Творці легендарного Т-34: фальсифікація чи героїзація?

Як писали інтернет-видання, "картину присвячено легендарному конструктору Михайлові Кошкіну і приурочено до його 120-річчя". У фільмі оспівується геній інженерної думки конструктора, який створив танк Т-34...

Можна проковтнути цей факт історії, якби не одне але. 2015 року вийшла друком моя книжка "Історії для історії 2", до якої ввійшов і нарис "Миколаївський слід в історії створення танка Т-34". У ньому названо ім'я інженера-конструктора, під керівництвом якого створено цей танк, - Опанас Осипович Фірсов.

Було зроблено все, щоб матеріал потрапив у поле зору авторів публікацій про творців танка Т-34. Але серед них є ті, хто героїзує одних і свідомо заплющує очі на заслуги інших. Прочитавши цей матеріал, читач зрозуміє, що творцем Т-34 є і син українського народу.

Ми часто стикаємося з тим, що нам подають ретельно відретушовані події, з переліком їхніх героїв або антигероїв, роблять висновки, які претендують на аксіому. І щоб не привертати уваги до переоцінки окремих фрагментів історії, підкидають ідеї у вигляді сенсацій, що заводять історичну науку на манівці.

Аналогічна ситуація і в питанні, хто ж є творцем танка Т-34. Один, двоє, троє батьків у легендарного танка, а може, весь колектив КБ дослідного виробництва? Чи віддати пальму першості одному?

…На Харківському паровозобудівному заводі ім. Комінтерну (нині - ДП "Завод імені В.Малишева") пошукові роботи з танкобудування розпочалися 1926 року, коли в КБ тракторного відділу створили танкове спеціальне конструкторське бюро, а в тракторному цеху - ділянку для збірки танків.

У другій половині 1936 року ХПЗ ім. Комінтерну перейменували на завод №183. Наказом наркома важкої промисловості СРСР С.Орджонікідзе від 28 грудня 1936 року начальником танкового КБ заводу №183 призначили М.Кошкіна. До цього він недовго працював заступником головного конструктора Ленінградського заводу №185 і став кавалером ордена Червоної Зірки за участь у створенні першого вітчизняного товстобронного середнього танка Т-46-5.

На завод М.Кошкін приїхав у важкий період чисток і репресій. Приводом послужили масові поломки шестірень у коробках передач на танках БТ-7. Його попередника О.Фірсова змістили з посади, але він продовжував працювати в КБ аж до арешту, передаючи справи своєму наступникові.

Менше ніж через рік під керівництвом М.Кошкіна, за участі його найближчих помічників О.Морозова й М.Кучеренка, інших конструкторів, було виконано модернізацію танка БТ-7 зі встановленням на ньому дизель-мотора В-2. Перший у світі танк із танковим дизелем!

Еволюційний ланцюжок — від БТ-7 до Т-34. Зліва направо — довоєнні танки виробництва заводу №183: А-8 (БТ-7М), А-20, Т-34 зразка 1940 р. з гарматою Л-11, Т-34 зразка 1941 р. з гарматою Ф-34.

Два дослідні Т-34 передали на військові випробування 10 лютого 1940 року. Випробування, що відбувалися в лютому–березні, підтвердили їхні високі технічні та бойові якості. 5 березня 1940 року М.Кошкін вирушив з танками з Харкова до Москви. Йому пропонували відправити танки на залізничній платформі. Але головний конструктор відмовився й особисто очолив пробіг.

На Іванівській площі Кремля 17 березня 1940 року танки Т-34, а також інші бойові машини, виготовлені на інших заводах, продемонстрували уряду. Після огляду танки пройшли успішні випробування на підмосковному полігоні і на Карельському перешийку.

У квітні 1940-го танки поверталися своїм ходом до Харкова, під Орлом один з них перекинувся у воду. Допомагаючи його витягати, вже застуджений М.Кошкін промок, що загострило хворобу. Після повернення на завод його госпіталізували.

На заводі тривала підготовка до серійного випуску Т-34. Напружена робота остаточно підірвала здоров'я конструктора. 26 вересня 1940 року М.Кошкін помер. Керівником КБ став Олександр Морозов.

