Підтримати
У мирний час в Україні щороку фіксується близько 130 тисяч нових випадків онкологічних захворювань, від яких помирають у середньому 70 тисяч людей. Війна не скасувала другу причину смертності в нашій країні. Рак був і є. Він не дає заснути, лякаючи приреченістю. Він крутить тіло болем. Змушує увірувати й шукати диво.
І дива трапляються. Рак — не вирок. Якщо діагноз поставлено вчасно (з чим, на жаль, часто є проблеми, особливо під час війни). І якщо є ліки...
Проте ліків сьогодні саме й немає. Причому базових. І не лише в онкоцентрах, де пацієнтів мають ними забезпечувати, а й у комерційних аптеках. Деяких позицій — уже з півроку.
Гуманітарна катастрофа
НСЗУ продовжує писати в соцмережах пости про безкоштовність послуг для пацієнта, заклади контрактуються на онкопакети. І неможливо уявити собі почуття людей, котрі тим часом не можуть вирішити питання життя і смерті. Навіть за гроші. Під постом про результати роботи ДП «Медзакупівлі України» за 2022 рік — сповнені болю коментарі із запитаннями, коли буде той чи інший препарат, бо через його відсутність люди змушені або у відчаї їздити й шукати потрібне по всій Україні, або припинити лікування. А захворювання прогресує. І все вже виглядає не просто проблемою, а гуманітарною катастрофою, як пише на своїй сторінці у Фейсбук співзасновниця ГО «Афіна. Жінки проти раку» Вікторія Романюк.
«Якщо раніше ми стикалися з тим, що немає дороговартісної хімії — «Авастину», «Кітруди», то зараз немає хіміотерапії першої лінії, — каже Ірина Кошкіна, виконавча директорка БФ «Свої», що вже багато років опікується онкопацієнтами. — Ані в онкоцентрах, ані у продажу в комерційних аптеках. Багато запитів ми отримуємо навіть не на купівлю ліків, а на те, щоб знайшли. Люди готові купувати самі.
Ця проблема поступово іде з різними препаратами від регіону до регіону. Найбільше запитів отримуємо з Дніпропетровської області. У 4-й лікарні в Дніпрі банальної хіміотерапії немає приблизно з червня. Люди купують препарати самі, і їм прямо у виписці пишуть: наступна явка тоді-то, з собою треба мати... і далі йде перелік ліків.
У нас є два пацієнти — двічі переселенці. У 2014 році переїхали в Краматорськ, а в цю хвилю — у Дніпропетровську область. З червня вони отримують у нас банальну хіміотерапію. В переліку немає нічого захмарно дорогого. Тільки те, що ще недавно було в будь-якому онкодиспансері.
Схожі запити надходять до нас і з Харкова, і з Сум… Навіть у київському онкодиспансері, який зазвичай був непогано забезпечений (бо, крім того, що виділяли МОЗ із «Медзакупівлями», у ньому було ще дофінансування з місцевого бюджету), зараз немає банальних препаратів.
Такої поганої ситуації з препаратами хіміотерапії в країні не спостерігалося вже давно.
Ми закрили реєстрацію нових пацієнтів. Потрібно «дотягнути» тих, кого взяли торік. Мінімальну кількість препаратів нам зараз забезпечують аптеки, які самостійно ввозять з-за кордону зареєстровані препарати. З нелегальними, які ввозять узагалі все, ми не працюємо. Є випадки, коли родичі онкопацієнтів їздять у Польщу, Туреччину тощо й намагаються купити необхідні ліки там. Але й тут проблема: наші призначення приймаються далеко не в усіх країнах».
Про проблему із забезпеченням базовими онкопрепаратами пише на своїй сторінці у ФБ і народний депутат, голова підкомітету ВР з питань профілактики та боротьби з онкологічними захворюваннями, лікар-онколог Валерій Зуб: «Отримую багато звернень як від керівників онкозакладів, так і від пацієнтів. Критичним є ще те, що препаратів немає не тільки за рахунок держпрограми, а й в аптечній мережі. Бо фармфірми перестали постачати дорогі препарати, побоюючись, що держава закупить централізовано необхідну кількість. Що ми маємо в результаті? Через затримку із закупівлями пацієнт втрачає життєво необхідний час і не може провести лікування вчасно, навіть за власний кошт.
