Орден Підв'язки — найгалантніша нагорода у світовій історії

Англійський король Едуард III був не тільки видатним державним діячем, талановитим полководцем і батьком 12(!) дітей, а й галантним кавалером, котрий свято шанував лицарської традиції. Він полюбляв давати бали, влаштовувати турніри й інші урочисті заходи. І робив це зі справжнім королівським розмахом, а піддані поважали й цінували свого монарха, порівнюючи його з очільником лицарів Круглого столу легендарним королем Артуром. Великодушність також була однією з чеснот Едуарда III. Він власним коштом викупив з французького полону юного Джеффрі Чосера, майбутнього "батька англійської поезії", автора знаменитих Кентерберійських оповідань, і помилував, поступившись проханням коханої дружини Філіппи де Авен, шістьох знатних громадян Кале, яких мали стратити в обмін на життя інших жителів міста. Тому, напевно, закономірно, що саме Едуард III заснував найвищий лицарський орден Великобританії, один з найстаріших у Європі. Відбулася ця знаменна подія 665 років тому, а приводом для неї, як свідчить легенда, послужили такі обставини.

На балу, присвяченому черговій перемозі англійської зброї над французькою, графиня Солсбері була удостоєна честі танцювати з королем Едуардом. Слід зазначити, що король щиро симпатизував графині і не надто приховував своє ставлення. Тим більше що підстав для цього не бракувало. Вона була вродлива, розумна і, головне, молода - не дивно, що придворні, насамперед дами, ставилися до неї досить прохолодно, якщо не сказати вороже. Неважко уявити реакцію присутніх на балу дам і кавалерів, коли під час танцю з королем у графині впала підв'язка, яка підтримувала панчоху на її чарівній ніжці. Зітхання удаваного співчуття впереміш з єхидним смішком забриніло в залі, а на обличчях придворних з'явився вираз зловтіхи. Але король є король. Едуард нахилився, підняв підв'язку і пов'язав на свою ногу. Потім обвів присутніх величним поглядом і вимовив фразу, яка згодом стала знаменитою: "Ганьба тому, хто погано про це подумає".

Чи справді придворні засоромилися своєї поведінки, чи просто згадали, що Едуард не тільки справедливий і мудрий государ, а й суворий правитель, котрий ув'язнив у замку свою матір Ізабеллу Французьку й повісив її коханця Роджера Мортімера, - невідомо. Принаймні негайно замовкли... А король оголосив, що засновує орден Підв'язки, куди ввійдуть найдостойніші лицарі королівства на чолі з ним самим, і заступником ордену буде святий Георгій. Девізом ордену стали слова, вимовлені королем на балу.

Благородний орден Підв'язки, заснований 23 квітня 1348 р. "во славу Бога, Пресвятої Діви і святого мученика Георгія, заступника Англії", існує і нині відповідно до принципів, визначених Едуардом III. Кавалерами ордена можуть бути не більше 25 осіб одночасно, включаючи монарха, котрий особисто обирає інших лицарів - неодмінно з числа аристократів, які мають бездоганну репутацію. У випадку смерті когось із них глава ордену (на цей час це королева Єлизавета II) обирає нового, про що оголошується, як правило, 23 квітня у День святого Георгія. У середині червня у Віндзорі, резиденції британських королів, проходять традиційні урочистості, під час яких новообраним членам ордену вручаються церемоніальна підв'язка і зірка. У заході беруть участь усі представники вищого світу Великобританії. Охочі подивитися на це справді грандіозне видовище, що включаєслужбу в каплиці Святого Георгія і святкову ходу, з'їжджаються з усього світу.

Як і годиться, орден має свої знаки. Це стрічка з темно-синього оксамиту із золотою облямівкою і написаним на ній золотом старофранцузькою мовою девізом Honi soit qui mal y pense (чоловіки прикріплюють її нижче коліна на лівій нозі, жінки - на лівій руці вище ліктя), ланцюжок із золотих медальйонів, золотий з діамантами медальйон із зображенням святого Георгія, срібна зірка з червоним георгіївським хрестом, яку носять на лівому боці грудей, а також плащ, берет із плюмажем і широка блакитна стрічка, що надівається через плече. Про статус ордена Підв'язки і його значення для Великобританії можна судити і з того, що підв'язка з девізом ордену у вигляді ремінця, що оперізує щит, є елементом Королівського герба країни.

За всю історію існування ордена трохи більше ніж тисяча осіб мали честь бути його кавалерами. Серед них і монархи інших країн, включаючи російських царів. Щоправда, деякого, як-от німецького імператора Вільгельма II та імператора Австрії Франца Йосипа I, позбавили високого звання як глав держав, які воювали проти Великобританії у Першій світовій війні. А от японського імператора Хірохіто можна сміливо назвати двічі орденоносцем. У 1941 р., коли Японія вступила у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини, його виключили з числа лицарів ордену, але через 30 років, у 1971-му, коли Країна вранішнього сонця знову стала миролюбною державою, титул повернули.

Історія створення ордену з різними інтерпретаціями та версіями докладно висвітлена в численних статтях, художніх творах і навіть наукових працях. Про нього відомо практично все: коли, де і як він виник, імена головних дійових осіб. Завдяки опублікованому списку охочі можуть легко з'ясувати, хто був членом ордену за весь період його існування. Не дізнаємося ми тільки одного: як звали незграбну служницю, яка так недбало пов'язала підв'язку на чарівну ніжку графині Солсбері...