Французька дискусія з українською проекцією

Буквально напередодні першого туру президентських виборів у Франції «журнал нобелівських лауреатів» Nature розмістив інтерв’ю з двома фаворитами перегонів - Ніколя Саркозі та Франсуа Олландом. Обидва мусили відповісти на однакові запитання щодо власного бачення подальшого розвитку французької науки.

Чинний президент вважає своєю заслугою університетську реформу 2007 року. Згідно з нею, університети істотно розширили свою автономію, звільнившись від централізованого контролю міністерства. Тепер вони можуть самостійно визначати стратегію свого розвитку, набувати прав власності на майно та будинки, затверджувати бюджет і робити запозичення. Це означає, що університети віднині вільні в запрошенні тих або інших учених і у встановленні їм зарплатні. Фінансування університетів упродовж президентства Саркозі збільшилося на 22%, було розпочато амбітну програму з бюджетом 5 млрд. євро для оновлення 12 найважливіших університетських кампусів. У рамках 35-мільярдного бюджету програми «Інвестиції в майбутнє» університети отримали ще 7,7 млрд. для забезпечення «проривних» напрямів досліджень, остаточні результати і можливий ефект яких сьогодні ще неможливо передбачити.

Водночас Саркозі обережно натякнув на майбутню реформу CNRS (Національного центру наукових досліджень) і INSERM (Національного інституту здоров’я та медичних досліджень), порівнявши ці інституції з тими, які адміністрували науку в комуністичних країнах. Він заявив: управляти дослідженнями повинні ті, хто їх здійснює, тобто університети. У відповідь на зауваження кореспондента, що фінансування науки через ці агенції скорочується, Саркозі заперечив: 2011 року воно сягнуло 2,3% ВВП, що близько до історичного максимуму (2,36% у 1990-х).

Водночас президент фактично не зміг чітко відповісти на запитання про зростання кількості бюрократичних інституцій у науці. Також не було чіткої відповіді стосовно стратегії розвитку енергетики (сьогодні 75% виробництва електроенергії у Франції забезпечують АЕС, - і на тлі цієї цифри загальні слова Саркозі про «альтернативні джерела» не звучали переконливо). Щодо проблем біоетики, то президент підтримав теперішню ситуацію, при якій дослідження на людських зародках і стовбурових клітинах заборонено, окрім випадків, коли результатом може бути досягнення значного терапевтичного ефекту, й альтернативних можливостей його досягнення немає.

Натомість Франсуа Олланд наголосив: університетську реформу 2007 року слід істотно переглянути. Не в напрямі обмеження здобутої автономії, а в напрямі наділення університетів відповідними ресурсами. Кандидат пообіцяв: до кінця 2013 року завдяки широким загальноаціональним консультаціям буде розроблено новий закон про вищу освіту і науку.

Всупереч запевненням чинного президента, кандидат від опозиції заявив: фінансування науки через CNRS таки скоротилося і сьогодні безпосередньо до лабораторій потрапляє на 25% коштів менше. Він також наголосив: є великий розрив між заявленим бюджетом програми «Інвестиції в майбутнє» і реальним річним фінансуванням, що тепер не перевищує 34 мільйонів євро.

Відтак Олланд пообіцяв вирівняти географічні диспропорції (наука має розвиватися не лише в Парижі та кількох інших географічних центрах). Він також повідомив, що дослідження й освіта з раннього дитинства й до університету стануть його пріоритетом, а молодь буде в центрі його програми. Він пообіцяв відновити значення фундаментальних досліджень (які, на його думку, впродовж останніх п’яти років занедбали), віддавши пріоритет наукам про життя і довкілля.

Олланд чітко заявив: роль CNRS і INSERM як чільних національних інституцій має бути безумовно збережено. Він також пообіцяв знизити частку АЕС у національному виробництві електрики з 75 до 50% упродовж наступних 15 років. Натомість передбачено підтримувати відновлювальні джерела і системи накопичення електроенергії. У галузі біоетики Олланд на радикальні заяви не наважився, пообіцявши лишень подолати «лицемірство» сьогоднішньої ситуації, коли дослідження на людських зародках і стовбурових клітинах, з одного боку, заборонені, а з іншого - допускаються. Насамкінець Олланд заявив, що він виправить ситуацію, внаслідок якої Франція за останні п’ять років опустилася з четвертого на 15-те місце у світі за відсотком ВВП, витраченим на дослідження (2,26% проти 2,82% у Німеччині й 2,9% у США).

Як відомо, у першому турі президентських виборів Франсуа Олланд випередив Ніколя Саркозі на 1,5% і, за оцінками експертів, має добрі шанси на перемогу в другому турі 6 травня.

А що в Україні? Бюджетне фінансування науки в нас завмерло на рівні 0,3% ВВП. Реальною університетською автономією й не пахне. Фактичне фінансування головної наукової установи держави - Національної академії наук України - постійно скорочується. І це - на тлі багатомільярдного «закопування» коштів на Євро-2012, неприхованого розкрадання бюджету за всіма можливими статтями (за повідомленнями преси, лише на тендерах на дві горезвісні нафтові платформи було вкрадено суму, сумірну з річним бюджетом НАНУ) і небаченою, безглуздою та викличною розкішшю життя наших можновладців.

І, що найстрашніше, наука не має жодних шансів потрапити у фокус суспільних дискусій перед майбутніми парламентськими виборами. З однієї простої причини - фігуранти цих дискусій не мають про цю науку жодного поняття, а зомбована телебаченням аудиторія вже давно забула, що Україна ще належить за багатьма показниками до провідних наукових держав континенту. Поки що належить…