Онкологічний чат просто «червоніє» від повідомлень із однаковими запитаннями: «Коли буде поставка?».
Як це сталося?
12 січня питання дефіциту лікарських засобів для лікування онкозахворювань було розглянуте на засіданні парламентського Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медстрахування за поданням депутатки Ольги Стефанішиної.
«Медзакупівлі» і МОЗ кивали на медзаклади, які невчасно вносили інформацію про залишки у MedData. Мовляв, тому потреби на 2021–2022 роки було визначено некоректно, і деякі препарати було замовлено на всю країну в дуже невеликій кількості. «Неправильно подали статистику щодо наявних препаратів, нові закупівлі ще не прибули, і тому виник дефіцит лікарських засобів», — заявив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко журналістам УП.
Але, по-перше, це — неправда. Навіть без вчасної публікації залишків медзакладів було зрозуміло: препаратів за бюджет 2021 року закуплено критично мало, і врятувати ситуацію може швидка закупівля й поставка препаратів за бюджет 2022 року. В деяких регіонах, куди з початком повномасштабної війни пішли великі потоки переселенців, брак ліків стали відчувати вже в червні. Головні лікарі, які чудово знають про середньомісячне споживання у своєму закладі, залишки і терміни придатності, кажуть: про те, що ліки закінчуються, вони писали листи і в «Медзакупівлі», і в МОЗ. Міністр Віктор Ляшко скликав їх двічі — влітку й восени. Проводив онлайн-наради з головними лікарями і Валерій Зуб. «Медзакупівлі» відповідали, що договори підписані.
На жаль, наявність договору з виробником у «Медзакупівель» ще не означає наявність препаратів у маніпуляційних кабінетах.
Дуже важко й неприємно це казати, однак останнім часом і НСЗУ, і «Медзакупівлі» виглядають більше політичними суб’єктами, ніж технократичними інституціями. Націленими не так на реальну роботу на користь пацієнтів, як на звітування. Якби ліки і лікування були в одній системі, а НСЗУ належним чином проводила моніторинг і виводила аналітику, ситуація, що склалася, навряд чи була б можливою. Для «Медзакупівель» же вчергове головним показником виявилась економія бюджетних коштів, а не вчасне забезпечення пацієнтів якісними ліками.
Держпідприємство не вивчило ринку, історію закупівель і, орієнтуючись передусім на ціну, уклало низку договорів із виробниками, які вже зарекомендували себе як неблагонадійні минулими роками. Так, у коментарі під дописом у соцмережах «Медзакупівель» керівник БФ «Крапля крові» Іван Зеленський зазначає, що МЗУ було підписано «низку договорів із постачальниками, які провалили поставки до 1 листопада». Після чого було підписано додаткові угоди про перенесення поставок на 2023 рік. І це, за його словами, є однією з основних причин відсутності ліків.
Зеленський наводить кілька прикладів. На препарат «Трастузумаб» було підписано контракт із виробником, який за бюджет 2019 року повністю провалив поставки. Тоді ПРООН довелося терміново закуповувати препарат у двох інших виробників». Цей виробник знову запропонував найнижчу ціну, і знову провалив — уже поставки-2022.
Схожі історії трапилися і з препаратами «Капецитабін» та «Іматин». Незважаючи на провалені поставки за бюджет 2021 року, «Медзакупівлі» знову укладають контракти з тими самими постачальниками у 2022-му. Результат: пацієнти кілька місяців без препаратів. Наведені історії ZN.UA підтвердили й інші медичні експерти.
Чому єдиним критерієм при виборі постачальника є саме вартість і економія для держави, а не якість ліків чи вчасне постачання? У нас мало людей помирає, мало залишає країну? Можливо, варто подумати про порятунок тих, хто залежить від держави і не хоче розлучатися ні з країною, ні з життям? Економія коштів не варта втрачених людських життів.
