КУДИ ТАМ БЕНДЕРУ ДО НАШИХ АФЕРИСТІВ! ПОЧЕРКОЗНАВЦІ ПРОТИ ШАХРАЇВ, ЯКІ НАЖИВАЮТЬ СТАТКИ НА КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ КВАРТИР

У перші дні убитий горем Анатолій і думати не міг про заповіт. Згадував батька — голос, усмішку. Знову й знову проходили перед очима останні години його життя. Коли дружина нагадувала, що потрібно оформити документи, зайнятися майновими справами, тільки відмахувався: встигнеться, зараз не до того. І раптом як грім серед ясного неба. Виявилося, квартиру батько заповідав зовсім не йому. Та що там квартиру — гроші, дачу, машину, колекцію картин — усе майно мала успадкувати зовсім чужа людина, котра не мала до батька жодного стосунку. Вона ніколи не доглядала за хворим, не виконувала жодних його доручень, не була пов’язана із ним по роботі. Ні Анатолій, ні інші родичі, ні друзі батька жодного разу не бачили її в будинку померлого. Одним словом, це був містер Ікс, що претендував на дуже пристойне майно.

За порадою адвоката Анатолій відвідав нотаріальну контору і попросив показати йому заповіт. На жаль, у ньому чорним по білому було сказано, що майно, котре належало батьку, дійсно мало перейти до Л. Все оформлено належним чином. Підпис заповідача не викликав сумніву. «Але чому все успадкував він, — дивувався молодий чоловік. — Адже батько казав, що дім, дачу, картини залишить мені». «Це нелогічно і підозріло. Тут якась підробка, — заявив він нотаріусу. — Ми були найближчими людьми. Батько душі не чув за онуками...» Коротше кажучи, Анатолій подав позовну заяву в суд, що призначив почеркознавчу експертизу. Так підозрілий заповіт потрапив у лабораторію судово-почеркознавчих досліджень Київ-ського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На прохання криміналістів їм передали з добрий десяток зразків підпису заповідача: і на формі №1 (при одержанні паспорта), і в пенсійних відомостях, і на інших документах. Підпис на заповіті здавався дуже схожим, збігався з отриманими автографами за багатьма ознаками, але деякі деталі насторожували. І фахівці запідозрили, що це не що інше, як так звана перемальовка на просвіток. Щоб її виконати, бланк заповіту накладають на справжній підпис.

— Але коли так, фальшивка абсолютно ідентична справж-ньому автографу. Чи можна їх розрізнити? — допитуюся у почеркознавців.

— Уявіть собі, ідентифікувати подібну підробку не так вже й складно, — заспокоїла мене завідувач лабораторією судово-почеркознавчих досліджень, кандидат юридичних наук Маргарита Бондар.

— Яким саме чином? — продовжую «тероризувати» судових експертів. — Чи застосовувані в лабораторії методи — професійна таємниця?

— Ну, таємниця не таємниця, — загадково усміхнулася Маргарита Євгенівна, — але розкривати подробиці, природно, я не стану. Адже наша з вами бесіда може стати лікнепом для аферистів. Скажу тільки, що при перемалюванні «на просвіток» темп повільніший, аніж у людини, котра виконує свій підпис у звичайних умовах. А особливе діагностичне дослідження дозволяє нам судити і про темп, і про ознаки порушення координації рухів. Навіть коли літери, їхня форма й інші елементи підпису збігаються, саме уповільнений темп й ог-ріхи в координації свідчать, що автограф штучний. Крім того, вивчаючи звичайний, нормальний підпис, ми розрізняємо, звідки починається той чи інший елемент, куди він йде далі — наприклад, по годинниковій стрілці чи проти. А людина, котра перемальовує підпис, може не вгадати напрямок і зробити рух в зворотний бік. Адже на просвіток видно лише форму.

У висновку експертів-почеркознавців було сказано: підпис (а отже, і сам заповіт) батька Анатолія Т. підроблений. Крім великих неприємностей, аферист нічого іншого не одержав...

— Ви навіть не уявляєте, скільки нечесних людей зараз наживають майно на всіляких шахрайствах, пов’язаних із заповітами і купівлею-продажем квартир, — говорили мені криміналісти. Остап Бендер порівняно з нинішніми аферистами просто наївний Шура Балаганов. До того ж великий комбінатор поважав кримінальний кодекс, а наші зловмисники порушують закони незважаючи ні на що. Наприклад, існує кілька типових схем «продажу» чужих квартир.

