Від економіки ринкової до економіки... біологічної, або Чому Національний університет з аграрного перетворюється в Національний університет біоресурсів і природокористування України

Два роки тому вийшла постанова уряду про розвиток науки в університетах. У документі міститься зобов’язання — щорічно один-два університети України мають переходити в розряд дослідних. Останнім часом процес пожвавився, однак положення про це ще немає. Тим часом у західному світі вже існують асоціації дослідних університетів: всесвітня, європейська. Бурхливий розвиток напряму став предметом дискусій і побудови стратегічних планів. Найбільші університети світу обговорюють перспективи, формуються потужні міжнародні університети.

Ми традиційно підходимо до університету як до вищого навчального закладу і його основну функцію вбачаємо в підготовці спеціалістів, у кращому разі — аспірантів, докторантів. Науково-дослідна діяльність не вважається основною. Найчастіше ця робота ведеться дуже слабко.

Разючий ривок зробив Національний університет біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет України). Його досягнення привертають увагу як у нас у країні, так і за кордоном. Тут напрацьовано філософію успіху, засновану на вправному поєднанні й розвитку
трьох компонентів: освіти, науки, бізнесу. Про те, як вдалося в роки незалежності скористатися чималими новими можливостями і здійснити різкий підйом у становленні ввіреного йому закладу, розповів у бесіді з оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України академік НАНУ та УААН, професор Дмитро МЕЛЬНИЧУК.

Як корабель назвеш...

На Міжнародній конференції «Біоресурси планети: соціальні, біологічні, продовольчі та енергетичні проблеми», присвяченій 110-річчю Національного аграрного університету України, яка пройде 4—6 листопада, одну з доповідей присвячено — що дуже символічно — аналізу переходу від ринкової до біологічної економіки...

Чому біологічної? Тому що сьогодні стає дедалі очевидніше — усе має робитися заради людини, заради біорізноманіття в природі. Найяскравіший приклад подають японці. Природа не наділила їхню країну багатствами, які є в Україні. Проте люди в Японії живуть на 20 років більше, ніж українці. Одне з пояснень феномену — у них надзвичайно сувора система контролю якості харчових продуктів. До того ж у цій країні їжа готується так, щоб людина могла отримати потрібну для життя кількість речовин.

— А чим харчується молодь у нас? — обурюється Дмитро Олексійович. — Фастфуд, бутерброд, кава, чіпси, сухарики, пиво, і до всього — сигарети... Якщо підрахувати баланс харчового раціону, він буде далекий від фізіологічних потреб, які забезпечують нормальний розвиток організму. Так, доки організм молодий, він виживає за рахунок ресурсів, які відклалися в м’язах і кістках у дитинстві. Якщо, звичайно, раніше він харчувався нормально. Проте згодом дефіцит необхідних речовин призведе до того, що людина не зможе витримати великий обсяг розумових і фізичних навантажень і довго не протягне. Цей стан речей потрібно докорінно змінювати. Здорове, повноцінне харчування маємо зробити національним завданням!

Сьогодні ми перебудовуємо свої структури громадського харчування і в найближчому майбутньому зробимо все можливе, щоб наші студенти харчувалися здоровими продуктами, які виростили на університетських дослідних полях.

Адже сотні років українці росли на продуктах, асортимент яких багатим не назвеш. Але ми за всіх часів їли борщ — чудовий продукт, у якому є все. Проте нинішні студенти в їдальні часто взагалі не їдять перших страв. Крім того, нашою національною їжею завжди були різноманітні каші — теж дуже корисний і важливий продукт. На жаль, вони не популярні серед студентів. Особливо тепле слово я хотів би сказати про сало зі свиней, вирощених у наших звичайних господарствах на природі без усіляких фокусів (гормонів та антибіотиків), а ще — про рибу, овочі. У студентській їдальні має бути й узвар. Молодь, чий організм іще розвивається, має пити його замість кока-коли. Якщо харчуватися такою їжею, то і якість м’язів буде інша, і розум буде спокійний, розважливий, і мужики будуть нормальні...

