Встановлено істотні порушення в роботі Тендерного комітету МОЗ України при закупівлі лікарських препаратів за державні кошти… За бюджетні кошти ми нерідко закуповуємо продукцію, яка виробляється в Україні. Через таку безвідповідальну позицію міністерства нашою державою здійснюється кредитування економік іноземних держав на шкоду власній. Слід зазначити, що надання безпідставних переваг одним виробникам перед іншими при закупівлі фармацевтичної продукції стало нормою роботи міністерства.
(З інформації Генеральної прокуратури України)
Генеральна прокуратура звернула увагу на порушення в роботі Тендерного комітету при закупівлі лікарських препаратів. Та, як виявилося, цим справа не обмежується...
При багатьох захворюваннях для лікування хворих необхідні кровозупинні та кровозамінні препарати, що продукуються з крові донорів. Я думаю, всім відоме таке захворювання, як гемофілія. У цивілізованих країнах хворі на гемофілію отримують необхідні препарати і їх не вважають інвалідами. Вони живуть, працюють, навчаються нарівні зі здоровими людьми. В Україні не так. Потреба хворих у необхідних препаратах у нас задовольняється приблизно на 5%. Тому діти-гемофіліки, які не отримують належного лікування, стають інвалідами. Дорослі хворі, зазнаючи сильного болю, змушені приймати наркотичні препарати, купувати дешевше прострочені на чорному ринку.
Діагностують гемофілію трьох видів. І для кожного з них основним лікувальним препаратом є свій особливий, отриманий із крові білок, названий фактором, їх три — VIII, IX і XI. Більшості ж гемофіліків потрібний VIII фактор крові. Українські центри крові не можуть виділити VIII фактор, а отримують препарат, у якому фактора лише 0,5 %. При цьому чистота препарата (відсутність вірусів) не гарантується.
Київський Інститут біохімії ім. Палладіна НАН України ще в СРСР був лідером у вивченні білків крові й у розробці нових лікарських препаратів. Навіть за наших важких часів його вчені не припинили дослідження. Свої статті вони друкують у провідних зарубіжних журналах.
Коли Мінздоров’я оголосив тендер на розробку технології отримання вірусобезпечних VIII і IX факторів, інститут оформив і послав документи до тендерної комісії. До цього часу працівники інституту вже розробили технологію, яка дозволяє одержувати не тільки чисті названі фактори, а й імуноглобуліни та альбумін, що робило технологію економічно вигідною. Інститут запропонував зробити пілотну установку (щоб трансформувати лабораторну розробку в напівпромислову технологію) для отримання VIII і IX факторів ( а також імуноглобулінів, альбуміну, церуллоплазміну) для Києва і Київської області (IX фактор можна було б виробляти для всієї України). Вартість пілотної лінії — 8 мільйонів доларів. Термін окупності — 1,5—2 роки. З метою економії коштів можна змонтувати частину лінії, яка вироблятиме лише VIII і IX фактори. Вельми важливо, що запропонована технологія не потребує попереднього відбракування «брудної» крові.
Відповідь Мінздоров’я така: «Торги не відбулися, оскільки в них взяв участь лише Інститут біохімії». Більше цією технологією в міністерстві не цікавилися. Проте можна було б взяти кредит у Всесвітньому банку.
Директор Інституту біохімії академік Сергій Комісаренко вважає: «Мінздоров’я оголосило тендер для когось із своїх. Порівнявши пропозицію свого протеже з нашою, тендерна комісія змушена була визнати неспроможність свого протеже. І тоді, щоб не віддавати бюджетні гроші «на сторону», було прийняте рішення не подавати документи свого протеже на тендер. Не секрет, що Мінздоров’я хотіло купити іноземну технологію, яка у 10—20 разів дорожча за нашу. Відомо, що той, хто організує угоду, отримує як посередник від 3 до 15% готівки від суми угоди. Ці гроші потім діляться між довіреними людьми. Безумовно, їм не вигідно купувати нашу дешеву технологію. У Мінздоров’ї діє відпрацьована система, є канали надходження грошей, вони відомі, як відомо й те, хто, за що отримує. Я не хочу називати ні прізвищ, ні каналів, оскільки не маю письмових документів, які підтверджують це. Лише через це.
Приміром, ми зробили прекрасний сурфактант, який був перевірений у провідній лабораторії США й отримав найвищу оцінку. Запропонували Мінздоров’ю. Наш сурфактант їм не потрібний (мабуть, купуємо зарубіжний, якщо він дорожчий. — В.П.). Ми розробили цілий ряд вітчизняних препаратів, котрі, якби були затребуваними, істотно полегшили б життя наших хворих. Є в нас і протиракові препарати. Коли ми пропонуємо свої розробки Мінздоров’ю, нам кажуть: «Подайте матеріали на тендер». Навчені гірким досвідом, ми цього не робимо.
