Кримінальна юстиція нашої держави потребувала докорінних змін не один десяток років. Здається, діло зрушило з мертвої точки, і довгоочікуваній реформі нарешті дали старт. Насамперед вирішено піддати змінам діяльність прокуратури та адвокатури. Наскільки відомо, ні перша, ні друга особливого захвату з цього приводу не відчули. Воно й зрозуміло: якщо все піде «по писаному», прокуратуру очікують лихі часи через закриття низки «високорентабельних» напрямів її діяльності та певне посилення відповідальності прокурора за «вчинене з обов’язку служби» - інакше не скажеш, якщо виходити з реального стану речей. Адвокатська спільнота, яка має отримати ширші процесуальні можливості, також стурбована низкою аспектів нинішньої реформи. Не в останню чергу - обов’язком надавати безоплатну юридичну допомогу, про що докладно йдеться в одній з поданих нижче статей.
Про те, що принесе реформа іншим громадянам, заради яких усе начебто й затівалося, наразі важко сказати цілком виразно. Скасування відправляння кримінальних справ на додаткове розслідування - без перебільшення, революційний крок і, поза сумнівом, правильний. (Винятки з цього правила буде чітко й вичерпно обумовлено.) Якими будуть результати або наслідки скасування додаткового розслідування на практиці, покаже досвід. Особливого оптимізму з приводу втілення цього постулату в життя фахівці, не причетні до формування ідеології цієї реформи, поки що не мають. Окремі панікери навіть пророкують колапс правоохоронної діяльності.
Що ж до суду присяжних, то ентузіазм багатьох із цього приводу передчасний. По-перше, він мав існувати в нас уже давним-давно, і жодна чергова декларація його реального втілення в життя не гарантує. Можна буде ще десять років не ухвалювати відповідного закону - і положення про суд присяжних так і залишиться гаслом. По-друге, сумніви стосовно доцільності такого суду мають не тільки чимало юристів. Так, нинішня ситуація з українськими судами, що фактично відмирають як такі, змушує сподіватися на суд присяжних. Багато хто бачить у ньому останній шанс на справедливість, хай навіть тільки з певного кола справ. Аргументів «за» суд присяжних безліч, аргументів «проти» - не менше. Лише один з них: звідки взятися впевненості в тому, що склад суду вдасться укомплектувати зі свідомих і непідкупних громадян у державі, де значна частина населення готова продати свій голос на виборах за два-три пакети гречки з олією і брати участь у будь-яких акціях протесту за 50 чи 100 (якщо з прапором - байдуже яким) гривень? Але ж у справах про тяжкі злочини, які розглядатиме суд присяжних, ставки будуть великі…