МИЙДОДІР ДЛЯ СТОЛИЦІ

У організмі кожного з нас «живуть» приблизно півтисячі антропогенних хімічних речовин. Усі вони — потенційні отрути, які до 1920 року навіть не існували в навколишньому середовищі. Майже 90% стійких органічних забруднювачів (а це — пестициди, промислові хімічні речовини й побічні продукти промисловості) людина одержує з харчовими продуктами тваринного походження. Щорічно на підприємствах і в житловому фонді міст і сіл України накопичується близько 1 млрд. тонн твердих відходів. З них тільки приблизно 10% використовують як вторинні ресурси. Левова частка сміття потрапляє на звалища, які сьогодні займають площу, що перевищує 150 тисяч гектарів. А загальний обсяг тамтешнього «добра» становить 25 млрд. тонн. За офіційними даними, у нашій країні накопичено та зберігається, головним чином у зовсім не пристосованих для цього приміщеннях, майже 15 тис. тонн не придатних для використання пестицидів. Це майже стільки ж, скільки в усіх африканських країнах разом узятих.

Про все це, щоправда, переважно акцентуючись на екологічних негараздах столиці України, і вели мову учасники семінару «Обговорення проекту Місцевого плану дій з гігієни навколишнього середовища для міста Києва». Організувала захід Всеукраїнська екологічна громадська організація «МАМА-86» за підтримки Київради та Київської міської держадміністрації.

Напевно, нікому не потрібно пояснювати, навіщо знадобився згаданий вище план, адже екологічно залежних хвороб у головного міста держави до непристойності багато. Перелічимо лише деякі з них. Рівень забруднення столичного повітря в 2—4 рази перевищує гранично припустимий. До речі, лише на частку київського автотранспорту припадає майже 55% від загальної кількості шкідливих надходжень в атмосферу. У акваторії Дніпра в межах столиці періодично реєструють «перебір» азоту й аміаку. Схоже, назавжди «прописалися» в річковій воді такі шкідливі речовини, як залізо, марганець, мідь, цинк, нафтопродукти. Безліч обгрунтованих нарікань викликає санітарно-технічний стан київських водопровідних і каналізаційних мереж і споруд. Неважко здогадатися, як несприятливо впливають подібні чинники на здоров’я киян. Ось, приміром, результати досліджень, проведених в Інституті гігієни та медичної екології АМН України. У столичних дітлахів, котрі мешкають у місцях із найбільш інтенсивним забрудненням повітря (або відвідують дитсадки, школи, розташовані в таких неблагополучних районах), загальний рівень захворюваності на 34—59% вищий, ніж у їхніх ровесників із чистіших місць.

Експерти підрахували: щорічно столиця України продукує 1,2—1,5 млн. тонн різноманітних видів відходів. Приблизно 50% із них — харчове й паперове сміття, решта — поліетилен, пластмаса, гума, скло, метали, деревина. Тобто цінна сировина, яка через відсутність роздільного збору, служби з сортування та складування утилізується без переробки. Природно, вимагаючи при цьому додаткових площ на полігоні й енергетичних витрат під час спалювання.

А що є основним джерелом шумового забруднення головного міста нашої країни? Правильно, автотранспорт. Підтверджують це й результати акустичних вимірів, і соціологічні дослідження. Практично кожен другий киянин страждає від створюваного автомобілями звукового дискомфорту. А акустична оцінка, проведена санепідслужбою спільно з фахівцями Інституту гігієни та медичної екології АМНУ, продемонструвала, що там, де проходять міські автомагістралі, рівні шуму лише на відстані 50 м від проїжджої частини відповідають гігієнічним нормам. Мало того, сьогодні в Києві спостерігається чітка тенденція до розширення «неспокійних» площ. Причина — недосконалість законодавчо-нормативної бази, відсутність економічних важелів регулювання припустимих рівнів звуку.

Більш як актуальна для Києва і проблема радіоактивних відходів. На території міста працюють понад 300 підприємств, установ і організацій, які використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючого випромінювання. Усі радіоактивні відходи від їхньої діяльності на тривале збереження приймає могильник у с. Пирогове. Сьогодні він уже є частиною міста. Але досі ніхто не спромігся реально оцінити вплив такого найнебезпечнішого об’єкта на навколишнє середовище й населення, котре мешкає на сусідній території.

І все це — далеко не повний перелік екологічних негараздів столиці України. Чи зможе їх усунути виконання плану дій з гігієни навколишнього середовища на 2002—2006 роки по м. Києву? Враховуючи сказане, наївно сподіватися на позитивну відповідь. Реалізація закладених у даному документі положень стане лише початком довгого й тернистого шляху під назвою «екологізація столиці України».

Перераховувати контрзаходи, передбачені нинішнім проектом плану, очевидно, сьогодні немає сенсу. По-перше, багато чого ще може бути змінене й дороблене з урахуванням висловлених учасниками семінару пропозицій і побажань. По-друге, представники «МАМА-86» пообіцяли, що буквально через місяць остаточний варіант документа опублікують у ЗМІ. Тому зупинюся лише на деяких положеннях, які видалися особисто мені найсуттєвішими.

До 2003 року передбачається поліпшити якість питної води, яку споживають кияни, за рахунок використання високоефективних реагентів. У 2003—2004 рр. будуть проведені семінари з впровадження в лабораторну службу міста сучасних методів бактеріологічного й вірусологічного контролю води (природне запитанння: чому з огляду на події, що відбуваються нині у світі, згадані курси підвищення кваліфікації треба відкладати в таку довгу шухляду?). Нарешті планується розробити раціональні способи планування житлових будинків і територій забудови, усіляко перешкоджати зведенню житлових будинків у місцях із «зашкалюючим» рівнем шуму. У 2002—2006 рр. триватиме поновлення «зеленого коридору» уздовж правого берега Дніпра й упорядкування зон відпочинку та парків на островах Дніпра й у лісах, які входять у межі міста. Крім того, у найближчому майбутньому фахівці Київської міської держадміністрації разом із співробітниками Управління екологічної безпеки м. Києва, Головного управління охорони здоров’я, АМНУ, НАНУ, АПНУ розроблять і затвердять науково обгрунтовану Програму інтегрованої безперервної медико-екологічної освіти всіх верств населення столиці.