Підтримати
Українська влада, правоохоронні й антикорупційні органи оголосили війну ухилянтам від мобілізації. З кінця серпня — початку вересня тривають комплексні перевірки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки й ухвалених із 24 лютого 2022 року рішень військово-лікарських комісій щодо непридатності до військової служби. Тих, хто ухиляється, шукають в Україні та за кордоном, і в разі доведення фальшування довідок для виїзду за кордон чоловіків — потенційних мобілізованих повертатимуть через процедуру екстрадиції. Принаймні про це кажуть народні депутати.
Чи реально це та чи є юридичні підстави для екстрадиції військовозобов’язаних чоловіків з-за кордону? Спробуймо розібратися.
Що таке екстрадиція та якими є підстави для її застосування?
У статті 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року зазначено, що держави зобов’язуються видавати одна одній усіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Екстрадиція — це і є процедура видачі особи державі, яка розшукує цю особу для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.
Це тривалий процес, який у середньому може охоплювати не один рік. Наприклад, 13 березня 2023 року Литва видала Україні колишнього голову правління Державної продовольчо-зернової корпорації України Петра Вовчука, якого було заарештовано в жовтні 2019 року. Проте це поодинокі випадки.
Процедура екстрадиції включає такі етапи:
1) офіційне звернення до запитуваної держави щодо встановлення місця перебування особи, яку необхідно видати, та власне видачі такої особи;
2) перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі;
3) ухвалення рішення щодо запиту;
4) фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.
Перевірку обставин, що перешкоджають видачі та ухваленню рішення щодо запиту, здійснює компетентний орган країни — зазвичай це Міністерство юстиції, але може бути й інший державний орган, усе залежить від законодавства відповідної країни.
Видачі підлягають підозрювані на стадії досудового розслідування кримінального провадження та обвинувачені (засуджені) — під час судового розгляду або виконання вироку.
Запит про екстрадицію також має низку умов: згідно з законодавством України, хоча б за один зі злочинів, через який запитують видачу, має бути передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк не менш як рік, або ж розшукувану особу вже засуджено до позбавлення волі й невідбутий строк становить не менш як чотири місяці.
Тобто, як бачимо, для застосування процедури екстрадиції необхідне дотримання низки процедурних вимог, установлених національним і міжнародним правом. А отже, неможливо просто так звернутися до іншої країни із запитом про видачу особи.
Як приклад гучного запиту про екстрадицію можна згадати справу Шарія. В травні 2022 року Україна звернулася до Іспанії із запитом про екстрадицію Анатолія Шарія, але його й досі не повернули.
Такі приклади підтверджують, що процедура екстрадиції — це тривалий і складний процес.
Чи можлива екстрадиція військовозобов’язаних чоловіків з-за кордону?
По-перше, слід розуміти, що екстрадиція — це складний комплекс процедур із залученням великої кількості правоохоронних органів і судів обох країн.
По-друге, для застосування процедури екстрадиції необхідно, щоби стосовно особи було відкрито кримінальне провадження, цій особі повідомлено про підозру, оголошено її в розшук або вже навіть винесено обвинувальний вирок суду.
Якщо ми говоримо про екстрадицію військовозобов’язаних чоловіків, які незаконно виїхали за кордон, то можна припустити, що кримінальне провадження можуть відкрити за такими статтями:
— ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (стаття 336 Кримінального кодексу України);
— використання підробленого документа (частина 4 статті 358 КК України). В цьому контексті — довідки про непридатність до військової служби або іншого документу, за яким виїхала особа.
Розгляньмо їх детальніше.
Ухилення від призову під час мобілізації
Кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, згідно зі статтею 336 КК України, передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.
Ухилення від призову під час мобілізації виявляється в бездіяльності — униканні призову в будь-який спосіб.
Кваліфікувати ухилення від мобілізації можна лише в тому разі, якщо особі вже було вручено повістку й вона мала з’явитися до ТЦК, але не зробила цього.
Звісно, теоретично правоохоронні органи зможуть кваліфікувати ухилення від мобілізації, але на практиці це досить складно буде довести.
Отже, якщо особа виїхала з України, але їй до цього не вручили повістку, в її діях буде відсутній склад злочину, оскільки на неї не було покладено певних обов’язків.
Окрім цього, в статті 4 Європейської конвенції про видачу правопорушників зазначено, що вона не застосовується в разі правопорушень, передбачених військовим правом. Така норма конвенції свідчить про те, що її застосування практично неможливе для екстрадиції військовозобов’язаних до України.
Використання підробленого документа
Якщо говорити про використання підробленого документа, то кваліфікація передбачає або штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі до двох років.
Важливо зазначити, що 12 вересня президент України підписав указ, яким увів у дію рішення РНБО «Про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України». Серед іншого, в документі передбачено перевірку всіх рішень військово-лікарських комісій (ВЛК) та медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) за останні півтора року.
Перевірки ВЛК та МСЕК вже розпочалися, й упродовж трьох місяців має бути з’ясовано, чи справді їхні рішення щодо встановлення інвалідності та визнання непридатності до військової служби, ухвалені в період дії воєнного стану, були обґрунтованими. За даними омбудсмена Дмитра Лубінця, офіс якого, зокрема, має право на перевірки, на кінець серпня було перевірено вже 70% ВЛК. Але постає запитання: як правоохоронні органи зможуть дізнатися, що довідка ВЛК або МСЕК була підробленою? Чи справді, як каже секретар РНБО Олексій Данілов, людина була здоровою з 18 до 45 років, а після 24 лютого раптово почала хворіти, чи це факт фальсифікації медичних довідок?
Очевидно, що ці документи потрібно ретельно вивчити. І в такому разі справа кожної людини має розглядатися окремо. І за кожною окремо треба здійснювати перевірку, аби довести, що медичний стан дійсно відповідає зазначеному в довідці.
Крім того, слід провести повторний медичний огляд кожної особи, а для цього потрібно, щоб вона приїхала до України.
Як вже зазначалося вище, застосування процедури екстрадиції можливе, якщо передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк не менш як рік.
Максимальна санкція за використання підробленого документа, нагадаю, передбачає обмеження волі на строк до двох років. У такому разі неможливо буде застосувати процедуру екстрадиції, бо позбавлення волі й обмеження волі — геть різні санкції за вчинене правопорушення.
Також, як уже зазначалося вище, Європейська конвенція про видачу правопорушників не застосовується щодо правопорушень, передбачених військовим правом.
Низка країн ЄС, які тимчасово надають захист українцям, уже заявили, що не видаватимуть чоловіків-ухилянтів. Категоричне «ні» — від Австрії та Угорщини. Екстрадиція з Німеччини та Чехії хоч і є, та її ймовірність украй мала.
Висновок
Ініціативу народних депутатів щодо повернення з-за кордону військовозобов’язаних чоловіків, які виїхали з порушенням закону, неможливо буде застосувати на практиці, оскільки стаття, за якою можливо притягнути особу до кримінальної відповідальності, не передбачає позбавлення волі, тож немає підстав для екстрадиції, відповідно до вимог законодавства.
Такі ініціативи з боку законодавців та заяви посадовців мають радше популістський характер, одначе на практиці це неможливо буде реалізувати.
Якщо ж народні депутати все-таки хочуть повернути військовозобов’язаних в Україну, то, можливо, таким особам слід надати певне «вікно», протягом якого вони зможуть повернутися й до них не буде застосовано негативних наслідків.
Але постає інше запитання: а чи матимуть такі особи мотивацію нести військову службу й чи не шукатимуть інших способів уникнути мобілізації?
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google