Якою має бути школа майбутнього?

Війна стала для нас не лише екзистенційним випробуванням як нації, вона також є певним літосферним розломом, який продемонстрував нам усе, що було неефективним та потребує змін. На мою думку, однією з найменш ефективних систем у нашій країні є система шкільної освіти, бо ми продовжуємо жити в індустріальній парадигмі навчання і вчимо дітей ніби за інерцією: ніхто насправді не розуміє мети цього навчання. І, що набагато гірше, сьогодні немає навіть серйозної експертної дискусії в суспільстві на предмет визначення цієї мети. З урахуванням того, що після перемоги України на нас чекатиме складний шлях відновлення, який, безумовно, потребуватиме розвиненого людського капіталу як необхідного компоненту, пропоную поміркувати про те, якою має бути українська школа майбутнього.

Підготовка не до екзаменів, а до життя

Пропоную звернутися до досвіду тих країн, котрі вже втілювали освітні реформи і змогли згодом оцінити їхню ефективність. Фінляндія стала яскравим прикладом того, як їхня система освіти відмовилася від типових оцінок знань та довгого навчального дня. Фінські учні вільні від шкільних уроків уже о 14:00, а домашніх завдань у них немає. Натомість учителі радять учням проводити час із сім’єю, відвідувати басейн чи ходити на пікнік. Здавалося б, такий «лайтовий» підхід має негативно позначитись на якості освіти, але насправді все точно навпаки. Фінські учні посідають одні з перших місць у світовій статистиці за рівнем начитаності та успішної адаптації в суспільстві. Причина такого успіху — в підході до навчання, що передбачає підготовку не до складання іспитів, а до розуміння того, як влаштований світ за межами школи і які якості треба прокачати в собі вже зараз, аби стати успішним членом суспільства.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

План відновлення України: що в ньому не так із вищою освітою та наукою

Діти, що змагаються з Гуглом

Школи старої, а для наших реалій ще й радянської, системи навчання передбачали здобуття учнями якомога більшої кількості знань із різних загальних предметів. Проте в сучасному світі немає сенсу запам’ятовувати безліч загальних фактів, які можна за секунду знайти в Інтернеті. У змаганні пам’яті дитини з гугл-пошуком останній все одно переможе. Отже гаслом успішної освіти сьогодні є перш за все завдання навчити дитину мислити, а не просто запам’ятовувати факти й формули. Наприклад, можна не знати дати всіх воєн. Але про існування Гітлера, Сталіна знати потрібно. Задля того, аби розуміти, хто такий Путін і до яких наслідків його дії можуть призводити.

Важливо навчати дітей мислити, виходячи за рамки шкільних предметів, і вчитися розв’язувати життєві завдання та складнощі, які неодмінно постануть перед учнями після закінчення школи. Так, до прикладу, багато шкіл у ЄС беруться вже під час шкільних уроків навчати дітей бути особистостями й готуватися до дорослого життя — складати резюме, вміти користуватися банківською картою, робити самопрезентацію, розвивати комунікаційні навички — і формувати в дитині цілісну особистість.

depositphotos/halfpoint

До речі, у США діти навіть можуть подати в суд на викладачів, якщо ті порушують їхні права, зневажливо ставляться або ж наважуються застосувати фізичну силу чи образливу лайку. На думку психологів, така методика вчить дітей відстоювати особисті межі, і в майбутньому вони краще усвідомлюватимуть свої права та обов’язки в суспільстві.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Як полюбити науку з дитинства: корисний ресурс для освіти

Баланс між навчанням і грою

Проте тут варто бути обережними, щоб не впасти у іншу крайність. Діти і навіть підлітки — ще не до кінця сформовані особистості, і якщо давати їм повну свободу дій та ігрові уроки, намагаючись не обтяжувати їх зайвими знаннями, існує ризик, що дитина залишить школу інфантильною, з претензією до світу, який щось «винен» дитині. Такий ефект дослідники спостерігали у США після того, як там уперше було впроваджено навчальну систему Монтессорі, що передбачала багато ігор та іншого інтерактиву. Діти сприймали її радісно, проте батьки відчували з часом падіння рівня знань дітей, які «загралися», особливо під час віддаленого навчання. Тому зі 131 тисячі шкіл у США цю методику нині використовують лише п’ять тисяч.

