Від підпоручика Російської армії до значкового армії Української Держави

Розгортаючи цю книжку, я не міг не зловити себе на думці - а що нового там побачу?

Не так давно вже видані "Історія українського війська" (2017) та "Поле битви - Україна. Від "володарів степу" до "кіборгів". Воєнна історія України від давнини до сьогодення" (2015). До того ж події 1917–1921 рр. висвітлює і восьмий том популярної історії України з серії "Історія без цензури" - "На бій за волю" (2016), який також вийшов у творчо-видавничому партнерстві громадського проекту "Likбез. Історичний фронт" та "Клубу Сімейного Дозвілля".

Зізнаюся, що нова книжка приємно здивувала. Звичайно, "Військо Української революції" Є.Пінака та М.Чмира не є "легким чтивом". Однак книжка буде дуже корисною тим, хто хоче більше дізнатися про воєнну історію Перших визвольних змагань. У ній наведено найважливіші факти, що стосуються українських армій 1917–1921 рр. та умов, у яких їм доводилося боронити незалежність України. Особливістю книжки є велика кількість додатків, зокрема збірник історичних документів. Це вже не перша спільна праця Є.Пінака та М.Чмира. Варто згадати їхню книжку "Галицька Армія, 1918–1920", видану 2008 р., яку вони написали спільно з С.Музичуком.

У "Війську Української революції" автори зосередили увагу переважно на організації та уніформі українських армій періоду Перших визвольних змагань. Не можна сказати, що згадані питання ще не висвітлювалися в сучасній українській історичній літературі. Однак Є.Пінак та М.Чмир змогли викласти їх, з одного боку, стисло, а з іншого - максимально точно й достовірно. Тож книжка стане справжньою знахідкою для тих, хто тільки починає знайомитися з цими - досить розлогими - темами. Текст книжки, швидше, науковий, ніж популярний, але авторам вдалося утриматись від наукоподібної "заумі", якою часом намагаються приховати слабке знання предмета. Зацікавленому читачеві варто звернути увагу на використану джерельну базу.

Структурно книжка складається зі вступу, шести розділів, висновків та чотирнадцяти додатків. Перший розділ присвячено українізованим частинам і збройним силам Української Народної Республіки часів Центральної Ради. У другому розділі розповідається про збройні сили Української Держави на чолі з гетьманом П.Скоропадським. Третій розділ подає відомості про повстанські війська Директорії та збройні сили УНР, відновленої в результаті повалення гетьманської влади.

У листопаді 1918 р. виникла Західно-Українська Народна Республіка. Про її армію можна дізнатися з четвертого розділу. Надалі збройні сили УНР та ЗУНР об'єдналися для спільної боротьби, апогеєм якої став похід на Київ та Одесу влітку 1919 р. Інформація про ці події міститься у п'ятому розділі. Нарешті, шостий розділ розповідає про армію УНР на завершальному етапі боротьби за незалежність у 1920 р. У висновках наводяться основні причини, які, на думку авторів, призвели до поразки Перших визвольних змагань. Щоправда, цю частину книжки годилося зробити більш об'ємною і менш схематичною.

Під питанням і доцільність використання в тексті військової термінології часів Української революції. Місцями вона істотно відрізняється від сучасної. Наприклад, офіцерів тоді називали старшинами, а батальйони - куренями. Слід віддати належне авторам, - вони потурбувалися про читача і забезпечили книжку невеличким термінологічним словником. Ось тільки періодично зазирати в нього не дуже зручно. З іншого боку, вживання тодішньої термінології значно полегшує розуміння історичних документів, наведених у додатках.

А ось документів у книжці багато. Відповідні додатки становлять майже половину її обсягу. Основний масив документів узято з фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. За змістом, ці документи дуже різні. Серед них є і розлогі накази про форму одягу, де вона розписується в дрібних деталях, і накази про різні незначні, з історичного погляду, події, які однак показують атмосферу, в якій довелося воювати українським арміям.

Власне, серед документів майже немає якихось сенсаційних знахідок, - переважно всі вони вже відомі історикам. Але між "відомі історикам" та "відомі широкому загалу" є дуже істотна різниця. Далеко не кожен пересічний громадянин має час та можливість відвідати архіви. І саме тут на допомогу прийде книжка Є.Пінака та М.Чмира, в якій ці документи може прочитати кожен охочий, - хто хоче перевірити дослідників "на достовірність". Слід особливо відзначити, що авторський текст і документи не просто зібрані під однією обкладинкою, а впорядковані й організовані так, аби органічно доповнювати одні одних.

Варто також наголосити, що книжка містить ще й різноманітну довідкову інформацію, яка вельми знадобиться дослідникам. У відповідних додатках наводяться дані про вище керівництво українських армій (військові міністри, начальники Генштабу, командувачі діючих армій), чисельність бойових частин, тактико-технічні характеристики основних зразків озброєння, схеми бойових дій тощо. Особисто мені стали в пригоді порівняльні таблиці військових звань збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР із військовими званнями збройних сил Російської та Австро-Угорської імперій. Завдяки їм я, наприклад, можу тепер легко сказати, яке звання вище: підпоручик Російської армії чи значковий війська Української Держави.

У підсумку, можна стверджувати, що "Військо Української революції" стане поважною "цеглиною" в підмурівок дослідження історії українських збройних сил 1917–1921 рр. Для людини, котра тільки починає уявляти цей період, книжка стане ніби "першою сходинкою" в подальших дослідженнях. А фаховий історик отримає зручний довідник, який позбавить його необхідності шукати інформацію та документи про організацію і форму одягу українських армій в різних книжках та архівах.

Є.Пінак, М.Чмир. Військо Української революції 1917–1921 років.
Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017.