«ЗНО — це успішна реформа, що дозволила зробити наше суспільство справедливішим»

Схоже, новопризначений міністр освіти і науки разом із віце-прем’єр-міністром із гуманітарних питань в’їхали в Кабінет міністрів на машині часу, яка може рухатися лише в одному напрямку — назад, у минуле. Віце-прем’єр зізнався, що йому вже поскаржилися ректори багатьох університетів (і коли тільки встигли!): виявляється, найбільше їм дошкуляє те, що їх віддалили від процесу відбору абітурієнтів для навчання. Заяви високопосадовців зачепили за живе не лише цьогорічних випускників та їхніх батьків, новину про можливе скасування ЗНО та запровадження вступних іспитів в університетах сьогодні обговорюють скрізь: і у віддалених школах, і в парламенті. Що ж насправді потерпає від того, що абітурієнтів зараховують без вступних іспитів, лише за результатами тестування, — вища освіта чи гонор ректорів? З цього запитання і почалася розмова з Володимиром ПОЛОХАЛОМ.

— На наш погляд, зовнішнє незалежне оцінювання — це успішна реформа, яка дозволила зробити наше суспільство справедливішим, наблизила його до стандартів цивілізованих країн. Рівень довіри до ЗНО рік у рік зростає. За даними досліджень фонду «Демократичні ініціативи», у 2008 році 78,5% школярів повністю або частково довіряли результатам зовнішнього оцінювання, а у 2009 році цей показник зріс до 82,9%. Серед батьків абітурієнтів відсоток довіри становить 77,8%. Не довіряли тестуванню лише 5% торішніх випускників.

Що справді потребує удосконалення — то це зміст тестових завдань, який нині часто критикують. Тестові завдання повинні не тільки перевіряти обсяг нагромаджених за шкільні роки знань, а й дати можливість оперувати ними, застосовувати, робити узагальнюючі висновки. Тому доцільно до підготовки питань тестових завдань залучати фахівців вищої школи, які б підвищили рівень якісних характеристик тестів.

Є й інша проблема — проблема добору та пошуку університетом «свого» абітурієнта. Це передусім стосується технічних університетів, адже склалася така кон’юнктура ринку, коли далеко не кожен випускник виявляє бажання навчатися на інженера. Раніше навчальні заклади знаходили своїх майбутніх студентів із допомогою різних олімпіад, курсів довузівської підготовки. Абітурієнт, який мав досвід роботи за спеціальністю, міг отримати преференції під час вступу, йому гарантували місце в гуртожитку. Цю практику потрібно використовувати й надалі.

— Новопризначені посадовці просто-таки лякають людей своїми ініціативами: добалакалися вже до того, що начебто ніде у світі абітурієнти не вступають до університетів так, як в Україні. Де ще, окрім нашої країни, зараховують до університетів за результатами зовнішнього тестування?

— Зовнішнє оцінювання знань і досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти здійснюється більш ніж у 150 країнах світу. Технологія зовнішнього оцінювання, можна сказати, скрізь однакова, різниця криється у змісті тестів. Спільним для них є те, що іспит для сертифікованого оцінювання знань випускників старшої школи, як правило, зовнішній. Так, у країнах ЄС свідоцтво про повну загальну середню освіту видається учням, які закінчили загальну середню школу і виконали встановлені вимоги. Це свідоцтво — мінімальна вимога для допуску до здобуття подальшої освіти, зокрема вищої.

У багатьох країнах таке свідоцтво видається на основі кінцевого іспиту, який проводить зовнішня інституція, це, зокрема, в Чехії, Словаччині, Угорщині, Франції, Австрії, Португалії, Словенії, Фінляндії, Румунії та інших країнах. Подекуди свідоцтво видається на основі кінцевого іспиту та оцінок, отриманих протягом року чи кількох останніх років, — так чинять у Польщі, Болгарії, Бельгії, Данії, Німеччині, Греції, Італії, Латвії, Литві, Великій Британії та інших країнах. До речі, системи зовнішнього оцінювання успішно функціонують у багатьох пострадянських країнах — не лише у Прибалтиці, а й у Казахстані, Грузії, Киргизії, Молдові, Вірменії.

У процесі формування системи зовнішнього незалежного оцінювання Україна використала досвід багатьох країн світу, адаптувавши його до своїх умов.

— Чи достатньою є законодавча база для організації та проведення ЗНО? Чи за бажання можна знайти такі шпаринки в чинному законодавстві, які дозволяють скасувати зовнішнє незалежне оцінювання або додатково ввести вступні іспити?

— Хочу наголосити, що експеримент із незалежного оцінювання знань школярів та студентів розпочато в Україні ще у 1992 році. А пізніше, у 2004 році, відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1095 «Про деякі питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти», воно було проведене в десяти регіонах нашої країни.

Починаючи з 2008 року, зовнішнє незалежне оцінювання стало всеохоплюючим. Щороку Міністерство освіти і науки України видає накази щодо організації та проведення незалежного оцінювання, затвердження календарного плану та умов прийому до вищих навчальних закладів тощо. Все це свідчить, що нормативно-правова база є й постійно вдосконалюється, тому стверджувати, що зовнішнє незалежне оцінювання у нас проводиться незаконно — не просто нелогічно, а безглуздо.

Щоб не допустити жодних незаконних дій у процесі організації та проведення зовнішнього незалежного оцінювання, я давно вже наполягаю на тому, що нам вкрай необхідно на законодавчому рівні унормувати правовідносини у сфері незалежного оцінювання, а також встановити відповідальність за порушення порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та використання його результатів.

