Люстрація білих халатів

Недавно створений Люстраційний комітет ще тільки готується до роботи, а громадські організації вже хваляться своїми успіхами на цій стезі. І де б, ви думали, розпочалася активна кадрова чистка? Не в судах і прокуратурі, з яких пропонує почати Люстраційний комітет, а в системі охорони здоров'я.

Перші повідомлення про кадрові перестановки з'явилися наприкінці лютого.

Студенти й викладачі Національного медичного університету ім. О.Богомольця провели мітинг під стінами Міністерства охорони здоров'я, на якому висунули свої вимоги: негайно відсторонити від посади ректора В.Москаленка й провести комплексну перевірку фінансової діяльності вишу за останні п'ять років.
На той момент в.о. міністра Р.Богатирьову вже було звільнено, отож першому заступнику міністра О.Качуру довелося взяти відповідальність на себе: він зустрівся з активістами й підписав наказ про проведення комплексної перевірки. Ректор, кажуть, пішов на лікарняний.

Хто очолить столичний медуніверситет, покажуть майбутні вибори. У кращому разі - вибори ректора, якщо вони відбудуться цивілізовано й прозоро. У гіршому - на цей процес вплинуть вибори президента, який цілком може "підтримати" потрібного кандидата, як бувало раніше.

Різко погіршилося здоров'я і в начальника департаменту охорони здоров'я Київської держадміністрації В.Мохорєва - після спілкування з представниками кількох громадських організацій він теж узяв лікарняний. Але перед тим виконав прохання активістів - написав заяву "за власним бажанням". Керівника столичної медицини обвинувачують не тільки в неефективному управлінні, а й у тому, що він регулярно передавав МВС дані про поранених на Майдані, яких госпіталізували в міські лікарні. Відомо багато випадків, коли міліція забирала їх просто з прийомного покою, перешкоджала наданню їм медичної допомоги.

Пацієнтські організації недовго раділи перемозі, - джерела в мерії повідомляють, що В.Мохорєв відкликав свою заяву, закрив лікарняний і, як і раніше, керує столичною медициною.

Неспокійними видалися останні дні зими і в Національній академії медичних наук України. До президента НАМНУ А.Сердюка на прийом прийшла група активістів громадських організацій, що захищають права пацієнтів із ВІЛ/СНІД, нібито для того, аби передати гуманітарну допомогу для профільної клініки. Зустріч, за розповідями очевидців, скидалася на рейдерське захоплення. Десяток агресивно налаштованих людей заблокували президента медакадемії в його кабінеті й погрозами примусили написати заяву на звільнення. Причина - давній конфлікт, що триває відтоді, як уряд Азарова ухвалив рішення відселити клініку для ВІЛ/СНІД із території Києво-Печерської лаври. (Правда, сталося це чотири роки тому, коли президентом АМН був О.Возіанов).

Непрохані гості не приховували наміру посадити в це крісло свого кандидата, зовсім ігноруючи той факт, що президента НАМНУ не призначають, а обирають на загальних зборах академії.

Чи можна вважати такі спонтанні випадки кадрових змін - люстрацією? В Україні, як відомо, немає закону про люстрацію, тому кожен по-своєму тлумачить це поняття.

Експерти сходяться на тому, що цей процес стосується насамперед державних діячів, чиновників високого рангу, які себе скомпрометували. Перше, що їм загрожує, - звільнення і заборона балотуватися, займати керівні посади в майбутньому - на кілька років або назавжди. Тільки Німеччина й Польща змогли провести повномасштабну люстрацію, решта європейських країн обмежилися окремими заходами. Як це відбуватиметься в нас, ще ніхто не знає.

Єгор Соболєв, який очолив Люстраційний комітет, стверджує, що він не перетвориться на НКВС, він не мусить розбирати конкретні справи, бо цей шлях веде до зловживань. Почати планують із люстрації держчиновників високого рангу, на чиїй совісті - масові вбивства на Майдані. Наступні - судді, котрі служили режимові й підтримували його політику своїми протиправними рішеннями. Масштабна люстрація якщо й відбудеться, то лише після проведення громадської дискусії та затвердження критеріїв люстрації.

Як же в такому разі оцінювати останні події в системі охорони здоров'я? Пацієнтські організації та активісти, не дочікуючись ні прийняття закону, ні громадської дискусії, вирішили прискорити події? Мабуть, чимало людей підтримують такий підхід, - відомо, що незадоволених системою охорони здоров'я в нас (за різними оцінками) від 67 до 85%. Скаржаться на систему не тільки хворі, а й лікарі. Правда, пошепки й на умовах конфіденційності, бо відкрито висловити свої претензії бояться.

У перші дні березня лихоманило одну з лікарень Солом'янського району столиці, а в Печерському навіть знадобилася екстрена допомога. Проте не пацієнтам, а лікарям. За словами завідувачки одного з відділень, два роки тому до них у лікарню приставили "смотрящого" -молодика з Донецька, який приходив на роботу з двома охоронцями. Бачили його рідко. Але щомісяця першого числа він обов'язково з'являвся, щоб прийняти від завідуючих відділеннями "добровільні" внески від пацієнтів. (Доти вони здавали гроші в банк, а головлікареві передавали квитанції. На ці кошти в корпусі поміняли вікна й двері, поставили кондиціонери тощо.) "Смотрящий" віддавав перевагу "кешу", тому начальство походи в банк скасувало, і на лікарів повісили додатковий оброк. Вони тихенько нарікали, але платили. Коли Янукович утік із Межигір'я, медики вирішили, що разом із ним зникли й "смотрящі". Помилилися. Знайомий "інкасатор" з'явився як завжди з охоронцями й зажадав своє.

