Олександр Попов: «Це запитання не до мене»

Навряд чи нашу розмову з головою столичної адміністрації можна назвати цілісною, питання вичерпаними, а відповіді - вичерпними. Однак уже зараз зрозуміло: Попов більше не плекає ілюзій з приводу того, куди він потрапив і чим займається. В його очах немає іскри - в них видно рамки дозволеного, з якими він змирився.

Градоначальник, який устиг лише за останній місяць із невеликим відвідати з робочими візитами Париж, Кіото та Вашингтон, націлений на перемогу на майбутніх виборах мера. Але саме сьогодні він переживає золотий період своєї столичної кар’єри. Тому що цар надав своєму наміснику виключне право. Не грабувати, а повертати. І він повертає місту землю й майно, вкрадені Черновецьким. Не руйнувати, а будувати. І він будує мости, розв’язки, станції метро. Паралельно нарощуючи рейтинг.

Та чи довго протриває цей «золотий вік»? Що буде, якщо через рік Попов виграє вибори? Чи утримає він Київ і це своє виключне право? На Банковій розглядають два варіанти.

Перший. Києву доведеться платити за кожен день помірності «родини» і двору сторицею та відсотками. Тому що влада повинна взяти в столиці своє, як сьогодні вона безцеремонно забирає наше в інших регіонах.

Другий. Революції робляться в столиці. Янукович у 2004-му усвідомив значимість Києва і не має наміру злити киян відвертим повторенням мародерської політики Черновецького. Отже, якщо й брати, то «в міру».

У кожному разі - вибирати Януковичу. А Попов, судячи з акцентів у інтерв’ю, а також ревності, з якою КМДА обороняє столицю від акцій протесту, штампуючи судові позови, схоже, готовий прийняти будь-який з варіантів.

Проте судити - вам.

Про злочин, покарання та муки сумління

- Олександре Павловичу, одним із ваших найрішучіших кроків на посту голови адміністрації стало викриття команди Черновецького. Гучні заяви з приводу крадіжки тисяч гектарів землі, об’єктів комунальної власності потрясли країну. Ви самі задоволені результатом цього викриття?

- Можу сказати одне: заява, яку я озвучив, отримала практичну реалізацію. Я маю на увазі відновлення справедливості стосовно активів, які належать київській громаді. На сьогодні ми повернули 1700 га землі. Шляхом скасування незаконних рішень на сесії Київради, подання заяв до прокуратури та позовів до суду. Але робота триває. Кілька десятків рішень іще перебувають на розгляді. Що ж до активів, які були в акціях комунальних підприємств, то й тут ми теж досягли конкретних результатів. Повернуто акції «Київводока­налу», «Київгазу» та ін. Останній резонансний приклад: магазин «Сяйво книги». Ми продовжуємо рухатися в цьому напрямі, у тому й полягає наша компетенція. Про завершення процесу можна буде говорити десь через півроку. Однак уже сьогодні є очевидним факт повернення активів і землі на мільярди гривень.

- Однак будь-який злочин вимагає адекватного покарання. І якщо після гучного викриття Черновецького такого покарання не було, то злочин можуть повторити інші.

- Мабуть, цей логічний ланцюжок ви маєте адресувати правоохоронним органам. КМДА - не та структура, яка карає або визначає, було чи не було кримінальне діяння. Я не можу коментувати подібні речі. Це може дозволити собі тільки генеральний прокурор. Водночас я вважаю: там, де були дії, пов’язані з порушенням кримінального кодексу, люди повинні понести покарання. Я знаю, що відкрито кримінальні справи, ведуться розслідування. Тож, можливо, вже завтра буде те саме адекватне покарання, про яке ви кажете.

- Ви маєте на увазі адекватне покарання «стрілочників»? Як відомо, Черновецький, Довгий, Басс, Кільчицька не входять у зону інтересів прокуратури.

- Ви наполегливо намагаєтеся наділити мене тими функціями, яких я не виконую за родом своєї діяльності. Я наділений певними повноваженнями і, виходячи з них, вважаю, що все виконано.

- Ваші опоненти стверджують: саме в реалізації ваших пов­новажень і вся справа. Влада тягне час до виборів. Черно­вець­кий на волі - крісло мера зайняте - парламент у листопаді силами ПР провалив чергову постанову опозиції про дострокові вибори в Києві. У цьому контексті зовсім не дивно, що ви заявляєте в ЗМІ: «Питання, чи працює сьогодні мер, - це його питання».

