Хто переможе: криза чи протести?

У вівторок у Мадриді мирна протестна маніфестація переросла в масові заворушення, внаслідок яких 60 осіб було травмовано, половина з них - поліцейські, котрі розганяли радикальних демонстрантів. У середу в Греції розпочався 24-годинний загальний страйк і демонстрація проти очікуваних заходів жорсткої економії. Таким чином, Європа перервала монополію на стихійні вуличні виступи, що затопили мусульманський світ як емоційна реакція на нікчемний кінопродукт. У Греції й Іспанії люди вийшли на вулиці свідомо та організовано - сказати своє протестне слово. І сказати його так, аби почули правителі.

Іспанія протестує, але вірить у євро

На акцію протесту до Мадрида з’їхалися представники практично всіх регіонів Іспанії - висловити свою незгоду з політикою жорсткої економії, яку уряд на чолі з прем’єр-міністром Маріано Рахоєм намагається втілити в життя. Однак дев’ять місяців, які минули від дня його обрання, відчутних результатів у впорядкування державних фінансів не принесли. За останні три роки (з 2010-го) Іспанію вдруге накриває потужна хвиля кризи. За даними серпня 2012 р., безробіття становило майже 25% (інакше кажучи, чверть працездатного населення не працює), а дефіцит держбюджету - 50,1 млрд. євро. Що стосується економічного зростання, то кредитне агентство Standard & Poor’s прогнозує економіці Іспанії 1,4% падіння проти 0,6%, які передбачалися.

При цьому сказати, що уряд консерваторів бездіяльний, буде неправильно. Прем’єр-міністр Маріано Рахой, який прийшов до влади на хвилі того ж народного невдоволення урядом (тоді - соціалістів), щосили намагається реалізувати амбіції своєї партії, та й свої особисті. (Він двічі - 2004-го й 2008-го - програвав вибори соціалістові Хосе Луїсу Родрігесу Сапатеро, і в Народній партії вже подейкували про зміну лідера. Але в листопаді 2011-го нагодилися дострокові вибори, і втома від соціалістів винесла лібералів у владу.) Однак Рахой розумів, що йому доведеться вживати всіх тих антикризових заходів, за які іспанці незлюбили Сапатеро.

Іспанія потребує європейської фінансової допомоги. Щоб отримати кредити Євросоюзу, офіційний Мадрид обіцяв провести масштабні структурні реформи. Однак обіцянок поки що не виконано. Передусім це стосується адміністративної реформи, скорочення роздутого бюрократичного апарату. Оскільки кожен із 17 регіонів фактично дублює функції центральної влади. В Іспанії, на відміну від інших великих економік ЄС, регіональні уряди й муніципалітети мають набагато більшу фінансову автономію, розпоряджаються своїми бюджетами, аж до запозичень. Така ситуація лише збільшує суму загального боргу держави, який у другому кварталі 2012 р. сягнув рекордного рівня - 808,3 млрд. євро, тобто майже 76% ВВП. Правда, сума держборгу Іспанії відносно ВВП не така висока, як в інших великих економік - Японії, США або Великобританії, не кажучи вже про Грецію. Проблема Іспанії - у бюджетному дефіциті. І коли його не ліквідувати в найближчих два-три роки (що практично неможливо), то держборг зростатиме.

Якщо Іспанія попросить допомоги в Європейському стабілізаційному фонді (а це, на думку більшості аналітиків, усього лише питання часу), вона буде змушена поставити свою внутрішню фінансову кухню під жорсткий контроль ЄС. Такі умови. І з ними свого часу довелося змиритися попереднім позичальникам - Греції, Ірландії, Португалії. Однак прем’єр-міністр Маріано Рахой занадто болісно ставиться до таких перспектив і, ніде правди діти, відтягує момент. Він навіть подумує про пенсійну реформу, хоча в передвиборних обіцянках запевняв виборців, що не чіпатиме пенсії.

Вересневе соціологічне опитування в Іспанії виявило цікаву взаємозалежність величин: 73% втратили довіру до уряду і вважають, що прем’єр Рахой не впорюється зі своїми обов’язками; 72% переконані, що Іспанії слід звернутися по зовнішню фінансову допомогу, але ті ж таки 70% довіряють єдиній європейській валюті і лише 20% хочуть повернутися до іспанської песети.

Слід зазначити що антикризові заходи іспанського уряду, а це передусім бюджетна економія, запалили сепаратистський нерв у Каталонії, Країні Басків, Галіції, Андалузії, на Канарах. Окраїнні регіони вимагають незалежності, вважаючи, що вона захистить їх не тільки від несправедливого уряду Рахоя, а й від економічної кризи. Правда, сепаратистські потуги серйозно не сприймають ані правляча народна партія, ані опозиційна соціалістична. Питання це не обговорюється ще й тому, що конституція Іспанії не передбачає такого сценарію. Та й уражено сепаратизмом у масштабах країни, можна сказати, меншість.

