Травля неугодних: так може бути з кожним

У суддівському середовищі розгорнулася нова боротьба за найвищі посади у суддівському корпусі. Йдеться про посаду голови Верховного суду України (ВСУ), голови та заступника Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) та посаду голови Вищої ради юстиції (ВРЮ).

Як відомо, 13 жовтня 2012 року виповнилося 65 років нинішньому голові ВСУ Петрові Пилипчуку. Головою ВСУ він був менш ніж рік. Вже тоді, у грудні 2011 року, коли Пилипчука з подачі Банкової обрали на цю посаду, було зрозуміло: рік перебування його у статусі голови ВСУ - це ціна політичного компромісу між основними центрами впливу на судову владу та борцями за Верховний суд України після закінчення строку перебування на цій посаді Василя Онопенка.

Уже наприкінці літа у судовій системі розпочалися перестановки. У відставку у зв’язку з досягненням 65-річного віку пішов заступник голови ВССУ, брат нинішнього генерального прокурора Микола Пшонка. Крім того, парламент несподівано, за рік до 65-річчя, підтримав переведення рядовим суддею ВСУ Леоніда Фесенка, суддею ВССУ обрано нинішнього голову Вищої ради юстиції Володимира Колесниченка.

Юридичні видання коментували ці події як підготовку до майбутніх гучних призначень: В.Колесниченка - головою Вищого спецсуду, Л.Фесенка - головою ВСУ. Утім, обидва переходити в інші інстанції не поспішали. В.Колесниченко, залишившись на посаді голови ВРЮ, прокоментував ЗМІ, що планує набути статусу судді ВССУ вже після спливу його повноважень члена ВРЮ та голови цього органу у березні 2012 року.

Л.Фесенко взагалі десь раптом «зник». Спочатку він навіть не з’явився на засідання парламенту, де його обирали суддею ВСУ. Потім несподівано пішов у тривалу відпустку (кажуть, на цілих 70 днів). Інформовані джерела стверджують, що обрання Л.Фесенка головою ВСУ опинилося під великим питанням. Він це зрозумів і тому навіть не писав заяву на внесення його до штату ВСУ, заблокувавши таким чином свій перехід до ВСУ і залишивши (поки що) свій статус-кво як голови ВССУ. Це при тому, що суддям ВСУ він обіцяв відновити повноваження Верховного суду у повному обсязі! Проблема з його обранням головою ВСУ виникла, з одного боку, через процедуру таємного голосування, результат якого навіть за нинішньої ситуації непросто проконтролювати. До того ж того судді ВСУ за «зайд» голосують неохоче - своїх претендентів на найвищу посаду вистачає. З другого боку, стверджують, що Л.Фесенко потрапив у немилість до найвищого керівництва держави (точніше - його оточення), через що його високе призначення щодень вкривається дедалі більшим туманом.

Ситуація з обранням нового голови ВСУ ускладнюється тим, що за новим законом пленум ВСУ з питання обрання голови ВСУ скликається не пізніше одного місяця з дня припинення повноважень попереднього голови. Повноваження П.Пилипчука на цій посаді припинилися 13 жовтня - досягши граничного віку, він не може бути суддею, а отже, й головою суду. Однак, попри те, що П.Пилипчук вчасно пройшов процедуру ВРЮ щодо свого звільнення з посади судді, це питання на розгляд Верховної Ради 16 жовтня винесено не було. Це може означати, що сторони, які борються за посаду голови ВСУ, на даний момент не дійшли згоди щодо компромісної фігури, а кожна сторона окремо не в змозі «провести» свого кандидата.

На тлі цієї невизначеності і довготривалої відпустки Леоніда Фесенка на посаді голови ВССУ, яка має прикрити його незвільнення з адміністративної суддівської посади попри обрання суддею ВСУ, не менш драматичні події розгорнулися навколо голови ВРЮ Володимира Колесниченка.

На засіданні цього високоповажного органу, що відбулося 25 вересня цього року, голова ВРЮ використав частину часу для відповідних заяв, які передрукувало чимало ЗМІ. За словами Колесниченка, йому надійшла однозначна пропозиція від радника президента України і теж члена ВРЮ Андрія Портнова написати заяву за власним бажанням і піти з посади достроково. Інакше проти голови ВРЮ розпочнеться дискредитаційна інформаційна кампанія.

Заяви голова ВРЮ зробив уже на тлі низки публікацій у відомій в юридичних колах газеті «Закон і Бізнес». Це видання (за повідомленнями ЗМІ) минулого року змінило своїх власників. Хоч офіційної інформації про це немає, але газета стала уважною до діяльності народних депутатів В.Писаренка, В.Пилипенка, С.Олійника і радника президента А.Портнова.

Спочатку газета написала про втрату В.Колесниченком кредиту довіри, потім про ймовірну відставку, що спростувала прес-служба ВРЮ, далі про ймовірну примусову відставку через фінансові зловживання, що вже видавалося майже правдою на тлі реконструкції згарища колишньої Шевченківської районної прокуратури у місті Києві під новобудову для ВРЮ. Було повідомлено, що вкрадені усі гроші. У відповідь на це голова ВРЮ звернувся до суду і зажадав спростування. Поки позов щодо розкрадань йшов поштою, газета друкувала нові подробиці. Спочатку копію звернення до президента В.Януковича депутатського запиту В.Грицака про фінансові зловживання у розмірі 5 млн грн. при цій самій реконструкції. Після того як В.Колесниченко розповсюдив лист-спростування Василя Грицака про «брудну провокацію» проти нього і ВРЮ, газета надрукувала коментар В.Грицака про те, що він відкликає свій запит, бо його підписав без його відома помічник, якого вже звільнено, але матеріали йому надав правозахисник п. Лебідь.