Варіант №1. Шахрай дістає (знаходить або викрадає) чийсь паспорт, наклеює на нього свою фотографію, а потім на спільника оформляє генеральне доручення. Чужа квартира «продається» із великою знижкою. Їдемо за кордон, говорять у таких випадках покупцям, терміново потрібні гроші. Природно, показати «своє» житло його удаваний власник не може. Але що ви думаєте, знаходяться люди, готові (скажімо, для фірми) купувати квартири, не дивлячись, — ознаймившись лише з її планом. Головне — дешево, інше байдуже.

Варіант №2. Аферист оформляє генеральне доручення на власний паспорт. Однак, заздалегідь натренувавшись, розписується на ній нетипово. Інакше кажучи — так, щоб згодом від свого підпису відмовитися, заявивши, що вона підроблена. Квартиру покупцям показує спільник. Її власник потім заявляє, що це відбувалося за його відсутності, — мовляв, хтось підробив ключі. Шахраї розуміють, що обманута людина подасть до суду, але розраховують, що в результаті вона спіймає облизня.

Схема №3. Літня подружня пара здає свою квартиру в оренду дуже милій, інтелігентній людині. Проживши в ній кілька місяців, він приходить до господарів і повідомляє, що на роботі, а він представляє в Україні дуже солідну закордонну фірму, вирішили: тепер за оренду квартири платитиме компанія. При цьому господарі житла теж виграють («Ви будете одержувати на 100... 200... 300 і т.д. гривень більше»). Але щоб оформити усе за законом, бухгалтер просить на день паспорт власника квартири і приватизаційне свідоцтво. Довірливі люди відразу вручають чарівному шахраю потрібні йому документи. Ну а все наступне, як ви вже мабуть зрозуміли, — лише справа техніки. Квартиру в подібних випадках намагаються продати швидше і... кілька разів.

Звісно, існують й інші, якщо так можна висловитися, нестандартні способи. Шахраї — народ заповзятливий і кмітливий. Та от лихо, в багатьох випадках доводиться підробляти документи. А займаючись цією малопочесною справою, пани аферисти іноді геть забувають, що на варті закону стоїть судова експертиза. Шахрай зі всіх сил намагається наслідувати чужий почерк, а анонімник пише так, щоб ніхто не розпізнав його руку. Але існує ряд ознак, що, немов мічені атоми, неодмінно проявляться. Вироблений роками динамічний стереотип сховати неможливо. Сучасні наукові методи дозволяють безпомилково розпізнавати індивідуальні особливості написання, навіть якщо почерк спеціально намагаються змінити. Вивчивши його, експерт назве приблизний вік даної людини, пояснить, у яких умовах вона залишила автограф. За такими особливостями, як порушення темпу написання, координації руху, просторової орі-єнтації та ряду інших, можна з великим ступенем імовірності визначити, що людина перебуває в стані стресу, що вона, скажімо, хвора або набралася, як жаба мулу.

— Давайте зупинимося на одній з типових схем, про які мені розповіли у вашій лабораторії, — пропоную Маргариті Бондар. — Скажімо, людина оформила генеральне доручення на свій паспорт, але розписалася так, що сам чорт ногу зламає. Інакше кажучи, не типово, начебто хтось інший. Експерти в подібному випадку швидше за все визнають: підпис, дійсно, не її. Навряд чи тут може бути якийсь інший варіант...

— По-перше, ви дуже легко здалися, — не погодилася Маргарита Євгенівна. — По-друге, погано думаєте про почеркознавців. Дане завдання далеко не найскладніше. Отже, чи здатні ми викрити автопідробку? Уявіть, цілком. Почнемо з того, про що шахрай часто забуває. Сумлінний нотаріус поруч із підписом просить написати прізвище повністю. А ось до цього аферист, як правило, не готовий. Одна справа, потренувавшись кілька днів, поставити підроблену закарлючку. І зовсім інша — написати зміненим почерком прізвище, ім’я й по батькові. Тому, порівнюючи його справжній автограф з імітацією чужого, ми нерідко робимо висновок: підпис змінений, однак його виконано людиною, якій належить паспорт (і квартира! — Д.К.).

У таких випадках суд зазвичай вирішує справу на користь особи, котра купила квартиру. Та все ж, скажу чесно, раз на раз не випадає. Іноді здається, що аферист або з кимось консультується, або вивчає спеціальну літературу. Іноді підпис змінено так уміло, що лише дивуєшся. У написанні окремих літер маса суттєвих розбіжностей. Якісь ознаки виловлюємо, окремі дрібниці збігаються, а от головні елементи — ні. Тут багато залежить від нотаріуса. Якщо він виявився не формалістом, і людина, котра дає доручення, своє прізвище повністю не написала, нам залишається іноді лише розвести руками і визнати поразку...

