Верховний суд в особі судді Миколи Балюка зобов’язав ЦВК негайно скасувати рішення про зняття лідера партії «Яблуко» Михайла Бродського з реєстрації кандидатом у народні депутати за списком партії. Це рішення остаточне й оскарженню не підлягає. Суд погодився з аргументами позивача, зазначаючи, що «у постанові ЦВК узагалі відсутнє обгрунтування вини М.Бродського, не доведено його вину й у судовому засіданні».
На думку суду, Михайло Бродський і не зобов’язаний був вносити в декларацію суму (187 тисяч гривень), «інкриміновану» йому Центральною виборчою комісією. Причому з кількох причин: і за термінами — декларація має складатися за попередній рік, і по суті — внесок у статутний фонд товариств, підприємств є їхньою власністю, а не належить учасникові. Тобто виходить, ЦВК у цьому випадку кругом не має рації.
Мабуть, зайве говорити, що рішення ЦВК — доленосні, причому не лише для кожного окремо взятого кандидата і навіть партії. Лише за списком партії «Яблуко» було знято з реєстрації вісьмох осіб, у тому числі перший і другий номери. Однак на судовому засіданні так і не вдалося з’ясувати, чим керується ЦВК, визначаючи суттєвість недостовірності наданих кандидатом відомостей, що є підставою для його «відставки». Чи в них якесь особливе чуття виробилося, чи існують секретні інструкції — представники ЦВК так і не зізналися. Щоправда, вирвалася в однієї з них фраза, яка дозволяє припустити, що суттєвість усе ж таки визначається за певними критеріями. Принагідно розповівши про придбаний Бродським «Шевроле» 2000 року випуску, який, втім, до справи не клеївся, представниця відповідача зазначила, говорячи про суму, яку, на думку ЦВК, він зобов’язаний був вказати: «Не знаю, наскільки це несуттєво для Бродського, але мені, щоб заробити таку суму, потрібно працювати років десять». І хоча суд не надавав значення таким проявам класової ворожості, ця репліка, очевидно, безпосередньо стосується питання критеріїв суттєвості.
Про те, наскільки уніфіковані, а отже — справедливі підходи та вимоги членів ЦВК до кандидатів, свідчить і такий кумедний приклад. Суддя поцікавився у відповідачів, чи читали вони коментар до закону про вибори Михайла Рябця (голови ЦВК), у якому одне з порушених у засіданні спірних питань трактувалося інакше, ніж це робили представники ЦВК. «Ми цим коментарем не користуємося», — була відповідь однієї з представниць ЦВК. Такий ось у нас є, виявляється, оазис демократії, коли підлеглі ігнорують наукові вишукування керівника. Однак тоді незрозуміло, навіщо і для кого пан Рябець усе це писав, якщо навіть його співробітникам нецікаво.
Очевидно, одним із результатів подібного плюралізму став такий факт. Як заявив у судовому засіданні представник партії «Яблуко» у ЦВК Володимир Гуцул-Біденко, абсолютно ідентичні відомості, визначені податковою адміністрацією як недостовірні, в одному випадку були визнані ЦВК суттєвими, і кандидата позбавили можливості реалізувати своє виборче право, в другому — визначені як несуттєві.
Представник позивача адвокат Микола Полуденний: «Центральна виборча комісія сприймає свої повноваження щодо надання можливості здійснити пасивне виборче право людині чи позбавлення такого права як дискреційні (букв. такі, що залежать від власного розсуду), причому в дуже широкому сенсі. Тобто її «власний розсуд» у цьому питанні сягає безмежних висот. Водночас дискреційність не означає волюнтаризму та нехтування законом. Однак ЦВК взагалі не вивчала питання про те,чим керуватися, визначаючи суттєвість недостовірних відомостей. Виходить, як я розумію, суттєвість визначається залежно від того, з якої ноги встав доповідач Центральної виборчої комісії з конкретного питання.
Така ситуація свідчить про одну з двох речей. Або члени ЦВК недбало ставляться до реалізації своїх повноважень, не читаючи закон, Конституцію, де чітко визначено, що ніхто не може бути обмежений у правах, викладених у главі другій, інакше, ніж на підставах, передбачених самим Основним Законом. Або ЦВК проводить політику подвійних стандартів, тобто підходить до кандидатів вибірково. Фактично ЦВК вийшла за межі своїх повноважень, узявши на себе в питанні визначення суттєвості функції суду».
