МІСЦЯ НЕОБІТОВАНІ

…Зона. Наче озноб по шкірі...

Бр. Стругацькі. «Пікнік на обочині»

Тема, «виїжджена» вздовж і впоперек, — життя за колючим дротом. Що нового ще можна додати? Голодують там. Знаємо! Засуджений мало не кожен двадцятий житель України... Можливо.

Відверто кажучи, будь-хто, навіть не походивши по судах, вважає себе знавцем цієї специфічної складової нашої дійсності. Хоча б на рівні пісенного репертуару групи «Лісоповал» або висловів псевдотюремно-злодійського жаргону.

У принципі ситуацію, принаймні в дніпропетровських виправно-трудових установах, сенсаційною не назвеш. Просто грубо зроблений зліпок з сьогоднішнього життя вільної частини суспільства.

«В’язниця — брак простору,відшкодований надлишком часу»

Йосип Бродський

Дніпропетровська область, кількість жителів якої дорівнює трьом мільйонам, всотала в себе 16. 599 засуджених. Утримують підстрижених громадян у чорних уніформах з бирками на грудях у 13 ВТУ (виправно-трудових закладах). Сюди входять лікувально-трудовий профілакторій (живий курилка! — В.О.) й міжобласна лікарня.

Що має відбуватися в місцях позбавлення волі відповідно до ст.49 виправно-трудового Кодексу України? «... Засуджений повинен працювати восьмигодинний робочий день». Насправді ж, за словами прокурора Дніпропетровської прокуратури з нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальних справах Сергія Сеїна, офіційно безробітних у колоніях 5.762 чоловіки. Поки що здорових. Бо вже в лікарнях з гратами на вікнах надовго оселилися 2.766 в’язнів. Фактично зайняті на виробництві лише 5.784 людини. Ситуація знайома (хіба на свободі інакше?), чи не так? Але з істотною різницею. Відомо, що завданий матеріальний збиток засуджені зобов’язані компенсувати. Державі, приватним особам — не має значення. А реальність ставить усе з ніг на голову.

За 10 місяців 2000 року вирахування за виконавчими листами з 6.313 засуджених становили 317 тисяч гривень. А повинно бути 42 млн. 930 тисяч! Виходить, потерпілі, справно сплачуючи податки, годують і напувають своїх мучителів. Те саме й з 995 засудженими аліментниками. З них стягнено 19,2 тис. замість 82,1 тисячі гривень.

Через низький рівень затребуваності робочої сили співвідношення прибутку й витрат на утримання в’язня не дивує: 2 млн. 420 тисяч і 11 млн. 925 тисяч відповідно.

— По суті, — говорить Сергій Сеїн, — не відшкодовують витрат на своє утримання 10 тисяч 336 чоловік. Але навіть там, де робота все-таки є, рівень бартеру становить не менше 74,8%. Адміністрація, приміром, ВТК №94 з трудом реалізує вугілля, отримане від гірників за вироблену тут дефіцитну шахтну затяжку. І з не меншими зусиллями намагається одержати гроші чи продукти харчування.

Результат відсутності держзамовлення для ВТУ, м’яко кажучи, жалюгідний. Сума кредиторської заборгованості колоній області становить
19 млн. 215 тисяч гривень за дебіторської в 5 млн. 758 тисяч.

Єдина в області Павлоградська колонія для неповнолітніх ледве животіє. За словами Сергія Михайловича, у кожному класі не вистачає до 30 підручників. Професію швачки тут опановують в основному з допомогою плакатів, оскільки з одинадцяти швейних машин іноді «строчать» лише дві.

І все-таки дещо радує. За минулий рік не було жодної смерті на виробництві в місцях позбавлення волі. Техніка безпеки й охорона праці ні при чому. Причини див. вище.

