Олег Мусій: "Медична служба Майдану надавала допомогу всім, у тому числі й пораненим беркутівцям"

Його сьогодні знає вся Україна. За три місяці, відколи став координатором медичної служби Майдану, Олег Мусій організовував медичні пункти, розгортав операційні, скликав колег з усієї України на поміч активістам, підтримував зв'язки з лікарнями, "швидкою допомогою" і навіть міліцією - адже треба було викликати правоохоронців, щоб ті зафіксували факти загибелі людей. Він рідко з'являвся на телеекранах. Хіба що для того, аби, спростовуючи офіційні дані, чітко назвати, скільки людей було вбито й поранено під час атаки беркутівців чи снайперськими кулями. Влада висувала абсолютно божевільні версії (самі себе, мовляв, стріляють), головні лікарі закладів, до яких відвозили поранених, мовчали про те, що активістів калічать і вбивають саме вогнепальною зброєю - про що свідчив характер поранень. Про все це і ми, і міжнародні інформаційні агентства дізнавалися від Олега Мусія. Давно вже хотілося поговорити з ним про особливості медичної вахти в координатах (умовах) національного спротиву, одначе гарячі дні і палкі ночі, які довелося пережити Майдану, не залишали часу для розмов.

Я довго чекала на це інтерв'ю. А вийшло так, що розмова відбулася в той день, коли вже пішли чутки про поділ міністерських портфелів. Прізвище Мусія, правда, у списках тоді ще не фігурувало, а чиновники МОЗ стверджували, що вони вже знають ПІБ нового очільника відомства (дехто вже й поспілкуватися встиг) і готуються вітати його з 8 Березня. Відтак тема "Хто буде міністром?" була аж ніяк не головною під час нашої зустрічі. Чекати О.Мусія довелося досить довго - виявилося, він затримався на допиті в ГПУ.

- Генеральна прокуратура нікуди не дінеться, давайте все ж таки почнемо з Майдану. Відколи ви там?

- З першого грудня. Того дня в центрі столиці зібрався мільйон людей, і було вирішено, що Майдан залишається. Маючи досвід 2004 року (тоді там діяло понад 60 медичних пунктів), ми знали, що при такій кількості людей, комусь обов'язково знадобиться медична допомога. Протягом години ми все вирішили і повідомили, що організуємо медичну службу, аби люди знали, куди звертатися.

- Ми - це хто?

- Я і Святослав Ханенко, народний депутат, який працює в комітеті ВР з питань охорони здоров'я. Він очолив медслужбу, бо це квота партії "Свобода". А я - координатор медичної служби Майдану.

- Складно було набирати волонтерів?

- Ні. Коли ми зателефонували своїм друзям, знайомим, відразу ж зголосилася велика кількість людей. Згодом створили те, що дуже допомагає в нашій діяльності, - це сторінка у Фейсбуці, яка називається "Медична служба Штабу національного спротиву". Через соцмережі почали спілкуватися з людьми. До того ж далася взнаки діяльність Лікарського товариства - досить зробити два-три дзвінки в регіони - і медики відразу ж відгукуються.

Спочатку ми відкрили медичний пункт у будинку профспілок, а ввечері того ж дня і в приміщенні КМДА. На той час волонтери-медики вже працювали в Михайлівському соборі, який прихистив студентів, побитих "Беркутом".

- Ви координували роботу всіх медиків на Майдані чи було кілька організацій? Як усе відбувалося?

- Ми координували і координуємо досі роботу майже 95% медиків. Це вертикаль медичної служби. Крім того, є ще й горизонталь. Ми з першого дня підтримуємо горизонтальні зв'язки з різними структурами, наприклад із "Червоним хрестом". Маємо домовленість про співпрацю, допомагаємо одне одному, їхні бригади працюють на периметрі. Так само співпрацюємо з "Народним госпіталем", а також з Ольгою Богомолець, хоча в неї служби як такої і немає.

- Від пісень студентського Євромайдану до подій 20-21 лютого - величезна дистанція. Ви були готові до такого розвитку подій?

