Одкровення двох, які перемогли рак

Усі позитивні думки лікують організм. Негативні – руйнують його.

Юрій Батулін

Справжньою сенсацією IV Міжнародної книжкової виставки-ярмарки, що відбулася днями в Українському домі, стала книжка Ю.Батуліна і Л.Хавикової «Откровение двоих, победивших рак: 15 лет спустя» (Київ, видавництво АСК Подолина, 2008).

Доля героїні і співавтора цієї книжки справді вражаюча. Уродженка України, архітектор за освітою, вийшла заміж за військового і більше десяти років змушена була провести в суворих умовах казахстанського степу, на Семипалатинському ядерному полігоні. Мужньо витримувала всі труднощі армійського життя, народила двох дітей, стала військовослужбовцем. Через декілька років молода жінка занедужала, а в останні роки перебування на полігоні стан її здоров’я різко погіршився. Після того, як чоловіка перевели на нове місце служби, не підготовлене для проживання сімей, Людмилі з дітьми довелося поїхати до батьків у Донецьку область. За півроку тричі лежала в стаціонарі. Лікар обласної лікарні, ознайомившись з історією хвороби, співчутливо сказав: «Така молода, а всередині все як у старої». Після операції з видалення новоутворення переїхала з дітьми в м.Коломну Московської області, куди пощастило перевестися її чоловікові. Знайшла собі роботу за фахом, здавалося — життя стало налагоджуватись. Але зі здоров’ям, за словами Людмили, почало коїтися щось незрозуміле. Сильні оперізуючі болі змусили звернутися до лікарів. Під час обстеження в неї виявили на печінці «пляму» розміром 6х8 см. Невдовзі під час повторного УЗД з’ясувалося, що її розмір збільшився вдвічі — зростання пухлини прогресувало дуже швидко. Людмилу направили в московський онкоцентр, що на Каширському шосе. Звідти її виписали, запропонувавши єдине — наркотики.

У пам’яті Людмили спливли спогади про останні дні життя «на наркотиках» її рідної тітки, яку після операції й хіміотерапії відправили «за місцем проживання». У затуманеній свідомості металися думки: «Якщо погоджуся — це кінець... А як же діти?» І вона рішуче вимовила: «Ні. Сьогодні я не можу». — «Тоді ми запишемо, що від запропонованого лікування ви відмовилися, і знімаємо із себе будь-яку відповідальність», — сказав лікар.

Після виписки з онкоцентру світ обмежився квартирою і власними стражданнями. Зрештою свідомістю заволоділа єдина думка, що залишається лише чекати... У 37 років усвідомлювати це нестерпно. Від безрозсудних дій утримували тільки діти.

У стані повної безвиході її й заскочив телефонний дзвінок. У слухавці почула голос своєї співробітниці і землячки, яка повідомила про приїзд із Києва людини, котра володіє незвичайними здібностями. «Кажуть, він такі хвороби лікує!.. Приїжджай, я домовилася, щоб він тебе оглянув», — сказала знайома.

У главі під назвою «Встреча, изменившая судьбу» Людмила описує свої враження від першої зустрічі з Юрієм Павловичем Батуліним. «Він мене не лікував, він відродив мені душу», — зізналася вона. Як досвідчений психолог і парапсихолог, він швидко зумів оцінити стан молодої жінки, примусивши її повірити, що з хворобою можна боротися і перемогти її. Вплив на свідомість та підсвідомість хворої, а також комплекс рекомендацій із відновлення й очищення організму без ліків, харчування, лікування природними засобами — все це допомогло «невиліковній» Людмилі позбутися тяжкої хвороби. Більше того, вона змогла кардинально змінити своє життя — здобула освіту в галузі медицини та психології і, переконавшись на власному досвіді в ефективності системи відновлення здоров’я без ліків (тобто без медикаментів), сьогодні допомагає хворим.

