Справу сфальсифіковано, Але складу злочину в цьому... немає

DT.UA писало про одеського слідчого Філімонова, який розслідував кримінальну справу міжнародного злочинного угруповання, що діяло на території України. Але, оскільки фігуранти справи використали свої зв’язки в Одеській прокуратурі, підсумком діяльності слідчого стала фабрикація кримінальної справи за трьома статтями Кримінального кодексу проти... нього самого. Юлія Філімонова було засуджено до п’яти років позбавлення волі. Проте адвокатам вдалося довести його невинуватість, і в результаті Філімонова було виправдано, що рідко трапляється у вітчизняній практиці. Логічними і закономірними були подальші дії представників Філімонова, які намагаються домогтися притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто сфальсифікував цю справу.

Із цим, звісно, виникли труднощі. А тим часом схоже, що вся ця історія дістала досить-таки неочікуване продовження.

Місяць тому на голову Ук­раїнського юридичного товариства і автора нашої газети адвоката Олега Березюка було вчинено напад. О 9.43 ранку 11 листопада на адвоката напав невідомий, який намагався завдати йому удару розвідним ключем в голову. О.Березюку вистачило якоїсь секунди, щоб правильно оцінити ситуацію і ухилитися від першого удару. Під час короткої сутички він заблокував ударну руку нападника, пірнув під неї і опинився за спиною злочинця. На допомогу нападникові кинувся його спільник. Однак, попри те що злочинців уже було двоє, продовжувати напад вони не наважилися. Поки адвокат викликав міліцію, нападники зникли в невідомому напрямку.

Олегу Березюку вдалося уникнути тяжких наслідків, які могли настати в результаті цього нападу, тільки завдяки хорошій фізичній формі і навичкам, отриманим під час проходження служби у По­вітряно-десантних військах.

Версію про спробу пограбування адвокат виключив одразу - він високого зросту і спортивної статури, ніяк не схожий на потенційну жертву грабіжників. Зазвичай вони нападають на «дрібнішу дичину», як їм здається, не здатну чинити опір. У крайньому разі б’ють ззаду, а не нападають обличчям до обличчя. До того ж цього дня адвокат був одягнений не дуже презентабельно - звичайна спортивна куртка і джинси, тобто ніяк не нагадував товстосума, чиїм гаманцем можна розжитися. Та й ранковий час нападу ніяк не в’язався з версією пограбування. Адвокат Березюк добре запам’ятав свого нападника. Склавши фоторобот підозрюваного, оперативники взялися опитувати відомий їм «кримінальний елемент». «Ні, це не наші. Ніхто з наших не наважиться посеред білого дня напасти на такого великого дядька, тут і нарватися можна», - як один відповідали «гоп-стопники» і хулігани.

Консьєржки прилеглих під’їздів сказали, що бачили незнайомців, які протягом кількох днів, що передували нападу, крутилися біля будинку, щось видивлялися.

Олег Березюк схильний думати, що причина нападу - його професійна правозахисна діяльність. Швидше за все, напад стався через його участь у низці резонансних справ.

Юристи кажуть: «Якщо не знаєш, хто скоїв злочин - шукай, кому це вигідно». Журналісти одразу ж віддали перевагу версії про те, що ця пригода пов’язана зі справою Юлії Тимошенко, Інтернет заряснів заголовками на шталт: «Консультанта Тимошенко побили розвідним ключем». Члени Українського юридичного товариства адвокати Олександр Плахотнюк і Микола Сірий беруть безпосередню участь у захисті Юлії Тимошенко. Позиція голови Ук­раїнського юридичного товариства Олега Березюка та його критичні зауваження з приводу дій нинішньої української влади у процесі Юлії Тимошенко загальновідомі. Але в контексті згаданої справи усувати саме його немає жодного сенсу, оскільки є люди, які набагато ближчі до опального екс-прем’єра і приносять значно більше «шкоди» нинішній владі.

Перебираючи подумки справи, які вів останнім часом, адвокат сформулював власну версію пригоди. У своїх зверненнях до голови СБУ Валерія Хорошковського та голови комітету Верховної Ради з питань боротьби з оргзлочинністю та корупцією Валерія Бевза Олег Березюк пише: «Вважаю, що напад було вчинено для того, щоб залякати мене як адвоката, голову ГО «Українське юридичне товариство», а також народних депутатів України Григорія Омельченка та Володимира Стретовича і змусити нас відмовитися від активних дій, спрямованих на притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у незаконному притягненні до кримінальної відповідальності та засудження на п’ять років позбавлення волі старшого слідчого з особливо важливих справ УМВС України в Одеській області Юлія Філімонова.