- Ми були готові до великих навантажень, цілодобових чергувань. Але не до таких подій. Хто міг подумати, що відбудуться масові розстріли людей?! За три години було вбито 41 людину! І близько 500 - поранено. Виносити поранених з-під вогню волонтерам допомагали всі, хто міг. Ризикували власним життям - і все одно йшли під кулі.

18 лютого було четверо вбитих. Стало зрозуміло, що далі буде гаряче. З тими, хто записався до нас у медичну службу, домовилися, що за першим же сигналом вони їхатимуть на Майдан, аби рятувати людей. До 20 лютого сформували багато хірургічних бригад. У Будинку профспілок облаштували хірургію на другому і третьому поверхах, а згодом додатково облаштували ще 10 хірургічних столів на першому поверсі, і за кожним з них працювали бригади.

- Щоб оперувати, потрібні спеціальні умови - інструментарій, столи, лампи, бажано стерильність. Як це забезпечити в умовах неоголошеної війни?

- Дотримувалися всіх вимог хірургії, наскільки це було можливо за тих обставин. Столи накривали стерильними одноразовими простирадлами, використовували стерильні хірургічні інструменти, лампи поставили і безтіньові, і звичайні. Головне, що вдалося сформувати бригади, куди входили один або двоє хірургів, анестезіолог і медсестра.

Наші медпункти були забезпечені необхідною апаратурою - мали дефібрилятори, апарати штучної вентиляції легень, ларингоскопи тощо, а також велику кількість необхідних медикаментів і витратних матеріалів. Хочу висловити сердечну подяку тим небайдужим людям, які постійно поповнювали ці запаси, цікавилися, що потрібно в першу чергу.

- Не йде з голови випадок, коли беркутівці розгромили медичний пункт на вулиці Грушевського в той час, коли там рятували поранених. Ходили чутки, що когось там убили, когось забрали в СІЗО. Що насправді сталося з усіма тими людьми?

- На вікнах Інституту мовознавства, де розташовувався один з наших медпунктів, були приклеєні білі аркуші паперу з червоним хрестом. Кожен бачив і розумів, що тут надають медичну допомогу. Але не беркутівці, які почали наступ. Там у цей час проводилися дві хірургічні операції, а ще п'ятеро поранених чекали на допомогу.

У кімнаті також лежали тіла Сергія Нігояна і Михайла Жизневського, яких було вбито під час першої атаки "Беркуту". Працювала слідчо-оперативна група з Шевченківського району столиці - прокурор, міліціонер і судмедексперт. Власне, вони й урятували всіх від розгрому, показавши свої посвідчення. Але беркутівцям стало відомо, що у приміщенні є вбиті, а вони щоразу намагалися забрати трупи, аби знищити сліди своїх злочинів. Ми дочекалися машини, яка забрала загиблих майданцівців, слідча група теж поїхала. І тут "Беркут" знову напав. Слава Богу, в приміщенні був другий вихід - у двір. Через ті двері за кілька хвилин вдалося винести й вивести всіх поранених і персонал. Навіть устигли врятувати дещо з апаратури, частину інструментів та медикаментів. Беркутівці розбили вікна, почали кидати гранати. А керівник медпункту все ще залишався, щоб забезпечити відхід своїх людей. Волонтери з останніх сил тримали двері - у кімнаті вибухнуло
7 гранат, їх усіх контузило. Одного з них - Олександра Скорика тоді й схопив "Беркут". Затримали, був суд. Я виступав свідком на тому суді, давав показання про те, що він не заколотник і не терорист, а волонтер медичної служби, але ніхто на це не зважав. Сашка на 60 діб посадили, а потім уже відправили під домашній арешт.

На Youtube можна побачити кадри вщент розтрощеного "Беркутом" медпункту. Це злочин, порушення всіх міжнародних норм. Ми ініціюємо подання до Європейського суду щодо порушення Женевських конвенцій. Медики у всіх конфліктах є особами недоторканними, адже вони виконують свій професійний обов'язок - рятують здоров'я і життя людей. До речі, медична служба Майдану надавала допомогу всім, хто її потребував, у тому числі й пораненим беркутівцям.

