НЕ ЗАВЖДИ МОВЧАННЯ — ЗОЛОТО

Розслідування так званої справи перевертнів (кримінальної справи № 62-2222) наша газета висвітлювала, як пам’ятають читачі, докладно і неодноразово. Зокрема, у публікаціях «Таємниці слідства» у №43 за 2003 рік і «Таємниці слідства -2» у № 5 за 2004 рік.

Третього лютого нинішнього року за підписом головного редактора «ДТ» до МВС був направлений офіційний запит, адресований, як порекомендували в Центрі громадських зв’язків відомства, заступнику міністра внутрішніх справ України В.Жуку. Ми просили відповісти на ряд запитань, що безпосередньо стосувалися розслідування даної справи.

По телефону високе керівництво неодноразово запевняло, що відповідь буде отримана у термін, установлений законом. Та минув місяць, передбачений законом для дачі відповіді. Потім минуло ще два тижні. З сумом вимушені констатувати, що в МВС немає відповідей на запитання, поставлені «ДТ». Оскільки, на наш погляд, це саме той випадок, коли мовчання красномовніше за слова, наводимо наші запитання, що поставили в глухий кут міліцію, й деякі міркування щодо того, чому ми не отримали на них відповіді.

1. Судячи з інтерв’ю О.Гапона і П.Опанасенка (газета «2000»), які були на той час держсекретарем і заступником міністра внутрішніх справ, про існування банди ОВС було відомо давно. Це дозволило впровадити в банду трьох співробітників, які за логікою мали б належати до служби внутрішньої безпеки. В якому році вони були впроваджені в банду? Очевидно, розкриття банди є їхньою заслугою. Чи було їх відзначено нагородами й чи можна оприлюднити їхні імена?

Насамперед звернемося до інтерв’ю в газеті «2000» від 23.08.2002 р., про яке йдеться в запитанні. Олександр Гапон: «Проаналізувавши серію нерозкритих тяжких злочинів, пов’язаних із викраденням людей, переважно підприємців, Ю.Смирнов (на той час керівник київської міліції. —Ред.) припустив, що ті «зависають» через можливий витік оперативної інформації. Виникла версія про те, що в столиці діє добре організована злочинна група, а до її складу входять колишні і діючі працівники міліції.

Щоб пересвідчитися в реальності цієї версії та добути вагомі докази, була створена глибоко законспірована група, куди ввійшло всього три чоловіки.

— Чи правда, що людей до її складу спеціально підбирали з інших регіонів, щоб не допустити витік інформації та не «засвітити» оперативників?

— Так, усе було надто серйозно — і з того, і з іншого боку свої, грубо кажучи, діяли проти своїх... Ця опергрупа підпорядковувалася напряму Юрію Смирнову і працювала лише під його безпосереднім началом. Після призначення Юрія Олександровича міністром усі троє також залишалися під його постійним контролем...

— Чи можна назвати тих трьох оперативників, які зіграли провідну роль у викритті банди?

— Можна. Але не потрібно. З метою безпеки. Просто треба віддати належне їхній громадянській мужності, професіоналізму, терпінню та витримці».

Працівники, причетні до таїнств оперативної діяльності й опитані нами в зв’язку з вищенаведеним, сприйняли їх однозначно: генерал стверджує, що в склад банди впровадили працівників міліції.

Зазначимо в дужках, що в принципі одкровення на кшталт цих дуже змахують на розкриття форм і методів роботи оперативних служб. Подібні дії, ще в недалекому минулому чреваті дуже істотними наслідками для працівника компетентних органів, сьогодні, вочевидь, були покликані продемонструвати відкритість цих самих органів для громадськості. Втім, міліції, звичайно, видніше, як слід охороняти власні секрети.

Отже, з одного боку, міліцейські генерали виявляють чудеса відвертості. З іншого — у матеріалах кримінальної справи немає даних, які свідчать про те, що до викриття «перевертнів» мала відношення спецгрупа, котра (як ми зрозуміли й нас ніхто не переконав у іншому) була вкорінена до складу банди. У жодному з-понад 70 томів справи такої інформації немає. Також через секретність?

Та головне, якою ж була мета перебування в банді оперативників, якщо вбивства тривали? Документація здійснюваних звірств для майбутнього суду? І все це — під невсипущим особистим контролем міністра внутрішніх справ? Круто, нічого не скажеш.

Крім того, якщо було відомо, що в складі банди — діючі працівники міліції, чому цією справою займався УБОЗ, а не служба внутрішньої безпеки?