Автори «Откровения двоих…» розповідають по черзі. Стиль їхнього спілкування з читачем настільки оригінальний і непідробно щирий, що підкупає будь-кого, незалежно від освіти і фахового досвіду. На сторінках книжки автори намагаються змінити побутуючу в суспільстві думку про «невиліковність» хворих, у тому числі онкологічних. Читач має можливість простежити весь шлях самолікування онкохворої без ліків — від виписки з онкоцентру до вирятування від хвороби, ознайомитися з переліком прийомів та засобів, які застосовувалися для відновлення здоров’я. На прикладі інших тридцятьох хворих (із різними захворюваннями) у книжці показана можливість відновлення власного здоров’я методом самолікування без ліків, наведено їхні спостереження та відчуття у процесі лікування природними засобами.

Цікаво, що обидва автори в різний час змушені були самі шукати вихід із тупикової ситуації з власним здоров’ям. Долю Ю.Батуліна обумовив нещасний випадок: 27-річний офіцер зазнав тяжкої травми хребта під час випробування військової техніки. Її наслідки призвели до розвитку хвороби Бехтерєва. Лікарі винесли вердикт: захворювання невиліковне, служити далі неможливо. Звільнення з армії для колишнього вихованця дитбудинку, який не мав ні родичів, ні сім’ї, ні житла, означало крах усіх життєвих планів. І він вирішив схитрувати: перевівся до іншої частини, «загубивши» дорогою медичну картку. З допомогою виснажливих тренувань хворобу вдалося «замаскувати» і вступити на факультет психології Московської військово-політичної академії — на той час одного з найпрестижніших навчальних закладів. У роки навчання захопився східною філософією і психологією, почав пізнавати сутність паранормальних явищ. Самостійно вивчав анатомію і фізіологію. Хвороба прогресувала, ночами дошкуляли болі, ліки не допомагали, навпаки — погіршували стан. На собі відпрацьовував і випробовував програму «Можливості людини» — відновлення організму без застосування медикаментозних препаратів. Головний результат цих колосальних зусиль: академію закінчив із відзнакою, «невиліковно» хворий молодий офіцер дослужився до звання полковника, а вийшовши у відставку, продовжив уперто й цілеспрямовано працювати над удосконалюванням системи відновлення здоров’я природними засобами.

Юрій Батулін — головний експерт Міжнародної академії біотехнологій, відомий спеціаліст у галузі альтернативної медицини й ідеолог самолікування. Систему безмедикаментозного відновлення здоров’я викладено у його книжках: «Учу жить без лекарств» (Київ, «Софія, 1999), «Учу жить без лекарств. Энциклопедия альтернативной медицины» (Київ, «Софія», 2001) і «Энциклопедия самоисцеления» (Київ, Видавництво АСК Подолина, 2007). У співавторстві з врятованою ним «невиліковною» Л.Хавиковою видав книжку «Откровение двоих, победивших рак» (Київ, «Софія», 2002). Останнє в цьому списку видання через фінансові труднощі вийшло дуже скромним накладом, до того ж велика його частина... зникла невідомо куди. Тим часом багатьом читачам цікаво було дізнатися про здоров’я і життя Людмили останніми роками.

Нове, доповнене видання «Откровение двоих…» започаткувало національний проект «Книга лікує» (керівник — Ю.Батулін). Назва проекту — не просто гучна метафора. Інформація, що міститься в книжці, благотворно впливає на «зранену» психіку (а відомо ж, що всі хвороби від нервів), дає заряд позитивної енергії, установку на здоров’я. Людям, котрі втратили надію на одужання, книжка дарує впевненість у тому, що навіть найтяжчі хвороби можна вилікувати. Головне — не опускати рук і не втратити час, коли в розвитку патології може настати момент, який медики називають «точкою неповернення». Автори — прихильники альтернативних методів лікування і відновлення організму — не виступають проти офіційної медицини, а тим більше не агітують не йти до лікарів, навпаки — вони за уважніше й шанобливіше ставлення кожного до свого здоров’я. На всі болячки людства і на всіх хворих лікарів (тим більше хороших) не вистачить. Недарма ж східна мудрість гласить: той, хто до зрілого віку не став сам собі лікарем, — або лінивий, або нерозумний. На тих, хто не належить до цих категорій, і розраховані книжки Ю.Батуліна.