Ми створюємо факультет, на якому вчитимуть правильно планувати харчування людини і навіть відповідати на запитання — скільки на присадибному городі потрібно посіяти тих чи інших культур, аби поповнити організм необхідними поживними речовинами. Причому не тільки калоріями, білками, кальцієм чи фосфором, а й усіма вітамінами (а їх десятка три), мінеральними речовинами (їх не менше)... Порівняйте молоко корови, яка пасеться на лугу і яка харчується силосом. За смаком і цілющими властивостями їх не можна навіть близько поставити! Або м’ясо курки, що клює черв’ячків і зернятка в городі і яка росте на птахофабриці...

Багато років на аграрні ВНЗ і в нас, і на Заході покладалося завдання щодо збільшення врожайності сільськогосподарських культур, часто — за будь-яку ціну. В міру того, як сільськогосподарська виробнича сфера почала укрупнюватися і почалася міграція харчової продукції по світу, стало очевидно — відповідати за її якість важко, потрібні єдині стандарти на сировину і на готову продукцію. Тому й було запроваджено міжнародні стандарти ISOS.

Ми також повинні адаптуватися до них — без цього не вийдемо з гідністю на світовий ринок. У кращому разі нашу продукцію купуватимуть за викидними цінами. Крім того, і наших людей потрібно годувати якісною, перевіреною продукцією. Розуміння цього підвело до того, що в аграрних університетах світу з’явився ще один важливий компонент у роботі — контроль за якістю харчової продукції.

Разом з тим прийшло усвідомлення важливості питання охорони природи при виробництві харчової продукції — адже сільське господарство потребує використання великої кількості хімічних препаратів, зокрема пестицидів. А це одні з найсильніших токсичних речовин. Якщо нагодувати тварину навіть із посуду, в якому були пестициди, це може спричинити її смерть. А скільки буває випадків, коли тварина виживає, але починаються непоясненні хвороби! Сьогодні безліч хімікатів потрапляє в озера, річки, підземні води, а потім разом із водою і харчами — на стіл. Недотримання умов зберігання, перевезення та використання продуктів криє в собі небезпеку розвитку різноманітних бактерій, грибків, які спричиняють захворювання тварин і людей...

Сукупність нових важливих місій, що їх повинні взяти на себе аграрні факультети і університети, змусила змінити саму філософію аграрного ВНЗ, відобразивши це навіть у назві. У США ви вже не знайдете жодного ВНЗ чи факультету, який називався б аграрним. За останні роки 24 колишні аграрні університети у світі (особливо в Європі) перейменовано в університети наук про життя або в університети наук про життя і природні ресурси, біоресурси тощо.

У нас в університеті половина факультетів (традиційні аграрні спеціальності) займаються проблемами збалансованого природокористування і половина — природоохоронними проблемами (якість і безпека харчових продуктів, навколишнього середовища), правовим і фінансовим забезпеченням відповідних структур, економікою, питаннями маркетингу тощо. Фактично в університеті вже створено весь комплекс дисциплін, які дають змогу працювати над проблемами якості та безпеки біоресурсів, збалансованого їх використання людиною.

Міняємо харчі на нафту?

У 2007 році, за даними ФАО (організація при ООН), число голодуючих у світі збільшилося на 75 мільйонів. ЗМІ повідомляють про потужні хвилі еміграції в країни Європи. Голодні люди перепливають у кволих суденцях моря, ризикують життям, аби потрапити в ситі країни.

Усе це свідчить про те, що проблема харчування стає у світі однією з найактуальніших. Голодна людина не розуміє ні демократії, ні законів. Коли діти плачуть, вона піде на все...

— Голод сьогодні почали пов’язувати зі збільшенням посівів рапсу. Ця тенденція справді спричиняє подорожчання продуктів і, відповідно, голод?

— Безперечно! У зв’язку із недавнім бурхливим зростанням цін на нафту і нафтопродукти погляди на те, що вчора було неефективним — перетворення рослинних жирів і спирту на біопаливо, — сьогодні змінилися. Україна може забезпечити себе порівняно недорогим біопаливом (воно є рентабельним за ціни нафти 60 доларів за барель і вище). Чув уже й пропозиції заборонити посіви рапсу, оскільки це обмежує виробництво харчової продукції. Але тоді ми маємо право зажадати: якщо відмовимося від виробництва біопалива, гарантуйте нам ціну на енергетичні носії не вище ніж 60 доларів за барель. Це серйозний козир у сучасній боротьбі за енергоносії!

