Чи можливо перемогти корупцію в Україні?

Нещодавно весь світ відзначав день боротьби з корупцією. Згідно з рейтингом, оприлюдненим нещодавно Transparency International, із 180 країн, де перше місце віддано найменш корумпованій країні, а останнє, відповідно, — найбільш корумпованій, Україна посіла 146-ту позицію. Поряд розташувалися Камерун, Еквадор, Кенія, Сьєрра-Леоне, Східний Тимор, Зімбабве.

Корупція (від лат. corrumpere — розтлівати) — термін, який означає використання посадовою особою владних повноважень і довірених йому прав з метою особистої вигоди, що суперечить законодавству і моральним засадам. На відміну від західних демократій, корупція в Україні має системний характер — нею пронизаний весь державний апарат. Хабарі беруть усі: від рядового інспектора ДАІ до міністрів. Про масштабність корупції в країні свідчать і дані соціологічного опитування: 46,6% респондентів зазначили, що 2009 року їм доводилося давати хабарі. На думку багатьох експертів, саме корупція є чинником, який заважає розвиткові української економіки. Тотальний характер цього явища створює некомфортні умови для ведення бізнесу та істотно знижує інвестиційну привабливість країни.

Яким же чином боротися з корупцією? Якщо головним стимулом до корупції є можливість отримати економічний прибуток, пов’язаний із використанням владних повноважень, то основним стримуючим чинником — ризик викриття і покарання. Викривати покликані правоохоронні органи, а карати — суди. І якщо перші хоч когось ловлять за руку, то до реального покарання в судах справа не доходить. На одному із засідань Кабміну міністр внутрішніх справ Юрій Луценко констатував: більшість справ, переданих у судові інстанції, не розглядаються належним чином, а злочинці не караються адекватно вчиненому ними злочину. Причина банальна: українська судова система є однією з найбільш корумпованих у державі. І судді беруть хабарі за те, щоб за хабарі не карати. Більше того, найбільші хабарі беруть керівники цих судів. Маємо замкнуте порочне коло.

Про корупцію в судовій системі постійно говорять в прокуратурі, МВС, Кабінеті міністрів, секретаріаті президента. Одним із найгучніших стало останнім часом розслідування діяльності вже колишнього голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича. Правоохоронні органи провели обшук в кабінеті судді і виявили більш як мільйон доларів і два мільйони гривень. Вже близько року Зварич перебуває під вартою, прокуратура і СБУ ведуть розслідування, але до суду справа поки що так і не дійшла.

Минулого тижня стало відомо про обшук у кабінеті голови Одеського господарського суду Валентина Продаєвича. Обшук пройшов у рамках розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом відчуження майна державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (на суму 400 млн. грн.). Тим часом про підозри стосовно цього судді вже не раз писали ЗМІ. Так, будучи ще в статусі судді Одеського господарського суду, Продаєвич виніс рішення, яке «допомогло» незаконно отримати фіктивним кредиторам одеське ВАТ «Центроліт». Схема, за якою майно заводу перейшло в треті руки, загалом не нова: той, хто ініціював справу про банкрутство підприємства, той його й отримав. Ініціатори отримали завод практично безплатно — тільки під «зобов’язання погасити мізерні борги протягом п’яти років». Багаторазові звернення трудового колективу до президента нічого не дали. («ДТ» №49, 2002 р.).

Вже не один рік триває епопея з головою Миколаївського господарського суду Юрієм Ковалем. Як повідомляло МВС, його затримали ще в листопаді 2007 року за отримання хабара в особливо великих розмірах. Пізніше за санкцією генпрокурора в кабінеті голови суду провели обшук, під час якого було виявлено великі суми грошей. Генеральна прокуратура ухвалила рішення про порушення кримінальної справи. Однак уже 6 лютого Апеляційний суд м. Києва скасував це рішення «у зв’язку із недостатньою доказовою базою». Треба віддати належне: Верховний суд України в жовтні 2008 року ухвалив рішення залишити в силі рішення про порушення кримінальної справи. Підтримали арешт Коваля і депутати Верховної Ради — 398 голосами «за» парламент дав згоду на його арешт, що й було зроблено в грудні 2008 року. Ведеться слідство.

Чи можна розірвати порочне коло корупції в судовій системі? Всупереч твердженням скептиків, можна.

Так, на думку Ігоря Дріжчаного, екс-глави СБУ, а сьогодні керівника антикорупційних програм Центру
ім. О.Разумкова, ефективним способом є посилення санкцій за корупцію в суддівських лавах. Дріжчаний вважає, що передусім слід скасувати безстрокове призначення суддів, а також «запровадити дисциплінарну відповідальність за хибні рішення: опротестували два вироки в судах вищої інстанції — вільний». Причому без права обіймати пост судді, прокурора або адвоката. У цьому разі, на думку Дріжчаного, «суддям не кортітиме ухвалювати заздалегідь «оплачені» рішення та нівелювати професію».

Звісно, самим тільки посиленням санкцій справи не вирішити. Адже корупція має системний характер. Потрібна чітка державна програма боротьби з корупцією, яка повинна бути не декларативною, а містити чітко прописаний алгоритм дій із визначенням відповідальних осіб. Відповідальність за реалізацію всієї програми має бути персональна, а рівень відповідального — не нижче прем’єр-міністра. Один із ключових елементів даної програми — доведення слідства у справах зваричів, продаєвичів, ковалів до суду та організація публічних судових процесів над ними. Їхня профілактична дія на решту суддів буде максимальною. Ініціатором такого підходу має стати вище керівництво країни: прем’єр-міністр, голова Верховного суду, генеральний прокурор. Важливим чинником є узгоджені дії всіх гілок влади — і президента, і прем’єра, і парламенту. Саме таким чином перемогти корупцію можна не в перспективі, а швидко і дієво — протягом року. І той, хто це зробить, стане по-справжньому ефективним керівником
держави.