Перебуваючи на посаді слідчого в органах МВС, Юлій Філімонов розслідував кримінальну справу щодо протиправної діяльності міжнародного злочинного угруповання на території України. Вико­ристо­вуючи свої корупційні зв’язки у прокуратурі Одеської області, 17.11.2005 року злочинці сфабрикували проти Юлія Філімонова кримінальну справу за ч. 2 ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень), ч. 2 ст. 366 (службова підробка), ч. 1 ст. 371 (завідомо незаконні затримання, привід або арешт), ч. 2 ст. 372 (притягнення завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності) КК України»...

Про одеського слідчого Філі­монова, котрий постраждав через свою принциповість, наше видання писало двічі («Справа слідчого Філімонова», «В Одесі все схоплено?»). Адвокат Березюк був захисником Філімонова і зараз упевнений, що напад на нього пов’язаний саме з цією справою та подіями останніх місяців.

Нагадаємо фабулу. 1997 року два іноземці з Близького Сходу вирішили зайнятися бізнесом в Україні. Щоб вести справи в чужій державі тільки ідей і грошей недостатньо, потрібно ще принаймні знати мову і закони країни, а тому вирішили директором підприємства призначити свого земляка араба, який свого часу закінчив юридичний факультет Одеського університету і залишився жити в Україні.

Справи на фірмі йшли непогано, прибуток зростав, підприємство розжилося нерухомістю. І в цей момент у найманого директора виникла ідея заволодіти чужим майном. Виявивши зловживання, власники бізнесу звернулися до міліції.

Досудове слідство у цій справі було доручено вести старшому слідчому з особливо важливих справ підполковнику міліції Юлію Філі­монову.

Слідчий виявив, що директор підприємства незаконним шляхом переоформив на себе частину чужого майна, а потім і зовсім вивів підприємців зі складу засновників «незаконнонародженого» ТОВ. Ю.Філі­монов побачив у діях директора підприємства ознаки злочину і порушив кримінальну справу за ст. 190 КК України (шахрайство). Знав би слідчий, чим для нього обернеться цей «близькосхідний конфлікт»...

Якось 2008 року до адвоката Олега Березюка звернувся його знайомий підприємець і попросив проконсультувати іноземця, як він висловився, «з питання нотаріату». «Тільки доведеться їхати до Одеси», - попередив він. Березюк погодився.

Адвокат переглянув документи і здивувався: «Ну, тут узагалі щось не те. Як міг уповноважений, діючи від імені свого довірителя, учиняти правочини сам із собою і відчужувати його майно на свою користь? Це явно незаконно, оскільки суперечить статті 62 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, що був чинним на момент учинення правочину. Я хотів би подивитися на нотаріуса, котрий засвідчив такий документ!». У відповідь почув, що згаданий нотаріус, іще досить молода жінка, раптово померла. Що ж до незаконності пов’язаних зі зміною засновника ПП «Альянс ЛТД» дій, то за цим фактом навіть було порушено кримінальну справу. «Хто вів слідство? Чи можна з ним поговорити?» - поцікавився адвокат. «Так слідчого самого засудили на п’ять років через цю справу», - була відповідь.

Адвокат з’ясував, що засудженого слідчого звати Юлій Філімонов і що він наразі не «сидить» - дали дворічну відстрочку. Адвокат вирішив зустрітися і поговорити з уже колишнім слідчим.

Юлій Філімонов розповів, що, перебуваючи на посаді, він неодноразово викликав на допит підозрюваного у скоєнні злочину директора ПП «Альянс ЛТД», але той не з’являвся на виклики і навіть переховувався за межами Одеської області. Коли його все-таки розшукали, слідчий вирішив затримати пі­дозрюваного і порушив питання про арешт як запобіжний захід.

Буквально одразу ж після затримання підозрюваного у скоєнні злочину директора ПП «Альянс ЛТД» до слідчого прийшов чоловік і сказав, що він представляє інтереси затриманого. Відвідувач показав «липове» посвідчення директора харківської філії Інституту держави і права. Як з’ясувалося пізніше, такої установи не існує в природі. Без будь-яких натяків він прямо запропонував слідчому гроші за те, що той негайно випустить затриманого ним директора ПП «Альянс ЛТД». Слідчий відмовився від пропозиції гостя і попросив залишити приміщення. Тоді відвідувач почав погрожувати офіцеру міліції і повідомив йому, що він - колишній офіцер ГРУ (Головне розвідуправління Генштабу Збройних сил колишнього СРСР), має досвід проведення спецоперацій, і слідчий Філімонов ще гірко пошкодує, що не прийняв його привабливої ??пропозиції. Слід­чий тоді вигнав відвідувача, не сприйнявши його погрози серйозно. А тим часом корупційну машину вже було запущено, і кинуті в її топку гроші привели в рух усі механізми.

Суд не санкціонував арешту і випустив підозрюваного у скоєнні злочину з-під варти. А в слідчого почалися неприємності. Вище керівництво наполегливо попросило його закрити справу (щоправда, письмових розпоряджень стосовно цього не давало). Філімонов відповів: «Я закривати цю справу не буду. Якщо хочете її закрити, заберіть її в мене і робіть з нею що хочете». Слідчому залишалися два роки до пенсії, і він хотів піти на заслужений відпочинок із чистим сумлінням і незаплямованою репутацією. Але спокійно дожити до пенсії підполковнику не дали.