Майбутнє за наукою для села

Є чимало обставин, які змушують українців розвивати біологічні науки. Цьому може чимало посприяти система так званих дослідних університетів. Уже існує Всесвітня асоціація таких ВНЗ (складається з 89 членів). Серед них є університети найвищого рівня, у яких науковим дослідженням надають дуже великого значення. Не приховую, — каже Д.Мельничук, — ми прагнемо стати університетом саме такого типу.

Ми чомусь боїмося говорити про те, що в університетах має розвиватися інтелектуальний бізнес. Потрібно, щоб саме він впливав і на рівень підготовки кадрів, і на рівень досліджень. Науковець не повинен бути бідним родичем у цій сфері. Він у ній є системоутворюючим елементом. Що іще важливо — у таких дослідниих університетах у США знаходять собі застосування колишні міністри, сенатори і навіть президенти. Тут-таки осідають і солідні менеджери. Вони грають важливу роль — налагоджують контакти з відповідними галузями, стимулюють розвиток у потрібних напрямах, знаючи структуру держави.

Нині всю свою енергію, досвід і вільний час я присвячую розробці системи, яка дала б змогу не тільки впровадити наукові розробки, а й зробити життя соціуму набагато осмисленішим і зручнішим. Упевнений, що колишня зацикленість учених на певному вузькому питанні відходить у минуле.

Космічні технології для землі

Ніяк не можу змиритися з тим, що вже прожив так багато, — трохи сумовито каже Дмитро Олексійович. — Розумію, що це мій останній термін у кріслі ректора. За ці роки хочу так налаштувати систему, щоб вона стала максимально сприйнятливою до всього позитивного. Потрібно закласти в неї принципи, які сприяли б розвиткові, а не розвалу. Вносимо багато змін до статуту університету.

В останні сім-десять років за нашої ініціативи та за підтримки керівництва «Мінагропромполітики» створено 11 науково-дослідних інститутів. Місяць тому відкрився НДІ інформаційного і телекомунікаційного забезпечення аграрної і природоохоронної діяльності. Ухвалено рішення про створення Інституту інформаційних і телекомунікаційних систем. Його завдання — зв’язати всі структури агропромислового комплексу в одну мережу — від міністра до фермера.

Протягом останніх 15 років я щороку буваю в США, постійно вивчаю тамтешні системи освіти і науки. Ще 10—12 років тому багато проблем у них були приблизно на такому ж рівні, як у нас тепер. Але відтоді вони пішли далеко вперед, оскільки виробили чітку стратегію вирішення проблем і мали істотну підтримку з боку держави. Маю зазначити, що багато наших партнерів активно з нами співпрацюють — це Університет штату Луїзіана, Єльський університет, Пенсільванський університет та багато інших. Нещодавно до Києва приїжджав колега з Луїзіанського університету. Він пообіцяв поділитися з нами програмним забезпеченням, базами даних і методикою підготовки кадрів. Це краще, ніж починати усе з нуля і витрачати роки на освоєння. На жаль, в Україні немає свого супутника, який би спеціалізувався на біоресурсах нашої країни. По космічні знімки доводиться звертатися до німців або американців.

До речі, і в такої космічної держави, як Росія, дослідження біоресурсів планети поки що теж не на найвищому рівні. Так, вони можуть побачити з космосу сірникову коробку, але в агросектору своя специфіка — потрібно вміти визначати з супутника хвороби рослин, стан забезпечення їх вологою, поживними речовинами, дистанційно вимірювати приріст біомаси, інтенсивність фотосинтезу... На Заході все це вже дуже добре розроблено.

Сьогодні там космічними послугами користується кожен фермер. На свій комп’ютер він отримує не тільки характеристику свого поля на сьогодні, а й може скористатися порадами потужної консультаційної служби. Вона допоможе з’ясувати, яке землеробство на цьому полі є найбільш конкурентоспроможним; порадить, які компанії можна залучити для виконання конкретного завдання, де взяти найвигідніший кредит. І, що цікаво, цей комплекс інформаційно-косультаційних робіт виконують університети. Так що і в нас — чудові перспективи...