- Так, у мера є певні функції, і він повинен їх виконувати. І він сьогодні їх виконує. Підпи­сує документи. А веде Черновець­кий засідання Київради чи ні - це його справа, до нього всі претензії. Не будете ж ви мене обвинувачувати в тому, що ВР провалила постанову про перевибори? Тепер стосовно опонентів. Тут я був би обережний. Це з їхньою участю в Київраді роздавали землі та об’єкти… Це під час їхнього перебування на посадах відбувалося все це свавілля.

- І під час перебування ваших однопартійців теж.

- Однак нині ви не назвете жодного керівника району чи міста в цій країні, який би за всі разом узяті роки незалежності повернув громаді такий обсяг активів. Тому в мене немає приводу сумніватися в якихось своїх діях. І я не відчуваю жодних мук сумління.

- А хто повинен відчувати муки сумління за те, що ті ж таки ва­ші опоненти - маю на увазі Блок Кличка - уже кілька місяців офіційно й безуспішно намагаються з’ясу­вати і в КМДА, і прокуратурі, скільки і якої землі ви повернули. Адже ви згодні з тим, що повернення активів має бути не менш прозорим? Інакше вам навряд чи вдасться спростувати тезу про початок глобального переділу власності. Де можна ознайомитися з пов­ним списком, що підтверджує всі заявлені вами 1700 га?

- Із цим узагалі не проблема. Може, ми справді цей момент пропустили… Але тільки тому, що зайняті конкретною роботою. Найближчим часом надамо вам докладну інформацію. (DT.UA підтвердила свій намір отримати докладний і системний звіт про повернуті активи інформаційним запитом на ім’я голови КМДА. Чекаємо. - Авт.)

Про бюджет, вилучення та добровільну залежність

- Експерти вказують на невиконання бюджету столиці на рівні 58% за загальним та спеціальним фондами. І це тенденція. При цьому ви пішли на вісім мільярдів вилучення з бюджету (1 млрд. 300 - пряме вилучення, інші 6 млрд. 700 набігають відповідно до нового Податкового кодексу, що передбачає відрахування 50 відсотків з доходу фізичних осіб). Опозиційні фракції в Київраді стабільно звинувачують вас у непрофесіоналізмі та м’якотілості.

- Ці цифри правильні станом на листопад. Однак щодо тенденцій я не поспішав би. Дочекаймося кінця року. Упро­довж поточного року ми разом з урядом додатково до ухваленого бюджету забезпечили виконання різних програм на більш ніж чотири млрд. грн. Тим самим було компенсовано всі вилучення. Станом на листопад.

Так, можливо, ми не отримали планованих доходів і не реалізували якихось дрібних програм. Зате отримали інші об’єкти та профінансували їх за рахунок державних субвенцій. Таким чином, якщо казати про програму соціально-економічного розвитку та наповнення бюджету розвитку, то ми його зробили більш позитивним для міста, ніж він був у момент ухвалення.

Однак є ще загальний фонд. Де в нас справді є невиконання - близько мільярда. Але що тут відбувається? Важливо, що бюджет складається з двох частин - це доходи та витрати. От за вит­ратами ми вийдемо десь на 98 відсотків. Усі соціальні зобов’я­зання щодо заробітних плат тощо ми виконаємо. Так, це дуже складно. Я щотижня займався й займаюся вирішенням питань про міські доходи. Але ми зробимо це.

А взагалі я радив би не забивати собі голову запитаннями - хто, що, кому і як розподілив. Головне на виході: який обсяг грошей Київ отримує на забезпечення своєї життєдіяльності. А через які варіанти та джерела ця сума сюди заходить - це питання влади.

- Вам що, подобається бути залежним від Азарова й лобіювати, як ви самі сказали, в кабінетах різні проекти й програми?

- Не подобається. Але ж не можна розглядати Київ як відособлене місто, не враховуючи при цьому проблем інших міст. В уряду в цій історії своя правда. Звичайно, мені хотілося б, щоб ми відразу отримали багато й могли це багато планувати. Але практика цього року показала, що нам разом з урядом вдалося акумулювати кошти на проекти, яких ми самі ніколи не реалізували б. Ми добудували й здали в експлуатацію Дарницький міст, два шляхопроводи, ведемо будівництво Подільського моста. Це важливі міські й державні проекти, і вони повинні бути такими. А яким чином зайшли на них гроші - неважливо.