Невдовзі йому самому інкримінували низку посадових злочинів, звинуватили і засудили.

21 червня 2007 року Київський районний суд Одеси під головуванням судді С.Галій визнав Філімонова винним і засудив на п’ять років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на два роки.

Кримінальному переслідуванню було піддано і засновника ПП «Альянс ЛТД» - за наклеп і завідомо неправдиві свідчення. До того ж його звинуватили в... шахрайстві. Верхом цинізму стала ухвала судді Шенцевої, якою вона заборонила підприємцю користуватися послугами адвокатів, практично позбавивши його права на захист.

До речі, факт незаконного позбавлення права власності засновника ПП «Альянс ЛТД» все ж таки знайшов своє підтвердження - у рішенні Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2007 року. Суд зобов’язав повернути майно законному власникові. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України та Верхов­ного суду України це рішення залишено без змін...

Олег Березюк, якому ця історія здалася кричущою, запропонував Юлію Філімонову свій захист. Підполковник Філімонов, стверджує адвокат Березюк, досить рідкісний екземпляр в органах міліції. «Він інтелігентна людина з університетською освітою, який сумлінно виконував свою роботу, скрупульозно дотримуючись букви закону. Він не людина системи. Система терпіла його, поки він нікому не заважав. Але, щойно він пішов проти системи, вона його з’їла», - констатує адвокат.

Домагаючись виправдання свого підзахисного, О.Березюк звертався у пресу, просив підтримки в народних депутатів України Григорія Омельченка, Володимира Стретовича і Степана Хмари, які, вивчивши обставини справи, робили депутатські запити у всі інстанції.

Слідчий Філімонов і його захисники таки здобули перемогу. Вер­ховний суд України, розглянувши справу, повернув її на повторний розгляд до Апеляційного суду Одеської області. 29 березня 2010 колегія суддів винесла ухвалу: «Вирок Київського районного суду м. Одеси стосовно Філімонова Юлія Миколайовича - скасувати. Прова­дження у кримінальній справі припинити за відсутністю в його діях складу злочину».

Було вирішено довести справу до логічного завершення і вдарити по противниках їхньою ж зброєю - притягти до кримінальної відповідальності осіб, на чиїй совісті незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та засудження офіцера міліції.

Було підготовлено і подано відповідні заяви у правоохоронні органи. Попри наявність складів злочинів, передбачених статтями 372 (притягнення завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності) і 375 (ухвалення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) КК України, адекватної реакції з боку органів прокуратури немає досі.

Натомість причетні до незаконного засудження міліціонера час від часу всіляко намагаються зганьбити не тільки Філімонова, а й людей, які стали на його захист.

Напередодні розгляду у вищій судовій інстанції касаційної скарги у справі Юлія Філімонова на ім’я голови Верховної Ради України Володимира Литвина надійшла скарга від одного з причетних до незаконного засудження слідчого Філімонова на народного депутата України Володимира Стретовича, в якій депутата звинувачували в покровительстві... міжнародному злочинному угрупованню.

Абсурдні заяви не завадили суду ухвалити 24 грудня 2010 постанову, якою поставили крапку в справі слідчого Філімонова. Вища судова інстанція визнала законним виправдувальний вирок у справі Юлія Філімонова.

Маючи незаперечні докази незаконності засудження Філімонова, його адвокат вже майже рік домагається порушення кримінальної справи проти осіб, причетних до незаконного засудження одеського слідчого.

Цілком можливо, що комусь, м’яко кажучи, не до душі ці пошуки правди, і напад на адвоката - відповідь на його надмірну активність. Разом з тим викликає подив відсутність належної реакції з боку правоохоронних органів на наявність низки складів злочинів у діях осіб, винних у незаконному засудженні слідчого Філімонова.

Ні СБУ, ні Генпрокуратура не реагують належним чином ні на звернення народних депутатів України, ні на звернення адвоката. Більше того, народному депутату Володимиру Стретовичу надійшла відповідь за підписом заступника генерального прокурора України В.Войцишина, в якій він повідомляє, що не бачить складу злочину в діях осіб, винних у незаконному засудженні слідчого Філімо­нова. Ні для кого не секрет, що в нашій країні сьогодні закони діють вибірково. Коли нинішній владі вигідно, то «оживають» навіть ті юридичні норми, які вважаються «мертвими», а коли ні, то не працюють навіть ті закони, які повинні працювати за будь-яких обставин.

Сьогодні багато сперечаються про перспективу вступу України до Європейського Союзу. Але яку перспективу мають країна і суспільство, де безкарно можна вбивати незалежних журналістів, садити за грати сумлінних працівників право­охоронних органів і тероризувати правозахисників? Це запитання поки що залишається відкритим.