Паршива вівця серед католицьких мучеників

Прізвище соловецького в'язня Болеслава Лася, який писав чекістам доноси на католицьких священиків, нині можна знайти у списку жертв репресій на веб-сайті "Католическая Россия". Є воно й на сторінках опублікованого 2000 р. у Москві мартирологу Католицької церкви в СРСР (текст відповідної "Книги пам'яті" вміщено на сайті "Католические новомученики России"). А насправді цей в'язень у доносах заявляв, що для нього ксьондзи - "негідники", "мерзенні гади" і "класові вороги". І навіть мріяв їх власноруч "порозстрілювати"! 77 років тому, а саме 8–10 грудня 1937-го, чекісти стратили 509 соловецьких в'язнів. Серед них були співтабірники Лася ксьондзи Станіслав Ганський-Ганький, Петро Мадера, Йосип Міодушевський, Гнат Опольський, Максимільян Туровський, Вацлав Шиманський, Річард Шишко...

Цікаво, що свідчення аморальності Болеслава Лася є в самій же Росії - в архівних справах колишньої Соловецької тюрми, чимала частина яких нині зберігається в регіональному управлінні ФСБ РФ по Архангельській області.

Свого часу я побував у Біломор'ї, де ознайомився з більш як сотнею розсекречених табірних справ радянських спецслужб. Серед фігурантів тих пожовклих томів є Йосип Ковальський - репресований фастівський ксьондз. В ув'язненні на Соловках він навесні 1936-го написав листа Генріху Ягоді - просив головного енкаведиста розшукати двох дітей свого брата-селянина, заарештованого на Вінниччині й висланого з сім'єю до Сибіру (там і брат, і його дружина згодом померли, а сироти згинули). До справи ксьондза Ковальського чекісти долучили копію розлогого "пояснення", яке написав 30 серпня 1937 р. в'язень Болеслав Лась.

Останній повідомляв начальникові Соловецької тюрми старшому майорові держбезпеки Іванові Апетеру таке (мову і стиль документів збережено).

"До 1932 года я находился вместе с ксендзами в Ярославском политизоляторе... эта целая свора ксендзов вела враждебную, провокационную работу против тюремного начальства, устраивали бунты вместе с другими заключенными... Занимались нелегальной передачей писем на свободу. В Ярославском изоляторе был такой заключенный Колосков, который имел свидания со своей женой и ксендзы ему передали письмо, чтобы он его передал своей жене на свидании, но этот номер им не прошел, так как я об этом немедленно донес начальнику изолятора гр-нину Федорьян[у]... 15 июня 1936 года (так у документі. Правильно - 1937. - С.Ш.) меня соединили вместе с ксендзами в одну камеру в Савватьевском изоляторе, где я много узнал от них новостей...

Гр-нин Старший майор! Все эти мерзкие гады Ксендзы: Дземян, Кобец, Карпинский, Опольский, Ганский, Ковальский, Шишко, Туровский, Майдера (правильно - Мадера. - С.Ш.)... от роскоши и жиру бесились и из тюремной камеры они сделали костел...

В камере находился Ковальский, которого высвятили на ксендза при Советской власти. Он на свободе не сумел пройти науку по их теологии и каноничные права, они его каждый день учили... так что имейте в виду, что они в тюремной камере не только делали костел, но и духовную семинарию. И после всего этого они выступают и доказывают, что не[т] права религии в СССР. Это разве не провокация с их стороны? Сколько они раз поднимали этот вопрос перед нашим заведующим корпусом гр-ном Горячевым о нарушении Конституции, о лишении их молитвенников, крестов, четок и прочей ерунды, которую они прятали от обысков, но я гр-нину Горячеву сказал место, где все лежало".

До слова, ксьондз Ковальський був людиною культурною, освіченою, знав іноземні мови. Його, як і декотрих згаданих у доносі священиків, звинувачених у шпигунській діяльності (Йосип Карпинський, Йосип Дзем'ян), за рішенням особливої трійки розстріляли 3 листопада 1937 р. в карельському урочищі Сандармох. А от прізвища Лась у списках в'язнів, етапованих до Карелії для страти, немає...