Продажні

…Це була трагікомедія-2000 криворізької ВТК №80 посиленого режиму. Рівно опівночі прапорщик Добровольський на прохання мешканців камери №1 штрафного ізолятора С.Прудського й А.Боровіна відключив сигналізацію. Потім відчинив двері й передав їм кувалду та зубило. Усе ШІЗО здригалося від гуркоту, коли вони прорубували дірку в підлозі. Пізніше, за тиждень, схованку затоварили — шоколад, сигарети, курячі бульйонні кубики, цукор, чай, жир. У підпіллі, крім цього, знаходилися заточки, дріт, ножиці та... ключі від камери і власне штрафного ізолятора. Як це стало можливим з огляду на щоденний обшук камер — не розгадати навіть Копперфілду. Лише випадковий (?) погляд оперативника допоміг знайти схованку. Адміністрація колонії цей факт спробувала приховати. Не вийшло. Далі починається найцікавіше. На опитах (допити за умови пред’явлення порушень Кодексу про адм. правопорушення не передбачені. — В.О.) В.Добровольський повідомив, що за допомогу закоренілим кримінальникам одержав від їхніх родичів… 10(десять) гривень. У результаті «вертухая» звільнили за службовою невідповідністю, і суд Дзержинського району Кривого Рогу оштрафував його на 425 гривень.

Свій маленький бізнес непогано вела молодший інспектор нагляду та безпеки Орджонікідзевської колонії-поселення №79 прапорщик пані Якушенко. Вона стежила, як засуджені-листоноші одержують листи, бандеролі, посилки, грошові перекази в поштовому відділенні міста Орджонікідзе. І одночасно рекомендувала їм купувати на оптовому ринку чай і сигарети. Ці самі гінці несли, навантажені як «човники», товар до зони. На отриманий прибуток закуповувалися продукти й доставлялися «зеками» прямо додому своєму босу. Зрештою, лавочку закрили, й мадам втратила знову ж таки лише погони.

А ось начальник загону згаданої вище колонії №80 майор С.Архінос просто передав засудженому Самбурському від матері 350 гривень. За сприяння, як твердив на опитах майор, він залишив собі 20 (двадцять) гривень. Знято погони й накладено штраф на 425 гривень. Усе.

Не гидують працівники колоній і обдурюванням держави. Головний бухгалтер однієї з них (слідство ще триває. — В.О.) кошти, виділені з бюджету для оплати позовних боргів, переказувала на фірми-одноденки. Підпис шефа попросту підробляла.

Загалом, за словами Сергія Сеїна, 2000 року фактів корупції в дніпропетровських ВТК виявлено чотири, розслідувано одну кримінальну справу.

Та що там прапорщики й майори! Сам начальник, правда, уже колишній, Дніпропетровського обласного управління виконання покарань полковник внутрішньої служби Валерій Гаврюшин має нині у своєму пасиві порушену проти нього прокуратурою кримінальну справу! Про «передачу» кількох банкнот з портретом Івана Франка, звісно, не йдеться...

«Якщо в’язниця
не навчає жити
в суспільстві,
вона навчає жити
у в’язниці»

А.Бартолем’ю

Автор цих рядків попросив прокоментувати викладене вище свого давнього знайомого, офіцера внутрішньої служби Д.:

— Смішно читати про «жахливу» корупцію серед прапорщиків і начальників загонів. Ти б подивився, які дачі будують собі начальники більш високого рангу. Знаєш, скільки коштує УДЗ (умовно-дострокове звільнення — В.О.)? А всі названі тобою у статті суми в 10 гривень — це ж курям на сміх. Там ходять інші гроші!..

Якщо про втечі, то, як правило, серйозні люди до колоній просто не доходять. Уже на стадії попереднього слідства є чітка такса. Усе справді купується — підписка про невиїзд, закриття кримінальної справи за недоведеністю, свідки й т.д.

Тепер про «вертухаїв». Ти знаєш, скільки вони одержують і в яких умовах працюють? Контролери й інші дихають тим самим повітрям з тубпаличками, що й «зеки», живуть у тюрмах часом усе свідоме життя. Потім, коли вийдуть на пенсію, мають непогані шанси за «сумлінну працю» одержати кастетом по голові від колишніх підопічних, котрі, до речі, вийшли достроково «за зразкову поведінку». Так загинув начальник зміни майор Щипачов, працівник Дніпропетровського СІЗО №1. І вбивць, між іншим, не знайшли. Тому не треба піднімати хвилю при повному штилі. Корупція починається не в коридорах тюрем, а в коридорах з килимами й кондиціонерами.

Проте з 5880 справ щодо УДЗ позитивно розглянуто 2782.

— А авторитет «Фашист» усе-таки сидить...