Слуга кількох панів

У перші роки свого існування зусилля радянської зовнішньої розвідки були спрямовані насамперед на боротьбу з білою еміграцією за кордоном, яка становила серйозну небезпеку для СРСР як база підготовки контрреволюційних угруповань. Важливе значення мало одержання відомостей про плани підривної діяльності іноземних держав.

У середині 1920-х українські розвідники добули оперативні матеріали, які свідчили про наміри британських спецслужб розпочати створення в південних районах України розгалуженої агентурної мережі для одержання відомостей військово-політичного характеру. Англійці на той час активно збирали інформацію, що їх цікавила, задіявши представників українських центрів політичної еміграції, які функціонували на території суміжних з Україною країн, у тому числі й Румунії.

1928 р. у поле зору заступника керівника британської резидентури в Румунії, українського емігранта Віктора Богомольця, було введено одного з перших "повпредів" радянської розвідки за кордоном - Пантелеймона Калюжного (він же "Консул"), уродженця нинішньої Кіровоградської області, професійного художника. Наявні в чекістів матеріали щодо В.Богомольця свідчили, що він народився у 1895-му в Києві, закінчив юридичний і два курси медичного факультету Університету Святого Володимира. Як військовий лікар брав участь у Першій світовій війні. Під час Громадянської - підтримував контакти з контррозвідкою генерала А.Денікіна. На початку 1920 р. утік до Стамбула (Константинополя), де був швидко завербований представником англійської розвідки капітаном Гарольдом Гібсоном. До армії барона Врангеля, яка утримувала на той час Крим, Богомолець повернувся вже англійським агентом.

У 1925 р. перебрався до Румунії, де обійняв посаду начальника зовнішнього бюро інформації Генеральної сигуранци (таємна політична поліція), одночасно співробітничаючи з англійцями. Слід зазначити, що від самого початку знайомства "Консула" з В.Богомольцем у нього склалися з останнім довірчі стосунки. Представникові англійської розвідки припав до душі "самостійницький дух" П.Калюжного, його простота й водночас рішучість, а також наполегливість в обстоюванні своїх ідейних переконань.

Поруч із передачею англійцям через Богомольця цілеспрямованих дезінформаційних матеріалів, від "Консула" постійно надходили цінні відомості про політичну ситуацію в Румунії, операції британських спецслужб та осіб, які вели підривну роботу проти СРСР і засилалися на її територію зі спецзавданнями.

У 1935 р. П.Калюжний потрапив у поле зору румунської сигуранци й через рік, за нез'ясованих обставин, загинув у її катівнях. Однак про В.Боголюбова чекісти не забули...

Улітку 1930 р. іноземний відділ (ІНВ - зовнішня розвідка) ОДПУ, під керівництвом тодішнього заступника начальника зазначеного підрозділу Артура Артузова, розпочав розробку операції під кодовою назвою "Тарантела", мета якої зводилася до того, щоб через перевірені агентури радянських органів держбезпеки передавати дезінформацію в Лондон.

Головна роль у зазначеній оперативній грі приділялася співробітнику ІНВ Борисові Лаго, який проходив у листуванні Центру під псевдонімом "Марсель". Він народився у Петербурзі 1898 р. у сім'ї службовця Московської залізниці. Рано втратив батька, виховувався вітчимом - генералом Генштабу. Закінчив реальне училище, навчався на юридичному та медичному факультетах (зауважимо, як і В.Богомолець) Новоросійського університету в Одесі. Улітку 1917 р. вступив добровольцем в армію і був відправлений на Румунський фронт. Під час Громадянської війни служив у білих у Сумському піхотному полку, був поранений і нагороджений Георгіївським хрестом.

Із серпня 1919-го працював у білогвардійському Інформаційному агентстві Збройних сил Півдня Росії - у містах Одесі та Феодосії, де й відбулося його знайомство з Віктором Богомольцем. У листопаді
1920 р. разом із залишками частин армії Врангеля евакуювався до Туреччини.

У 1922 р. Б.Лаго одержав допомогу уряду Чехословаччини і виїхав до Праги, де почав співпрацювати з радянською військовою розвідкою, спочатку - у Віденському центрі Розвідуправління РСЧА, а потім - у Берлінській об'єднаній резидентурі ОДПУ та РУ Червоної армії.

У 1925 р. при виконанні завдання був заарештований у Румунії і засуджений до п'яти років ув'язнення; строк відбував у каторжній в'язниці Дофтана. Після звільнення оголосив себе неповерненцем, для зашифровки написав книжку антирадянського змісту. Тоді ж на нього через В.Богомольця вийшла англійська розвідка. Незабаром "Марсель" став його довіреною особою і протягом чотирьох років постачав англійців підготовленою Луб'янкою дезінформацією. У цілому це була класична акція з використання каналів розвідки для просування у вищі інстанції офіційного Лондона вигідної інформації, яка повною мірою сприяла позитивному для СРСР вирішенню важливих політичних питань. Зокрема, у штаб-квартиру "Сикрет Інтелідженс Сервіс" (СІС) надсилалися дозовані відомості про те, що завдяки успішному виконанню в СРСР п'ятирічних планів, західні країни, включаючи конкурентів Англії - США, Німеччину, Францію, - мають можливість активно співробітничати з Москвою в економічній галузі й потіснити Лондон на радянських ринках. Після розгрому внутрішньопартійної опозиції радянське керівництво настільки міцно контролює обстановку в країні, що сподівання Заходу на крах радянського режиму втратили під собою ґрунт і тому він мусив відмовитися від інтервенції в СРСР і активно налагоджувати співробітництво з Кремлем для створення системи колективної безпеки в Європі.

