Міжнародна донорська допомога: хто є насправді «грантожерами» в Україні?

Проблема становлення націо­нальної системи підтримки та захисту прав людини є об’єктом уваги з боку європейського співтова­риства, країни якого зацікавлені у сталому розвитку України як пра­вової держави та наданні необхід­них ресурсів для вирішення проб­лем у цій сфері. За оцінкою на­ціональних експертів, серед країн Східної Європи Україна отримує одну з найбільших часток міжна­род­ної допомоги.

У зв’язку з цим фактом привертають до себе увагу неодноразові впродовж 2010-2011 рр. обвинувачення з боку представників уряду та депутатського корпусу на адресу громадянських інституцій у так званому «грантожерстві», тобто неефективному використанні донорсь­кої допомоги, при цьому остання розглядається як така, що часто має сумнівні цілі й не відповідає внутрішній державній політиці. Водночас громадянське суспільство й міжнародне співтовариство стали свідками розробки парламентом законопроекту, який покликаний забезпечити контроль за фінансуванням громадських організацій в Україні таким чином, щоб забезпечити їх фінансування виключно за рахунок коштів громадян України, тобто без залучення закордонних фондів.

То які ж кошти надходять до України від міжнародних донорів на забезпечення прав людини, і на що витрачаються ці кошти? Чи справді в Україні існує клас «грантожерів», які витрачають міжнародну допомогу на непотріб?

Якщо ми проаналізуємо ситуацію у цій сфері за останні роки, то побачимо, що лише Європейська комісія і Рада Європи у 2009 - 2010 роках реалізовували шість проектів у сфері верховенства права та захисту прав людини. Інші донори здійснюють допомогу щонайменше за трьома пріоритетними напрямами в галузі захисту прав людини: розвиток судової системи (USAID), підтримка системи кримінальної юстиції (ОБСЄ, CIDA, SIDA, Департамент юстиції США) та доступ до правосуддя (датська програма MATRA, Інститут відкритого суспільства). До кола постійних донорів входять уряди США, Великої Британії, Нідерландів, Німеччини, Канади, Швейцарії та Швеції, а також Програма розвитку ООН. Навіть Японія надає певну підтримку Україні в галузі демократичних ініціатив та моніторингу виборчого процесу. Провідна роль при цьому належить Європейському Союзу й уряду США, якщо брати за індикатор суму асигнувань, виділених під реалізацію проектів і спільних програм. Серед приватних донорів найпомітнішу роль відіграють такі благодійні інституції, як Фонд Джорджа Сороса та Фонд Чарльза Стюарта Мотта.

Загальна ж кількість міжнародних донорів, які сприяють розвиткові демократії та покращанню стану справ у галузі дотримання прав людини, за оцінками європейських аналітиків, - налічує понад тридцять агенцій.

Уряд США на сьогодні є найбільшим донором у сфері підтримки прав людини та розвитку демократії в Україні. Починаючи з 1992 р., система підтримки урядових та місцевих ініціатив встановилася таким чином, що основне навантаження лягає на програму USAID (United States Agency for International Develop­ment), неурядову організацію NED (National Endowment for Democracy) та саме Посольство США в Україні.

Бюджет USAID, наприклад, у 2010 році для України становив 96 млн. 47 тис. дол. США, у тому числі на Програму підтримки верховенства права та прав людини - 5 млн. 719 тис. дол. США, Програму розвитку громадянського суспільства - 15 млн. 324 тис. дол. США.

До видів діяльності, які підтримуються USAID у сфері правової реформи та верховенства права, уряд США традиційно зараховує проекти, спрямовані на розвиток більшої прозорості та підзвітності судової влади, зростання рівня довіри до неї в суспільстві, кращого доступу громадян до правосуддя завдяки створенню системи безоплатних юридичних консультацій; формування згоди з питань судової реформи, автоматизації та більшої ефективності роботи судів. Широко заохочуються також заходи, спрямовані на вдосконалення моніторингу діяльності судів з боку громадянського суспільства та розвиток співпраці між судами і ЗМІ.

За результатами 2010 року, понад 2500 працівників судових органів отримали методичну й тех­нічну допомогу, а USAID надала додаткову допомогу в розробці проекту нового КПК, який надійшов до парламенту для подальшого розгляду. В процесі реалізації навчальних програм USAID підвищили фаховий рівень 484 судів по всій території України. Ресурси ще одного джерела допомоги, американської організації NED, із середнім щорічним розміром бюджету для Ук­раїни приблизно у 2 млн. 200 тис. дол. США, спрямовуються на більш широку мережу неурядових організацій, які працюють у сфері захисту прав людини. 2009 року таку підтримку отримали 49 українських організацій із загальним річним бюджетом 2 млн. 888 тис. дол. США. Серед напрямів підтримки слід відзначити сприяння реалізації громадянами Украї­ни своїх політичних прав; забезпечення моніторингу та аналізу дотримання прав людини в Ук­раїні; підтримку свободи слова та доступу до інформації; заходи, спрямовані на захист прав жінок, свободи переконань, права на приватність.

