Без суду і слідства

18 січня 2007 року набрав сили Закон України «Про внесення змін до Кримінальнопроцесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи». «Країна різко просунулася вперед на шляху до правового безладу», — так в одному із минулих номерів «ДТ» оцінив наслідки зміни у законодавчому полі слідчий з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України О.Гарник.

Як з’ясувалося, уже є приклади застосування цього закону на практиці — причому саме в такий спосіб, від якого застерігав слідчий Генпрокуратури.

…У ніч на 1лютого цього року бізнесмен М. на прізвисько Марек жорстоко побив відому київську журналістку Наталю Іщенко (Гумба). Причиною нападу бізнесмена напідпитку, як згодом пояснив він сам, став... мобільний телефон нашої колеги, котрий здався йому схожим на вибуховий пристрій. На очах сусідки по купе нападник завдав Наталі численних ударів у голову, потім, заломивши їй руку, довго тягав по вагону (події розвивалися в поїзді «Київ—Донецьк»), після чого дозволив їй повернутися в купе, залишившись «вартувати» під дверима.

Уранці М. (незважаючи на присутність у вагоні міліцейського наряду супроводу) вирішив провести додаткову «виховну роботу» із Наталею, заявивши, що в нього багато грошей і переслідувати його немає сенсу.

З поїзда Наталю забрала «швидка». Основний діагноз, поставлений лікарями, — «струс мозку».

Незважаючи на «застереження» пана М., слідство все-таки розпочалося. Наталя, котрій понад місяць довелося лікуватися від отриманих травм, не збиралася відмовлятися від своєї заяви, дали показання й свідки. Непросто і не відразу, але слідчий управління МВС України на транспорті все-таки виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо громадянина М., котрий побив журналістку.

Отут саме і вступає в гру той самий Закон «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи». Адвокат пана М. пише скаргу до Дарницького районного суду м. Києва на постанову про порушення кримінальної справи стосовно свого підзахисного. Суддя (Б.Вавринчук) негайно виносить постанову про відкриття провадження за скаргою і своїм рішенням зупиняє слідство.

Далі — більше. Під час судового розгляду цієї скарги суддя, усупереч закону, відмовляється надати слово потерпілій, явно неохоче вислуховує представника прокуратури і зрештою... звісно ж, скасовує постанову про порушення кримінальної справи стосовно М. Тому що, як справедливо зауважив у своїй статті пан Гарник, «порядному слідчому при такому законодавстві треба думати не про те, як довести провину обвинувачуваного, а як домовитися із суддею, щоб той визнав обґрунтованими не документи з портретами американських президентів, надані особою, стосовно якої порушено кримінальну справу, а матеріали слідства».

Треба сказати, що, скасувавши постанову про порушення кримінальної справи, суддя не став брати на себе відповідальність і виносити постанову про відмову в порушенні справи. Певне, скасувати постанову як таку (подумаєш, папірець викинув!) було легко (з морально-етичного погляду), а от якщо є незаперечні підстави для порушення кримінальної справи, відмовити в її порушенні якось важкувато... У результаті, знявши із себе відповідальність, суддя ухвалив рішення направити матеріали для перевірки... до слідчого управління, яке й проводило слідство, чим остаточно заплутав усіх учасників процесу (і без того дещо пригнічених чотиригодинним стоянням у напівзруйнованому коридорі Дарницького суду столиці). Проте матеріали справи залишилися в суді. Теоретично їх мали направити для перевірки до управління МВС України на транспорті. Але ніхто не може дати гарантій, що, як писав автор «ДТ», архів суду не стане для них «надійною «чорною дірою», звідки вони, одного разу туди потрапивши, уже ніколи не повернуться».

«Беручи до уваги неможливість скасування на практиці рішення про задоволення скарги на постанову про порушення справи, яка набрала законної сили, можна констатувати: канал, котрий допомагає швидко, ефективно і надійно знищити будь-які кримінальні справи в Україні, відкрився і вже активно діє», — писав у своїй статті слідчий з особливо важливих справ Гене­ральної прокуратури України. І тим самим він якнайкраще охарактеризував нинішню абсурдну ситуацію, за якої суддя одноосібно — за наших традицій судочинства! — має право зупиняти слідство, скасовувати постанову про порушення кримінальної справи і навіть рішення про порушення кримінальної справи.

Ухвалений закон покликаний захищати злочинців. Причому навіть не від покарання, а від слід­ства. Слідчі дії в нашій країні тепер здійснюватимуться тільки щодо тих зловмисників, у яких документів із портретами американських президентів виявиться недостатньо для купівлі навіть одного-єдиного судового рішення.