- Ваш підлеглий п. Пархоменко днями заявив про 49 мільйонів гривень, які надійшли в бюджет від приватизації за 10 (!) місяців, і відразу пообіцяв під кінець року ще… 80 млн.

- У нас на виході справді є деякі великі проекти. Йдеться про приватизацію приміщення, в якому працює посольство Франції, за 80 мільйонів. Усі рішення ухвалено і тепер слово за французькою стороною.

- Це правда, що «земля від Черновецького» нині активно скидається на ринок за демпінговими цінами, і місто не може нормально торгувати землею, наповнюючи бюд­жет?

- Місто взагалі не може нормально торгувати землею! Аук­ціо­ни ж скасовано. А тим часом була прозора схема продажу. Тепер нам доводиться навіть стримувати цей процес. Але я думаю, що найближчим часом парламент виправить цю помилку. Та й ми цей час не марнували. Розробляли стратегію міста. І в її рамках ми розуміємо, які, де й під що ділянки в нас є. Тобто ми теоретично та організаційно підготувалися до аукціонів, які зможуть залучити інвесторів.

Про стратегію, Генплан і спадкоємність у владі

- Навесні цього року екс-мер Києва Олександр Омель­ченко, м’яко кажучи, дивувався з приводу ваших стратегічних ініціатив. Цитую: «Ми ж 2004 року прийняли Генплан! Він затверджений на всіх рівнях і багато речей регулює. Але виконаний наполовину. 2014 року планувалося перенести весь адмін­центр на лівий беріг. От була б основа, щоб почати зберігати. Все кинули… 27 поправок при Чер­но­вецькому. Те­пер нові стратегії пишемо. А ви доробіть те, що вже затверджено». Ви ж, Олек­санд­ре Павло­вичу, прийняли дарунок Ахметова за ціною 16 мільйонів. Навіщо?

- Так може заявляти тільки той, хто або зовсім дилетант, або чогось не розуміє.

- Омельченко чи я?

- Та хто завгодно. Але я сумніваюся, що наведена вами цитата точно передає позицію Олек­сандра Олександровича.

- Це цитата з його інтерв’ю нашій газеті.

- Є макропоказники, що визначають, яким має бути генеральний план або стратегія. Ну, наприклад, кількість людей, які проживають у Києві. Населення збільшилося. Кількість машин, розрахована раніше, в кілька разів перевищує заплановану. Змінилася фінансово-економічна ситуація. За рівнем і якістю життя ми відстали на 10-15 років від інших європейських міст. Тому нам як повітря потрібна була стратегія, котра є сучасним управлінським підходом у розвитку будь-якого міста. Генеральний план, що розробляється нині, накладається на це стратегічне бачення. Чого не було раніше.

- Ухвалений генплан теж розрахований до 2020 року. Я взагалі-то кажу про спадкоємність влади.

- Ми не відкинули напрацювань старого генплану. Ми почистили «новації» Черновецького й адаптували генплан до нової реальності, починаючи від показників населення й закінчуючи роллю Києва в європейському просторі. Ніколи цього в Києві не робили. Раніше інноваційного підходу до розвитку міста взагалі не застосовували. А це пріоритет для будь-якого європейського міста.

От ви казали про адміністративний центр. Але подумайте самі, чи правильно буде нині переносити адміністративний центр на лівий берег, витративши на це 10-15 млрд.? Може, на ці гроші краще відремонтувати лікарні й дороги…

- Але у вашому плані теж зак­ладено мільярди на Київ-ситі на тому ж таки лівому березі.

- А я кажу про пріоритети. Я практик. Діловий центр потрібен. Але не до 2014 року. Скажу більше. Коли обговорювався документ, ці ідеї вітали. Але реалізовувати їх сьогодні - це просто несправедливо щодо киян. Не можна будувати нові адміністративні центри, коли людям бракує ліків. Це моя думка, яка збіглася з думкою фахівців.

Більше того, якщо ухвалений раніше й поки що чинний Генеральний план Омельченка був такий хороший, то, скажіть мені, чому ми маємо такий запущений туризм? Чому Дніпро досі не має концепції розвитку? Чому його інфраструктура не працює на людей? Я можу наводити багато прикладів. Але просто повірте мені, що ситуація динамічно змінюється. І тому плану, який ми розробляємо, довірятимуть наші бізнес-партнери і всередині країни, і за кордоном.

