Дитина і правосуддя

В одинадцяти українських виховних колоніях нині відбувають «перековку» 2215 неповнолітніх. Понад половина їх були засуджені за крадіжки, чверть — за розбій і пограбування, 10% за нанесення тяжких тілесних ушкоджень або вбивство. Вікова статистика така: 14—16-річних злочинців у колоніях 13%, 15—16-річних — 28%, 17—18-річних — 39%. Майже кожен третій засуджений на термін від одного до трьох років, кожен п’ятий — на термін понад п’ять років. До колоній щорічно потрапляють 70—90 неповнолітніх, які не знають грамоти.

У Києві 16—17 січня 2007 р. відбувся Міжнародний науково-практичний семінар «Досвід впровадження ювенальної юстиції у країнах постсоціалістичного режиму».

Перший «дитячий суд» було створено в Чикаго 1899 року. У Великобританії серію законів про дітей та молодь прийнято в 1908 р. У Франції ювенальний суд з’явився у 1914 р. На відміну від інших країн Європи, де пропагандою ювенальної юстиції займалися педагоги і психологи, у Франції створення суду для неповнолітніх ініціював інженер Едуард Жюльє, який після повернення зі США 1906 року зробив у паризькому соціальному музеї доповідь на зазначену тему. Нині у світі існує кілька різних ефективних моделей ювенальної юстиції — англо-американська, континентальна і скандинавська.

Піонером у справі створення ювенальної юстиції у постсоціалістичному таборі стала Польща. Закон «Про провадження у справах неповнолітніх» було прийнято ще 1982 року. Наступними роками до нього внесли більше десятка змін, доповнень і поправок. Проте, як вважають фахівці, польське законодавство тепер уже багато в чому не відповідає міжнародним стандартам.

Система ювенальної юстиції нині ефективно розробляється в Росії. В окремих регіонах упроваджуються проекти із введення її в дію. У 2001 році в Ростовській області було запущено пілотний проект «Підтримка здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх», спрямований на впровадження в судах загальної юрисдикції міжнародно-правових стандартів ювенальної юстиції. У результаті 2004 року в Таганрозі було відкрито перший у Росії ювенальний суд. Досвід Ростовської області набуває в країні дедалі більшого поширення. Ювенальний суд створено на базі одного із судів м. Москви, триває підготовка до відкриття аналогічного суду на Камчатці. У Росії вже створено проект федерального закону «Основи законодавства про ювенальну юстицію»...

У 2005 році було розроблено Концепцію «Створення і розвиток системи ювенальної юстиції України».

Однин з основних принципів Концепції — положення, відповідно до якого реформування системи правосуддя України має здійснюватися в напрямі зміни способу реагування на правопорушення неповнолітніх від карального до відновлювального, реабілітаційного, охоронного. У цьому полягає принципова відмінність ювенального правосуддя від сучасного «дорослого». Це передбачає створення системи спеціальних судів, що згодом повинні стати центральним елементом усієї ювенальної юстиції, яка об’єднуватиме зусилля державних і недержавних інституцій із роботи з дітьми.

Принципово важливим елементом Концепції є положення і про створення інституту пробації для неповнолітніх, до функцій якого входитимуть підготовка рекомендацій органам судочинства про призначення оптимального способу впливу (виховного і профілактичного характеру); профілактика повторного правопорушення; сприяння соціальній адаптації і реінтеграції неповнолітнього правопорушника.

У 1995 році Верховна Рада прийняла Закон «Про органи і служби у справах неповнолітніх», у якому передбачено створення при судах інституту судових вихователів. 2001 р. прийнято закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Водночас Закон «Про охорону дитинства» майже повністю повторює Конвенцію ООН про права дитини, але не містить реального механізму захисту прав дітей. У Законі «Про попередження насильства в сім’ї» основний акцент зроблено на адміністративних методах із боку МВС, що, на думку фахівців, є відступом від принципів Конституції і сучасної міжнародної практики.

Помітним кроком до впровадження ювенальної юстиції стало те, що тепер у судах України впроваджено спеціалізацію суддів, котрі розглядають справи про злочини неповнолітніх. Автори Концепції відзначають поступову трансформацію системи правосуддя від превалювання каральної моделі правосуддя до реституційної і реінтеграційної. При цьому констатується, що юристів, адвокатів та громадських діячів, котрі працюють у «дитячій сфері», як і раніше, замало. Черговим кроком до впровадження системи ювенальної юстиції, на думку членів робочої групи, має стати створення Національної державної програми, яка б передбачала комплексне впровадження основних складових ювенальної юстиції. Автори окреслюють сім модулів: кадровий (підготовка фахівців у сфері ювенальної юстиції), законодавчий (створення відповідної законодавчої бази), інституційний (створення ювенальних судів і центрів), освітньо-науковий, аналітичний, інформаційний (пропаганда ідей та принципів ювенальної юстиції в українському суспільстві), фінансовий.

На цей час у робочій групі допрацьовується Проект національного плану дій щодо ювенальної юстиції в Україні з урахуванням конкретних термінів реалізації. Індикатори виконання завдань такі. До 2010 р. в Україні має функціонувати не менш як 30 ювенальних судів. До 2016 р. ювенальні суди повинні працювати в кожних області, районі, місті, районі міста, а центри пробації — в кожній області, у Києві і Севастополі. До 2010 р. не менше 50%, а до 2016 р. — не менше 85% дітей та молоді, звільнених із місць позбавлення волі, мають забезпечуватися безпечним місцем проживання, бути влаштовані на роботу або навчання.

Аналізуючи причини підвищення дитячої злочинності в Україні і визначаючи шляхи виходу з цієї ситуації, автори Концепції зазначили, що одним із головних залишається питання про характер і роль держави в регулюванні процесів здійснення правосуддя стосовно дитини.