1 вересня 2023 року Володимир Зеленський узяв участь у телемості з учнями та вчителями десятків українських шкіл, аби привітати їх із початком нового навчального року. Утім, це було далеко не головним посилом президента. Того дня він презентував новий застосунок «Мрія» від команди Міністерства цифрової трансформації, який сьогодні, через майже 10 місяців, вже перебуває на стадії пілотного впровадження в 40 школах і незабаром має використовуватися у всій системі шкільної освіти України. Кілька днів тому в «Мрії» вже з’явився сайт.
«Мрія» є комплексним застосунком, який має дуже різноманітний функціонал. Він дасть змогу зменшити бюрократичні вимоги до вчителів, дозволяючи виставляти оцінки й давати зворотний зв’язок учням. Вчителі та учні матимуть доступ до великої бібліотеки освітнього контенту. Школярі отримають інструменти для опановування тайм-менеджменту, планування, матимуть власне академічне портфоліо. Батьки зможуть мати зручний прямий канал комунікації з викладачами. Планується навіть інтегрувати штучний інтелект, що аналізуватиме сильні сторони й інтереси учня, рекомендуватиме освітні можливості, а також допомагатиме з вибором способів проведення дозвілля, пропонуватиме гуртки тощо.
Складно не погодитися з Михайлом Федоровим у тому, що повноцінне запровадження «Мрії» може стати проривом в українській освіті. Утім, є чимало підводних каменів, які можуть значно послабити позитивний вплив цього інноваційного застосунку. Хоча «Мрія» є досить унікальною, в царині вивчення освітньої політики та, зокрема, досвіду запровадження інновацій вже є дослідження, що дають певне уявлення про небезпеки під час запровадження інноваційних продуктів у системі освіти. Їх усвідомлення, врахування та робота з цими ризиками дадуть змогу якнайкраще використати можливості «Мрії».
Чи є інновації в освіті ефективними?
Глобальна рада експертів із доказової політики у сфері освіти, яку сформували Агентство США з міжнародного розвитку, Міністерство закордонних справ Великої Британії, Світовий банк і ЮНІСЕФ, 2023 року випустила доповідь про стан останніх досліджень ефективності різних видів освітніх політик у країнах із низьким або середнім рівнем доходів. Україна, хоч і має традиційно відносно високий рівень проникнення технологій, загалом належить до цільової аудиторії цього документа.
У доповіді різні освітні політики розподіляються за категоріями: від дешевих і надзвичайно ефективних інтервенцій до тих, що є просто марною тратою грошей. Є в цьому документі місце й для політик, які належать до групи «Використання програмного забезпечення, що дає змогу персоналізувати навчання й адаптувати його до рівня готовності дитини». Ця група належить до категорії перспективних політик, але з обмеженою доказовою базою ефективного масштабування. Зазвичай що більш персоналізованими й адаптивними є такі програми, то більшою є їхня ефективність, що свідчить на користь використання штучного інтелекту в «Мрії» для підбору освітніх матеріалів. Але є й випадки, коли імплементація технологічних рішень цієї категорії взагалі не мала позитивного ефекту на успішність учнів, як-от в окремих провінціях Китаю.
Саме тому контекст і спосіб адаптації технологічного рішення мають величезне значення.
Роль людини у використанні застосунку
Досвід запровадження технологічних рішень до складних систем, побудованих на людській взаємодії й наданні таких послуг, як медицина або освіта, переконливо свідчить на користь соціотехнічного підходу до інновацій. Суть цього підходу полягає в оцінці того, як людина реально взаємодіятиме з технологією. Він спонукає нас замислитися над тим, як ми бачимо процес використання застосунку в навчальному процесі та що можемо зараз зробити, щоб люди, залучені в процес, бачили його користь і повністю використовували його потенціал.
Застосування таких програм може бути ефективним лише тоді, коли вони природно інтегровані в навчальний процес, викладачі підготовлені до їх використання, діти справді використовують їх за призначенням, а батьки сприяють і стимулюють це. Левову частку зусиль потрібно спрямовувати на роботу з учителями. Причому ця робота не має обмежуватися тренінгами. Вчителі мають «володіти» цим продуктом, бути залучені до доопрацювання функціоналу, перебувати в контакті з командою розробників, усвідомлювати свою потребу в цьому продукті. Цього можна досягнути лише за допомогою інклюзивного процесу та максимального залучення викладачів як ключових стейкхолдерів, від яких залежить успіх проєкту.