Квартирних справ, про які мені розповіли в Київському інституті судових експертиз, сьогодні в судах України безліч. На щастя, нотаріуси — і державні, і приватні — у переважній більшості випадків чесно виконують свої обов’язки. А якщо і бувають проколи, то лише тому, що, як усякі люди, вони помиляються. Та все ж давайте називати речі своїми іменами. Деякі афери без допомоги сучасних стряпчих були б просто неможливими.

— Не хочу ні на кого кинути тінь, — говорила мені завідувач лабораторією судово-почеркознавчих досліджень, — але останнім часом до нас йде буквально потік дуже сумнівних документів, у яких фігурують прізвища одних і тих же київських приватних нотаріусів. Вам такий збіг не здається дивним? Втім, трапляються і державні, але значно рідше. В інституті подібні «спеціалісти» занесені у свого роду чорний список. Хоча, зізнаюся, якихось практичних висновків поки так і не зроблено. Йдеться головним чином про сумнівні заповіти і генеральні доручення, а також афери із купівлею-продажем квартир. На багатьох підозрілих документах підпис дуже схожий на справжній, але ним не є. За допомогою спеціальних приладів добре видно необгрунтовані зупинки і перерви в русі руки. Коли людина вільно виконує підпис, подібні паузи їй не потрібні. А от коли вона наслідує... Написала кілька літер, зупинилася, подивилася як вийшло...

— І все ж стосовно нотаріусів у вас виходить якось уже занадто дипломатично, — заперечую Маргариті Євгенівні. — Адже підпис ставиться в їхній присутності і після пред’явлення паспорта. Куди ж у всіх по-дібних випадках ці люди дивилися?

— Буває, що бланк (наприклад, заповіту) просто десь украдений. До речі, іноді про зникнення документів заявляють самі нотаріуси. Інший ва-ріант: бланки підробляють, і в нас в інституті доводиться проводити спеціальну технічну експертизу. Але якщо бланк справжній, а підпис заповідача або довірителя підроблений, це вже зовсім інший коленкор. Звісно, якщо шахрай вклеїв у чужий паспорт свою фотографію і його підроблений підпис дуже схожий на справжній — той, що у документі (деякі «спеціалісти» уміють наслідувати віртуозно), нотаріус такий заповіт цілком може завірити — він же не почеркознавець. Але коли підпис копіюється «на просвіток», це вже вибачте. Або аферист робить усе при ньому, або він дає шахраю бланк, а потім завіряє «липу». У по-дібному випадку вже йдеться про посадовий злочин. Я могла б назвати прізвища низки столичних нотаріусів, які не раз і не два скріпляли своїми підписами підроблені доручення й заповіти.

— Але якщо так, — кажу своїй співбесідниці, — ви повинні передати висновки про роботу стряпчих, у котрих «рильце в пушку», куди слід, і як докази докласти фальсифіковані документи.

— Повинні, — погодилася вона. — Коли зберемо достатню кількість підроблених заповітів і доручень, підписи на яких завірені одними й тими ж нотаріусами, можливо, направимо матеріал до суду. Я з вами згодна: відігравати роль стороннього спостерігача нам негоже.

Такий ось не дуже оптимістичний діалог відбувся в нас із Маргаритою Євгенівною Бондар. «Сумно, дівки» — казав великий комбінатор Остап Бендер у 2-му будинку Старсобесу. А й справді сумно. Закони в нас суворі, чиновники найсумлінніші у світі, громадяни більш аніж законослухняні. Але людей, обманутих шахраями всіх мастей, із кожним днем стає дедалі більше. Як ви думаєте, чому? Недавно в лабораторію судово-почеркознавчих досліджень прийшла жінка похилого віку. «Хочу проконсультуватися, — сказала вона. — Я принесла генеральне доручення і ще кілька документів. Чи можна, повіривши їм, купувати квартиру? Адже за неї доведеться віддати всі мої заощадження».— «Краще не зв’язуйтеся, — сказали їй експерти, вивчивши підпис на дорученні.— Швидше за все це «липа».

Якщо в аналогічному випадку виникає хоч найменший сумнів, моя вам порада — не ризикуйте. Консультації в Київському НДІ судових експертиз платні. Але невелика сума, яку потрібно викласти за таку послугу, не йде в жодне порівняння з тим, що ви можете втратити, повіривши шахраю.