1980 року на великий екран вийшов художній фільм "Головний конструктор", знятий кінорежисером Володимиром Семаковим. Фільм відтворює реальні події тих років, і право бути єдиним творцем унікального танка віддає М.Кошкіну. Пішло й поїхало: книжки, статті... Кошкін і ніхто інший - творець одного з різновидів зброї Перемоги.

Появою перших паростків правди про справжніх батьків Т-34 ми маємо завдячувати Ларисі Васильєвій - радянській і російській письменниці, громадській діячці. Вона перша голосно позначила роль О.Фірсова в усій цій історії та місце його в історії танкобудування. 6 листопада 1988 року в "Правді" (№311) було надруковано її статтю "Без них не можна". Л.Васильєва спробувала розставити правильні акценти і написала майже правдиву біографію О.Фірсова. Підняла на поверхню ще десяток забутих прізвищ, зокрема автора танкового серця - Костянтина Челпана. Що спонукало її на цей шлях відродження справжньої правди? Безумовно, її батько М.Кучеренко і світла пам'ять про нього.

Микола Кучеренко - радянський інженер-конструктор, один з творців танка Т-34. Із 1 березня 1931 року після закінчення інституту прийшов у КБ на ХПЗ, де працював до евакуації заводу. Він з М.Кошкіним і О.Морозовим брав участь у створенні дослідних зразків А-20 і А-32, а також серійного середнього танка Т-34, прийнятого на озброєння 19 грудня 1939 року. Звичайно ж, він працював разом із О.Фірсовим.

Тут доречно навести рядки з рукопису "Спогад про танкобудівників і дизелебудівників" Василя Васильєва, який стояв біля джерел створення двигуна танка Т-34: "Офіційна радянська історіографія пов'язує створення знаменитого танка Т-34 виключно з ім'ям головного конструктора Михайла Кошкіна, який замінив у грудні 1936 року репресованого Опанаса Фірсова. Але основи для створення Т-34, його первинний технічний вигляд, основні бойові характеристики закладено ще при Фірсові. Уже наприкінці 1935 року на столі головного конструктора лежали опрацьовані ескізи принципово нового танка: протиснарядне бронювання з великими кутами нахилу (еквівалентна товщина носа - 90 мм), довгоствольна 76,2 мм гармата, дизельний двигун В-2, маса до 30 тонн, відмова від колісно-гусеничного руху на користь чисто гусеничного. Найближчими помічниками в цих розробках були Олександр Морозов і Михайло Таршинов.

Така ж колізія мала місце й при створенні знаменитого дизеля В-2, який досі застосовують на сучасних танках. Першопрохідник - Костянтин Челпан, його наступник - Іван Трашутін".

Безумовно, сказане вище не применшує заслуг Кошкіна, але й приписувати всі лаври йому або ще кільком інженерам, вилучивши з цього списку Фірсова, - дуже велика історична й моральна помилка.

11 липня 2013 року в статті "Прегарний витвір людських рук" нашої землячки Олени Василькової, що була опублікована в "Российской газете", сказано, що спонукало Л.Васильєву розкласти все по поличках. Свого часу вона пообіцяла батькові написати про нього книжку: про його життя, про історію Т-34. Микола Кучеренко не заперечував, але попросив, якщо дочка писатиме, то щоб нікого не забула і не образила. Серед інших прізвищ він назвав і Опанаса Фірсова: "З нього все починалося. Без нього нічого б не було".

Свою обіцянку Л.Васильєва виконала - видала у співавторстві з колегами не одну, а дві книжки про батька, що ґрунтуються на архівних матеріалах: "Правда про танк Т-34" і "Микола Кучеренко. 50 років у битві за танки СРСР". За її ініціативою збудували й 2001 року відкрили на 37-му кілометрі Дмитрівського шосе в селі Шолохове єдиний у світі музей, присвячений Т-34. Лариса Васильєва зустрічалася з сином і дочкою О.Фірсова, працюючи над матеріалами для книжки, приїжджала в місто Миколаїв.

На жаль, про період життя й діяльності Опанаса Фірсова в Миколаєві у публікаціях, з якими вдалося ознайомитися, написано дуже коротко. В одній з них Л.Васильєва сказала дослівно: "У Миколаєві Фірсов пропрацював недовго. Його запросили до Ленінграда на завод "Русский дизель".