Наш комітет робить для цього все можливе. Але, на жаль, 21 січня нинішнього року у парламенті не було підтримано (у другому читанні) підготовлений комітетом законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти». Тому я і мої колеги — народні депутати С.Давимука, Л.Оробець, О.Доній та
С.Павленко —оперативно підготували й подали законопроект під №5544-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти та встановлення відповідальності за порушення під час його проведення». Цей законопроект дозволить урегулювати проблеми вступу до вищих навчальних закладів на заочну форму навчання, яка сьогодні є найбільш дискусійною, він уже пройшов слухання і погодження на всіх рівнях.

Що стосується шпаринок, слід визнати, що для скасування зовнішнього незалежного оцінювання достатньо скасувати — чи просто «підправити» — нормативно-правові акти, про які я згадував. Було б бажання. А воно, як усі помітили, з’явилося у багатьох високопосадовців. Ось чому я принципово відстоюю позицію щодо законодавчого закріплення зовнішнього незалежного оцінювання. Якщо ми це зробимо — жоден чиновник тоді не зможе коригувати або змінювати на свій розсуд державну освітню політику, нехтуючи думкою фахівців та настроями суспільства.

— Відразу після призначення нового Кабінету міністрів у парламенті почали говорити, що зовнішнє незалежне оцінювання потрібно проводити не лише українською мовою, а й мовами національних меншин. При цьому представники Партії регіонів насамперед називають угорців, гагаузів, румунів, хоча насправді мають на увазі російську мову. За їхньою логікою, викладання в університетах теж потрібно змінювати, — час читати лекції не українською чи російською, а румунською, угорською та іншими мовами, чому ж зупинятися напівдорозі, якщо вже вирішили захищати мови національних меншин?! Як ставиться комітет з питань науки і освіти до цієї ініціативи Партії регіонів?

— Протягом двох десятиліть мовне питання в нашій державі слугує предметом політичних спекуляцій, передвиборних технологій тощо. Мова і зовнішнє незалежне тестування — проблема саме з розряду політичних. Хоча на чому тут можна спекулювати? Тому, хто забув, нагадаю, що є у нас Основний Закон держави — Конституція України, де в статті 10 чітко і ясно задекларовано — «державною мовою в Україні є українська мова». Відповідно до Конституції України, 26 червня 2009 року було видано наказ №570 Міністерства освіти і науки України «Про зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України у 2010 році». Згідно з пунктом 4 зазначеного наказу, зовнішнє незалежне оцінювання 2010 року з усіх навчальних предметів (певна річ, за винятком тестів із англійської, німецької, іспанської та французької мов) проводитиметься українською мовою. Передбачено, що учасники зовнішнього оцінювання, які навчалися в загальноосвітніх навчальних закладах мовами національних меншин, під час тестування забезпечуватимуться словниками з перекладом основних термінів, які використовуються в тестах. Наголошую й на тому, що цей наказ пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України і визнаний таким, що відповідає чинному законодавству.

Має значення і той факт, що майбутні абітурієнти знають про написання тестів українською мовою від самого початку нового навчального року. До речі, з їхнього боку немає особливих нарікань, — протягом першого тижня реєстрації на участь у зовнішньому незалежному оцінюванні зареєструвалося 8 тисяч осіб, з яких лише 8,3% висловили бажання отримати лінгвістичну підтримку.

— Володимире Івановичу, як можна оцінити, з погляду вченого, голови комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, ту ситуацію, яка склалася сьогодні в системі освіти?

— Коли йдеться про загальну середню освіту, всі дискусії точаться довкола трьох тем: незалежне оцінювання, мова навчання, вступні іспити. Але ж головною була і залишається проблема якості шкільної освіти! На жаль, мусимо визнати той факт, що рівень знань багатьох випускників шкіл — низький, на що справедливо нарікають майже всі вищі навчальні заклади України. Суспільство вимагає дати відповідь на запитання, чому знижується якість загальної середньої освіти, чому немає ефективних дій органів виконавчої влади, спрямованих на підтримку вітчизняної шкільної освіти та оновлення її змісту...

Сьогодні активно обговорюється теза про те, щоб Україна повернулася до 10-річного терміну навчання для здобуття повної загальної середньої освіти. Представники такого погляду вважають, що це сприятиме забезпеченню більш динамічного та ефективного навчального процесу в середній загальноосвітній школі, кращій підготовці учнівської молоді до дорослого життя та подальшої професійної діяльності. Поряд із цим існує інша точка зору, яка відстоює збереження 12-річної загальної середньої освіти, а скорочення терміну навчання в школі розглядає як шлях, що веде в минуле і не забезпечує якісних змін у системі загальної середньої освіти, до того ж не відповідає світовим тенденціям. Дискусії вирують, знову суспільство стоїть перед вибором.

Ми вважаємо, що проблема якості шкільної освіти потребує всебічного обговорення на загальнодержавному рівні. З цією метою комітет з питань науки і освіти ініціював проведення парламентських слухань на тему «Запровадження 12-річної загальної середньої освіти в Україні: проблеми та шляхи їх подолання», сподіваємося, це відбудеться у червні. Думаю, в ході широкої дискусії ми обов’язково знайдемо відповіді на численні запитання, пов’язані з подальшою долею української школи і визначенням нових шляхів її розвитку.

На мій погляд, сьогодні немає жодної освітянської ланки, яка не потребує системних якісних змін, оновлення, модернізації з урахуванням світових тенденцій. Це стосується і загальної середньої, і професійно-технічної, і вищої освіти. Але при цьому необхідно враховувати головну особливість при запровадженні освітянських реформ: їх повинні готувати й запроваджувати професіонали на підставі серйозних наукових обґрунтувань з урахуванням громадської думки. Ці нововведення мають бути максимально віддаленими від політичної кон’юнктури, лише за таких умов нові ідеї будуть сприйняті і схвалені не лише освітянами, а суспільством загалом.