Ігри з відповідальністю і без

Безперечним є те, що азартний бізнес підлягає суворому обмеженню з боку держави, оскільки його існування завдає істотної шкоди суспільству загалом й окремим громадянам зокрема. Гра на гроші здатна не тільки розорити цілі сім’ї, а й, поширюючись, може справити вкрай негативний вплив на соціальне здоров’я всього суспільства. Так, з одного боку, гра прищеплює населенню (особливо молодій його частині) психологію споживання, з другого боку — містить серйозні ризики для так званих незахищених категорій гравців. Тому азартна гра як один із найбільш небезпечних різновидів діяльності підлягає суворому обмеженню, отже має проводитися відповідально.

Принципи відповідальної гри (Responsible Gambling) впроваджені практично всіма операторами азартних ігор Європи. Нині триває процес уніфікації стандартів відповідальної гри, надання їм загальнообов’язкового характеру через введення в національне законодавче поле держав Європи та відбиття у корпоративних нормах європейських об’єднань організаторів азартних ігор.

Очевидно, з погляду українських організаторів азартних ігор, правила, покликані обмежити гру на гроші як таку, а отже, й прибуток операторів від її проведення, важко сприйняти з розумінням. А тим більше той факт, що ініціатива введення таких правил в інших країнах виходить від самих операторів. Чому ж великі європейські оператори з мільярдними оборотами виступають ініціаторами обмеження власних прибутків?

Може, тому, що переважна більшість із них є державними або частково державними організаціями, для яких питання прибутку другорядне відносно питання користі суспільству від їх існування? Таким чином, річ у правильній моделі організації ринку, правильній побудові відносин власності й контролю? І так і ні. Адже модель ринку азартних ігор — це похідне від чогось іншого, більш важливого й глибокого, а саме розуміння сутності гри на гроші як такої, коли хочете, філософії азартної гри.

В основі філософії азартної гри цивілізованого світу лежить розуміння її як шкідливого, але неминучого явища. Цілковита заборона гри може спричинити створення нелегального грального ринку, поєднаного з шахрайством і зростанням злочинності. Тому саме в задоволенні мінімального попиту населення на гру й полягає перше й основне завдання цивілізованого оператора азартної гри, котрий не має права стимулювати людський азарт більшою мірою, ніж це потрібно для блокування можливості ведення нелегальної гри. У цьому зв’язку показовим є рішення Конституційного суду ФРН від 2006 р., відповідно до якого сувора орієнтація на обмеження проблемної поведінки й ігрових порушень має виражатися в самій структурі державної монополії на ринку азартних ігор як у законі, так і на практиці.

Звичайно, держави заробляють на грі чималі гроші. У великих європейських країнах оборот тільки від лотерей обчислюється десятками мільярдів євро. Це й є другою передумовою для розуміння ігор на гроші у Європі. Адже саме використання грошей від азартних ігор (гральних автоматів, лотерей, казино) з доброчинною метою є тим додатковим виправданням бізнесу на пороці, яке дозволяє державі монопольно його легалізувати. Природно, досягненням благородних цілей (потужне джерело фінансування соціальної сфери) не може буде виправдана діяльність, що завдає суспільству істотної шкоди.

Із першими двома принципами дуже тісно пов’язаний третій, засадничий в організації гральних ринків за кордоном, — принцип посиленого державного контролю за проведенням азартних ігор. Він поширюється не тільки на супровід усього процесу гри, виплати виграшного фонду і сплати податків, а й на сумлінність, добропорядність персоналу і власників державних та недержавних операторів азартних ігор.

Дуже показовим у цьому сенсі є приклад правового регулювання організації азартних ігор у Лас-Вегасі. Так, знаменитому Ф.Сінатрі, який був у середині 50-х років власником дев’яти відсотків пайових внесків у найбільшому казино Лас-Вегаса «Піски», довелося продати свій пакет корпоративних прав за 391 тис. дол. США. Комісія з азартних ігор штату Невада висунула претензії до співака за те, що такий собі Сем Дж., котрий фігурує в чорному списку небажаних елементів, підготовленому комісією, був гостем Сінатри в його готелі «Кел Нев Лодж», на півночі штату. Це лише один із прикладів, які демонструють рівень дер-
жавного контролю за організацією азартних ігор навіть у тих країнах, де приватна власність на гральні заклади традиційна.