Безпосередня підтримка іні­ціатив громадянського суспільства здійснюється також Прог­рамою демократичних грантів, що працює при Посольстві США в Україні. Оскільки з 1996 року програмою було підтримано понад 600 проектів із бюджетом від 5 до 15 тис. дол. США, щорічний бюджет програми становить у середньому 420 тис. дол. США.

Європейський Союз упродовж 2010–2011 рр. підтримує Україну шляхом реалізації близько 250 проектів, проте захисту прав людини безпосередньо стосувалися лише чотири з них: «Створення національної системи попередження катувань та поганого поводження в Україні» (бюджет 696 тис. 680 євро, спільно з Радою Європи), «Правовий та соціальний захист дітей шукачів притулку та біженців в Украї­ні» (бюджет 960 тис. євро), «Зміц­­нення національних механізмів та ресурсів щодо ліквідації торгівлі дітьми в Україні» (бюджет 596 тис. 559 євро), «Права жінок та дітей в Україні» (бюджет 1 млн. 80 тис. євро, спільно з Радою Єв­ропи). Інші програми ЄС у галузі верховенства права спрямовані на підвищення ефективності судової системи (бюд­жет 10 млн. 321 тис. 800 євро), навчання державних службовців (бюджет 1 млн.
75 тис. євро) та підвищення кваліфікації суддів (бюджет 1 млн. 100 тис. євро).

Аналіз проектів, включених у 2009-2011 рр. до програми підтримки прав людини в України, дозволяє виокремити як основ­ні проекти, результатом яких є:

підвищення професійності представників органів влади, які безпосередньо відповідальні за дотримання міжнародних стандартів у реалізації внутрішньої політики;

забезпечення свободи слова;

формування інституцій громадянського суспільства як незалежного механізму контролю за дотриманням прав людини в діяльності органів влади (проект «Формування активної мережі незалежних позасудових правозахисних структур»), січень 2008 р. - грудень 2009 р.;

створення необхідних умов соціального захисту для громадян України та окремих вразливих груп;

захист прав національних меншин та мігрантів.

Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні представляє міжнародну агенцію, яка забезпечує ефективне використання коштів, надісланих країнами-членами ООН, для підтримки демократичних інновацій.

Офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україні підтримує ініціативи, спрямовані на зміцнення захисту прав людини та покращення прозорості і відкритості стосунків між громадянами і державою.

Бюджет Координатора проектів ОБСЄ в Україні в 2009 році, згідно з рішенням №888 Постійної Ради від 2 квітня 2009 року, становить приблизно 2 млн. 758 тис. 500 євро. Без урахування позабюджетного фінансування, коли цього потребують масштабні довгострокові проекти.

Посольство Великої Британії у 2008 - 2010 роках, окрім партнерської участі у спільних програмах та заходах, підтримало проект «Кожен має право працювати: Партнерство заради створення можливостей працевлаштування молоді з інвалідністю», із загальним бюджетом 140 тис. фунтів. За два роки проект охопив консультаціями з питань працевлаштування понад тисячу молодих людей і допоміг 132 із них знайти роботу.

Посольство Канади надає підтримку як силами власних проектів, так і з допомогою Канадської міжнародної агенції розвитку (CIDA). У 2010 році уряд Канади виділив понад 36 млн. канадських доларів на підтримку шести проектів, що відповідали пріоритетам розвитку уряду України.

Канадська міжнародна агенція розвитку (CIDA) була одним із перших міжнародних донорів, які надали допомогу Україні в перші роки незалежності. Наразі у фокусі програм CIDA в Україні перебувають питання підтримки принципів демократичного уп­равління, верховенства права, ген­дерної рівності, дотримання прав та свобод. Загальний бюд­жет донорської допомоги на суму 200 тис. дол. США у 2010–
2011 рр. переважно призначався для захисту прав дітей, інвалідів, осіб похилого віку, розвитку рівнос­ті жінок та протидії ксенофобії.

Посольство Німеччини у 2010 році підтримало в Україні чотири правозахисних проекти на суму в еквіваленті 104 тис. євро.

Посольство Нідерландів, як і посольства США та Канади, надає донорську допомогу у сфері захисту прав людини через спеціальну програму MATRA. Програма спрямована на сприяння країнам Південної та Схід­ної Європи у розбудові демократичного суспільства, керованого за принципами верховенства права.