У згаданій вище статті О.Василькової, зі слів Л.Васильєвої, зазначено, що до свого арешту 1930 року в Ленінграді "Фірсов працював головним інженером на суднобудівному заводі мого рідного міста Миколаєва" (він працював головним інженером з дизелебудування на заводі Андре Марті. - Є.Г.).

Проаналізувавши і вивчивши наявні матеріали, хочеться докладніше розповісти про життя й інженерний шлях О.Фірсова і, звичайно ж, про миколаївський період його біографії.

Опанас Фірсов

Опанас Фірсов народився у квітні 1883 року (точну дату народження встановити не вдалося) у Бердянську в багатодітній сім'ї купця Йосипа Фірсова, в якій виховувалося дванадцятеро синів і три доньки. Батько мав кілька крамниць, володів вісьмома будинками. Він хотів, щоб син продовжив його справу. Але Опанас, закінчивши залізничне училище, вирішив здобути вищу технічну освіту. Його підтримала й дружина Людмила Харитонівна. Продавши її весільний посаг, молода сім'я виїхала за кордон.

Опанас Фірсов закінчив вищу технічну школу в Мітвайді (Німеччина) і політехнічний інститут у Цюріху (Швейцарія). Серед його випускників - 22 лауреати Нобелівської премії (!), зокрема Вільгельм Конрад Рентген і Альберт Ейнштейн.

Фірсов спеціалізувався на дизелях. Молодий дипломований інженер після закінчення навчання, аби набратися досвіду, пішов на завод "Зульцер" простим складальником. Невдовзі його перевели на конструкторську роботу.

Коли почалася Перша світова війна (1914), О.Фірсову запропонували залишитися у Швейцарії. Керівництво заводу гарантувало йому громадянство і чималий заробіток. Але він із дружиною, двома синами і донькою повернувся на батьківщину. Інженера-конструктора Фірсова прийняли на Коломенський машинобудівний завод, де він працював над створенням дизелів для підводних човнів.

Після жовтня 1917 року протягом п'яти років Фірсов - начальник губернського управління професійної освіти; наступні п'ять років (до квітня 1927-го) - головний механік заводу "Красная Этна" в Нижньому Новгороді. На початку літа 1927 року колектив заводу провів його на роботу в Миколаїв на Миколаївські об'єднані державні заводи ім. Марті і Бадіна (далі - МДЗ).

У Держархіві Миколаївської області зберігаються чотири облікові й особисті заводські картки О.Фірсова. З них ми маємо нехай і невелику, але цінну інформацію про період його роботи в Миколаєві.

24 червня 1927 року О.Фірсова прийняли на посаду помічника головного інженера й завідувача дизельного будівництва заводу з окладом 450 рублів на місяць. З 24 лютого 1928 року його призначають головним інженером з дизельного будування.

У Державному архіві Миколаївської області зберігається "Обвинувальний висновок у справі про контрреволюційну шкідницьку групу на Миколаївських об'єднаних суднобудівних заводах імені Андре Марті". З тих, хто проходив у справі Миколаївського окружного відділу ДПУ, 17 осіб було під слідством, і до суду передано справи на 10 осіб, зокрема й на О.Фірсова. У справі зазначено: "Більшість з них - колишні дворяни, офіцери, запеклі противники Радянської влади. Ось їхнє коротке соціальне минуле і політична фізіономія".

О.Фірсов потрапив під кампанію чисток серед представників старорежимного стану. До них Фірсова зарахували, бо він свого часу навчався за кордоном. Висунули йому безглузді звинувачення за сімома шкідницькими актами, у результаті яких "було зруйновано завод "Темвод", побудований 1916 року, вартістю 12 млн рублів, зруйновано завод "Ремсуд", обладнаний для будування підводних човнів, а також проводилася робота зі зриву й подовження строків будування військових та комерційних суден і перевитрачання коштів" тощо.

Щодо Фірсова у справі сказано: "...прибув на завод для розвитку робіт з випуску суднових дизелів потужністю 1400 сил фірми "Зульцер". Є учасником контрреволюційної шкідницької групи на Миколаївських державних суднобудівних заводах імені А.Марті, знаючи про те, що дизелі "Зульцер" можна... випускати з наявним інструментом, наполягав на тому, що для їх випуску необхідно замовити інструмент за кордоном, через що випуску дизелів не розпочали". У документах слідства зазначено: "для виконання замовлень було закуплено чотири пари дизелів на фірмі "Зульцер" вартістю 1,5 млн рублів золотом".