Саме загальновизнане розуміння економічної й соціальної природи діяльності з організації азартних ігор у розвинених країнах (напевно, ми навіть не маємо права застосовувати термін «азартний бізнес») лягло в основу створення низки жорстких правил здійснення такої діяльності, узвичаєних у всіх таких країнах. Проте, схожі за своєю сутністю, вони відрізняються окремими елементами й деталями, що до останнього часу не дозволяло говорити про існування визнаної на міжнародному рівні системи правил відповідальної гри. Крім цього, донедавна була недоступна сертифікація операторів на відповідність таким правилам.

Тому міжнародні об’єднання організаторів азартних ігор з 2003 року розробляли стандарти Responsible Gambling. Нині потреба сертифікувати всіх операторів азартних ігор на предмет їхньої відповідності стандартам не викликає сумніву в країнах Європи. Так, Комітет Европарламенту IMCO, відповідальний за розробку проектів рішень у сфері державного регулювання азартних ігор, у своєму звіті від 17 жовтня 2008 року вказав не тільки на потребу провести фундаментальні дослідження щодо запобігання негативному впливу ігор, а й на підтримку державами заходів і механізмів, які обмежують гру, встановлення жорстких правил рекламування азартних ігор, їх промоушену й інструментів, що стимулюють гру.

Основну увагу операторів азартних ігор у сфері Responsible Gambling спрямовано на захист так званих вразливих верств населення, які поділяються на дві групи: патологічні гравці й гравці в зоні ризику, котрі піддаються спокусі системної (небезпечної) гри тільки за збігу певних обставин (йдеться про безробітних, осіб, які зловживають алкоголем, наркотиками тощо).

Європейські стандарти відповідальних ігор, підписані практично всіма великими операторами азартних ігор Європи, систематизуються за десятьма розділами, кожний з яких максимально деталізовано. Зупинімося лише на деяких аспектах кожного з розділів.

Дослідження. Організатори азартних ігор зобов’язані налагодити й фінансувати дослідження впливу ігор на суспільство і психіку людини, а також обнародувати результати таких досліджень, привертаючи особливу увагу до негативного впливу гри. Відповідно до вже згаданого рішення Конституційного суду ФРН, держава (в особі операторів) має надавати гравцеві змогу вичерпного знання про потенційний ризик гри.

Навчання персоналу. Оператори азартних ігор мають на щорічній основі навчати персонал стандартів відповідальної гри. За результатами навчання персонал отримує сертифікати.

Робота з агентами мережі продажів. Усі розповсюджувачі лотерей і персонал на точках продажу мають бути забезпечені достатньою кількістю інформаційних матеріалів, щодо шкоди азартної гри. Перед допуском до роботи агенти мають пройти обов’язкове навчання Responsible Gambling і отримати сертифікат. Агенти мають бути письмово сповіщені про заборону прийняття ставок на гру в кредит, зокрема і кредитні картки в деяких юрисдикціях. Систематичне навчання й тестування розповсюджувачів (агентів) здійснюється щорічно. Так, у Швейцарії, Швеції, Фінляндії та інших країнах заборонено приймати від гравців занадто великі ставки на гру. Дуже цікаве правило, яке забороняє пропонувати гравцеві зіграти на гроші, отримані ним як виграш. За загальним правилом розповсюджувачам забороняється грати в ігри, які вони продають. Деякі оператори (Швейцарія) забороняють обладнувати гральні автомати стільцями для гри (щоб гравець не міг провести за грою надто багато часу).

Дизайн гри. Перед запуском кожного нового грального продукту організатор азартної гри має дослідити соціальний вплив продукту, а також оцінити всі ризики, пов’язані з його запуском. Оператор азартної гри не може проводити ігри високого ризику, крім випадків, якщо така гра вже проводиться нелегально, і проведення її оператором мінімізує негативний вплив нелегальної гри на суспільство.