Посольство Швеції протягом 1995 - 2006 рр. виділило 71 млн. дол. США з метою підтримки реформ, які мали забезпечити інтеграцію України до європейських структур. Підтримка уряду Швеції традиційно здійснюється у двох стратегічних напрямах - демократичне врядування та права людини; природні ресурси і навколишнє природне середовище.

Посольство Швейцарії спрямовує донорську допомогу через окрему інституцію - Дирекцію з питань розвитку та співробітництва (DEZA), яка є агентст­вом у складі Федерального депар­та­менту закордонних справ Швей­царії. Загальний обсяг допомоги, наданої Україні протягом 2002 - 2006 рр. швейцарською стороною, становив 29,7 млн. швейцарських франків (CHF). Бюд­жет DEZA для Ук­раї­ни за прог­рамою верховенства права та демократії у 2008 р. становив
2,2 млн. CHF і 2,7 млн. CHF - у 2009–2010 рр. Основ­ними напрямами донорської підтримки є підтримка реформи кримінальної юстиції та пенітенціарної системи, профілактика дитячої злочинності.

Міжнародний фонд «Від­родження» (МФВ), як частина мережі Інституту відкрито­го суспільства, заснованого Дж.Соросом, працює в Україні з 1990 року. МФВ залишається однією з найбільших благодійних фундацій в Україні зі щорічним бюджетом до 7 млн. дол. США для сприяння неурядовим організаціям у сфері становлення відкритого, демократичного суспільства.

2009 року Фонд підтримав понад 550 проектів для здійснення суспільно важливих громадських ініціатив, виділивши для цього 6,5 млн. дол. США. Серед основних пріоритетів програма розглянула доступ до правосуддя, судовий захист прав людини, доступ до інформації, моніторинг прав людини, просвітництво в галузі прав людини, посилення правових можливостей бідних верств населення, реформування кримінальної юстиції, сприяння реформуванню кримінально-виконавчої системи.

Фонд Чарльза Стюарта Мот­та надає підтримку українським неурядовим організаціям у сфері розбудови громадянського су­спільства, юридичної підтримки та захисту прав населення.

Загальний внесок світової спільноти в розбудову механізмів захисту прав людини в Україні досить складно піддати диференційованому розрахунку, оскільки вплив донорської допомоги тим чи іншим чином завжди має одним із результатів покращення стану справ у цій галузі. Ми можемо лише констатувати, що програми, спрямовані на підтримку принципів верховенства права, прав людини та демократичного врядування, упродовж минулого, 2010-го, року мали бюджет понад 60,4 млн. дол. США

Однією з причин складності вимірювання як загальної цифри асигнувань, так і оцінки ефективності використання наданої допомоги є відсутність відповідних координаційних механізмів на державному рівні. Позиція держави в питаннях залучення донорських коштів досить суперечлива через політичну складову, зокрема - через неузгодженість зовнішньої та внутрішньої доктрини розвит­ку України.

2007 р., наприклад, у рамках приєднання до Паризької декларації Україна висловила побажання країнам-донорам щодо надання державі міжнародної технічної допомоги та започаткування низки проектів у сфері прав людини та гендерної рівнос­ті. Відповідно до Паризької декларації, в Україні було створено спеціальну урядово-донорсь­ку групу, яка мала розробити загальну стратегію та концепцію отримання технічної допомоги українськими органами влади. Очікувалося, що у сфері прав людини та гендерної рівності буде реалізовано щонайменше сім міжнародних проектів. Результати діяльності урядово-донорської групи наразі невідомі, як не можна знайти на урядовому порталі будь-яких посилань на донорську чи міжнародну допомогу.

Проте, підсумовуючи викладену вище інформацію, ми можемо констатувати, що з наданої донорами у 2010 році допомоги на суму понад 60,4 млн. дол. США на потреби державного сектору була спрямована нижчезазначена її частка.

Так, за програмами ЄС, що передбачали підвищення ефективності судової системи, нав­чання державних службовців та підвищення кваліфікації суддів, у 2010 році було витрачено 12 млн. 496 тис. 800 євро. Посольство Канади для проведення тренінгів для суддів у рамках реформування системи ювенальної юстиції надало 6 млн. 200 тис. канадських доларів. Посольство Швейцарії на підтримку реформи кримінальної юстиції та пенітенціарної системи, профілактику дитячої злочинності також надало 1 млн. 300 тис. швейцарських франків. Щорічний розподіл бюджетів шведських програм, спрямованих на розробку системи пробації та реінтеграції засуджених, а також реформування системи охорони дитинства, вказує на отримання Україною у 2010 році 3 млн. 489 тис. 300 євро.