- Відомо, що червоний хрест на білих футболках іноді ставав мішенню, так само як відеокамери та спеціальні жилети журналістів.

- На щастя, серед медиків убитих немає, але є поранені й покалічені. З 19-го по 23 січня, коли був убитий Сергій Нігоян, тяжко травмовано
7 медиків і близько 20 дістали поранення різного ступеня.

Найтяжче поранення в лікаря, який перебував біля самісінької барикади - гумова куля зламала перенісся, пошкодила око. Зараз він на лікуванні в Литві, йому мають зробити операції. Згодом поранили в шию всім відому медсестру Олесю. Слава богу, вона йде поправку.

- Олеся Жуковська - справжнє диво!

- Її ангел оберігає - ще б сантиметр, і куля зачепила б сонну артерію. Дівчина була у формі медика, її легко було ідентифікувати. Безумовно, снайпер бачив червоний хрест на одязі, але це його не зупинило. Так само легко було по одягу розпізнати волонтера медичної служби, якому кулею роздробило стегнову кістку. Під час протистояння біля Будинку офіцерів постраждало двоє дівчат-волонтерок. Одній медсестрі зламали руку, а з другої здерли футболку з червоним хрестом, дуже побили.

- Хто? Тітушки?

- Беркутівці. Напади на медичних працівників були регулярними. Але вони все одно виконували свій обов'язок. Є кадри, де видно, як від пострілів снайперів один за одним падають люди, а до них пробираються люди в одязі з червоним хрестом на одязі.

- Звідки були медики?

- Найбільше з Києва і Львова, приблизно 80%, а решта - звідусіль, від Криму до Ужгорода.

- Запитаю, щоб ні в кого не було сумнівів, - їм платили зарплату?

- Жодному волонтеру-медику не платили і не платять ні копійки. Це справді волонтери. Вони ще й своє приносили - інструменти, ліки, пожертви від себе і своїх друзів та колег.

- Люди оцінили вчинок викладачів Львівського медуніверситету, які не лише відпустили студентів на Майдан, а й провели спеціальні тренінги з надання першої допомоги у польових умовах. Водночас студенти столичного медуніверситету скаржилися, що їм забороняють іти волонтерами і, начебто, погрожують виключенням. Чи були у вас кияни?

- У моєму рідному медуніверситеті були репресії проти тих, хто йшов на Майдан, але це їх не зупиняло. В основному студенти працювали волонтерами не в медпунктах, а в мобільних бригадах.

- У понеділок з'явилася інформація, що ректора НМУ звільнено з посади. Кажуть, це ініціювали студенти, а МОЗ їх підтримав. (Хоча діяльність міністерства викликає ще більше запитань.) Чи впливатиме Майдан на долю медуніверситету?

- Цікаво, хто може приймати подібні рішення, коли міністра зняли, і, певно, мінятиметься вся команда. Думаю, що вирішувати такі питання має право громада університету. Я великий прибічник самоврядування, в тому числі й у навчальних закладах. Не міністерство має вирішувати, а колектив. Шляхом виборів - прозорих, чесних, без підкупу і тиску. Обов'язкова складова вищої освіти - студентське самоврядування в університетах.

- У ці дні поминатимуть Героїв Небесної Сотні. Багато їхніх побратимів ще борються за своє життя в лікарняних палатах. Сотні поранених потребують не лише лікування, а й серйозної реабілітації. Чи не забудуть про них, не відмахнуться, як свого часу від чорнобильців та афганців? На яку допомогу вони і їхні родини можуть розраховувати?

- Вони не залишаться наодинці з бідою. Буде забезпечено і лікування, і реабілітацію. Якщо комусь буде потрібна пожиттєва реабілітація - він її отримає. Це обов'язок громади. І всіх нас - медичної служби Майдану, Всеукраїнського лікарського товариства. І, звичайно, МОЗ. Сьогодні вже десяток країн запрошують активістів Майдану на лікування.