Окрему увагу варто приділити залученню батьків. Постійна комунікація з ними необхідна, щоб діти справді користувалися застосунком. Окрім того, батьки мають зрозуміти, як користуватися функціями застосунку, призначеними для них. Аналітику, яку надаватиме штучний інтелект, вони мають використати в діалозі з дитиною. Наявність цього функціоналу зовсім не гарантує, що він використовуватиметься на практиці. Завдання команди, що працює над запровадженням застосунку, полягає в розробленні соціальної інфраструктури, передбаченні соціальних механізмів впливу, щоб забезпечити повноцінне залучення всіх зацікавлених сторін. Це і комунікація з вчителями, і постійне залучення батьків, і донесення до учнів у доступній формі всіх можливостей застосунку.
Форма використання
Наявні приклади успішного застосування таких програм зазвичай мали місце в позанавчальний час, адже вони не заважали традиційним формам навчання в класі. «Мрія» могла б органічно доповнити навчальний процес, даючи змогу учням удома повторювати навчальний матеріал, ліквідовувати прогалини (завдяки адаптації штучного інтелекту до рівня користувачів), надавати додаткові освітні матеріали для поглибленого вивчення предметів, які їх особливо цікавлять. Водночас викладач повинен мати інформацію про використання учнем застосунку, щоб підтримувати та супроводжувати його.
Утім, використання цих функцій застосунку в класі не рекомендується, адже воно просто забиратиме час у традиційного навчання, підмінятиме його собою, що вважається неефективним методом застосування інноваційних рішень.
Окрім того, варто враховувати, що застосунок працюватиме на пристроях учнів, де також установлено безліч інших програм. У Франції ще 2018 року на рівні законодавства заборонили використання телефонів на території шкіл дітям до 15 років. Дефіцит уваги є реальною загрозою для дітей, і застосунок не має давати додаткову підставу проводити час онлайн. Саме тому використання його в класі є недоцільним.
У цьому контексті доречно згадати й анонсоване розширення застосунку в майбутньому для дошкільної освіти. Загрози використання електронних пристроїв для дітей у цьому віці можуть бути ще більшими, й переваги мають ретельно зважуватися проти небезпек заохочення доступу дітей до пристроїв у такому ранньому віці.
Водночас підтвердженим доказовою базою ефективним рішенням могло б бути використання вчителями широкої бібліотеки освітнього контенту для підготовки до уроків. Зручний та інтуїтивний доступ до планів уроків та інших освітніх матеріалів спростить учителям підготовку, причому забезпечуючи високий рівень проведення уроків. Це відповідає оцінці Глобальної ради експертів, де «структурована педагогіка» (доступність заготовлених креативних планів уроків) класифікується як одна з економічно найефективніших (за співвідношенням результатів і витрат) політик у царині освіти.
Назад до основ
За дотримання зазначених вище умов «Мрія» справді може мати надзвичайно позитивний вплив на шкільну освіту в Україні. Вона може допомогти учням не відставати від класу або ще більше занурюватися в цікаві для них теми, надасть точнішу інформацію батькам про успішність і сильні сторони їхніх дітей, дозволить підтримувати постійний контакт із педагогами, полегшить життя викладачам і дасть змогу зосередитися безпосередньо на викладанні.
Та водночас, як уже зазначалося, «Мрія» ніколи не замінить традиційного викладання, роботи учня в класі з учителем. А це означає, що застосунок за визначенням ніколи не зможе вирішити всіх проблем шкільної освіти чи самостійно забезпечити учням високу якість освіти. Лише інвестиції в людей, удосконалення методів викладання, створення гідних умов праці для викладачів, запровадження ефективного контролю над якістю викладання та прогресом учнів, адаптація програмного навантаження до практичних потреб і здатності учнів опанувати інформацію, вдосконалення системи підвищення кваліфікації та менеджменту у сфері шкільної освіти дадуть змогу справді говорити про вихід на новий рівень.
Отже, треба приділити значну увагу тому, щоб викладачі, батьки й діти бачили цінність «Мрії» та повністю використовували її потенціал. Водночас варто пам’ятати, що цей застосунок є лише додатковим інструментом, і суттєвий прогрес можливий тільки з паралельним упровадженням інших докорінних змін у систему шкільної освіти.