Підтримати
Владімір Путін хоче формувати майбутнє так, щоб воно було схоже на його версію минулого. Він напав Україну не тому, що відчув загрозу розширення НАТО, а тому, що вважає, що це божественне право Росії – правити Україною, знищити національну її ідентичність та інтегрувати її народ у Велику Росію. Про це йдеться у статті Foreign Affairs.
Цю мету він описав в опублікованому в липні 2021 року есе "Про історичну єдність росіян та українців". У ньому він стверджує, що білоруси, росіяни та українці є нащадками русів – стародавнього народу, який заселяв землі між Чорним та Балтійським морями, що їх пов'язує спільна територія, мова та православна віра. У його версії історії Україна ніколи не була суверенною, за винятком кількох історичних інтерлюдій, коли вона намагалася – і не змогла – стати незалежною. Путін пише, що "Росію було позбавлено" основної території, коли більшовики створили Радянський Союз у 1922 році та заснували УРСР. Есе Путіна, яке повинен мати при собі кожен солдат, який відправляється в Україну, закінчується твердженням, що Україна може бути суверенною лише у партнерстві з Росією. "Ми – один народ", – заявляє Путін.
Це есе і подібні заяви показують, що Путін хоче бачити світ, в якому Росія головуватиме в новому слов'янському союзі, який складається з Білорусі, Росії, України, де всі інші пострадянські держави визнають сюзеренітет Росії. Він також хоче, щоб Захід і світ визнали чільну роль Росії в Євразії.
Путін серйозно налаштований досягнути цих цілей усіма засобами. Він веде війну в Україні з 2014 року, коли російські війська, одягнені в зелену форму без розпізнавальних знаків, окупували Крим. Тоді він вдався до розпалювання заворушень у східних та південних регіонах України, спровокувавши на Донбасі збройний конфлікт. З лютого 2022 року ці регіони стали приводом для нападу та завоювання.
Реакція Заходу на вторгнення була єдиною та рішучою. Але Захід повинен розуміти, що він має справу з лідером, який намагається змінити трактування історії останнього століття. Він хоче змусити Україну, Європу та й увесь світ відповідати його власній версії історії. Розуміння його цілей має ключове значення для вироблення правильної відповіді.
Хто контролює минуле?
Задовго до повномасштабного вторгнення в Україну Путін згадував минуле та маніпулював фактами, щоб створити обґрунтування для своєї війни. Він часто робив заяви про російську історію і поставив Київ у центр свого прагнення "виправити" те, що вважає історичною несправедливістю: відокремлення України від Росії у 1922 році.
Одержимість президента імперським минулим Росії має глибоке коріння – у Кремлі він розмістив статуї російських монархів Петра I та Катерини II, які здобули українські території у війнах зі Шведською та Османською імперіями. Він узурпував історію України та привласнив собі деяких із її діячів, наприклад, за воротами Кремля Путін встановив статую Володимира Великого. У путінській версії історії великий князь Володимир прийняв християнство від імені всієї Стародавньої Русі у 988 році, що робить його російською, а не українською фігурою, а відтак не існує української нації окремо від Росії. Великий князь належить Москві, а не Києву.
Твердження Путіна, звичайно, є історичними міазмами. Він ігнорує той факт, що у 988 році ідеї єдиної російської держави навіть не існувало, а перша згадка про Москву зафіксована лише у 1147 році.
Звинувачуючи більшовиків
Напередодні вторгнення Путін виступив із промовою, в якій звинуватив лідера більшовиків Володимира Леніна у руйнуванні Російської імперії – той влаштував революцію під час Першої світової війни, а потім "розділив, розірвав те, що історично є російською землею". За словами Путіна, більшовики створили "країну, якої раніше не існувало" – Україну, вклинивши російські території у нову республіку. Насправді Ленін та більшовики створили окремі радянські соціалістичні республіки для України та інших регіонів, щоб протиставити себе імперським царям, які правили єдиною, русифікованою державою та пригнічували етнічні меншини. Але для Путіна рішення більшовиків було нелегітимним, воно позбавило Росію її надбання та створило "завзятих націоналістів" в Україні. Путін переконаний: він виправляє ці "стратегічні помилки".
Придумування нацистів
Україна та українці мають складну історію. Імперії приходили та йшли, кордони змінювалися протягом століть, тому люди, які живуть на території сучасної України, мають мінливу, складну ідентичність. Але Україна є незалежною державою з 1991 року, і Путін щиро ображений тим, що українці наполягають на власній державності та національній ідентичності.
