А молокозавод порізали на брухт…

Сьогодні наша країна впевнено виходить в лідери за кількістю скарг на дії судів. Про виняткову несправедливість, з якою доводиться мати справу громадянам в українських судах, свідчить статистика виграних справ у Страсбурзькому суді. Ще одна красномовна деталь — кількість листів зі скаргами, що надходять в тижневик «Дзеркало тижня», теж стрімко зростає. І мало втішає те, що, як пишуть нам читачі, справи, на які звернула увагу газета, починають більш уважно розглядатися в судах і рішення щодо них приймаються більш виважено. Одначе: що заважає суддям одразу діяти згідно з законом?

Минулого тижня, щойно почалось жваве обговорення перспектив судової реформи в країні, в редакцію надійшов лист від арбітражного керуючого Андрія Клименка. Він пише, що до нього звернулися робітники Хмельницького міського молочного заводу з проханням допомогти повернути їм заборгованість із заробітної платні та вклади акціонерів у майно.

Негаразди почалися з того, що постановою господарського суду від 29 квітня 2004 р. підприємство було визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура КП «Хмельницький міський молочний завод». Вона проходила не просто — в зв’язку з погрозами, попередній ліквідатор навіть відмовився від роботи. Саме через це на посаду було призначено Андрія Клименка.

Перед ним постала безпорадна картина: 2005 року половину заводу з усім обладнанням з численними порушеннями законодавства за безцінь було продано київській фірмі «БААС». Після цього фірма незаконно привласнила іншу половину заводу (площею 5,5 тис. кв. м), зареєструвавши майно на себе. Далі вона не стала довго чекати і… порізала на брухт усе обладнання. А це близько тонни нержавіючого металу та кількасот тонн чорного брухту! Як стверджують працівники фірми, тільки вартість брухту покрила всі витрати на придбання заводу. Крім того, нові господарі вивезли зі складів заводу товаро-матеріальні цінності, які вони не купляли, на суму 260 тис. гривень! І це тоді, коли більшість працівників молокозаводу залишилась за бортом — як спеціалісти, які непотрібні фірмі. А в кожного — сім’я, діти-школярі, студенти, яких треба ставити на ноги.

Новий арбітражний керуючий з 2006 року розпочав копітку й небезпечну роботу з повернення заводові його майна, державі — податків, пенсійному фондові та іншим — зборів, правоохоронним органам — гідності! Показово, що на цьому шляху було досягнуто суттєвих успіхів.

Так, ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13 грудня 2007 р. було задоволено скаргу КП «Хмельницький міський молочний завод» та ліквідовано незаконне рішення міського суду м. Рівне в інтересах київського ТОВ «БААС» на майно Хмельницького заводу та скасовано його право власності на будівлі площею 14 132 кв. м. А проти «вельмивідомого» рівненського судді порушено кримінальну справу за фактом винесення завідомо незаконного рішення (щодо порушення територіальної та виключної підсудності).

Далі — більше: постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26 березня 2008 р. визнано право власності КП «Хмельницький міський молочний завод» на нерухоме майно. Також визнано недійсними всі правовстановлюючі документи ТОВ «БААС» (м. Київ) на вищезгадане майно.

Останню крапку в цій історії поставив Вищий господарський суд України, який своєю постановою від 17 червня 2008 р. залишив без змін рішення Житомирського апеляційного господарського суду від 26 березня 2008 р. та знову ж таки визнав за КП «Хмельницький міський молочний завод» право власності на майновий комплекс заводу. Здавалося б питань немає і КП «Хмельницький міський молочний завод», право власності якого на земельну ділянку площею 1,88 га за адресою м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 137, підтверджуються Державним актом на право постійного користування землею від 14 липня
1995 р., може спокійно працювати…

Але рішення поважних судових інстанцій, про що свідчить досвід заводу в Хмельницькому, — не привід почуватися в безпеці! «Представники ТОВ «БААС», — розповів А.Клименко, — не раз вихвалялися, що у них є «дах» в Генеральній прокуратурі й тому боротися з ними немає сенсу. Нам вдалося з’ясувати, що він справді існує в особі одного із відставних працівників цієї служби епохи «кучмізму». Тим не менш, саме з допомогою різних прокуратур київське ТОВ відчайдушно намагається залишити за собою привласнене майно».

Допомога киянам надходить із різних боків. Так, нетішинський природоохоронний прокурор з іншого кінця області подав позов до господарського суду в інтересах Хмельницької міської ради та того ж ТОВ «БААС» про позбавлення молокозаводу прав на земельну ділянку та передачу її київському товариству… До честі господарського суду слід сказати, що він відмовив прокурору та прийняв рішення про залишення справи без розгляду.

Але, не зважаючи на неодноразові скарги КП «Хмельницький міський молочний завод» з приводу розкрадання київською фірмою непридбаного майна та документації заводу, Хмельницька міська прокуратура жодним чином не відреагувала…

КП «Хмельницький міський молочний завод» на підставі рішень судів та правовстановлюючих документів зареєстрував за собою в органах бюро технічної інвентаризації право власності на приміщення. А тим часом керівництво київської фірми ТОВ «БААС» постійно погрожувало працівникам БТІ та молокозаводу прокурорськими перевірками, кримінальними справами і вимагало надати їм інвентар-
справу (техпаспорт) молокозаводу та намагалось перешкодити правам законного власника щодо володіння та розпорядження своїм майном.

З прокуратури Хмельницького терміново приїздить працівник прокуратури М.Говда з представниками київської фірми в БТІ з листом від 25.06.2008 р. (вих. № 1721-08 за підписом заступника прокурора О.Торкало). З цим листом примусово вилучається в БТІ оригінал інвентарсправи на приміщення КП «Хмельницький міський молочний завод», та ще й цим самим листом накладається арешт на все майно заводу!

Скільки знущань над законом і здоровим глуздом: посадові особи Хмельницької міської прокуратури, діючи в інтересах київської фірми, за зверненням цієї фірми, без порушення кримінальної справи, не маючи законних підстав, неправильно застосовуючи норми Закону України «Про прокуратуру», вилучають оригінали документів. При цьому ігнорується рішення трьох судів, які визнали єдиним законним власником майна КП «Хмельницький міський молочний завод», і накладається арешт на майно законного власника!..

А.Клименко зауважує: «В моїй практиці арбітражного керуючого в рамках процедур банкрутства, повернення незаконно привласненого майна банкрутів та розкрадання майна банкрутів було більше 50-ти обґрунтованих звернень до правоохоронних органів щодо різних банкрутів, більше 20-ти – до прокуратур усіх рівнів. І лише в одному випадку чужою, немісцевою Рівненською прокуратурою було прийняте позитивне рішення про порушення кримінальної справи, спрямоване на захист майна боржника та повернення податків державі!..»

Сумна статистика! І якби йшлося лише про те, що один не зовсім сумлінний багатій забрав у іншого дещицю, мабуть, на цьому можна було б поставити крапку. Але за цими подіями — долі десятків, сотень людей, простих робітників, техніків, володарів жалюгідної кількості акцій. Звичайно, вони не розраховували на багатство, але сподівались, що ця невеличка власність стане у пригоді на схилі років. Крім того, у них є діти і щоб підняти їх, ці гроші теж не були б зайвими. Але все вмить зникло. Сьогодні завдяки лихій рейдерській атаці у них немає роботи, немає акцій, немає надії…