Візова лібералізація: як зійти з мертвої точки?

В ейфорії від перемоги демократичної революції в Україні Європарламент проголосував за скасування віз для… Молдови, визнавши успіх і повноту відповідних реформ у цій країні.

А тим часом в самій Україні, після майже півроку стагнації та відсутності будь-якого прогресу, процес візової лібералізації, що був загнаний у глухий кут режимом Януковича, може отримати друге дихання і вивести Україну до реальної перспективи досягнення аналогічного молдовському результату протягом року-півтора. Але чи готові до цього нові урядовці, чи готові вони працювати так, як діяв уряд сусідньої держави, чи знову складуть руки і сподіватимуться лише на винагороду за звитягу, виборену героями Майдану?

Часто кажуть, що в законодавчій сфері Україні залишилось тільки внести зміни до законів з протидії дискримінації та боротьби з корупцією. Насправді, згідно з висновками Третього звіту Європейської комісії з цього питання, оприлюдненого в листопаді 2013 року, таких завдань більше.

Де перебуває наразі Україна, коли йдеться про рух до безвізового режиму? Які технічні завдання необхідно виконати негайно та як ефективно скористатися підтримкою європейської спільноти? Ці та інші питання мають стати першорядними у процесі перезапуску візової лібералізації.

Незважаючи на численні заяви уряду Януковича про наміри якнайшвидше отримати безвізовий режим, останні роки Україна демонструвала рекордно низькі темпи впровадження положень Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), вже четвертий рік перебуваючи у першій (законодавчій) фазі виконання цього документа. Прорив, зафіксований улітку 2013 року, форсовано відбувся під Вільнюський саміт, а тому успіхом не увінчався - з переліку завдань, що мали завершити законодавчу фазу процесу, жодною фракцією парламенту не були підтримані "чутливі" закони у сфері протидії дискримінації.

А от громадяни Молдови їздитимуть без віз уже влітку цього року. Не пасе задніх і Грузія, що долучилася до процесу лише на початку минулого року. Перехід до 2-ї, імплементаційної, частини завдань грузинський уряд очікує вже влітку цього року, а завершення всього процесу з можливим скасуванням віз вони очікують уже наступного року. Наприкінці 2013-го до безвізового забігу приєдналась і Туреччина, що має відчутні результати реформ і політичну волю, аби вирватися вперед.

Хто і як нині відповідає за виконання Плану дій
з візової лібералізації?

Виконання пунктів ПДВЛ, що охоплюють більш як 50 критеріїв та завдань з різних напрямів державної політики, потребують належної координації. Національний центр з виконання ПДВЛ, утворений у квітні 2011 року, де-факто не працює ще з кінця 2012-го. Після відставки першого віце-прем'єра В.Хорошковського ніхто в уряді взагалі не виявляв помітного інтересу до даної проблематики.

Для узгодження дій та контролю за процесом необхідно негайно поновити роботу згаданого Національного центру, з обов'язковим включенням незалежних експертів до його складу. Голова Центру повинен доповідати керівництву уряду щотижня - як це робилося в Молдові. Відверті ознаки хаосу в процесі ухвалення кадрових та інституційних рішень, що супроводжували процес (не)призначення в новий уряд профільного віце-прем'єра з європейської інтеграції Б.Тарасюка, який міг би бути головою Центру, наразі не додають оптимізму.

Ініціатива надолужити згаяне належить комітету з європейської інтеграції Верховної Ради, що вже 26 лютого на своєму першому після революційних подій засіданні обговорив першочергові заходи, необхідні для завершення законодавчої фази ПДВЛ.

Втім, як і раніше, голосування "антивізових" законів залежить від більшості фракцій парламенту, які ще влітку не демонстрували ані волі, ані розуміння проблеми, проваливши голосування законопроекту 2342, що мав розв'язати питання законодавчих прогалин у сфері протидії дискримінації.

Чи проголосують нині депутати за непопулярний закон або за інший, який буде запропоновано на заміну, - питання залишається відкритим. Втім, жодного руху вперед без урегулювання питань протидії дискримінації не буде. Тим більше коли наші "друзі" активно презентують події в Україні як перемогу "екстремістів" та "неонацистів".

Чи зможемо ми мати біометричні паспорти
вже цього року?

Нагадаємо, що безвізовий режим буде надано лише власникам біометричних паспортів, яких в Україні наразі - нуль. Новий уряд та активізована Майданом Верховна Рада мають можливість довести громадянам не лише готовність завершити розпочате, а й переглянути ті цілі, що вже вважаються частково досягнутими.