- Упевнена, що Омельченко в 2004 році казав те саме. І той, хто прийде після вас зі своєю стратегією, казатиме те самісіньке. Таким чином, ви всі заперечуєте можливість стратегії як такої. Ну скажіть, коли в країні з’явиться бодай один політик - державний діяч, здатний продовжити чиюсь розпочату справу, відмовившись від масштабного піару своїх стратегій і планів?

- Так ми якраз продовжуємо і вдосконалюємо. У нашому проекті генплану вперше з’явився розділ «Архітектурні пам’ятки міста Києва». Тільки тепер! А скільки цих пам’яток ми вже втратили?!

- А скільки скверів втратимо згідно з вашим генпланом. Я впевнена, ви знайомі з публікацією журналіста Ігоря Луценка про секретні додатки до Генплану №2-3, згідно з якими 94 сквери - під сокиру?

- Оприлюднено якраз додатки до генерального плану, який почали розробляти до мене за Черновецького. Я довідався про це ще рік тому. Ми рік дискутували й працювали. І в нашому варіанті, який і було вивішено на сайті, цих цифр уже не було. Ми змінили підходи, і відпала половина спірних об’єктів. Але я дуже вдячний авторові цієї публікації. За її слідами я знову дав завдання, і в проекті генплану, який ми винесемо на остаточне обговорення, буде враховано й інші моменти. Я вам гарантую, що підсумковий документ відповідатиме інтересам городян.

- Експерти вважають, що запропонований вами генплан представляє інтереси потужного будівельного та бізнесового лобі - глибше, вище, тісніше, і все у столиці, в цент­рі. Чому немає й натяку на розвиток міст-супутників? Мета - залучити якнайбільше грошей і людей? Багата столиця - бідна країна?

- Ну, чесно кажучи, теза про багату столицю мені імпонує. Але ми цікавимося сусідами. Ще рік тому ми домовилися з обласною адміністрацією про розробку двох генеральних планів, зістикованих між собою у перспективах їх реалізації. Разом подаватимемо в Кабмін. Зараз кожен розробляє свою частину. Є спільні робочі групи, які ведуть переговори. Ми розуміємо, що залежимо від області в продовольчому плані. Транспортне сполучення - також наша спільна проблема. Основна тенденція - економічна та культурна інтеграція.

- Ваші часті поїздки за кордон - це теж інтеграція?

- Безумовно. Об’єктивно настав час донести до можливих партнерів наявність реальних і цікавих проектів у Києві. Ви ж знаєте, скільки коштує реалізувати стратегію?

- 500 мільярдів?

- При цьому левова частка - інвестиції. Процес іде. От сьогодні ми обговорюємо питання з компанією «НЕТА», що стосуються інвестицій у метрополітен. На суму в один мільярд гривень.

- Так усе-таки ціну за проїзд у метро ви не піднімете, коли такий успіх? А то ваші заяви щодо цього, м’яко кажучи, трохи нестабільні. 21 жовтня ви кажете, що бюджет не компенсуватиме підприємст­ву різниці в собівартості проїзду, а 25-го - що компенсуватиме.

- Це заявляв Крамаренко. Але місто компенсує різницю. Не прямими інвестиціями, а у формі інвестиційних програм на ремонт, оновлення рухомого складу тощо.

Про незаконну забудову, боротьбу з Алієвим і локшину

- Ви активно боретеся з незаконними забудовами. Проте можна назвати низку об’єк­тів, приміром вул. Пушкінсь­ка,7 (метро «Театральна»), вул. Гончара 17-23, які свідчать, що й тут є певні окреслені межі вашої рішучості. Дозволю собі цитату того ж таки Омельченка з приводу будівництва на «Театраль­ній»: «Боротьба між Попо­вим і Алієвим рівна. Але якщо голова адміністрації заявив, що будівництва не буде, то він мусить забити цвях одним ударом. Тут ніякого закону не треба, достатньо самого бажання Попова. Виставити охорону й міліцію - чоловік вісім цілодобово, - і нікого не пускати на роботу. З вовками жити - по-вовчому вити. А якщо хтось, не дай боже, дій­де до президента, і президент засумнівається в його правоті, то Попов має прийти й сказати: ваша честь, дякую за довіру, але я йду. Тільки так можна стати незалежним».

Не вийшло одним ударом?

