Димова завіса. Україна приєдналася до міжнародної Конвенції з контролю за тютюном, але до реальних змін дійде нескоро

Куріння вбиває кожну десяту людину у світі. До 2030 року, попереджають медики, його жертвою стане кожен шостий, тобто щороку близько десяти мільйонів чоловік умиратимуть через власну шкідливу звичку. В Україні куріння стало частиною способу життя майже дев’яти мільйонів громадян, при цьому 120 тис. українців віддають Богові душу від хвороб, спровокованих зловживанням тютюном.

Цього літа Україна стала 144-ю країною, котра підписала (але поки що не ратифікувала) Рамкову конвенцію з контролю за тютюном, яка передбачає вживання заходів стосовно поширення «тютюнової епідемії», а також захисту прав некурців. Це перший міжнародний правовий договір у сфері суспільного здоров’я, підготовлений у результаті чотирирічних переговорів між 192 країнами — членами ВООЗ.

Саме підписання має лише декларативний характер. Щоб конвенція стала реально діючим міжнародним законодавчим документом, необхідна її ратифікація 40 країнами-учасницями — нині це зробили всього 36 держав. Крім того, Україні необхідно не лише ратифікувати документ, а й привести вітчизняне законодавство у відповідність до його вказівок, а також розробити чіткий механізм контролю за виконанням законодавчих актів у цій сфері.

Однак у суспільстві ставлення до куріння далеко не однозначне. Багато людей, у тому числі й затятих курців, чудово усвідомлюють шкоду від тютюну, але до самої звички ставляться поблажливо — мовляв, чим тільки ми себе труїмо, а тут хоч задоволення отримати можна. Ті ж, хто страждає від безпардонності курців, виходу зі становища не бачать — не запровадиш же справді тютюновий «сухий закон»?

— Країни, які проводять успішну політику боротьби проти тютюну, використовують цілий комплекс заходів, — розповідає президент Інституту ліберального суспільства Оксана Кисельова. — Насамперед це цінові заходи — підвищення податків на сигарети. Міжнародні експерти переконані, що підвищення податків, а отже, і подорожчання самих сигарет різко знизить попит на тютюн у країнах із низьким і середнім рівнями доходів, оскільки в них курці чутливіші до підвищень цін. При цьому доходи бюджету анітрохи не постраждають.

Сьогодні у світі складається парадоксальна ситуація: у країнах із високим рівнем доходів куріння стає менш поширеним, а в країнах із середнім та низьким рівнями розвитку, навпаки, зростає. Можливо, це пов’язано з тим, що у розвинених країнах шкідлива звичка досить дорого коштує. Там податки становлять дві третини роздрібної ціни пачки сигарет, а в країнах із низьким рівнем доходів — не більше половини.

— Тобто резерв у нас ще є?

— Так. За даними соціологічних досліджень, якщо підвищення ціни на тютюнові вироби буде значним — на 50—100%, то це призведе до зменшення кількості курців. (Деякі фахівці взагалі рекомендують підвищити ціни на сигарети в 5-10 разів. — Т.Г.) Звісно, не йдеться про те, щоб зробити це відразу. З огляду на прогнозований середній рівень виробництва тютюнових виробів в Україні та поступове зростання купівельної спроможності споживачів, можна підвищити ставку податку по окремих видах тютюнових виробів на 5—10%. Таке підвищення не викличе негативних наслідків, у тому числі й нелегального обороту тютюнових виробів.

— Контрабанда в нас і без підвищення цін досить висока.

— Вона становить значну частину тютюнового ринку країни. Приміром, у серпні було затримано найбільшу партію контрабандних сигарет — 470 тисяч пачок. Про міжнародний розмах «бізнесу» свідчить той факт, що світовий експорт тютюнових сигарет на третину вищий за світовий імпорт. Протистояти контрабандистам можна буде, лише узгодивши дії урядів усіх країн. Уже є домовленість, щоб на всі пачки й упаковки тютюнових виробів наносили маркування, яке дозволить легко визначити походження продукції. Крім того, відповідно до конвенції, всі окремі упаковки тютюнових виробів повинні містити текст, у якому вказується кінцевий пункт призначення, напр. «Продаж дозволяється лише (у такій-то країні)».

— Повністю позбутися контрабанди неможливо, хоча зменшити її розміри — цілком реально. А ось чи можна примусити перестати курити з допомогою підвищення вартості тютюнових виробів — питання, як мені здається, досить спірне. Навряд чи людина, котра курить усе своє життя, захоче позбутися улюбленої звички тільки тому, що сигарети наполовину чи навіть удвічі подорожчають, — і не такі підвищення цін ми переживали. Є в арсеналі противників куріння щось дієвіше?

— Існують і нецінові методи впливу. Це інформація для споживачів, заборона реклами та пропаганди тютюну, а також обмеження куріння. Дуже ефективним може бути широке оприлюднення результатів досліджень про вплив куріння на здоров’я. У США, приміром, у результаті трьох інформаційних шоків споживання тютюну знизилося на третину. Відомий позитивний досвід інформаційних кампаній у Фінляндії, Греції, Швейцарії, Туреччині, Великобританії та Південній Америці.