- Відомо про Польщу та Литву. А хто ще?

- Латвія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Франція, Канада, США і Фінляндія. Вони запропонували медичну допомогу коштом урядів та громадських організацій. Естонія надала на лікування істотну суму. А найактивніша у цьому Польща, - близько 20 урядових і неурядових організацій повідомили нам, що готові приймати сотні людей на лікування.

- Добросусідські відносини багато важать. А Росія пропонувала медичну допомогу?

- Ні, Росія нічого не пропонувала.

Тих, кому було потрібне лікування саме зараз, уже відправили за кордон. Але є люди, котрих ще не дозволяє транспортувати їх тяжкий стан. Дуже багато тих, хто потребує реабілітації - зокрема й психологічної.

- Біда в тому, що в Україні бракує реабілітаційних центрів.

- Необхідно готувати державну програму реабілітації, створювати такі центри. Медслужба Майдану зараз змінюється - хірургія згортається, а натомість розгортається психологічна служба. Вже діють два кабінети психологічної допомоги, в яких працюють професіонали. Така допомога потрібна насамперед майданівцям, котрі пережили атаки, дивилися у вічі смерті, бачили вбивства людей. Для людини це дуже тяжка психологічна травма.

Як лікар, у реанімації я бачив усе - людське горе, страждання, смерть. Так само, як і мої колеги. Але людям, далеким від медицини, це неймовірно тяжко. На Майдані, ви ж знаєте, плакали навіть чоловіки, коли бачили загиблих. Мені довелося взяти на себе неймовірно складну місію - я готував усіх загиблих до відправлення в морг, на судмедекспертизу. Нам потрібно було докласти зусиль, щоб тіл вбитих активістів ніхто не викрав, не знищив, аби приховати злочини. Непросто було їх ідентифікувати у бойових умовах - шукали документи, контакти в мобільному, щоб уточнити персональні дані, і т.д. А ще потрібно було повідомити рідним трагічні новини…

- Скільки було загиблих?

- Лише 20 лютого від куль снайперів полягла 41 людина, ще четверо поранених померли в лікарні від вогнепальних ран. З часу смерті Нігояна, який відкрив цей трагічний список, загинули 83 людини. Сюди входять і беркутівці, і співробітники ВВ. Більшість убитих - на совісті тих снайперів, які влаштували полювання на людей.

- Здається, вчора ще одна людина померла в лікарні від тяжких ран. Родичі, друзі загиблих, яких внесли до списку Небесної Сотні, хоча б знають, що люди вшанували їхню пам'ять, вклонилися їхній мужності та відвазі. А як бути з тими пораненими, котрі після страждань відходять в інший світ на лікарняних ліжках? Їх вважатимуть звичайними пацієнтами?..

- Звідки ви взяли, що список затверджений? Список Небесної Сотні не буде закритий, аж доки з лікарні не випишуть останнього пораненого на Майдані.

- Має ж бути справедливість.

- Не дай Боже хто не виживе, до нього має бути таке ж ставлення, як і до його побратимів із Небесної Сотні.

Існує програма реабілітації сімей загиблих - дітей, які залишилися напівсиротами, батьків, котрі втратили своїх синів. Уже відгукнулися організації, готові допомагати дітям загиблих, узяти на себе витрати на їхню освіту.

- Головне, щоб не забули обіцянок. І щоб жоден чиновник не сказав їм, як колись афганцям, - "я твого батька чи сина туди не посилав...".

Давно хотіла запитати, як медслужба пережила знищення Будинку профспілок. Ту пожежу, мабуть, довіку не забудуть ті, хто був у приміщенні.

- Сам того не очікуючи, я виявився останнім, хто виходив із Будинку профспілок, а точніше - виносив пораненого. Того дня я там був на добовому чергуванні - координував роботу мобільних медичних бригад, викликав швидку допомогу, вирішував десятки питань одночасно.