- Я про всяк випадок нагадаю, що несправедливе рішення про виділення ділянки було прийняте в часи мера Омельченка. По-друге, ніколи не казав, що це будівництво буде ліквідоване. Я завжди вважав, що питання слід вирішувати в інтересах територіальної громади. Я не міг стверджувати так категорично, бо знав, наскільки непідйомне це питання в юридичному плані.
(І все ж 07.02.2011 р. інформаційне агентство «Ліга» повідомило, що на засіданні КМДА Попов виступив з вимогою зупинити будів­ницт­во до 9 лютого. - Авт.).Так, ми довели в судах, що землю було виділено незаконно. Але цей об’єкт, починаючи із землі, був кілька разів перекуплений. На законних підставах. Усі дозволи на будівництво - є. Якби ми пішли з цією купою паперів по судах - витратили б кілька років.

По-третє, що означає розібрати будинок, коли він так щільно прилягає до сусідніх об’єктів? Коли він будувався - в сусідніх будинках пішли тріщини. А уявіть собі, що ми його почнемо руйнувати. Причому за державні гроші. Навіть якби суд врешті-решт визнав право за територіальною громадою, це означало б, що ми мусимо повернути забудовникові десятки мільйонів. Тупикова ситуація. Тому я вибудував свою переговорну політику так, аби цей об’єкт приніс користь місту. У результаті ми отримаємо музей Києва. Якщо я не маю рації - осудіть. Але, на моє глибоке переконання, справедливіше рішення тут знайти було вкрай важко. Безкоштовний, готовий об’єкт під музей - це що, погано?

- Ну, або ви, Олександре Павловичу, або чарівник, або пан Алієв, який кілька років тримався залізною хваткою за цей об’єкт, - фокусник. Ви гарантуєте, що на верхніх поверхах музею не з’являться офіси чи згодом не спливуть реальні умови цієї меценатської угоди?

- Жодних офісів. Жодних угод. (Після інтерв’ю стало відомо, що, перебуваючи з візитом на Землі обітованій, президент України Віктор Янукович підписав указ про нагородження Вагіфа Алієва орденом «За заслуги» другого ступеня. Очевидно, за незаконне будівництво на Театральній, одіозний «Парус» та інші скандальні об’єкти в столиці. - Авт.)

- Будівництво на Гончара. Інтернетом гуляє відео, на якому журналіст агентства «Свідомо» подарував вам банку локшини за «боротьбу» з будівництвом на Пуш­кінській, а той-таки Ігор Луценко, дізнавшись про ваш героїчний намір зупинити будівництво на Гончара, переконаний: треба готувати другу банку.

- У нас із цим журналістом є домовленість: якщо ми відкриємо музей Києва, він забере свою локшину назад. Що стосується вул. Гончара, то сьогодні будівництво, як мені доповіли, зупинено. Є рішення суду. Які нюанси? Місто причетне до об’єкта - а це територія національного заповідника - тільки через рішення про виділення землі. Решта рішень приймалися не нами. І сьогодні нами не контролюються. У заповідника є свій господар - Мінкульт. Тому вести безпосередньо це питання я не мо­жу. Тривають переговори. Най­ближчим часом учені оцінять збитки, завдані будівництвом.

- Три місяці тому Київрада з вашої ініціативи прийняла рішення про заборону будівництва в центральній частині міста. Але недавно та ж сама Київрада дала дозвіл на розробку проекту землевпорядження з відведення земельної ділянки на вул. Золотово­рітська, 11. Це ж Софія!

- Що стосується Золотово­рітської, то там, наскільки я пам’ятаю, реконструкція об’єкта пов’язана з будинком в аварійному стані. Що, він повинен упасти комусь на голову?

- Але йдеться про відведення ділянки.

- Проект називається так, однак насправді йдеться про реконструкцію.

- Тобто? Слід розуміти, не виписано жодних умов для цієї самої реконструкції? І замість двох поверхів може з’явитися 22?! Я думаю, що все ж таки вам годилося б уточнити, що там насправді відбувається і чому назва проекту не збігається з його суттю.

У зв’язку з цим не менш цікава історія з Дніпровськими островами, які вже взяв в оборот ваш знаменитий заступник - одесит пан Кучук. Оголошено якийсь містобудівний конкурс «Дніпровські перлини. Концепція збереження островів…». Довга назва. Отож, екологи вже котрий день шукають відповідь на запитання: навіщо пан Кучук запитує в архітекторів, як зберегти острови, якщо там апріорі не може бути ніяких архітектурних об’єктів?

