тиском із заявою, про що партії-хазяї можуть не знати і навіть до певного часу не здогадуватися.
Додайте сюди ще одну цікаву норму: «На засіданні окружної або дільничної виборчої комісії в день голосування, зокрема при підрахунку голосів, встановленні підсумків голосування в межах виборчого округу, в разі присутності менше ніж двох третин членів комісії від складу комісії рішення комісії ухвалюється не менш ніж двома третинами голосів від кількості членів комісії, присутніх на засіданні комісії» - п.12 ст. 33. Тобто якщо взяти тих-таки 18 членів окружної комісії, від яких 2/3 - це шість осіб - відсутні. Залишається 12. І рішення (в день голосування!), згідно із вищевказаною нормою, ухвалюють скільки? Правильно - вісім осіб.
Якщо зовсім до дрібниць, то спеціальна постанова ЦВК, яка регламентує порядок розгляду скарг, зобов’язує партії і кандидатів надавати документи в комісії з печаткою партії (знову ж таки з Крижополя довго їхати доведеться, щоб укластися в строки оскарження), а також підтверджувати оригіналами документів, що посвідчують статус кандидата (віддавати посвідчення, чи що?). До речі, «УДАР» програв усі суди, оскаржуючи ці дивні норми постанови. Апеляційний же суд тим самим цілком серйозно ухвалив, що ЦВК може продукувати нові законодавчі норми на рівні ВР. Такі справи. Втім, дуже схожі на випадок із членами ЦВК Магерою і Шелудьком. Ідеться не про законність реєстрації Сацюка. А про те, що суд скасував реєстрацію, а також ухвалив рішення сповістити ЦВК і президента про протизаконні дії членів ЦВК для вживання жорстких заходів у той момент, коли всі строки оскарження реєстрації кандидата вже минули. Такий собі сигнал усім комісіям і кандидатам про те, що плювати ми хотіли на ці норми законів.
Тепер другий рядок у номінації подарунків для влади, який, проте, в день голосування має всі шанси стати першим - відкріпні талони. Боже борони! Такого терміна ви не зустрінете ні в законі про вибори, ні в законі про державний реєстр виборців. Усе ще простіше. По суті будівельний мегамаркет «Епіцентр» з Берковецької, що у Святошинському районі столиці, може спокійно виїхати на святковий корпоратив кудись у Деснянський (там балотується кандидат по мажоритарному округу Галина Герега), дисципліновано попередивши органи Держреєстру: «За мотивованим зверненням виборця, який має право голосу
на відповідних виборах чи референдумі, орган ведення Реєстру може тимчасово (на період їх проведення) змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. Тимчасова зміна місця голосування виборця (виборчої дільниці) підтверджується посвідченням за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, яке видається виборцю» - п. 3 ст. 7 закону про Держреєстр виборців.
Що, вичерпна цитата? Як на мене - абсолютно. При цьому навіть не виникає сумнівів, що всі звернення громадян (які рятують провладних мажоритарників) за п’ять днів до дня голосування будуть досить мотивованими. Обізнаний громадянин може уточнити, що реєстр відкритий, і подібні маніпуляції можна зафіксувати і зробити публічними. Ну то й що? Запитає ще більш обізнаний. І тут уже резон згадати про іншу цікаву сюжетну лінію.
Ну то й що, хочу запитати і я вас, що кандидати від влади (реальні, не технічні як у Києві і багатьох інших областях) повально скуповують виборців? Відкрийте будь-який сайт - фото продуктових тормозків, свят, дитячих майданчиків…. Що хочеш… Плюс мільйони з бюджету на свої округи - Литвин, син Азарова… Рейтинги ростуть. Список невичерпний. Плюс тиск - фінансовий, силовий, фізичний нарешті… На членів комісій у тому числі. Вірних партійним ідеалам майже не залишилося. Як, утім, і самих ідеалів. Зачароване коло. Як розірвати? Ст. 61. закону про вибори народних депутатів. Читаю - шок. ЦВК у всіх цих і багатьох інших випадках (читайте статтю), навіть доведених у суді під час виборчих спорів, оголошує… попередження. Кому? Азарову? Довгому? Луцькому?..
Ні, є ще, звичайно, п.25 ст. 74: «У разі надходження до Центральної виборчої комісії або окружної виборчої комісії заяви чи іншого повідомлення щодо порушень, які мають ознаки вчинення злочину чи адміністративного правопорушення, відповідна виборча комісія невідкладно звертається до відповідних правоохоронних органів щодо перевірки зазначеного повідомлення та реагування відповідно до законів України». Тут-таки суворі норми КПК... Прогресивні й правильні. КПК, розділ 5, ст. 157-159. Читайте й насолоджуйтеся. Статтями. Не гучними і справедливими справами. Таким чином, інструменту боротьби з підкупом, адмінресурсом опозиція практично не має (зараз не йдеться про її якість). Тоді як у влади є достатня кількість можливостей, деякі з них ми й перелічили.
Відеокамери на дільницях, кажете? Як інструмент адмінресурсу - так. «Ми все бачимо, все знаємо…». Як спосіб заробити - цілком (російський «Центроник» за мільярд перекине сюди ті, які використовували в РФ на останніх президентських виборах, а потім зникли?). Як аргумент прозорості - ні. Як немає й зйомки на момент підрахунку голосів.
…Відома думка, що в часи політичних криз для чесної людини найважче полягає не в тому, щоб виконати свій обов’язок, а в тому, щоб усвідомити його. У кожного в нашій українській історії свій обов’язок. Про нинішню владу промовчу. З’їсть сама себе. Бо ніщо так швидко не розвалює державу, як абсолютна влада. А партіям заради свого порятунку та перспективи країни варто перестати годувати громадян. (Тимошенко у в’язниці за повної індиферентності народних мас, розвал регіональних організацій та очікувані зради в комісіях - прямий результат такого прикорму). Споживачі вже мусили б стати громадянами і перестати брати. Нинішня державна влада та обстоювана нею система корупції і розподілу благ тільки між своїми - прямий результат продажу голосів. Україна дійсно ввійшла в зону надзвичайної небезпеки.