Йдеться про Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон про ЄДДР), що розроблявся, за офіційною версією, заради скасування візового режиму через упровадження біометричних паспортів. Свого часу поява даного закону викликала справедливе обурення правозахисників та незалежних експертів, бо по суті потреба в біометричних паспортах стала ширмою для освоєння корупційними групами майже мільярда гривень, які мали піти на впровадження реєстру і водночас віддалити перспективу скасування віз, зважаючи на кількарічний процес упровадження нового адміністративного монстра - демографічного реєстру.

За результатами згаданого вище Третього звіту Європейської комісії, українська сторона повинна ухвалити підзаконні акти, необхідні для виконання цього Закону. Втім, виконання цих рекомендацій не тільки не пришвидшить появи біометричних документів, а й актуалізує критику з боку правозахисників, оскільки виявлених розбіжностей окремих положень Закону про ЄДДР з міжнародними стандартами захисту персональних даних та Конституцією України ніхто не виправив.

Тому спільною пропозицією фахових аналітичних центрів із цього питання є скасування чинного закону про ЄДДР та ухвалення на заміну йому розробленого Центром політико-правових реформ законопроекту "Про документи, що посвідчують особу", який регулює питання біометричних документів для виїзду за кордон, внутрішнього посвідчення особи та інших документів. Імовірно, цей законопроект буде подано до парламенту вже наступного тижня.

Хто у сфері захисту персональних даних господар?

Реформування сфери захисту персональних даних також потребує коректив, незважаючи на внесення змін до Закону України "Про захист персональних даних", що набрали чинності з 1 січня 2014 року, та передачу відповідних повноважень уповноваженому ВРУ з прав людини в результаті планованого розформування Державної служби захисту персональних даних (далі - ДСЗПД).

Ці кроки отримали схвальну оцінку експертів з ЄК, що була супроводжена рекомендаціями законодавчо закріпити фактичну передачу омбудсмену необхідних повноважень з подальшим розширенням обсягів та сфери його впливу.

Найближчим часом необхідно завершити інституційні процеси передачі функцій і повноважень Державної служби персональних даних омбудсмену.

Антикорупційний пакет

Окремий блок завдань - удосконалення законодавчого пакета боротьби з корупцією, ухваленого у травні 2013 року.

Третій звіт Єврокомісії чітко визначає необхідність доопрацювання антикорупційного пакета, якому загалом бракує цілісного й комплексного підходу, що під час імплементації може становити ризики для їх якісного впровадження. Окремі завдання лежать у сфері запобігання та боротьби з організованою злочинністю, що стосуються процедури конфіскації та відповідальності юридичних осіб у разі браку механізму нагляду чи контролю.

Окремі зауваження стосуються посилення контролю у сфері конфлікту інтересів та запровадження більш прозорих механізмів державних закупівель.

Істотні недоліки наявні й у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній.

Доопрацювання необхідне і за іншими напрямами. Управління міграцією - сфера, що перебуває під особливим контролем експертів з ЄС. Безвізовий режим і можливе зростання міграційних ризиків - одна з причин сталого інтересу до модернізації системи управління. Належні зміни мають відбутись і в політиці притулку та реадмісії. Згідно з рекомендаціями ЄС, слід удосконалити механізм повернення мігрантів та запровадити низку процедурних інструментів для додаткового і тимчасового захисту осіб, що попросили міжнародного захисту в України.

Згаяний час у вирішенні питання скасування віз повинен подвоїти зусилля влади вже сьогодні. Паралельно із завершенням законодавчої фази ПДВЛ має відбуватися активне впровадження тих напрямів державної політики, що становитимуть основу виконання 2-ї фази ПДВЛ, незалежно від формальної дати початку оцінювання з боку ЄС критеріїв 2-ї фази. За таких умов можна було б очікувати скасування віз для громадян України з боку ЄС до кінця 2015 року.

Український народ заслужив, щоб йому відкрили двері до Європейського Союзу, однак уряду не варто покладатися лише на "моральний борг ЄС". Не варто очікувати перегляду з боку ЄС критеріїв, передбачених ПДВЛ, зважаючи на вплив Майдану. Захоплення в Європі революційними змінами може слугувати підставою для значно кращого сприйняття громадян України, втім, цього замало, аби очікувати на вирішення питання скасування віз лише політичним рішенням.