Позиція представника позивача з цього питання така. Критерієм визнання наданих недостовірних відомостей порушенням виборчого законодавства є суттєвість цієї недостовірності. Суттєвість — це оцінне поняття, а не юридичний факт. Але жодним законом не встановлено право ЦВК на встановлення юридичних фактів, що породжують правові наслідки. Це — прерогатива суду.
Водночас вичерпний перелік обмежень пасивного виборчого права випливає зі статті 76 Конституції України. А отже, «суттєво недостовірними» можуть бути виключно відомості, що стосуються громадянства, віку, дієздатності, проживання в Україні протягом останніх п’яти років і наявності непогашеної і не знятої судимості. Основним Законом не передбачено обмеження конституційного права бути обраним унаслідок встановлення неточності даних про майно і доходи кандидата в депутати та членів його сім’ї.
Та що говорити про високі матерії. Два дні на судовому засіданні намагалися з’ясувати — за який період слід декларувати доходи. І навіть настільки просте, здавалося б, питання, виявляється, становить проблему. Зокрема через працьовитість Мінфіну, який рясно видає методичні рекомендації, що суперечать одна одній. Причому якщо першу з цих рекомендацій ЦВК в офіційному порядку довела до відома позивача, то з другою — справа темна. Принаймні, як стверджував представник партії «Яблуко» у ЦВК, офіційно їм другого варіанта так ніхто і не передав.
Такі прийоми гри, яка ведеться за правилами, що припускають різночитання і змінюються по ходу справи. Де інструкції переважають закони, а закони — Конституцію, звужуючи коло задекларованих нею цивільних прав, а чиновник береться тлумачити будь-який закон. Такі закони гри, де мета превалює не лише над законом, а й над здоровим глуздом. Адже навіть у людини, яка геть не симпатизує панові Бродському, виникає резонне запитання: навіщо йому намагатися приховати суми, про які відомо не лише компетентним органам, а й громадськості? Особливо ні до чого це такій особистості як М. Бродський, який, прямо скажемо, постійно дратує владу. Що реально дало б йому приховання цих злощасних 187 тисяч гривень? У кожному разі, він мало схожий на бідну церковну мишу.
Поняття «суттєво» щодо неправдивої інформації є суб’єктивним, оскільки ЦВК і суд можуть по-різному оцінювати, чи є неправдиві відомості в декларації суттєвими чи ні, — вважає голова Верховного суду Віталій Бойко. В інтерв’ю агентству УНІАН, відповідаючи на запитання про правильне чи неправильне заповнення кандидатами в депутати декларацій про доходи, В.Бойко зазначив, — на його думку, слід з урахуванням закону оцінювати, «наскільки неправдиві дані, зазначені людиною, що йде в народні депутати, можна розцінити як аморальність».
Говорячи про роль суддів у справах, які стосуються виборчих перегонів, В.Бойко додав, що в даному випадку від одного судді може залежати «надзвичайно багато — аж до визначення, коли хочете, політичного курсу держави, а кількість справ, аналізованих зараз судами, змушує мене особисто думати, що необхідно створити механізм перевірки судових рішень судами вищого рівня». Він, окрім того, зазначив, що «не дуже добре», коли один суддя, наприклад, місцевого суду, який, відповідно до законодавства, не може впливати на рішення ЦВК, натомість може прийняти рішення «по тих конфліктах, які можуть мати вплив на рішення ЦВК, із точки зору вилучення учасника виборчих перегонів із цього процесу». «І слід подумати, яким чином таке рішення можна швидко оскаржити, адже можливий варіант, коли завтра — голосування, а сьогодні буде прийнято рішення про зняття кандидата з реєстрації». Залежно від рівня важливості порушень правил виборчих перегонів, вважає В.Бойко, має вирішуватися питання, чи прийматиме суддя рішення одноосібно, чи, якщо йдеться, наприклад, про зняття когось із виборів, то рішення має прийматися колегіально — 3—5 суддями.