Коли загорілися верхні поверхи, розпочалася евакуація медпунктів із третього і четвертого поверхів. А я перебував на першому, де в їдальні була облаштована хірургія. Там тоді працювало 10 бригад, що рятували поранених. Уже було четверо загиблих, я телефонував у Шевченківське РУ МВС, аби приїхали слідчі, чекали машину, яка забере тіла. Але ніхто не реагував на дзвінки. У тій суєті нам чомусь не повідомили, що третій і четвертий поверхи вже евакуйовано, бо вогонь добрався й туди. Я навіть не встиг забрати там свої документи, все згоріло. До нас продовжували нести поранених, одному з них із допомогою дефібрилятора намагалися запустити серце. Медики й волонтери працюють, чекаємо швидку допомогу, яка повинна забрати хоча б тих, хто лежить на операційних столах. Рішення про евакуацію я прийняв лише тоді, коли з'явився дим. Волонтери на ношах понесли тіла чотирьох загиблих аж у Михайлівський собор, щоб вони не згоріли. А медики виводили легко поранених, перев'язували тяжкі рани і виносили тих, хто не міг рухатися.

- Нагорі вирувала пожежа, падали перекриття, чому ви не виводили людей раніше?

- У нас вогню не було, дим піднімався вгору, доки могли - рятували поранених. Коли вже всіх вивели і винесли з нашого медпункту, ми з бійцем останніми вийшли на вулицю. Озирнулися на Будинок профспілок - і лише тоді охопив жах. Весь будинок палав, тріскалося й летіло скло. Пожежників не було. Я бачив, як вдалося евакуювати двох чи трьох осіб, котрі трималися на карнизах.

- Медики повинні бути поза політикою. Це аксіома. Чим допомагало громадянам - медикам і постраждалим - Мінздоров'я?

- В одному з інтерв'ю екс-міністр Р.Богатирьова заявила, що на Майдані працюють не кваліфіковані лікарі, а невігласи і шарлатани. Я не стерпів цього, звернувся до неї, офіційно запросив, щоб вона прийшла й подивилася, як працює медслужба Майдану.

У МОЗі поширювали страшилки про катастрофічну санепідситуацію, залякували тим, що тут мало не половина людей з туберкульозом. На моє запрошення міністр не відреагувала - вона не прийшла жодного разу, аби подивитися, як працюють тут лікарі, медсестри, волонтери.

- Хто з профільного комітету Верховної Ради підтримував медичну службу? Голова комітету не питала, чим допомогти?

-Ні Т.Бахтєєва, ні інші депутати з Партії регіонів не телефонували й не допомагали. Ірина Геращенко, Леся Оробець, Олександра Кужель, Марія Іонова та інші депутати разом із активістами їздили до лікарень, робили все, щоб міліція не забирала поранених. Це теж дуже важливий фронт роботи.

- Медичній службі Майдану, медикам Києва та багатьох інших міст, бригадам швидкої допомоги - всім, хто рятував здоров'я і життя людей, вклоняється і дякує вся Україна. Це не перебільшення.

Довіра до медиків неймовірно зросла. Чи скористається цим шансом міністерство? Попередній склад формувався не за професійним, а виключно за географічним принципом - головне, щоб із Донбасу. Цікаво, як тепер проходитиме перезавантаження МОЗ.

- Як президент Всеукраїнського лікарського товариства і голова Громадської ради при МОЗ, знаю багатьох колег в усіх регіонах України, спілкуюся з начальниками обласних управлінь охорони здоров'я, отож про стан справ мені добре відомо. Жоден міністр нічого не зможе зробити, якщо в нього не буде команди, яка працюватиме на одну мету.

- Яку?

- Нову систему охорони здоров'я України.

- Комуністи у Верховній Раді по кілька разів на день пропонують скасувати реформу медицини. Але ніхто не каже, що і як робити далі.

- Це популістські заяви. Скасувати можна окремі положення, виправити помилки. Але скасувати реформу, повернутися назад, у радянське минуле, - без машини часу нікому не вдасться. Варто підтримати те позитивне, що з'явилося.

- Наприклад?