Наші розробки потрібні хворим, а не міністру. Мінздоров’я працює на самозбагачення своїх чиновників. Частина з них, усвідомлюючи власну малограмотність і розуміючи, що довго перебувати там вони не зможуть, розпочинають пошуки роботи, куди можна було б перейти, прагнучи швидше захистити кандидатські та докторські дисертації, які для них пишуть учені-медики, котрі залежать від них, і потрапити на керівні посади в НДІ або навіть до Академії медичних наук. Так було зі Спіженком, Богатирьовою, а тепер із Москаленком. Потрапивши в академію, він почне «штампувати» собі подібних, які захищатимуть докторські дисертації, описуючи аварії каналізаційних систем в інших містах. Їх цікавить власний добробут, а не здоров’я народу».
Почавши працювати над статтею, я познайомився з докторською дисертацією міністра «Медико-соціальні аспекти ліквідації наслідків екологічної катастрофи в мегаполісі». Крім викладення відомих фактів, там є ще репортаж із місця аварії на головній насосній станції очисних споруд м.Харкова 1995 року. Думаю, якби цю монографію дали прорецензувати чесному зарубіжному фахівцю, він навіть би не здогадався, що тримає в руках дисертацію. За роки роботи в Мінздоров’ї В.Москаленко опублікував більшу частину своїх наукових праць, і це за того, що є головним редактором журналу «Охорона здоров’я України»; входить до складу редакційних рад журналів «Український бальнеологічний журнал», «Проблеми медичної науки та освіти», «Одеський медичний журнал», «Міжнародний медичний журнал», «Лікарська практика», «Вісник невідкладної та відновлювальної медицини», «Архів клінічної та експериментальної медицини», «Фотобіологія і фотомедицина», «Вісник державних закупівель» і до складу редакційних колегій журналів «Проблеми екології та медицини», «Медичний реферативний журнал», «Лікарська справа: врачебное дело», «Клінічна фармація», «Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України». 2001 року В.Москаленко опублікував сміливу для ортодоксального медика роботу «На шляху до медицини майбутнього («Чакри» і наше здоров’я)». У геометричній прогресії зростає кількість робіт, які виходять під його редакцією. Складається враження, що незабаром уся медична література виходитиме за редакцією міністра. А він же ще їздить у відрядження. Та й працює, напевно, не 24 години на добу…
Мінздоров’я перевіряла Рахункова палата. Слово головному контролеру-директору департаменту Ярославу Фліссаку: «Шляхом порушень чинного законодавства при проведенні тендерів Міністерство охорони здоров’я України допускає нераціональне використання коштів Державного бюджету України, незаконно забезпечує медичним оснащенням інші відомства, попри абсолютно недостатній рівень фінансування самого міністерства. Мінздоров’я здійснив приховану дотацію місцевим бюджетам на суму 844,9 тис. грн.
Неефективне використання в 2000—2001 роках державних коштів на загальну суму 12445,4 тис. грн. забезпечило безвідсоткове кредитування підприємницьких структур різної форми власності.
У ході перевірки встановлено, що медичне оснащення і предмети довгострокового користування, придбані 2001 року на суму 591,7 тис. грн., не введені в експлуатацію і зберігаються на складах.
2001 року через ДУО «Політехмед» за результатами тендера закуплено 14 апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ) для дітей на загальну суму 975,4 тис. грн., із яких сім апаратів вітчизняного виробництва на суму 288,4 тис. грн. і аналогічних сім апаратів іноземного виробництва на суму 687,0 тис. грн. При цьому тендерним комітетом міністерства не враховано, що аналогічні вітчизняні вироби в 2—3 рази дешевші за вироби іноземного виробництва».
Повинен зауважити, що це крихітна частина допущених Мінздоров’ям порушень закону. Розміри статті не дозволяють навести їх у повному обсязі. Держава на охорону здоров’я виділяє незначні суми. Та й ними мали б розпорядитися по-іншому.
Нещодавно німецька газета, коментуючи заяву В.Москаленка про останнє місце, яке займає Україна в Європі за кількістю випитого алкоголю на душу населення, покпинила: йому, мовляв, невідомо, що українці п’ють ще й самогон. За виступами міністра, його відповідями на запитання судять про нашу медицину.
***
«Погано, якщо міністри часто міняються, та ще гірше, якщо погані міністри залишаються на місцях». Ці слова належать французькому політичному діячу й письменнику Пеле де ла Лозеру (1785—1871).