Про найсуттєвіші деталі операції доповідали безпосередньо Йосипу Сталіну, а саму операцію можна поставити в один ряд із такими відомими зразками операцій радянської розвідки й контррозвідки, як "Трест" і "Синдикат".

Водночас у Центрі чітко розуміли: так чи інакше Б.Лаго ("Марсель") опиниться в полі зору англійської контррозвідки, і в лютому 1934 р. заступник начальника ІНВ Абрам Слуцький доповів своєму керівникові А.Артузову план операції з вербування вже самого Віктора Богомольця.

Невдовзі резидент радянської розвідки у Франції Матус (Матвій) Штейнберг вийшов на колишнього співвітчизника в його паризькій квартирі й провів із ним конспіративну зустріч. Під час нетривалої розмови представник ІНВ, не акцентуючи уваги на деталях, розповів співрозмовникові про всю його діяльність в інтересах румунської та англійської спецслужб, і заявив, що в разі відмови працювати на Кремль, його як професіонала просто "згноять". Виразної відповіді Богомолець цього разу не дав, але він не став приховувати факт зустрічі зі Штейнбергом від "Марселя", понад те, прямо заявив своєму підлеглому, що вважає його співробітником ОДПУ. Б.Лаго з великими зусиллями вдалося перевести це обвинувачення в жарт. Сам же Богомолець негайно виїхав до Праги, де про все доповів своєму шефу Гібсону, тим самим мимоволі скомпрометувавши себе перед Лондоном.

Після зазначених подій "Марсель", дотримуючись вказівки Центру, перебуваючи у Франції, виконав кілька відповідальних доручень, у тому числі й щодо "засвітки" перед місцевою владою Богомольця і Гібсона, і благополучно повернувся на Батьківщину. Незабаром його відрядили в розпорядження Далекосхідного сектору ІНВ, а потім він відбув для подальшої розвідроботи до м. Харбін (Маньчжурія).

Головні дійові особи операції "Тарантела" в 1937–1938 рр. були репресовані. 21 серпня 1937 р. як "шпигуна польської та іншої розвідок" розстріляли "гросмейстера" радянських спецслужб Артура Артузова. Бориса Лаго заарештували за доносом того ж таки А.Слуцького, який став на той час начальником 7-го (зовнішня розвідка) відділу НКВС, і 20 вересня 1938 р. за обвинуваченням у шпигунстві та участі в контрреволюційній терористичній організації засудили до вищої міри покарання. (Реабілітували розвідника тільки в грудні 1997-го.) У лютому 1938 р. А.Слуцький раптово помер, а у квітні 1939-го він був посмертно виключений з партії як "ворог народу".

М.Штейнберг спокійно пересидів "чистку" у Швейцарії (за деякими даними, нібито беручи участь у громадянській війні в Іспанії). У жовтні 1938 р., боячись арешту, він відмовився виконати наказ про повернення в СРСР. У 1943 р. встановив контакт із радянською розвідкою, однак на зустріч з її представником з невідомих причин так і не з'явився.

У вересні 1956 р. колишній капітан держбезпеки М.Штейнберг був висланий зі Швейцарії (там проживав за підробленими документами). Після повернення в СРСР його заарештували і засудили до 10 років позбавлення волі. Після звільнення проживав у Москві.

Доля Віктора Богомольця склалася інакше. У довоєнний період він нібито був на службі в румунській і польській розвідках, у роки Другої світової продовжував виконувати завдання своїх колишніх покровителів - англійців.

Однак у 1945-му, проживаючи на Кіпрі й "нутром" відчуваючи крах фашизму, "усвідомив марність боротьби проти своєї Батьківщини" і запропонував послуги радянській розвідці. "Богомолець опинився в Каїрі, де в нього стався якийсь психологічний надлом, пов'язаний з перемогою СРСР у війні та деякими іншими обставинами. У газетах колишній співвітчизник прочитав про долю свого дядька - Героя Соціалістичної Праці, медичного світилу першої величини академіка Олександра Богомольця, який створив штучну кров, підняв воєнно-польову хірургію і був шанованою людиною в нашій країні", - писав генерал-майор Служби зовнішньої розвідки Лев Соцков, автор книжки "Код операції - "Тарантела". Після низки перевіряльних заходів Центр ухвалив рішення щодо вербування Віктора Богомольця. Так у місцевій резидентурі НКДБ з'явилося джерело під псевдонімом "Брітт". Свій звіт про роботу проти Радянської влади за період із 1918-го по 1945 р., який помістився на
75 аркушах машинописного тексту, Віктор Богомолець закінчив словами: "Не приведи Господи залишитися назавжди пасинком своєї Батьківщини".

Англійцям так і не вдалося викрити "крота". В.Богомольцеві вірили і вважали надійним джерелом інформації. І донині досьє свого агента британська розвідка зберігає під грифом "секретно" - будь-яка спецслужба не любить визнавати свої поразки. Матеріали, які надходили від "Брітта" на Луб'янку, йшли "за вищою розміткою" - прямо на стіл Й.Сталіну та В.Молотову.

Останні роки життя В.Богомолець жив в Італії, володів фармацевтичною фірмою, а в середині 1960-х помер.