-По-перше, становлення інституту сімейних лікарів. Первинна ланка повинна бути однією з головних у системі охорони здоров'я . Це основа основ медицини у багатьох країнах світу.

- А по-друге?

- Складно так відразу…

- Екстрена допомога?

- Ой! Створення медицини катастроф продемонструвало невігластво і непрофесійність тих, хто це розробляв.

Образок із життя. Медпункт у Будинку офіцерів. Атаки, стрілянина, пораненим потрібна негайна допомога. Вже є троє вбитих. Одного тяжко пораненого вдалося врятувати, йому надають допомогу. Я викликаю 3 бригади швидкої допомоги, - не їдуть. Згодом уже викликаю 7 бригад, - мовчанка. Ранені прибувають. Знову набираю 103, криком кричу, викликаю 10 бригад. Чекаємо 40 хвилин. Нарешті приїжджає машина. Показую, кого потрібно забрати в першу чергу. У відповідь: "Ми медицина катастроф, нікого не забираємо, а координуємо надання медичної допомоги. Зараз будемо викликати швидку".

Неможливо усвідомити, щоб у такій ситуації лікарі не кинулися рятувати людей, а стояли й чекали, ким вони будуть керувати. Такого за весь час ми не бачили.

- Їх викликають за телефоном 103, як і звичайну швидку?

-Так. Очевидно, вони зреагували на цифру 10 бригад - може, якась внутрішня інструкція це розцінює як катастрофу. Згодом приїхали ще дві бригади. У мене записані бортові номери, і номери автомобілів, і час виклику. Все задокументовано.

Нам нічого не залишалося, як узяти в них ноші, перекласти поранених і завантажити їх у машини. А вони не везуть! Викликають на себе швидку, щоб забрала людей. Стоїть три бригади біля своїх новеньких машин із новим обладнанням, але ніхто палець об палець не вдарив. Приїхала швидка допомога - розбитий уазик, який торохтить і ледь не розсипається на ходу, ноші з нього з грюкотом випадають на бруківку, обладнання ніякого. Координатори пожвавлюються - показують, як і куди, згідно з інструкцією, завантажувати поранених. Дивуюся, як ми всі втрималися в той момент, щоб не "відкоригувати" їхні інструкції.

- Ви сьогодні були в ГПУ.

- Допитували у рамках кримінального провадження про масове вбивство людей. Я раніше давав свідчення в суді, коли обвинувачували нашого волонтера, тож знаю, як усе відбувається. Але сьогодні ситуація змінилася, - слідчі вели допит цивілізовано, професійно, чемно. Хочеться вірити, що вони докопаються до правди.

- Чого вас навчив Майдан? Які одкровення пережили за цей час?

-Особливо гостро пам'ятається 11 грудня, коли був штурм Будинку профспілок. Дні, коли стріляли снайпери. Життя - це найцінніше, кожна людина намагається його зберегти. А я раптом усвідомив, що цінність мого власного життя для мене має зовсім не головне значення, воно перемістилося десь на друге чи третє місце.

- А що виступило на перший план?

-Відповідальність за людей. Моя потрібність. Я відповідаю за тих, хто є у медслужбі Майдану, повинен координувати, підтримувати, шукати, відповідати, телефонувати, вимагати і т.д. В тих умовах не було вільної хвилини, щоб думати про себе. Додавало сил і розуміння те, що на Майдані люди стоять за свободу України, і я теж разом із цими людьми. Таке важко описувати словами.

- Події останніх трьох місяців дозволили всім нам побачити медиків зовсім не такими як зазвичай.

-Так. Це теж одкровення Майдану.

Той негатив, який наростав упродовж останніх років, розтанув. Наші медики своєю щоденною працею зруйнували недовіру, яка сформувалася у стосунках із пацієнтами, вони підтвердили свій професіоналізм. Думаю, всі оцінили їхню напружену працю, самопожертву, готовність ризикувати заради порятунку людей.

P.S. Коли інтерв'ю було вже зверстане, стало відомо про призначення О.Мусія міністром охорони здоров'я України.