«Нас немає...»

За результатами одного з найавторитетніших світових університетських рейтингів The Times Higher Education-QS World University Rating, жоден український університет не потрапив у 400 найкращих...

Кілька днів тому колега з Абердинського університету радісно повідомив мені, що, за підсумками недавно опублікованого рейтингу The Times Higher Education-QS World University Rating (//www.topuniversities.com/worlduniversityrankings/ ), їхній університет посів почесне 137-ме місце. Бути в другій сотні світових університетів — престижно, адже це дає можливість відчути себе частиною світової інтелектуальної еліти. Я намагався знайти український компонент цієї частини. На жаль, безуспішно. У заголовок винесено слова з недавнього хіта Ірини Білик. «Для всех нас просто нет» — хоч як це сумно констатувати. У наших багатих на нафту і газ північних сусідів теж є серйозний привід замислитися над тим, як залучити інвестиції в освітню систему: серед чотирьохсот найкращих світових університетів лише два російських — Московський державний університет імені Ломоносова (231-ше місце) і Санкт-Петербурзький державний університет (239-те місце).

Відповідно до рейтингу «Таймс», незаперечні лідери світових університетських перегонів — американці та британці. Це цілком закономірно — адже рейтинг стосується англомовних університетів. Водночас англійська мова — це мова глобалізації, яка значною мірою формує пласт транснаціональної культури, що наразі дуже активно формується і, на нашу думку, визначає досить проблематичне майбутнє сучасної цивілізації. Отже, у першій десятці — шість американських і чотири британські університети. Список очолюють Гарвард, Оксфорд, Кембридж і Йєль. У першій сотні — 37 американських університетів, 19 — британських. Серед лідерів рейтингу є азіатські університети — японські (4), китайські (3), гонконгівські (3), сінгапурські (2), а також один південнокорейський. Канада представлена шістьма університетами, Нідерланди — чотирма, Німеччина — трьома, Франція — двома. По одному університету в рейтингу «Таймс» мають Швеція, Фінляндія, Австрія, Данія, Бельгія, Швейцарія, Ірландія. Вражають академічні успіхи Зеленого континенту — з-поміж австралійських університетів до сотні найкращих увійшли аж вісім навчальних закладів, а також один — новозеландський.

Динаміку змін у першій десятці місць університетського рейтингу «Таймс» за останніх чотири роки можна почерпнути з таблиці:

Основні критерії, що їх використовують упорядники рейтингу, такі:

1) якість наукових досліджень (research quality);

2) оцінка рівня підготовки випускників (graduate employability);

3) міжнародні зв’язки (international outlook);

4) якість навчання (teaching quality).

Кожен із критеріїв може бути конкретизований відповідними індикаторами. Так, якість наукових досліджень визначається шляхом опитування експертів у п’яти основних категоріях: мистецтво і гуманітарні дисципліни, інженерні дисципліни, біологічні та медичні науки, природничі науки, соціальні науки. У 2007 році упорядники рейтингу розіслали електронною поштою 190 тис. опитувальних листів і отримали 1600 відповідей. У початковому списку було 540 університетів, із яких експертам пропонувалося відібрати до 30 найкращих. Це — найвагоміший індикатор рейтингу, що становить 40%.

Ще один індикатор якості наукових досліджень — індекс цитування праць викладачів — становить 20% рейтингу. Зазначений індикатор розраховували з даних «індикаторів істотних наук» (Essential Science Indicators) — проекту, що фіксує частоту посилань на опубліковане наукове дослідження у провідних світових виданнях.

Рівень підготовки випускників базується на даних опитування 738 роботодавців, причому нинішнього року було опитано лише 375 експертів, тож у підсумковому рейтингу фігурували результати опитувань останніх трьох років. Цей індикатор становить 10% рейтингу.

Міжнародні зв’язки університету розраховували з двох індикаторів — відсотка іноземних викладачів серед професури та відсотка іноземних студентів. Кожен із цих індикаторів дозволяє набрати по 5% у підсумковому рейтингу.

Якість навчання визначали співвідношенням викладачів і студентів. Чим менше студентів на одного викладача, тим вищий результат. Ваговий коефіцієнт цього індикатора — 20%.

З кожного із наведених індикаторів університет, результати якого були найкращі, отримував 100%, а показники решти навчальних закладів розраховувалися на основі отриманої пропорції. Тому Гарвардський університет, за даними рейтингу «Таймс», можна назвати єдиним «стовідсотково стовідсотковим» університетом світу. У цьому сенсі він виконує місію еталона, або ж своєрідного «ідеального університету» епохи постмодернізму та глобалізації.

Упорядники рейтингу також відзначили індикатори, які не враховувалися в цьому дослідженні, але можуть бути використані в майбутньому. Можливо, ці індикатори слід узяти до уваги й упорядникам майбутніх рейтингів українських університетів. Гадаю, найбільш виправдані серед цих потенційних індикаторів такі: середній рівень цін за навчання; річний обсяг поповнення бібліотечних фондів; якість університетського веб-сайта; базові вимоги до абітурієнтів, які вступають до університету; відсоток працевлаштування за фахом серед випускників; перелік запропонованих навчальних курсів (за даними упорядників рейтингу, сучасні університети в цілому пропонують студентам близько 65 тис. курсів); наявність програм отримання стипендій для навчання тощо. Загалом, технологія складання університетських рейтингів не стоїть на місці, вона розвивається, щоб іти в ногу з часом.

Основні критичні зауваження, які експерти висловлюють щодо рейтингу «Таймс»: 50% відсотків рейтингу формується завдяки опитуванню експертів і роботодавців, що відкриває можливості для різних маніпуляцій із відповідними результатами; відверті переваги у зв’язку з цим мають регіони, в яких рейтинг «Таймс» популярний і авторитетний (наприклад, Великобританія, Австралія, Нова Зеландія); про нестабільність використаних індикаторів свідчать колосальні «стрибки» деяких університетів протягом одного року (так, наприклад, університет Еморі перемістився зі 173-го місця на 56-те); невиправдано високим у даному рейтингу є представництво австралійських університетів, кількість яких у першій сотні випереджає такі країни, як Японія, Німеччина, Канада, що не відбиває реальних розкладів сил в університетському світі. Загалом, досконалості в цьому світі немає, і рейтинг «Таймс» у цьому сенсі не виняток.