По-друге, за словами Івана Зеленського, більшість укладених «Медзакупівлями» договорів була з терміном поставки 1 листопада 2022 року. Тобто на те, щоб зреагувати на невчасні поставки низки виробників та знайти інших постачальників, було два місяці. Однак у нас усе як завжди: чекаємо, доки проблема набере надзвичайних масштабів, і тільки тоді починаємо гарячково шукати способів її вирішення. Це свідчить про нерозуміння і нездатність ключових у сфері охорони здоров’я інституцій вирішити проблему з ліками, яка з’явилася не вчора.
Попри те, що з України виїхало чимало онкохворих, які зараз отримують потрібне їм лікування у приймаючих країнах, ми знову розраховуємо на міжнародну допомогу. Про це в інтерв’ю Катерині Булавіновій говорить міністр Віктор Ляшко, відповідаючи на запитання щодо проблем з онкопрепаратами. За його словами, питання — на контролі, проведено нараду з міністром охорони здоров’я Польщі (де є найбільша кількість необхідних нам ліків). «Він також допомагає нам пріоритезувати поставки в Україну, — каже міністр. — Плюс запросили гуманітарну допомогу. Плюс оголосили додаткові закупівлі по тих препаратах, які наявні в Україні, доки прийдуть основні поставки. Впродовж січня більшість проблемних питань буде закрито, і всім онкологічним пацієнтам, яким знадобиться допомога, вона буде надана. Окремо тих, у кого складні схеми лікування й зараз немає препаратів, ми відправляємо на лікування за кордон. Є на сайті МОЗ заявка. Її можна заповнити. Через наш хаб у Жешуві, організований спільно з ЄС, за координацією ВООЗ, ми направляємо пацієнтів на лікування за кордон, у європейські клініки, де вони лікуються безкоштовно для пацієнтів».
Що тепер?
Кілька останніх років МОЗ у повному обсязі закуповувало через ДП «Медзакупівлі» за визначеним переліком близько 60 базових онкопрепаратів — приблизно 30–35% усіх ліків, які застосовуються в онкотерапії (все інше пацієнти купують за власний кошт, бо це дорогі інноваційні ліки). Тому фармфірми цих ліків в аптеки не поставляли — не було сенсу. Тим більше зараз, враховуючи ризики, пов’язані з війною.
Наразі по всій країні — і в бюджетних, і в приватних закладах, і в аптеках — є гострий дефіцит (а точніше — повна відсутність) деяких онкопрепаратів.
На прохання ZN.UA, ДП «Медзакупівлі» надало інформацію щодо графіку найближчих поставок цих препаратів (у дужках — цифри річних закупівель), їх залишків у медзакладах станом на 25 січня, а також коментар виконувача обов’язків гендиректора МЗУ Едема Адаманова. Наводимо без жодних змін.
Проте треба розуміти: незважаючи на те, що деякі препарати починають потроху надходити в країну, до пацієнтів вони дійдуть не завтра. Вхідний контроль якості, за яким очікується висновок від Держлікслужби, наказ на розподіл і розвезення займуть ще якийсь час. Якісь ліки обіцяють вже у лютому, а деякі — в березні. Але в онкології ефективність лікування фактично залежить від його безперервності та вчасності. Не можна призначити хіміотерапію на березень, якщо вона потрібна в січні.
Крайні в усьому цьому зараз — лікарі. Пацієнти йдуть не в МОЗ і не в «Медзакупівлі». Вони приходять у кабінет лікаря і просять дати їм ліки. І в їхніх очах— винен лікар, який каже їм, що ліків немає.
Щось точково й невеликими партіями (які швидко закінчуються), на прохання онкодиспансерів зараз закривають гуманітаркою міжнародні донори.
Деякі пацієнти возять ліки для себе через кордон. З’являються «кур’єри», що продають «у переходах» препарати, які невідомо як зберігались і транспортувались.
Лікарі заплющують на це очі і ставлять крапельниці, перевіряючи те, що можуть перевірити, — наприклад, термін придатності. Як відмовити, коли війна, рак та ще й ліків немає?..
Чи хтось за це відповість? Чи буде нарешті зроблено висновки, які дозволять уникнути таких ситуацій у майбутньому?
Більше статей Алли Котляр читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google