За словами завідувачки відділення, ніхто в колективі й гадки не мав, що їхній шеф може матюкатися півгодини без пауз і зупинок, емоційноо розписуючи, чим закінчиться для нього та всіх присутніх невиконання взятих зобов'язань. (Після показового виступу шефа з багровим обличчям відправили в палату інтенсивної терапії, решта рятувалися корвалолом та медичним спиртом.) Наступного дня конфлікт було залагоджено. Кажуть, і в інших районах лікарі намагалися скинути ярмо "смотрящих", але безуспішно. Головна інтрига: чи доведеться платити за березень?

На запитання, чому не скаржаться, відповідають запитанням: "А куди скаржитися - у прокуратуру чи що?"

Лікарі одного з київських спеціалізованих медцентрів аналогічну проблему вирішили без сторонньої допомоги - самі добилися, щоб їхній директор написав заяву про звільнення. За словами учасників зборів, чашу терпіння переповнило хамське ставлення начальника до підлеглих, а також його поява з "групою підтримки". Йому того дня пригадали багато гріхів, зокрема й призначені ним щомісячні побори.

Маленькі міста намагаються не відставати від столиці, - жителі Пирятина Полтавської області вирішили розпочати люстрацію з головного лікаря центральної районної лікарні. Активісти зібрали мітинг, висловили свої претензії (немає ліків, немає нової апаратури, потрібен ремонт тощо) й ухвалили: хай пише заяву про звільнення. Написав. Але, як не дивно, цього рішення не підтримав колектив - усі, крім чергових лікарів та медсестер, вирушили в райраду захищати свого шефа. (Я знаю цю лікарню - там свого часу вирували пристрасті, скарги летіли в усі інстанції: старше покоління в багнети приймало методи роботи молодого начальника. Очевидно, знайшли спільну мову.) Заяву відкликали, головний лікар продовжує працювати. Можна вважати, що він успішно пройшов процес люстрації? Чи все ще попереду?

У Полтавській обладміністрації кажуть, що в багатьох районах активісти планують прямо на мітингах висловлювати недовіру головним лікарям ЦРЛ і вимагати заяв про звільнення. Пирятинський випадок трохи остудив запал і показав, що такі рішення не можна приймати з кондачка. Тим більше робити це задля того, аби посадити у звільнене крісло свою людину.

У кожному, навіть віддаленому райцентрі знайдуться охочі зайняти кабінет головлікаря. Що вже казати про столицю! Активісти відстоюють своє право проводити так звану народну люстрацію (доки не приймуть відповідного закону), називаючи це боротьбою з корупцією в охороні здоров'я.

Не виключено, що скоро метод народної люстрації візьмуть на озброєння в багатьох містах і селищах. Ніхто не замислюється над тим, наскільки це законно і вчасно. Не згадують про КЗпП, де серед інших є стаття, що дає право людині, котра написала заяву про звільнення, відкликати її впродовж 14 днів і працювати далі. І не грає ролі, призначений хтось на цю чи посаду ні.

Хотілося б знати, повинен проходити процедуру народної люстрації претендент на керівну посаду - чи досить слова активістів про те, що він хороша людина? Представники пацієнтських організацій, що розпочали кадрові чистки в столиці, не приховують прізвищ тих людей, яких вони рекомендують, а інколи й вимагають посадити у звільнені крісла. Їх не бентежить, що збоку це схоже не на люстрацію, а на відверте бажання звільнити керівні посади для "своїх", прикриваючись Майданом.

Більшість представників громадських організацій, що відстоюють права пацієнтів, були на Майдані, активно допомагали його медичній службі. З багатьма з них довелося спілкуватися в ті дні. Певна річ, ні про люстрацію, ні про "своїх" кандидатів тоді не йшлося. Тепер вони зайняті "мирною працею" - розсилають усім листи, різні програми та пропозиції, які планують реалізувати під час люстрації медичної сфери. Насторожує один із пунктів програми - пацієнтська організація готова взяти на себе керівництво галуззю. А як же пацієнти, яких вона обіцяла захищати від сваволі чиновників та непрофесіоналізму лікарів? Хто ж контролюватиме чиновників, розкриватиме корупційні схеми, якщо лідери неурядових організацій сядуть у керівні крісла? Пояснюють, що події в країні скоригували їхні програми: на цьому етапі пріоритетною буде люстрація, звісно ж, заради пацієнтів. Як сходинка нагору?

Активісти багатьох громадських організацій упевнені, що кадрові чистки мають відбутися в Мінздоров'я, в обласних і міських департаментах охорони здоров'я, в усіх лікарнях - великих і маленьких. Бо в корумпованій державі всі галузі заражені цією хворобою, і медицина - не виняток.

Безперечно, потрібна широка громадська дискусія, яка допоможе визначити правила проведення люстрації. Чи готове суспільство брати в ній участь? Медики поки що мовчать. Не чути і профспілки медпрацівників, яка об'єднує близько мільйона людей по всій країні, тримають паузу асоціації лікарів, зокрема й Асоціація головних лікарів, члени якої відкривають списки кандидатів на люстрацію. Як довго залишатиметься осторонь профільний комітет Верховної Ради? Кажуть, там зайняті просуванням своїх кандидатів на посади заступників міністра охорони здоров'я. А може, знайдуть час, щоб реанімувати звіти тимчасових слідчих комісій, які зібрали багато цікавого про роботу Мінздоров'я та його підрозділів в областях? Цікавого насамперед для правоохоронних органів.

І тоді багатьом керівникам медичної сфери не знадобиться люстрація - досить буде Кримінального кодексу.