Частиною такої кампанії можуть стати і попереджувальні написи на самих пачках. У Туреччині суворі медичні попередження на пачці (нині вони містяться на спеціальному аркуші-вкладці з медичною інформацією) привели до того, що за шість років споживання тютюну знизилося на 8%. У Польщі 3% курців-чоловіків перестали курити саме після появи таких попереджень, 16% — спробували позбутися звички, а 14% — краще усвідомили вплив куріння на здоров’я.

Дуже ефективною є контрреклама в ЗМІ. У Швейцарії вона дозволила поступово знизити споживання тютюнових виробів на 11%.

— Ви згадували про заборону реклами сигарет. В Україні вона частково існує — на телебаченні, але ефекту від неї, як бачимо, немає.

— Не дивно. Дослідження засвідчили, що ефект від часткової заборони реклами невеликий або ж його немає взагалі. Коли уряд забороняє рекламу лише в одному із засобів масової інформації, як це було зроблено в Україні, то тютюнові компанії просто роблять її потужнішою в інших ЗМІ. Тому в Європі прийнято директиву ЄС про заборону реклами та пропаганди тютюну з повним і остаточним виконанням умов до жовтня 2006 року. Під дію директиви потрапляє і непряма реклама у вигляді фінансування тютюновими компаніями різних міжнародних заходів типу автоперегонів «Формула 1» та ін. Реклама тютюну залишиться тільки у спеціалізованих виданнях.

— Найбільше в конвенції зацікавлені некурці — сьогодні їхнє право на свіже повітря часто-густо порушується.

— Документ передбачає розробку кожною країною-учасницею комплексу заходів із обмеження куріння в громадських місцях, а також системи контролю за їх виконанням. У США, приміром, такі обмеження допомогли знизити вживання тютюну на 4—10%. Але щоб ці обмеження працювали, вони повинні мати підтримку в суспільстві.

У принципі, більшість наших співвітчизників, хоч і ставляться до куріння поблажливо, вважають, що обмежувати його необхідно. Про це свідчать результати дослідження про ставлення в суспільстві до заходів із запобігання поширенню тютюнопаління, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології АПН України.

Так, понад 60% респондентів (курців серед них 37%) вважають за доцільне заборонити рекламу тютюнових виробів. Переважна більшість як курців (82%), так і некурців (71%) згодні з тим, що держава повинна поставити заслін контрабанді і незаконній торгівлі тютюновими виробами.

На запитання: «Як, на ваш погляд, мають захищатися права некурців?» 58% респондентів відповіли: «Шляхом заборони куріння на робочих місцях усередині приміщень», 54% — «Забороною куріння в публічних місцях» і 40% — «Створенням вільних від куріння зон». До речі, останнє — досить ефективний захід. Приміром, оголошення аеропорту в Мюнхені зоною, вільною від куріння, і виділення для курців спеціальних, не дуже зручних місць — біля туалету, на східцях тощо — значно зменшило кількість тих, хто «димить». Знайомі курці скаржилися, що в таких умовах курити було «не в кайф», і вони намагалися утриматися.

Крім того, опитані схвалюють й інші силові методи: різні санкції, підвищення цін, підвищення вікового цензу на продаж тютюнових виробів і обмеження за професіями. «Учителі та лікарі не повинні курити» — вважає чимало людей.

68,9% опитаних назвали себе некурцями, 31% — курцями з різним стажем і інтенсивністю куріння. Більшість почали курити в студентські роки і в армії, а 9% зізналися, що вперше спробували сигарету ще в школі.

Найбільше курців серед військових, підприємців та робітників у віці від 18 до 29 років, які мають стаж куріння до п’яти років. Якщо говорити про інтенсивність куріння, то найбільше сигарет за день викурюють 30—49-річні військові, робітники, а також безробітні.

Про шкідливий вплив тютюну на здоров’я знають понад 95% опитаних, однак довіряють такій інформації трохи більше 60%. Більш недовірливі чоловіки, особливо коли йдеться про вплив диму на некурців. Але знати — не означає усвідомлювати. Лише 14% курців розуміють, що свідомо шкодять своєму здоров’ю: інші вважають, що 10 сигарет на день зашкодити не можуть.

Звісно, практично всі курці впевнені, що за необхідності можуть легко позбутися шкідливої звички. Головною рушійною силою тут може стати страх — переконана переважна більшість опитаних. Тільки 6% респондентів — усі у віці до 30 років — вважають досить продуктивною пропаганду здорового способу життя, формування моди на «некуріння».

Що ж стосується різноманітних антитютюнових кампаній, то більшість із проведених в Україні визнані непрофесійними і малоефективними. Головна причина, на думку респондентів, у тому, що держава не зацікавлена в зменшенні обсягів продажів тютюнових виробів. Міліція, зобов’язана стежити хоча б за тим, щоб сигарети не продавали неповнолітнім, своїх обов’язків не виконує. А ціни на тютюнові вироби досить низькі, до того ж сигарети продають поштучно, і вони практично доступні кожному підлітку.

Тож реальні кроки — заборона реклами тютюну, створення вільних від куріння зон, захист прав некурців і навіть обмеження продажу сигарет неповнолітнім — ми почнемо робити ще не скоро. Навіть якщо й ратифікуємо міжнародну конвенцію найближчим часом. Адже відомо: щоб закон по-справжньому працював, він повинен стати нормою поведінки в суспільстві — тоді ніхто, приміром, не обурюватиметься, якщо громадянина, котрий курить на зупинці чи в кафе, буде притягнуто до відповідальності.