Грецький парадокс

Літнє затишшя у Греції закінчилося. У середу 26 вересня розпочався загальний добовий страйк, перший із часу приходу до влади в червні нового уряду на чолі з прем’єр-міністром Антонісом Самарасом. На роботу не вийшли держслужбовці, у тому числі лікарі, учителі, музейники, транспортники, авіадиспетчери. Країна знову занурилася у звичну за останні три роки обстановку. Причому профспілки вивели людей на вулиці не тільки на знак протесту проти політики уряду, а й приурочили масові мітинги та демонстрації до нового приїзду в країну представників «трійки» кредиторів.

Грецію, як відомо, з весни 2011 року рятують від дефолту міжнародні кредитори - Єврокомісія, Європейський центробанк і МВФ (прозвані «трійкою»), виділяючи країні, котра найбільше постраждала від кризи, гроші з Європейського стабілізаційного фонду. Греція вже отримала 240 млрд. євро. На черзі новий транш кредиту на 31,5 млрд. євро, причому затриманий до виплати з червня. Щоб його отримати, країна мусить пред’явити докази виконання покладених на неї умов. На даному етапі - це погоджений новий пакет заходів економії на 2013-2014 рр. на суму 11,5 млрд. євро, переважно за рахунок зменшення зарплат і пенсій. Інспектори «трійки», наїжджаючи в країну щомісяця, все не можуть отримати чіткий результат ні від нового уряду, ні від парламентської коаліції.

Крім того, у ЗМІ просочилися відомості з документів «трійки», що ситуація з дефіцитом грецького бюджету більш ніж жалюгідна: він виявився вдвічі вищим, ніж очікувалося, і становив майже 20 млрд. євро. За деякими ж даними, його реальна сума сягає 30 млрд. євро. Якщо кабінет Самараса не впорається з діркою в бюджеті, нового кредиту Греції не бачити. До того ж погоджений із кредиторами ще в лютому графік структурних реформ і приватизації держвласності безнадійно зірвано, зрозуміло - грецькою стороною. Одне слово, станом на вересень 2012-го Греція, як з’ясувалося, не виконала більше половини своїх зобов’язань.

Головний бар’єр, який гальмує прогрес Греції в подоланні кризи, традиційно банальний - «в товарищах согласья нет» ні у владі, ні в суспільстві. 90% греків вважають, що програма заходів жорсткої економії держресурсів соціально несправедлива. І побоюються, що нове плановане скорочення пенсій та зарплат може сягнути рекордних 20%, вдаривши знову по найменш захищених верствах населення. Тому й розпочався сезон страйків та демонстрацій, перший день якого завершився «коктейлями Молотова» і сльозоточивим газом.

Згоди немає і в правлячій парламентській коаліції, доволі строкатій за політичним складом. Породжена у тяжких муках, вона об’єднала правоцентристську партію «Нова демократія» на чолі з прем’єр-міністром Самарасом, Всегрецький соціалістичний рух ПАСОК, що його очолює попередній прем’єр Евангелос Венізелос, і Демократичну партію лівих із лідером Фотісом Кувелісом. Якщо раніше учасники коаліції не могли погодити розмір скорочень пенсій і допомоги у зв’язку з безробіттям, то тепер вони не можуть домовитися про терміни впровадження реформ. Причому Венізелос, який останній рік сам перебував на лінії прем’єрського вогню, тепер заявляє, що «не можна випробовувати терпіння народу». Без популізму, бачимо, аж ніяк. При цьому всі три учасники коаліції категорично відкидають можливість її розвалу. Оскільки мета в них висока - порятунок країни. Та чи знають про це самі греки, за рахунок яких порятунок планується?

Попри це, останні опитування громадської думки в Греції зафіксували несподіваний парадокс: 67% греків хочуть залишитися в єврозоні. Дуже дивно, що цього хочуть і правителі Євросоюзу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, як пишуть німецькі оглядачі, стоятиме до останнього на варті єдності єврозони. Того ж, як з’ясувалося, хоче новий французький президент Франсуа Олланд. Категорично проти виходу Греції з єврозони і глава Єврогрупи Жан-Клод Юнкер. Чи означає це, що лідери ЄС уже змирилися з новим траншем для Греції, не чекаючи висновків експертів «трійки»?

На восьме жовтня заплановано зустріч міністрів фінансів країн єврозони. На ній, як очікується, і буде розглянуто звіт інспекторів «трійки» щодо ситуації в Греції. Якщо новий транш зі стабфонду схвалять, країна й далі балансуватиме над прірвою дефолту. Якщо ж кредитори залишаться суворими й непохитними, Греція зірветься в прірву. Гірше, ніж їй самій, від цього нікому вже не буде. Загрозою ж для єврозони може виявитися ефект доміно. Правда, на той час передбачається впровадити в дію новий стабфонд ESM та інші заходи захисту.