Віддалені ігрові канали. Якщо азартна гра припускає участь гравця з допомогою віддалених каналів (скажімо, Інтернету, пошти), потрібна ідентифікація гравця — він має зазначити своєю адресу тощо. Крім того, інтерфейс гри має бути оснащений пристроями, які обмежують гру: зокрема таймером, що фіксує час гри, грошовими лімітами гри, сумою грошей, яку програв гравець. Так, шведський оператор Svenska Spel оснастив інтерфейс своїх електронних ігор спеціальним інструментом — Playscan. Трьома кольорами (зеленим, жовтим і червоним) програма показує споживачеві його ставлення до проблем, пов’язаних з іграми. Якщо у гравця на моніторі загоряється жовтий сигнал, він може звернутися по консультацію в компанію ICU Intelligence у Готенбурзі, яка на підставі науково обгрунтованої технології надасть йому допомогу.

Реклама і маркетинг. Реклама гри не повинна безпідставно спонукати до гри за принципом: більше граєш — більше виграєш. Можливість виграшу слід описувати правдиво, з огляду на реальні шанси, без перебільшень. Реклама великих виграшів неможлива без зазначення шансів на виграш. Реклама не повинна містити навіть натяку на те, що гра є альтернативою роботі, а також не може використовувати фінансові труднощі гравця як стимул до гри. Маркетингові заходи не повинні жодним чином стосуватися реклами швидких позичок, можливості грати в борг тощо. У рекламі заборонено всі форми дискримінації.

Лікування залежних від гри. Організатори ігор мають співробітничати з організаціями й установами, які досліджують проблеми залежності від гри, й ураховувати їхні побажання у своїй діяльності й рекламі. Організатори ігор інформують гравців про такі заклади в місцях проведення ігор.

Освіта гравців. Заходи організаторів ігор, спрямовані на освіту гравців, мають включати:

— деталізовану інформацію про ставки й шанси виграти, а також про те, які ризики програшу є в кожній грі;

— інформацію щодо обмеження віку гравця;

— організацію безплатної гарячої лінії для гравців;

— іншу інформацію про програму відповідальних ігор, а також про те, де дістати допомогу в разі проблем із грою.

Робота з зацікавленими особами. Організатори ігор мають постійно контактувати з особами й організаціями, інтереси яких прямо або побічно пов’язані з грою, для врахування їхніх вимог у своїй діяльності. До таких організацій і осіб належать персонал операторів, державні органи, організації гравців, преса, наукові організації тощо. Так, у фінському операторі Veikkaus Oy створено постійно діючий дорадчий орган у складі 12 знаменитих людей, котрі збираються на засідання не менше п’яти разів на рік для вирішення етичних питань, пов’язаних із грою.

Звіти і сертифікація. Діяльність операторів азартних ігор має бути публічною й прозорою. Для цього оператори мають складати щорічні звіти про свою діяльність, зокрема й у сфері Responsible Gambling. Уже згаданий нами оператор Veikkaus Oy розсилає свій щорічний звіт не тільки всім депутатам парламенту, державним органам, а й партнерам. Причому дер-
жавні органи і депутати щомісяця отримують листа із звітом про діяльність оператора. У Німеччині операторів азартних ігор на законодавчому рівні зобов’язали подавати контролюючим органам звіти про роботу в сфері Responsible Gambling, які містять, зокрема, інформацію про санкції, застосовані до розповсюджувачів за порушення правил відповідальної гри (наприклад, продаж лотерейного квитка неповнолітньому).

Порівнюючи викладені вище правила з українськими реаліями, слід зазначити, що в нас вони сприймаються як екзотичне явище. Адже, з огляду на рівень «розвитку» українського грального бізнесу, основним завданням регулювання цього сектора економіки залишається виведення його з тіні. Завдання, справитися з яким нашій державі поки що не до снаги.

Проте саме вражаючі відмінності в завданнях правового регулювання гральної діяльності в нас і за кордоном дозволяють нам об’єктивніше оцінити стан нашого законодавчого поля. Тим більше явною й очевидною є потреба негайних і фундаментальних змін у підходах до правового регулювання азартного бізнесу в Україні. Змін не тільки окремих правових норм, а й розуміння цієї сфери діяльності загалом. Без цього брак чітко сформульованої державної політики в цій сфері може мати для нашого суспільства катастрофічні наслідки.