На 73-му аркуші справи читаємо: "У червні 1927 р. для організації робіт із виготовлення дизелів фірми "Зульцер" за укладеним з ними ліцензійним договором на МДЗ одночасно прибули головний інженер із дизелебудування Фірсов, його заступник Купріянов і нач. ливарних цехів Лясковський. Причому з моменту надходження було поставлено умову, за якою завод зобов'язаний був прийняти обов'язково всіх трьох на вищевказані посади, інакше жоден з них не погодиться залишатися.

Фірсов свого часу кілька років працював у Німеччині у фірмі "Зульцер" і близько був знайомий із Купріяновим і Лясковським".

Ставилися Фірсову у провину й інші факти, які є плодом фантазій слідчих. Так, ряд осіб, які проходили в справі, - вихідці з дворян, колишні офіцери царської армії. Але вони були освіченими фахівцями й відповідали всім вимогам, що необхідні для виконання професійних обов'язків.

Маючи досвід роботи на фірмі "Зульцер" за кордоном, О.Фірсов як ніхто знав увесь технологічний ланцюжок виробництва дизелів. Але хіба це мало значення, коли було відкрито гучну справу щодо "групи шкідників"? До того ж ряд свідків дав абсурдні показання проти Фірсова та його колег. Притягнуту за вуха "діяльність групи" видно зі схеми, складеної співробітниками ОДПУ. До неї було включено: колишнього директора-розпорядника заводу "Наваль" М.Дмитрієва, який проживає у Франції, Німецьке консульство в Харкові, посольство Німеччини в Москві, безпосередньо фірму "Зульцер" у Німеччині. Під час слідства О.Фірсов і П.Лясковський винними себе не визнали. Більшість "шкідників" отримали різні строки у в'язниці і таборах, у низці випадків - з конфіскацією майна.

З облікової заводської картки видно, що 30 серпня 1929 року О.Фірсов звільнився з заводу ім. А.Марті за власним бажанням. Він виїхав до сім'ї в Ленінград. Там його запросили на завод "Русский дизель".

1930 року розпочався процес у справі членів Промпартії. Серед обвинувачених був близький знайомий Фірсова, та ще була свіжа в пам'яті ОДПУ "миколаївська справа". Фірсова заарештували і засудили до ув'язнення в концтаборі на п'ять років.

Однак гострий кадровий голод на фахівців невдовзі вирішив питання на його користь. 18 вересня 1931 року Фірсову (рішенням комісії ОДПУ) строк ізоляції, що залишився, замінили умовою повної несвободи - роботою в одній з перших "шарашок", що з'явилися в Москві. Цим жаргонним словом називали НДІ й КБ тюремного типу НКВС/МВС СРСР, у яких працювали ув'язнені вчені, інженери, техніки. Через "шарашки" пройшло багато видатних учених, інженерів і конструкторів. Ув'язнені "шарашок" створили безліч нових моделей військової техніки й озброєння.

Зі статті Л.Васильєвої довідуємося: "...як розповів він потім синові, годували добре, на столах стояли вази з фруктами". Працювали під безпосереднім керівництвом С.Орджонікідзе. Саме тут Фірсов почав займатися проблемами танкобудування, звідси 1931 року під охороною його відправили до Харкова на завод ім. Комінтерну. Там тоді активно розвивався один із центрів танкобудування в СРСР.

У КБ заводу його зустрів сильний колектив конструкторів. Із Фірсовим справа пішла швидко. 6 грудня 1931 року він очолив спеціальне конструкторське бюро машинобудування - секретне танкове КБ. За свідченнями сучасників, О.Фірсов із головою поринув у роботу. Він перебував під цілодобовим контролем ОДПУ. Жив при заводі сам. Сім'я залишилася в Ленінграді.

Опанас Йосипович був інженером з енциклопедичними знаннями, умів добре й чітко організувати свою роботу і роботу підлеглих. Його акуратність була прикладом, і багато хто намагався перейняти цю рису. Стриманий, урівноважений у спілкуванні, як високий професіонал Фірсов прагнув свій безцінний досвід передати підлеглим. Він направляв конструкторів на курси механіків-водіїв: поєднував теорію з практикою. Разом із підлеглими вивчав технічні новинки іноземних фірм, заохочував вивчення іноземних мов тощо.