- Якщо ви скажете, що, заїжджаючи сьогодні в Гідропарк, відчуваєте насолоду, то я вас просто не зрозумію. Тому йдеться про отримання ідей розвитку території островів. Це не вибір партнера, який почне завтра щось будувати. Ми розуміємо, що це рекреаційна територія і там мають розвиватися тільки зони відпочинку, спорту… Але нам цікаво, який досвід є з цього приводу у світі. Коли ці ідеї отримаємо, буде загальне їх обговорення...

Про вибори, здобутий рейтинг і «поліцейську столицю»

- Коли, на вашу думку, відбудуться вибори в столиці?

- Я не можу цього знати. Якщо юристи і Конституційний суд по-різному трактують дату виборів, то які запитання до мене?

- Тобто можна порекомендувати колегам ні про покарання Черновецького, ні про його відставку, ні про вибори вас більше не запитувати? Тоді дозвольте запитати про рейтинг. Стратегія на затягування часу виявилася правильною?

- Можливо, ви все ж таки помітили, що особливо займатися політикою часу я не мав? І той стан, у якому ми прийняли міське господарство, заслуговував на те, щоб заглибитися в нього з головою. На 24 години на добу. Ось практично в такому режимі я й працюю. Тому думати про те, коли відбудуться вибори - сьогодні чи завтра, мені ніколи. Коли відбудуться, тоді й відбудуться… Чи братиму в них участь? Братиму. Бо знаю, що в мене з’явився рейтинг. Але це не самоціль. Просто наша команда справді виходить на рівень сучасного управління європейською столицею. Якщо хтось запропонує ефективніші підходи й методики, гадаю, він матиме успіх. Але в мене є шанс поборотися.

- Олександре Павловичу, ви справді думаєте, що можна побудувати «Місто сонця» у країні, де у влади немає моралі, а в корупції - обмежень? Чи… про це вас теж не запитувати?

- Будує місто не влада, його будують люди. Це люди працюють і на будовах, і в ЗМІ, і при владі. Впевнений, що порядних, моральних і чесних людей при владі більшість. Як і скрізь у країні.

- Київ дедалі частіше називають поліцейським містом. Позови КМДА до суду на заборони акцій у столиці стали традицією. Паркан перед ВР, ялинка в річницю Майдану теж? Ви вважаєте, що такий підхід обслуговування Банкової збільшує ваші шанси на перемогу?

- Я вважаю, що всьому має бути своє місце і час. А ялинку рано ми почали ставити не просто так. Вона нова й штучна. Ми такої конструкції ніколи раніше не монтували. Можемо не встигнути до Дня святого Миколая, оскільки є величезна кількість конструктивних і архітектурних нюансів. Більше того, ми ще жодного разу нікому не забороняли проводити якісь акції в місті Києві. (Під час підготовки інтерв’ю стало відомо, що Окружний адміністративний суд Києва за позовом КМДА заборонив чорнобильцям мітингувати в Києві. - Авт.) Але коли ви вважаєте нормальним, що в нас по п’ять років під ВР у Маріїнському парку мають стояти намети й під ними жити пацюки, то я навряд чи з вами погоджуся.

- Я вважаю нормальним висловити свій протест там, де я хочу.

- Будь ласка, висловлюйте. Але якщо ми готуємося до якихось серйозних заходів, то чому мусимо інтереси містян і країни в цілому обмежувати інтересами якоїсь окремої політичної сили. Не важливо, якої. До того ж я сам нічого не забороняю. Ви мене знову з кимсь плутаєте…

- Я не плутаю, я наводжу факти. День незалежності, марш «Свободи»…

- Адміністрація може тільки на підставі пропозицій правоохоронних органів з приводу проведення тих або інших акцій подавати позови до суду. І вже суд вирішує, заборонити їх чи ні.

- Я правильно зрозуміла: вам міліція підказує, які заходи шкодять інтересам міста і країни загалом, а які - ні?

- Неправильно. Нам підказують кияни. Я і вся міськадміністрація працюємо відкрито. Про все, що робимо, інформуємо людей через офіційний сайт, комунальні ЗМІ, під час особистого спілкування. Слухаємо їх і чуємо: уважно вивчаємо письмові та усні звернення, дзвінки у Call-центр, повідомлення у ЗМІ, організовуємо громадські слухання, як, наприклад, щодо стратегії міста.

- Олександре Павловичу, запитання стосовно Пилипишина. Його засудять, чи він таки стане вашим технічним кандидатом на виборах, як стверджують люди, близькі до вашого штабу?

- Це запитання теж не до мене.