Загальна сума міжнародної благодійної допомоги, отриманої державними установами України в 2010 р., становить, отже, близько 30 млн. 832 тис. 900 доларів США, тобто 51% від річного обсягу допомоги. Проте цей відсоток є значно більшим з урахуванням проектів Ради Європи та програми USAID, які протягом минулого року надали методичну та технічну допомогу понад 2500 працівникам судових органів, а також підвищили фаховий потенціал 484 судів.

То хто ж є «грантожерами» в нашій країні, якщо більшість міжнародної допомоги отримують не громадські організації, а урядовий сектор? При цьому для урядовців та депутатів не становить таємниці, що впродовж останніх чотирьох років донори віддають пріоритет саме державному сектору, істотно зменшивши фінансування інституцій громадянського суспільства до однієї третини власних бюджетів.

Стратегія й ефективність розподілу донорської допомоги залишається дискусійною темою, оскільки уряд ані після 2005 року, ані після 2010 року не виявив належної політичної волі до реформування державних структур у бік покращання їх роботи в галузі забезпечення прав та свобод людини. Не­зважаючи на значну донорську допомогу, в Україні з 2004 року залишаються у практично незмінному вигляді корумпована судова гілка влади, безконтрольні та вкрай непрозорі органи прокуратури, недіючий інститут омбудсмана, застаріле кримінально-процесуальне законо­давство.

Натомість саме ініціативи неурядового сектору, підтримані донорськими фондами, продовжують відігравати ключову роль у захисті прав людини і виконувати роль каталізатора в реформуванні внутрішньої державної політики. Цей факт наочно підтверджує позицію вчених, що в сучасному демократичному світі громадянське суспільство не тільки виконує функції захисту прав та інтересів громадян, а й здійснює контроль за державою таким чином, щоб держава не перевищувала своєї компетенції і суворо дотримувалася конституційного принципу пріоритету прав та свобод людини і громадянина.

Лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов заявив, що «зовнішній інвестор» виділив кошти на підготовку людей для реалізації в Україні проектів «за варіантом Північної Африки», повідомив «Луганськ. Коментарі».

«Сьогодні світ інформаційно сильно забезпечений, і можна тільки з допомогою Інтернету «розігнати» будь-яку інформацію. У мене навіть є дані, що і Сорос виділив певні кошти для того, щоб підготувати в нас в Україні певну групу молодих хлопців, які могли б за варіантом Північної Африки запускати будь-які наявні проекти. Це є і це готується», - заявив Єфремов.

Міністр внутрішніх справ А.Могильов - з приводу подій у Львові 9 травня: «У нас окремі добродії, відпрацьовуючи гранти, які нам надходять, улаш­товують отакі-от коливання. Бо потужна Україна нікому не потрібна. Вони саме зацікавлені були в тому, щоб відзвітуватися про вкладені в них фінансові ресурси, про здійснену роботу та влаштування там масового побоїща».

Міністр освіти і науки, молоді та спорту Д.Табачник - з приводу травневих студентських протестів, зокрема тих, хто, на його думку, підбурює молодь: «Провокує той, хто платить гроші, - іноземні фонди».

Депутат В.Колесніченко пропонує перестрахуватися і дозволити фінансування вітчизняних ГО тільки українським донорам: «Якщо політичне життя України намагаються змінювати за рахунок іноземних кош­тів, - обурюється народний обранець, - це називається реальне втручання у внутрішні справи, це експансія».

За матеріалами «Української правди»

Народний депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко вважає, що влада програє інформаційну війну через журналістів, підготовлених на кошти західних грантів. Про це вона заявила в інтерв’ю газеті «Киевский телеграф». «Якщо наші факультети журналістики, курси та журналістські навчальні програми фінансуватимуться соросоподібними, то ми й далі програватимемо інформаційні війни», - сказала Бондаренко. За її словами, «навчати журналістів за чужі гроші рівнозначно вирощуванню іноземної армії у власній державі». Депутат скептично відгукнулася про західні фонди, які діють в Україні. «Цілком очевидно: коли якась держава відкриває в Україні фонди, організації, рухи, починає роздачу грантів, то вона насамперед переслідує свої цілі. (…) Всі ці жалісливі декларації про нібито безкорисливу допомогу в розвитку української демократії з боку численних грантоїдів та їхніх покровителів - лише маскування істинного бажання контролювати Україну», - зазначила Бондаренко. На її думку, у світі не існує «по-справжньому вдалих прикладів насильницької «демократизації». Бондаренко підкреслила, що СБУ повинна припиняти таку діяльність західних фондів. «Подібному втручанню повинна протистояти держмашина з сильною професійною Службою безпеки», - сказала Бондаренко.