Для Путіна українці є нацистами не тому, що вони слідують Адольфу Гітлеру чи сповідують націонал-соціалізм. Вони – нацисти, бо вони "завзяті націоналісти". Його уявлення про українських нацистів набуло поширення в Росії. Для Путіна українці – нацисти, бо вони відмовляються визнати себе росіянами.
За будь-яку ціну
Путіну не подобається, що США та європейські країни надають Україні підтримку. У відповідь він розпочав економічну та інформаційну війну проти Заходу. Росія взяла на озброєння енергоносії, зерно та інші товари. Вона поширює дезінформацію, звинувачуючи Україну у скоєнні своїх же самих звірств, та звинувачуючи західні санкції у спричиненні голоду в Африці, тоді як саме Росія блокувала постачання українського зерна.
Проте підтримка України з боку Заходу включає два основні елементи: зброю та санкції. Західні санкції у сфері енергетики, фінансів та експортного контролю були великими, і вони впливають на російську економіку. Але санкції не можуть змінити погляд Путіна на історію чи його рішучість підпорядкувати собі Україну, тому вони не змінили ані його розрахунків, ані його військових цілей.
Реальний удар від західного експортного контролю буде відчутним у 2023 році, коли Росії не вистачатиме напівпровідників та запчастин для її виробничого сектора, а її промислові підприємства будуть змушені закритися. Особливо важко доведеться нафтовій промисловості країни, яка втратить технології та програмне забезпечення від міжнародної нафтової промисловості.
Путін упевнений, що зможе здобути перемогу. На його погляд, народна підтримка війни у Росії здається досить сильною. Рейтинг Путіна зріс після початку вторгнення. Проте є всі підстави для скепсису щодо глибини активної підтримки Путіна. Сотні тисяч людей, які виступають проти війни, залишили країну. Росіяни, які залишилися і публічно критикують війну, зазнають переслідувань або ув'язнення. Інші байдужі чи пасивно підтримують війну.
Манія величі
Маніпуляції Путіна з історією дозволяють припустити, що його претензії виходять за межі України, Європи та Євразії. У його колоніальній програмі можуть бути країни Балтії, а також Польща, частина якої була під владою Росії з 1772 по 1918 рік. Більшість сучасної Молдови входила до складу Російської імперії, і російські чиновники припускають, що ця держава може бути наступною в їхньому полі зору. Фінляндія також входила до складу Російської імперії з 1809 до 1918 року. Можливо, Путін не зможе завоювати ці країни, але його екстравагантні висловлювання про повернення російських колоній покликані залякати сусідів та вивести їх із рівноваги. В ідеальному світі Путіна він отримає важелі впливу та контроль над їхньою політикою, погрожуючи їм доти, доки вони не дозволять Росії диктувати свою зовнішню та внутрішню політику.
Все це підкреслює, чому Заходу (США, Європі, Австралії, Канаді, Японії, Новій Зеландії, Сінгапуру, Південній Кореї) конче необхідно подвоїти свої зусилля, щоб зберегти єдність у підтримці України та протидії Росії. У найближчій перспективі це означає спільну роботу з протидії російській дезінформації про війну, а також інші зусилля Кремля з залякування Європи. У середньо- та довгостроковій перспективі США, їхні союзники та партнери повинні обговорити, як перебудувати міжнародну та європейську архітектуру безпеки, щоб запобігти нападу Росії на інших сусідів.
Путін прагне збудувати свою версію російської імперії, він "збирає землі". У ХХ столітті Австро-Угорщина та Османська імперія розпалися після Першої світової війни. Великобританія та Франція неохоче відмовилися від своїх імперій після Другої світової війни. Але Путін наполягає на поверненні царської Росії. Прагнучи знову завоювати Україну, Путін скасовує одне з найвидатніших досягнень свого найвидатнішого героя – під час свого правління Петро відкрив вікно на Захід, подорожуючи Європою, запрошуючи європейців приїхати до Росії і допомогти розвитку її економіки, а також переймаючи та адаптуючи навички європейських ремісників. Вторгнення та територіальні експансії Володимира Путіна зачинили це вікно. Вони відправили європейців та їхні компанії назад додому та змусили ціле покоління талановитих росіян бігти у вигнання. Петро I повів Росію у майбутнє. Путін штовхає її назад у минуле.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google