З матеріалів Католицької церкви в Росії, та й з інших доступних джерел, можна дізнатися, що Болеслав Володимирович Лась народився 1905 р. у Нью-Йорку (США). У 1910-му батьки привезли його в село Гнівань, що під Вінницею. Згодом юнак закінчив римо-католицьку духовну семінарію в Польщі і був висвячений. Заарештований 1 грудня 1927 р. за спробу нелегально перетнути кордон. Після звільнення вдруге заарештований 15 лютого 1929-го в груповій справі католицького духовенства.

Лася могли розстріляти, але 20 вересня виконання вироку призупинили - через підготовку списків для обміну на ув'язнених у Польщі. Того ж місяця до Польського Червоного Хреста надійшла телеграма смертника Вінницького бупру з проханням перевести його до Москви. Потім цей в'язень іще не раз просив допомоги у відомої громадської діячки Катерини Пєшкової (уродженка м. Суми, перша дружина пролетарського письменника Максима Горького, від 1922 р. очолювала організацію допомоги політв'язням, що функціонувала аж до початку Великого терору). Отож у грудні 1930-го, завдяки клопотанню Пєшкової, розстріл Ласю замінили на 5 років таборів. Транзитом через московську Бутирку він спочатку відбув до Ярославського політізолятора, а в листопаді 1932-го - далі на Північ.

До Білого моря слався шлях і групі ксьондзів, репресованих на теренах радянської України за "контрреволюційну" діяльність. Витяги з пояснень начальникові тюрми багато чого розповідають і про побут, настрої та поведінку невільників, і про особу самого Лася (копії згаданих документів підшито й у справі соловецького в'язня Петра Мадери №П-13408). Можливо, цитати з архівних матеріалів здадуться читачам занадто розлогими, але вони мають довести: Лась - не "заблудшая овєчка", він підлий донощик і віровідступник!

"Хотів би порозстрілювати їх..."

"<15 августа 1937> Находясь около двух месяцев вместе с этими святыми гадами ксендзами, мне приходится смотреть и терпеть их гадкую провокационную жизнь, которую они ведут по настоящий день. В последнее время создалось такое положение, что я обязан заявить Вам о всем, что меня принудило отказаться от пищи и просить вас убрать от меня этих проклятых ксендзов. А именно: я в настоящее время заболел и страдаю припадками астмы и туберкулезом легких... Оказалось, что мне врач в лечении помочь не может, ибо я не ксендз, а рабочий, а для этих негодяев ксендзов врач находит возможность давать диетпайки, ибо это старые друзья. Петлюровец с ксендзами заодно и им помогает.

Гр-нин Начальник! Разве это справедливо?.. Дошло до того, что они мне пригрозили, чтобы я в то время, когда они молятся, не ходил по камере и не читал книг... Оказывается, что я нахожусь не в тюремной камере, а [в] костеле. Что все это значит? Что это за издевательства этих гадов? Я через них провел всю свою молодость в тюрьме. Будучи молодым юношей, они меня втянули в свою контрреволюционную организацию, сделали из меня преступника и здесь в тюрьме принуждают меня стать на путь преступления. Эта Ватиканская свора ксендзов ежедневно здесь читает молитвы, которые записываются у них с тетради, и совместно устраивают богомоления на гибель рабочего класса, коммунизма..."

Незабаром Лась знову написав начальникові тюрми й зазначив у своєму поясненні від 30 серпня 1937-го таке.

"Гражданин старший майор! Я начну с делового и постараюсь подробно объяснить Вам о всей деятельности этих мерзких ксендзов в индивидуальном порядке.

В нашей камере возглавлял и был первым инициатором такой садист кс[ендз] Дземян. Он вел всегда речи в контрреволюционном духе против рабочего класса, советского правительства и Коминтерна. В своих богомолениях он просил бога послать гибель на Советский Союз и коммунистов за рубежом...