Того ж дня такий самий запит до президента підписала відома своїми принциповими позиціями народна депутатка Ірина Бережна. Крім того, два кандидати на посади керівників судів висловили в цій же газеті свої обурення.

Спочатку події коментували як боротьбу за ключові посади у судовій системі між двома основними групами С.Ківалова (до якої належать і Л.Фесенко, і В.Колесниченко) та групою А.Портнова.

Народний депутат Ю.Кармазін, у свою чергу, заявив ЗМІ, що посаду голови ВРЮ обіцяли багатьом, зокрема А.Портнову і Р.Кузьміну. Остання заява може бути красномовною бодай тому, що йдеться не лише про природну зміну поколінь у судовій системі, а й про набрання 19 листопада чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом і очікуване прокуратурою зменшення її повноважень та збільшення повноважень судів щодо кримінальних процесів. Можливо, через контроль за ВРЮ нинішній обсяг впливу можна було б зберегти усім.

Водночас Печерський райсуд Києва блискавично розглянув позов Колесниченка - 2 жовтня він позов прийняв, а вже 3 жовтня оголосив рішення й окрему ухвалу. Ця подія детально була висвітлена на сайті газети «Закон і Бізнес», яка таким чином у суді, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, відстояла право на припущення.

Суддя Печерського райсуду В.Бортницька, яка розглядала цю справу, у окремій ухвалі вказала В.Колесниченку як голові ВРЮ на неправильну організацію роботи секретаріату, на те, що він захищає «особисті немайнові права» і не має права використовувати сайт ВРЮ та засідання ВРЮ для своїх особистих заяв. Крім того, голова ВРЮ повинен повідомити про помилки членам ВРЮ. Загалом, це - дуже цікавий судовий документ з багатьох поглядів. Він вартий уваги не лише сторін у цій справі, а й студенів, науковців, політиків та й звичайних громадян, які можуть переконатися, яким оперативним та справедливим може бути вітчизняне правосуддя.

До речі, у ЗМІ проскочила інформація, що місце голови ВССУ заготовлене для нинішнього голови Печерського суду - Інни Отрош. Можливо, це просто чиєсь припущення, а може і справді так. Як голова Печерського суд І.Отрош належним чином організувала його роботу у постреформений період, про що принаймні свідчить майже бездоганна організація роботи цього суду з розгляду справ Ю.Тимошенко, Ю.Луценка та інших колишніх урядовців.

Паралельно усі судові інституції України, включно із 666 судами загальної юрисдикції, почали регулярно - щодня, отримувати цікаву пошту з відомостями про різного роду сексуальні збочення, якими нібито страждає В.Колесниченко. А з електронних адрес тим же адресатам нібито від імені Володимира Колесниченка надсилалися так само спростування цих текстів. У цих публікаціях як партнери і соратники В.Колесниченка називалися ті, хто перебуває на його стороні.

Однак цим історія не завершилася. Наразі у Вищому адміністративному суді оскаржується обрання В.Колесниченка суддею Вищого спецсуду. Можна передбачити, що його рішення також буде оперативним і справедливим. Що зайвий раз продемонструє Україні і світу рівень незалежності вітчизняної судової влади, зокрема і від ВРЮ (про що багато говорили після проведення судової реформи).

А народний депутат України Ірина Бережна, попри відсутність відповідного рішення Вищої квалкомісії суддів, зареєструвала постанову про обрання В.Колесниченка суддею Уманського міськрайонного суду. Цей документ також вартий уваги, аби зрозуміти суть того, що відбувається на вітчизняному судовому і політичному олімпі.

Зазначені події свідчать про те, що у розвитку судової влади настав новий етап - боротьба за переділ впливу на неї з боку тих, хто у результаті так званої судової реформи взяв судову владу під контроль. Спочатку з ключових посад у судовій системі були усунуті ті, хто розумів, з якою метою проводиться судова реформа і протистояв цьому. Так, спільними зусиллями було повалено В.Онопенка, якого не допустили до повторного обрання на посаду голови ВСУ. А потім спалахнула боротьба за «контрольний пакет» над судовою владою уже між тими, хто домагався усунення В.Онопенка з вершини судової влади. Усе, як і у політичній сфері, - спочатку розправились із політичними опонентами, а далі взялись за своїх.

Події навколо посад голів ВСУ, ВРЮ та ВССУ є показовими проявами такої боротьби у судовій владі. Вражає, що ці події відбуваються на тлі повного мовчання суддівського корпусу. Коли ще кілька років тому судді через органи суддівського самоврядування реагували на всі значущі події щодо судової влади, то тепер вони мовчать. Мовчать, бо знають - будь-який несанкціонований виступ навіть на захист своєї незалежності матиме для них катастрофічні наслідки. І на що тоді чекати звичайним громадянам від вітчизняної Феміди?