Багато хто знає не з чуток, що сьогодні за відомі такси в місцях тимчасового утримання підозрюваних і обвинувачуваних у скоєнні злочинів надаються різноманітні послуги. Зокрема організація зустрічей спільників не стільки з метою приємного проведення часу, як задля вироблення єдиної стратегії поведінки на допитах. За неперевіреною інформацією, обвинувачуваним, які перебувають сьогодні за гратами за «справою «перевертнів» неодноразово надавалася можливість спілкуватися один з одним саме в такому «форматі». Зрозуміло, підтвердити ці, можливо, пустопорожні вигадки — журналіст не в змозі. Проте люди неупереджені та розсудливі прекрасно розуміють, що в сучасних реаліях зберегти в таємниці, хто був «засланим козачком», неможливо. Ну хіба що оперативні працівники дотепер перебувають там же, разом з іншими, що дуже сумнівно. Тож від кого приховують цю таємницю?

Зрозуміло, що про довіру до посадових осіб компетентних органів, зокрема у контексті даної кримінальної справи, на жаль, узагалі не йдеться. Тому, перефразувавши відомий вислів, можна констатувати, що навіть маленькі неточності породжують велику кількість запитань.

Наприклад, чи існувала взагалі та суперопергрупа? Чи насправді, ті хто стояв біля витоків кримінальної справи, навіть поняття не мали, що вони в результаті «нариють» і як потім це відгукнеться?

2. Коли й на якій підставі (за дискредитацію, за власним бажанням, з інших причин) було звільнено з органів внутрішніх справ звинувачуваних по кримінальній справі № 62-2222 І.Гончарова, В.Гайдая, В.Лисенка, Ю.Навроцького, С.Кисилевича?

Про те, як ставали «колишніми» діючі на момент скоєння злочинів працівники міліції, «ДТ» писало досить докладно. Зокрема, про те, що стати пенсіонерами нинішнім звинувачуваним надавали можливість за лічені години. Вочевидь, у МВС заперечень щодо цього також немає. Чи сприяли такі дії розкриттю злочину — запитання риторичне. І хіба це важливо, коли йдеться про врятування «честі мундиру»?

3. Чи провадилося службове розслідування з метою виявлення причин неефективності роботи служби внутрішньої безпеки?

4. Чи було вжито заходів стосовно працівників служби ВБ, чий професійний обов’язок полягає в попередженні таких прецедентів? Якщо так, стосовно кого і яких саме заходів було вжито? Чи було звільнено з цієї причини співробітників ВБ? Якщо так, то скільки, на якій підставі і які посади вони обіймали?

5. Чи є сьогодні впевненість у тому, що служба внутрішньої безпеки відслідкувала всі зв’язки звинувачуваних у скоєнні злочинів колишніх співробітників ОВС, що, як відомо, не один рік працювали в системі, а в той самий час у справі є чимало «невстановлених слідством осіб»?

6. Чи встановлено, яким саме чином і за чиєї конкретно допомоги інформація про дії правоохоронних органів, спрямована проти «банди перевертнів», постійно й оперативно надходила в розпорядження членів цього злочинного угруповання?

Що ж до чотирьох вищевикладених запитань, то, схоже, МВС не те, що півтора місяця, — цілого життя не вистачить, щоб на них відповісти.

У числі інших залишилося без відповіді запитання про те, чи проводилося розслідування фактів, опублікованих у листах покійного І.Гончарова, де йшлося про катування, яким його нібито піддавали в столичному УБОЗі.

8. Чи відповідає дійсності інформація про те, що фактично весь 7-й відділ УБОЗ, співробітники якого, як повідомляли ЗМІ, розкрили «справу перевертнів», було розформовано? До того ж значну кількість працівників нібито було переведено на нижчі посади? Як склалася доля керівного складу цього підрозділу? Де вони проходять службу в даний час?

З конфіденційних джерел у кадрах МВС стало відомо, що після чергової реорганізації Управління по боротьбі з оргзлочинністю осіб, які займалися супроводом «справи перевертнів», понизили в посадах і вивели за штат. Від складу відділу, що розкрив справу, практично нікого не залишилося. Наскільки відомо, окремі працівники відділу відновляються на роботі за рішенням суду. До речі, цікаво, що в прокуратурі, яка займалася згодом розслідуванням «справи перевертнів», таких «кадрових ексцесів», на відміну від МВС, не спостерігалося.

Редакція висловлює надію, що суд у передбачений законом термін вкаже, чи дозволено чиновникам ігнорувати офіційний запит ЗМІ.