<…> Кроме этого, он, Дземян, всегда вел речи враждебные против пролетариата и Коминтерна, с ненавистью отзывался о ГПУ, НКВД, говорил, что его начали мучить с первого дня советской власти и что его предшественника из Ленинграда расстреляли, что и он своих взглядов на СССР никогда не изменит и при первой возможности будет бороться против них - т. е. коммунистов.

<…> Ганский - это второй идет по Дземяну. Он всегда с ненавистью отзывается о Советском Союзе. Неоднократно критиковал Конституцию. Активное принимал участие во всех агитационных богомолениях. Угрожал при первой возможности отомстить за себя и свою сестру Елену, которая выслана в Казахстан. Обещал своим друзьям, ксендзам, что как его освободят, он при первой возможности постарается связаться с Польшей.

<…> Они в настоящее время являются мне гадами, классовыми врагами, с которыми я бы рассчитался только мечом... Гады, мерзавцы они, и только хотел бы, чтобы я имел возможность так свободно порасстреливать их, как писать это объяснение на них.

<…> Кроме того, в этом году заканчивают срок заключения из них: Опольский, Шишко, Ганский и Шиманский. Этот же самый Шиманский ушел с намерением в стационар, дабы мог связаться с Холодным (політв'язень-українець. - С.Ш.), и действительно он с ним связался и вел переписку, где опускал по нитке в окна...

Гр-нин [старший] майор! Об остальном к Вам напишу в следующей записке. Все вышеизложенное чистосердечно, и прошу верить в мою искренность. Я осознал все свое прошлое и еще раз прошу Вас дать мне возможность доказать все на деле, будучи освобожденным. Прошу затребовать мою автобиографию из Москвы, где имеется в моем деле, и вы убедитесь, сколько я помог для следственных органов ОГПУ раскрыть дела этих гадов ксендзов, за которых я сижу десять лет.

<…> Ксендз Кобец... это настоящий гад иезуит средневековья. Кобец говорил, что коммунистов скорее можно было бы уничтожить, если бы их публично сжигали на кострах... Кобец всегда был первым инициатором коллективной агитации и провокации. Он при первой возможности никогда не упустит случая высказать свою враждебность против СССР".

Доля донощика невідома

...Бруківка у дворі Соловецького кремля, валунні стіни, сталеві ґрати на вікнах чернечих келій - мовчазні свідки табірної історії СРСР. Нині про колишній "комбінат смерті" можуть розповісти музейні експонати, пожовклі листи в'язнів, фотокартки. Тривалий час припадали порохом у сховищах колишніх радянських спецслужб і такі документальні джерела, як архівні кримінальні, наглядові справи, формуляри на "соловчан". Цей матеріал, накопичений свого часу оперуповноваженими і слідчими, на щастя, не весь перетворився на попіл і дим. Саме папери щодо оперативної розробки ув'язнених дали змогу зазирнути в потаємні куточки табірного буття епохи перших п'ятирічок і донести до нащадків свідчення людей, кинутих у топку паровоза світової революції.

Але зі справ, віднайдених в архівах ФСБ РФ, на жаль, залишається нез'ясованою доля відступника Лася. Хоча, здається, і без того зрозуміло, що в сусідній державі нарівні з мучениками за віру до мартирологу католиків зарахували паршиву вівцю...

Якщо творці сайта про католицьку Росію і автори "Книги пам'яті", виданої в РФ, схибили ненавмисне - це півбіди. Похибки ніколи не пізно виправляти. А коли неподобство вчинено свідомо (приміром, КДБ-ФСБ воліє славити "кого треба") - це біда... Тоді хоч статті пиши, хоч книжки - спадкоємці "залізного Фелікса" керуються лише їм відомою доцільністю (до речі, псевдокатолика Лася автор викривав і в своїй новій книжці "Соловецький реквієм"). Але, як видно, поки під кремлівськими зірками владарює тимчасове уособлення Луб'янки, туди марно кидати бісер...