ФОРУМ ІДЕАЛІСТІВ

Координатор британського департаменту з дослідження злочинів серед високих осіб Алан Дойг заявляє, що головною метою включення України в першу десятку списку найбільш корумпованих країн світу є привернення уваги до цієї проблеми. «Це не було аналітичне чи наукове завдання (включення України до списку). Головна мета складання цього переліку полягає в тому, щоб привернути увагу до цієї проблеми», — сказав він у середу в інтерв’ю журналістам під час міжнародного семінару «Антикорупційні розслідування та стратегія запобігання корупції», який проходить у Києві.

А.Дойг повідомив, що сьогодні точиться «багато дискусій про критерії складання цього списку». «Ми намагаємося працювати над підвищенням якості добору цих країн», — підкреслив він. Фахівець висловив думку, що проблема України в плані боротьби з корупцією як пострадянської країни полягає в тому, що це питання не є пріоритетним, оскільки «вирішуються інші дуже важливі соціальні проблеми».

«Люди хочуть зараз отримувати плоди від капіталізму, демократії, і якщо вони не можуть досягти цього легальними шляхами, то роблять це нелегально», — сказав А.Дойг. Він також вважає, що важливим моментом у боротьбі з корупцією є «освіта, інформованість громадян про свої права отримувати певні блага, не даючи хабарів». «Вони мусять знати, що в них є це право, і це дозволить боротися з корупцією», — підкреслив керівник департаменту. На жаль, нашим співвітчизникам частіше доводиться переконуватися в тому, що таке знання не звільняє від вимушеної необхідності давати хабарі, і тому такий ідеалізм їм далекий.

2001 року міжнародна організація зі штаб-квартирою в Берліні Transparency International, що аналізує економічний і політичний розвиток різних країн світу, оприлюднила список корумпованих країн світу. У цьому списку Україна опинилася на третьому місці, поступившись лише Нігерії та Югославії. Після України йде Індонезія.

Виконувач обов’язків генерального прокурора України Микола Гарник заявив, що Україна не є «лідером з корупції» серед країн світу: «Це далеко не так, що підтверджують дані статистики й аналізу».

За словами М.Гарника, на 1 січня 2001 року в Україні налічувалося 254 тис. державних службовців. Цього ж року судами розглянуто 7934 адміністративних матеріали, складених за виявленими фактами корупції, а до різного виду відповідальності притягнуто 3123 чоловік. «Не треба багато говорити: проста арифметика свідчить, що з загальної кількості українських чиновників до адміністративної відповідальності було притягнуто 1,2% держслужбовців. І якщо говорити про рівень корупції, то Україна стоїть далеко не в перших лавах», — сказав він. Продемонструвавши таким чином чи то святу віру в статистичні дані, чи то непрощенну, з огляду на посаду, наївність, однією з причин корупції в.о. генпрокурора назвав «часту зміну чиновницького апарату». «Тимчасовий чиновник не впевнений у завтрашньому дні, боїться приймати важливі рішення і нерідко діє в інтересах конкретної економічної структури», — підкреслив він.

М.Гарник повідомив, що організовані злочинні угруповання «активно шукають корумпованих посадовців, передусім у правоохоронних і контролюючих органах, які б захищали інтереси у сфері функціонування тіньової економіки і відмивання незаконно добутих коштів». «В умовах ринкових перетворень в Україні злочинні угруповання виділяють значні кошти для підкупу державних службовців, втягують їх у протиправну та злочинну діяльність», — сказав він.

Прокурор також вказав на «безпосереднє проникнення злочинців у державні органи та органи влади». М.Гарник висловив думку, що загальна ситуація в Україні значно ускладнюється «участю у високих законодавчих і виконавчих органах влади керівників комерційних структур». «Крім того, деякі державні чиновники та керівники, у тому числі з митних і правоохоронних органів, використовуючи своє службове становище, намагаються створити власний сімейний бізнес. Корумповані чиновники надають злочинцям експортні ліцензії, митні документи. На жаль, такі факти не поодинокі», — зазначив він.

Та практика свідчить, що зусилля працівників правоохоронних органів «спрямовані на виявлення незначних фактів хабарництва, що межує з малозначністю, на рівні сільських рад, водночас дуже мало виявляється таких злочинів на рівні обласних керівників і вищому», повідомив М.Гарник.

Заступник керівника головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України Микола Мельник у своєму виступі наголосив, що «ліквідувати корупцію неможливо». «Ми повинні розуміти мету антикорупційної діяльності: чого можна досягти в боротьбі з корупцією — це зменшити її обсяги», — підкреслив він, додавши: «Корупцію не можна подолати, але це не свідчить про те, що з нею не треба боротися. Без протидії корупції не можна побудувати правової держави».

До речі

В Україні хабара дають тим чиновникам, які причетні до «руху бюджетних коштів» або ж можуть захистити від дії норм законодавства. Про це повідомив заступник генерального прокурора України Олександр Шинальський. «Статистика свідчить, що хабарі беруть працівники місцевих рад, адміністрацій, податкових інспекцій, органів внутрішніх справ», — сказав він.

За словами заступника генпрокурора, «статистика також свідчить, що хабарі даються за те, щоб самому отримати якісь блага або обминути закон». «Тому той, хто дає хабар, не зацікавлений у тому, щоб заявити (у прокуратуру). У 90% випадків люди не заявляли, що давали хабара, оскільки той, хто дає, вирішує своє питання», — зазначив О.Шинальський.

Прокурор висловив думку, що ефективним способом боротьби з хабарництвом буде прийняття закону про декларування доходів усіма громадянами, повідомило агентство «Інтерфакс-Україна». «І якщо державний чиновник витрачає більше, ніж отримує, тоді в нього можна запитати, де він узяв ці гроші», — сказав він. Ще одним способом боротьби з цим явищем О.Шинальський назвав суди, «коли громадянин, звернувшись до суду, може оскаржити будь-яке рішення чиновника в найкоротші терміни». «І кожен чиновник знатиме, що не треба вимагати хабар, тому що громадянин зможе вирішити це питання в суді», — підкреслив він.