Володар лісу

Містечко Маневичі, що на Волині, славиться не тільки своїми багатими лісами. Багато хто знає про багате джерело смачної води, розташоване неподалік нього. Місцеві жителі, мандрівники приїжджають туди відпочити, запастися водою. Є там і кафе з гарною назвою «Криничка»...

Увечері 2 жовтня 2006 року, близько 20 години, співробітники Маневицького відділку міліції проводили в кафе розгляд із приводу випадку хуліганства, який стався там напередодні. Відвідувачів не було, оскільки кафе вже закрили. У цей час до приміщення ввійшли двоє чоловіків, один із них добре відомий — директор Маневицького державного підприємства лісового господарства Зиновій Колісник. Явно було видно, що Колісник і його товариш були вже напідпитку.

Отут треба пояснити, що таке підприємство лісового господарства для жителів лісового краю. Фактично все працездатне населення району пов’язане з лісом: хтось доглядає за деревами, хтось їх спилює, хтось пере робляє й продає. Не маючи іншої роботи, люди цілком залежать від лісу, від підприємства лісового господарства, а отже — і від директора. Усім відомо, що батько Зиновія Колісника керує підприємством «Волиньліс», тобто очолює всі лісогосподарства Волинської області.

Його син Зиновій Колісник і поводиться відповідно як хазяїн краю. Того дня йому сказали, що кафе закрите, що тут працює міліція, попросили піти. Колісник повівся грубо, цинічно, матюкаючись, вимагав обслужити його з компанією. Далі він із товаришем (як з’ясувалося згодом, лісником Олександром Кватирком) почали зачіпати міліціонерів, спровокували конфлікт, не реагуючи на вимоги припинити хуліганство. Більш того, Колісник і Кватирко почали бити міліціонерів руками й ногами, погрожували вбивством. Колісник поранив, очевидно, ножем, ногу слідчому Ігореві Ісакову, потім хотів ударити його, лежачого на підлозі, каменем по голові. Тим часом Кватирко душив міліціонера Миколу Деркача, стискуючи йому горло спочатку руками, а потім вигином ліктя. Попередження про застосування зброї не змогло остудити запал «лісників», що розгулялися. Тільки попереджувальні постріли в землю змогли їх зупинити.

Після події під пильною увагою прокуратури і внутрішньої безпеки МВС опинилися чомусь міліціонери. Після кількаразових упереджених перевірок дії міліціонерів усе ж визнали законними. Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом опору працівникам міліції під час виконання ними службових обов’язків. Минуло вже п’ять місяців, але за цей час кримінальна справа фактично не зрушила з місця. І Зиновій Колісник, і Олександр Кватирко покарані не були, лише іноді їх викликають у прокуратуру як свідків.

Тільки після кількаразових вимог міліціонерів слідчий прокуратури визнав їх потерпілими, допитав і провів із ними слідчий експеримент.

«Фактову справу» порушують тоді, коли вчинено злочин, але злочинців не встановлено. У цій справі вони були відомі відразу.

Справа досі на язиках у жителів району й області. Поширюється думка про те, що Колісник хворіє, але це не заважає йому з’являтися на роботі, давати вказівки підлеглим, брати участь у полюваннях. Також його «хвороба» не заважає йому тиснути на потерпілих і свідків, їхніх родичів, він погрожує їм фізичною розправою й звільненням з роботи. Так, відомий і підтверджений факт, що Колісник погрожував звільненням зятеві одного з потерпілих міліціонерів — Ісакова, а самому Ісакову погрожував... звільненням з органів міліції. Кількаразові звернення потерпілих до Генеральної прокуратури України жодної реакції не мали.

Тепер розгорнуто кампанію в ЗМІ про події 2 жовтня 2006 року в кафе «Криничка». Події спотворюються з точністю до навпаки, а винуватців зображують добропорядними громадянами, які постраждали від п’яних міліціонерів.