На противагу їм, у Японії, навпаки, діти навчаються дуже сумлінно і мають лише один місяць для відпочинку влітку. Це теж одна з найпрогресивніших країн, що першою почала втілювати ідею «школи майбутнього» і впроваджувати найсучасніші діджитал-предмети для обов’язкового вивчення дітьми: робототехніку, кіберспорт, веб-дизайн, штучний інтелект, квантові технології… Водночас такий технічний прогрес та фокус лише на ньому породжують певну закритість і самотність людей у Японії. Недарма ця країна посідає перше місце у світі за кількістю самогубств… У культурному коді заохочуються ввічливість, стриманість, намагання тримати дистанцію й не лізти у справи сусіда чи друга, і прищеплюється така норма поведінки саме зі школи. То де ж та межа між серйозністю підходу до навчання і необхідністю гейміфікації та певної свободи?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Сила правил у навчанні та вихованні дітей

Розвиток soft skills у дітей

«Гнучкі навички» — це вміння дитини, а в майбутньому й дорослої людини, що пов’язані з особистісними якостями, які є універсальними та стануть у пригоді в будь-якій професії. До soft skills належать навички критичного мислення, вміння публічних виступів і донесення своєї думки до аудиторії, ділове спілкування, різнобічний підхід до успішного вирішення завдань, робота в команді, лідерські якості, відчуття відповідальності. Саме ці знання та навички є ключовими факторами, які роблять людину успішною. А сам рід діяльності і професія — це лише плацдарм, на якому цілісна сформована особистість може успішно проявляти себе й реалізовуватися. Саме тому вивчення і прокачування цих навичок — ключове в розвитку дитини і перше, що має бути реалізоване в концепції школи майбутнього.

unsplash/zahraamiri_

Особиста відповідальність

Про особисту відповідальність і її успіх говорять також численні дослідники з Фінляндії й Америки, що активно практикують цю методику нарівні з персональними освітніми треками для навчання дитини. Головна концепція такого підходу проста — учень нічого не винен школі, його не сваритимуть за двійки, не викликатимуть до дошки і не вважатимуть нездарою в разі низької успішності. Але є й інший бік — школа також нічого не винна учню. «Якщо учень вчився погано — з нього вийде чудовий водій автобуса», — зауважує фінська навчальна система. Це не є ганьбою чи чимось меншовартісним у їхньому суспільстві, — всі професії і всі люди важливі. Та водночас, якщо дитина хоче досягти чогось значущого в житті, вона розуміє, що має виявляти особисту зацікавленість у навчанні, а школа може лише підказати шляхи та створити майбутні необхідні умови для такого навчання — діджиталізацію навчального процесу, доступ до освітніх матеріалів і атмосферу гуманізму та взаємопідтримки учнів й учителів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Діти, що навчаються за кордоном і в Україні одночасно, отримують шалене навантаження, бо немає системи взаємозаліку програм і оцінок

Прообраз ідеальної школи майбутнього

Ідеальних шкіл немає, проте є вектор, який задає тенденцію для успішного навчання. Гадаю, його формула проста: врахований світовий досвід, із позитивними й негативними прикладами, плюс індивідуальна ментальність народу та країни, в якій планується освітня реформа. Україна — країна відкритих, діяльних, креативних людей, схильних до єдності, комунікації та взаємодопомоги. Саме ці якості можна взяти за основу для інтеграції ідеї успішної школи майбутнього в Україну. Концентрація на актуальних для сучасного життя, практичних знаннях, що принесуть реальну користь суспільству та розкриють індивідуальні якості дитини й успішно інтегрують її в соціум, — основне завдання для школи майбутнього в Україні.