Колектив КБ Т2ДО ХПЗ ім. Комінтерну з його керівником О.Фірсовим (1931–1936)

Під керівництвом О.Фірсова було створено танки БТ-5 і БТ-7. 1935 року його нагородили однією з найвищих на той час нагород - Почесною Грамотою ЦВК СРСР.

1935 року ХПЗ передав танк БТ-7 у серію. Завод нагородили орденом Леніна, О.Фірсова - орденом Червоного Прапора.

Велика дружба пов'язувала головного конструктора з керівником дизельного відділу заводу К.Челпаном, майже його земляком, уродженцем села Чердаклі Маріупольського повіту. Челпан неодноразово свідчив, що для створення нового дизельного мотора багато зробив О.Фірсов.

1936 року О.Фірсова звинуватили у шкідництві через вади в коробках передач танків БТ-7, відсторонили від керівництва КБ. За короткий час було розглянуто кілька рішень нової коробки передач, з яких у виробництво пішла конструкція, розроблена під керівництвом О.Фірсова О.Морозовим. Фірсов проектує встановлення вогнемета і димових приладів на танк, особисто зустрічає і вводить у суть справи нового керівника КБ М.Кошкіна.

Та "миколаївська справа" відіграла фатальну роль. 15 березня
1937 року О.Фірсова заарештовують. У групі "шкідників" з-поміж працівників заводу й військового приймання АБТУ РСЧА були директор заводу І.Бондаренко і К.Челпан. 10 грудня 1937 року вирок О.Фірсову виконали - його розстріляли. А 1956-го реабілітували "за відсутністю складу злочину". Але навіть після реабілітації його ім'я забули до кінця 1980-х.

Діти з гідністю й честю пронесли через усе життя прізвище батька і пам'ять про нього. Старший син Ігор під час Другої світової війни з перших днів пішов добровольцем на фронт і загинув, захищаючи Ленінград. Дочка Ольга як першокласна альпіністка 1941 року маскувала шпиль ленінградського Адміралтейства від нальотів німецької авіації, нагороджена орденами. Син Олег став інженером-дизелістом, головним конструктором суднобудівного заводу в Ленінграді, лауреатом Державної премії СРСР.

Аналізуючи матеріали, що з'явилися останніми роками, ловимо себе на думці: а чи належно пошановано творців Т-34?

10 квітня 1942 року М.Кошкін (посмертно), О.Морозов і М.Кучеренко були удостоєні Сталінської премії "За розробку нового типу середнього танка". Щоб "застовпити" пріоритет у створенні танка, указом президента СРСР №824 від 4 жовтня 1990 року Михайлові Кошкіну присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці (посмертно). Олександр Морозов став двічі Героєм Соціалістичної Праці (1942, 1974), лауреатом Ленінської премії (1967), другий і третій раз удостоївся Сталінської премії (1946, 1948). Микола Кучеренко ще двічі, 1946-го і 1948 року, ставав лауреатом Сталінської премії...

Чи залишилася пам'ять про творців танка Т-34 після їхньої смерті?

У роки війни Перший міський цвинтар у Харкові, на якому було поховано М.Кошкіна, німецька авіація стерла з обличчя землі. Могили немає. Зараз там - територія Молодіжного парку. Немає могили й О.Фірсова. Якими могли бути могила і пам'ять про "ворога народу"? М.Кучеренка поховано на Новодівочому цвинтарі в Москві. На його могилі - скромний напис: "Творець танка Т-34". Підкреслимо, не один з творців, а творець! У правому кутку надгробка прикріплено виконану в масштабі з бронзи модель танка Т-34. О.Морозов похований на Другому міському цвинтарі в Харкові. На пам'ятнику без зайвих слів вибито зображення Т-34.

Чому такої долі заслужив О.Фірсов, нині важко пояснити. Але як фахівцеві йому за досвідом, стажем роботи і, особливо наголосимо, якістю освіти, не було рівних серед колег. Звідси робіть висновок.

Сподіваємося, що заслуги Опанаса Фірсова перед українською державою і українським народом, внесок його інженерної думки у зброю Перемоги над нацистською Німеччиною гідно оцінить вище керівництво країни.